Ігор Котвіцький: Майбутнє відновлювальної енергетики в Україні вже настало

Ігоре Олександровичу, як давно ви цікавитесь відновлювальною енергетикою?

Я багато подорожую літаком країнами Європи і найперша картина у ілюмінаторі, що привертає увагу — це вітряки, які монотонно та поважно обертаються. З ближчої відстані можна вже побачити сонячні панелі, які рясно вкривають дахи мешканців будинків та дахи великих промислових підприємств. Більше замислюватись про “зелену” енергетику та її роль у майбутньому я почав лише декілька років тому.

— Для багатьох європейських країн використання природних джерел енергії стало повсякденним. Яка перспектива впровадження зелених проектів в Україні?

Україна має великий потенціал розвитку проектів у сфері відновлювальної енергетики, цьому сприяють природні та економічні фактори, а також вже створені нормативно-правові стимули. На сьогодні, згідно офіційних даних, частка відновлювальної енергетики в Україні складає не більше 4%. Разом з тим, ще у 2010 році, приєднуючись до Енергетичного Співтовариства, Україна взяла на себе зобов'язання до 2020 року збільшити частку відновлювальних джерел енергії до 11%, а до 2035 року — до 23%. В Енергетичній стратегії України цей показник визначений на рівні 25% на період до 2035 року. Це дуже амбітні цілі. Однак, з урахуванням того, що в 1 кварталі 2018 року було введено в 2,5 рази більше (159 МВт) потужностей з відновлювальних джерел енергії, в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року, майбутнє відновлювальної енергетики в Україні вже настало.

— Ви згадали про нормативно правові стимули. Яким чином Українське законодавство заохочує інвестора вкладати кошти в проекти у сфері відновлювальної енергетики?

Українське законодавство в сфері відновлювальної енергетики, на мою думку, є досить розвинутим. Крім того, новим чинником для його вдосконалення з урахуванням кращих світових практик стало приєднання України у лютому 2018 року до Міжнародного агентства з відновлювальної енергетики (IRENA). На сьогодні Законами України “Про альтернативні джерела енергії”, “Про ринок електричної енергії” для стимулювання виробництва електроенергії з відновлювальних джерел передбачений “зелений” тариф, тобто спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія у її виробників. Тариф для кожного виробника фіксується у прив'язці до євро-центів та діє весь час до 2030 року, таким чином це створює прогнозованість доходу для інвестора та зменшує валютні ризики. Крім того, до зеленого тарифу держава надає надбавки за використання інвестором українських комплектуючих.

— Зустрічаються різні експертні точки зору щодо доцільності збереження “зеленого” тарифу на нинішньому рівні. Ви можете висловити свою точку зору з цього приводу?

Дійсно, на сьогодні “зелений” тариф в Україні фактично є одним із найбільших в Європі. Він розраховувався у 2009 році як основний засіб стимулювання розвитку відновлювальних джерел енергії, однак з того часу вартість обладнання, наприклад, сонячних панелей зменшилась втричі. Відповідно, капітальні видатки (CAPEX) також суттєво скоротились. Як показує практика, країни-світові лідери з розвитку відновлювальних джерел енергії надають перевагу іншій формі стимулювання промислових виробників “зеленої” електроенергії — проведення аукціонів, на яких відбувається продаж національних квот на генерацію електроенергії з енергії сонця та вітру. Подібні механізми передбачені також директивами ЄС, положення яких Україна зобов'язалась імплементувати у національне законодавство.

— Як ви оцінюєте виконану Верховною Радою України роботу в цьому напрямку і ті виклики, які зараз перед нею стоять?

Верховна Рада Україні наполегливо працює над вдосконаленням законодавства щодо стимулювання виробництва “зеленої” електроенергії. Спільно із громадськістю, експертами та виробниками сфери відновлювальної енергетики Комітетом ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки було розроблено та зареєстровано проект Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії” №8449 від 7 червня 2018 року, який передбачає порядок проведення в Україні аукціонів на викуп квот з генерації електроенергії з енергії сонця та вітру та їх запровадження вже з 2020 року. На сьогодні у ВРУ вже зареєстровані 3 альтернативні до проекту №8449 законопроекти, що свідчить про високий інтерес до проблематики з боку народних депутатів.

— Чому це так важливо?  

Для цього існують об'єктивні передумови. По-перше, досягнення запланованих показників з розвитку відновлювальних джерел енергії до 2035 року в умовах діючого стимулюючого ефекту з боку держави — це суттєвий крок до скорочення енергетичної залежності України. Паралельно, звісно, буде відбуватись модернізація енергетичної системи України, створення балансуючих потужностей. По-друге, не слід забувати, що споживання електроенергії з кожним роком зростатиме, а вимоги екологічних активістів ставатимуть все більш жорсткими. До речі, як не дивно, але сьогодні за темпами введення потужностей з відновлювальної енергетики лідирують Китай та США, хоча остання є найбільшим противником нової Паризької кліматичної угоди, що передбачає добровільне зобов'язання урядів країн-членів щодо суттєвого скорочення забруднюючих викидів вуглецю в атмосферу після 2020 року. Тому, завдання збільшення частки “зеленої” енергетики стоїть не тільки перед Україною, а і перед кожною країною, що розвивається та соціально відповідальним бізнесом.

— Останнім часом у пресі з'явилась інформація про Вашу участь у реалізації одного із найбільших проектів у сфері сонячної енергетики України, проекту “Підстепне сонце”. Можете розповісти про цей проект?

Ця інформація є перебільшенням. Зараз проект знаходиться лише на стадії планування, розробки, ведуться перемовини з інвесторами та зацікавленими сторонами. Проект “Підстепне сонце” — це вагомий проект будівництва сонячної електростанції у Олешківському районі Херсонської області, запланованою потужністю 250 МВт. На сьогодні найбільшим проектом в Україні, що почав будуватися у 2018 році є сонячна електростанція на Дніпропетровщині потужністю 200 МВт. Мене радує, що проекти такого масштабу приходять в Україну. Це означає, що, попри складну внутрішню ситуацію, інвестори довіряють економіці України.