Революція у сфері послуг

В економічному плані і Китай, і Індія рухаються вперед. Але те, за рахунок чого ростуть їх економіки, разюче відрізняється. Китай є гігантським експортером товарів, Індія ж має репутацію експортера сучасних послуг. Вона ігнорувала виробництво, потрапивши з сільського господарства прямо у сферу послуг.

Розходження у моделях економічного розвитку цих двох країн разючі. У фахівців, які вивчають економічний розвиток, виникають питання.

Чи можуть послуги бути такими ж динамічними, як виробництво? Чи можуть ті, хто почав пізніше займатися розвитком, скористатися перевагами зростаючої глобалізації сектора послуг? Чи може надання послуг сприяти безперервному економічному зростанню, створенню робочих місць та зниженню рівня бідності?

Деякі факти варті уваги. Відносний розмір сектора послуг в Індії, з огляду на стан розвитку країни, набагато більший, ніж у Китаї.

Незважаючи на те, що Індія є регіоном з низьким доходом, вона та інші країни Південної Азії перейняли моделі економічного зростання держав із середнім і високим доходом. Їхні моделі, скоріше, більше нагадують схеми економічного зростання Ірландії та Ізраїлю, а не Китаю і Малайзії.

Модель економічного зростання Індії є видатною, оскільки вона суперечить, здавалося б, залізним законам розвитку, які довели свою правоту за майже 200 років свого існування, з початку промислової революції.

Згідно з цим “законом”, який зараз є загальноприйнятою точкою зору, індустріалізація — єдиний спосіб швидкого розвитку бідних країн.

У результаті глобалізації темпи розвитку можуть бути вибуховими. Однак потенціал для такого підйому зазвичай бачили тільки у виробничому секторі.

Тепер це не так. Є докази, що країни з високим зростанням у сфері послуг мають високе загальне економічне зростання, і навпаки: країни з високим загальним економічним підйомом мають високий підйом у сфері послуг.

Звичайно, причинний зв'язок залишається невизначеним. Врешті-решт, існує позитивний зв'язок між виробничим зростанням і загальним економічним підйомом.

Однак не слід забувати, що ефект впливу зростання послуг на сукупний економічний підйом виявився таким же сильним, якщо не сильнішим, ніж ефект зростання виробництва на загальний підйом.

Більш того, після тривалого часу тенденція руху до більш високої частки сектора послуг в економіці наводить на думку, що вищому реальному зростанню послуг не завадили ні зниження цін, ні спалах “голландської хвороби”, тобто ціна на послуги не впала із збільшенням пропозиції.

Індія має вищу частку послуг і більш швидке зростання сектора послуг, ніж Китай, хоча останній багатший і його економіка зростала швидше. Це говорить про те, що послуги не просто є відповіддю на зростаючий внутрішній попит, який був би вищим в Китаї, це також свідчить про можливості їхнього експорту.

Досвід зростання Індії показує, що глобальна революція сфери послуг — швидкий підйом економіки та зниження рівня бідності завдяки цій сфері — зараз можлива. В Індії сектор послуг не тільки спричинив загальне економічне зростання — він також характеризується вищою продуктивністю праці порівняно з промисловістю.

Справді, зростання продуктивності у секторі послуг в Індії можна порівняти із зростанням продуктивності у виробничому секторі Китаю.

Економічне зростання, викликане розвитком сфери послуг, є стійким, тому що глобалізація послуг, які займають 70% глобального обсягу виробництва, все ще на ранній стадії розвитку.

Більш того, думка про те, що послуги не можна транспортувати, ними не можна торгувати і їх не можна нарощувати, уже не підходить для багатьох сучасних послуг, які зараз можуть бути надані і експортовані за низькою вартістю.

Країни, що розвиваються, таким способом здатні підтримати економічне зростання, викликане розвитком сфери послуг, враховуючи, який величезний простір вони мають для діяльності, щоб наздогнати одна одну і зблизитися.

Досвід Індії вселяє надію для інших “спізнілих” країн. Процес глобалізації у кінці 20 століття призвів до збільшення різниці у доходах між тими, хто розвивав промисловість і проникав на глобальні ринки, та “бідним мільярдом” у 60 країнах, де протягом 20 років доходи не змінювалися.

Здавалося, що “бідний мільярд” буде чекати своєї черги розвитку, поки гігантські виробники на кшталт Китаю, не стануть багатими і неконкурентоспроможними через трудомісткість виробництва.

Однак глобалізація послуг надає альтернативні можливості для країн, що розвиваються. Оскільки послуги, що виробляються і продаються по всьому світу, розширюються разом з глобалізацією, зростають і можливості усіх держав розвиватися, ґрунтуючись на порівняльній перевазі.

Ця перевага може так само легко знаходитися у сфері послуг, як і у промисловості та сільському господарстві.

Революція у сфері послуг полягає у тому, що країнам не потрібно чекати, аби стати на шлях швидкого розвитку. Попереду у них нова дорога.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік.

Переклад з англійської — Тетяна Грибова

Еджаз ГХАНІ, радник Світового банку