Інвестиції по-українськи: влада — бюджет — офшор — приватизація — “Форбс”

Бізнес в Україні — штука специфічна. Крім неординарних методів вирішення питань та зрощування влади і великого бізнесу, кожен вітчизняний підприємець намагається оптимізувати схему оподаткування.

Часто під оптимізацією розуміють цілковите ухилення від сплати податків. Що, до речі, у цивілізованому світі вважається одним із найтяжчих гріхів, і тягне за собою позбавлення волі всерйоз і надовго.

Головними “ухилянтами” Податкова та уряд називають малий та середній бізнес, який грається в оптимізацію як може — платить зарплату у конвертах, займається незаконним “обготівковуванням” і таке інше. Від самих невеликих бізнесменів можна почути лише один аргумент: “Якщо чесно сплачувати всі податки, то бізнес буде збитковим”. Багато прикладів підтверджують цю тезу.

Але увесь малий та середній бізнес — діти, у порівнянні зі справжніми “ухилянтами”, якими є великі корпорації та холдинги. Поважні люди, які володіють ними, і яких можна побачити на шпальтах рейтингу найбагатших осіб країни, виходять на міжнародний рівень і створюють собі офшорні компанії. Тобто, фірми у країнах зі сприятливими податковими умовами.

Після цього вони перекачують на екзотичні острови мільярди, і відстежити походження грошей та їх кінцевих власників нереально.

Зазвичай, це відбувається за деякими схемами. Перша — це трейдерські компанії. Великий завод в Україні працює на межі рентабельності, або навіть зі збитком, і експортує свою продукцію на офшорну компанію. А вже остання постачає продукцію за реальними цінами. Прибуток залишається в офшорі.

Зазвичай, кораблі з металом чи зерном пливуть вже до кінцевого адресату, а ось за документами цей товар встиг змінити кількох власників. Казати, що це незалежні одна від одної операції, можуть хіба що в уряді.

Друга схема — це виведення грошей у офшор, якщо компанія не є великим імпортером. Тут безліч варіантів — від реєстрації права власності на компанію за офшором до застосування схем “а-ля” псевдоімпорт чи сплата відсотків за кредитами.

Головне, що реальні прибутки або ніколи не заходять в Україну, або виходять з неї без оподаткування. Оцінити, скільки ж вимивається капіталу щорічно, не маже жодна особа в Україні. Але напевно, це десятки мільярдів доларів.

На словах, і Податкова, і уряд завжди боролися з виведенням грошей в офшори. Але реально компанії на Кіпрі чи яких-небудь Віргінських островах має кожен поважаючий себе олігарх. Номінально кіпріоти часто володіють в Україні найбільшими підприємствами. Про це офіційна влада знає, однак нічого з цим не робить. Очевидно, сама ж і користується.

“Економічна правда” змогла оцінити один з аспектів офшорних відносин — інвестиції. Інформацію нам надали Нацбанк та Державна служба статистики, але ці дані — лише за 9 місяців 2011 року. Повна статистика за рік буде відома лише у березні.

Інвестиції закордонні

За 9 місяців 2011 року найбільшим інвестором у вітчизняну економіку прогнозовано стала країна трохи більша за площею, ніж найменша область України — Чернівецька. Мова йде про Кіпр.

Саме з цього улюбленого українським бізнесом острову Афродіти прийшло…18 мільярдів 237 мільйонів доларів США інвестицій. Це 32,3% до загального обсягу інвестицій в Україну.

За 12 місяців 2010 року Кіпр інвестував на 2 мільярди 175 мільйонів доларів менше.

Друге місце, з гігантським відривом від лідера, посідає Німеччина — 7 мільярдів 287 мільйонів. “Бронзу” отримала Австрія — 5 мільярдів 517 мільйонів. Найбільший сусід України — Росія — зі своїми 3 мільярдами 440 мільйонами лише на п’ятому місці.

Цікаво, що 9 місце серед найбільших інвесторів в Україну посідають офшорні коралові рифи — Британські Віргінські острови. Ця заморська територія її Величності Єлизавети ІІ інвестувала в Україну 1 мільярд 562 мільйони доларів.

Це більше, ніж гігант світової економіки США, сусідня Польща та європейські Італія та Швейцарія. За 9 місяців 2011 цей популярний офшор перевершив на 101 мільйон доларів результат, зафіксований на 1 січня 2011 року.

Серед офшорних інвесторів в Україну варто виділити результат Белізу (колишній Британський Гондурас) — 161 мільйон доларів. Також 111 мільйонів доларів прийшло з екзотичних Сейшельських островів.

Зі списку офшорів, визначеного постановою Кабміну, не інвестували в Україну лише Американські Вiрґiнськi Острови, Сент—Люсiя, Вануату, Антиґуа і Барбуда та Аруба. Всі інші — відмітилися. Навіть Ліберія інвестувала 2 мільйони доларів.

Інвестиції вітчизняні

Тепер подивимось, в економіку яких країн інвестувала Україна. Загалом за 9 місяців 2011 у світ українці відправили 7 мільярдів 861 мільйон доларів США.

Знову ж таки безумовний лідер — Кіпр. Українці відправили на острів 6 мільярдів 931 мільйон доларів. Вдумайтеся — це 88,2% від усіх українських інвестицій в країни світу.

На другому місці з жалюгідними 2,3% — Росія. У північних сусідів українці інвестували 182 мільйони доларів.

Третє місце “взяли” Британські Віргінські острови — 148 мільйонів доларів, або 1,9%. Четвертою йде Латвія — 83 мільйони, тобто 1,1%. Всі інші країни світу отримували менше 1% від загального обсягу інвестицій з України.

У тунелі світла немає

У Нацбанку “Економічній правді” повідомили, що 85% від загального обсягу прямих інвестицій з України на Кіпр було сформовано в результаті здійснення окремими українськими компаніями операцій з реструктуризації своїх активів шляхом передачі материнською компанією акцій інших українських компаній своїм закордонним філіям.

“У випадку здійснення резидентами інвестицій закордон шляхом внесення до статутного капіталу підприємства-нерезидента акцій українських підприємств Нацбанком у статистиці платіжного балансу застосовується принцип дзеркального відображення, тобто вартість переданих акцій враховується за ринковою вартістю при відображенні як інвестицій з України, так і в Україну”, — заявили у НБУ.

Як стверджує регулятор, “в результаті ефект цих операцій на чистий притік прямих інвестицій є нульовим”. Тобто, з 18 млрд доларів інвестицій, що надійшли, треба викреслити 8 млрд, що вийшли.

Нагадаємо, саме цей механізм використовується, коли компанія виходить на IPO за кордоном. Скажімо, щоб розмістити акції на Лондонській фондовій біржі, зручніше за все зробити холдингову компанію на Британських Віргінських островах. Їй буде належати усе майно компанії в Україні, але ця компанія працюватиме за британським правом, що є надзвичайно важливим для примхливих європейських інвесторів. Саме так зробили у свій час Олег Бахматюк (”Авангард”) та Костянтин Жеваго (Ferrexpo).

Ми також зверталися за інформацією щодо “офшорної” статистики до Державної податкової служби. Зокрема, ми поцікавилися, які заходи планує вжити Податкова для запобігання виведенню коштів з України в офшори та на Кіпр.

Однак у ДПС заявили, що “надання запитуваної інформації не вбачається можливим”, оскільки така інформація, за твердженням Податкової, “не відповідає критеріям публічної та є такою, що потребує приведення у відповідність із законом”.

А от банкір, заступник глави партії Фронт Змін Андрій Пишний, коментуючи інвестиційну статистику, каже: “Приросту реальних прямих іноземних інвестицій в Україну практично немає, а є вкладення в Україну грошей, раніше виведених з України”.

“При цьому, варто розуміти, що левову частку інвестицій у 2011 році складають гроші від продажу “Укртелекому”, які прийшли в 2011 році. Якщо їх відмінусувати, показники будуть ще гіршими”, — каже Пишний.

За його словами, “кіпрські” та “віргінські” інвестиції — це “наші з вами гроші, виведені з бюджету, а також “зароблені” на супердешевій робочій силі в Україні, на несплачених в Україні податках, на хабарництві на митниці і в податковій, витиснуті з України на штучно створених з допомогою органів влади монополіях”.

“З цих грошей не платяться податки, вони десь там обертаються між Кіпром і Віргінськими островами. По суті інвестиційний процес по-українські виглядає приблизно так: “влада” — “бюджет” — “офшор” — “приватизація” — “Форбс”, — каже банкір.

Загалом, “кіпрська проблема” вирішується скасуванням угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної з острівною країною ще за часів СРСР. Верховна рада багато разів бралася за це питання, однак ініціатори скасування угоди щоразу наштовхувалися на “стіну нерозуміння”. Це й не дивно — гроші ховають всі — і влада, і опозиція. І так було завжди.

Пишний стверджує, що денонсувати угоду з Кіпром можна “через письмове повідомлення не пізніше 6 місяців до закінчення будь-якого календарного року”.

Але є ще одна проблема — юридично Кіпр не є офшором, оскільки вступив до ЄС. Але влада острову, не бажаючи втрачати грандіозні прибутки, створила вигідну схему оподаткування. Ставка податку на прибуток там — 10%, а на деякі види доходів — 0%.

Також на острові добре розвинутий сервіс з реєстрації та супроводження діяльності “підставних” компаній. Існує безліч компаній, які допоможуть усім бажаючим відкрити фірму і навіть знайдуть номінального директора серед кіпріотів, які бажають отримати додатковий заробіток. Цікаво, що в таких компаніях співробітники чудово розуміють російську мову — сервіс “заточений” на бізнесменів з колишнього СРСР.

Теоретично, знайти істинного власника кіпрської фірми можна, адже йому треба подати до Центрального банку Кіпру копію паспорта. Але хто ж її буде перевіряти. Та й кіпріоти видадуть цю інформацію лише за запитом країни, яка наведе серйозні аргументи для розкриття банківської таємниці.

Але компанії та юристи, які раді допомогти сховати гроші бізнесменів з “країн, що розвиваються”, є й в інших європейських державах. Наприклад — у Сполученому Королівстві. Там вам допоможуть створити англійську фірму, яка матиме у засновниках іншу фірму з якоїсь заморської території.

В одній з таких лондонських компаній, послугами якої скористалися при відчуження “Межигір’я” Віктора Януковича, з автором також чудово розмовляли російською мовою.

А українська влада, схоже, зовсім не має наміру вирішувати питання офшорів. Це й не дивно — гроші у офшори качають всі — й Рінат Ахметов, й Дмитро Фірташ, й Ігор Коломоський…список безкінечний.

Втім “помаранчева” влада теж закрила очі на цю ситуацію. Хоча екс-керманичі не забували регулярно обурюватися перед камерами з цього приводу. Та й “помаранчеві” олігархи теж успішно користуються офшорною оптимізацією. Як приклад — ВАТ “Миронівський хлібопродукт”, він же ТМ “Наша ряба”, яку пов'язують з Ігорем Тарасюком, має офшорних акціонерів.

Таке прокачування мільярдів “повз касу”, неминуче веде до трагічних наслідків для державної економіки.

Андрій Пишний прогнозує, що з такою статистикою дефіцит платіжного балансу наростатиме: “У нас і так негативне сальдо торгівлі товарами і послугами перевищило за рік астрономічні 10 мільярдів доларів”.

За його словами, це все впливає на стан золотовалютних резервів країни.

“За даними НБУ, за 2011 рік золотовалютні резерви зменшилися на 8%, або на 2,78 мільярда доларів. Якщо ця ситуація триватиме (мінус 1 млрд резервів на місяць, як це було в останні кілька місяців 2011 року), ситуація стане передбачувано критичною вже дуже скоро”, — стверджує банкір.

Сергій ЩЕРБИНА