Які галузі “монополізував” Рінат Ахметов

“Ми відновили, проголосили, обрали й здобули незалежну Україну… Де політики працюють на 100% громадян, а не на 20% ВВП одного громадянина”, — заявив президент Володимир Зеленський у нещодавньому посланні до Верховної Ради.

Подібну тезу глава держави висловив під час прес-марафону 26 листопада: “Я борюсь із тим, що хтось володіє 20% ВВП країни… Я кажу: “Та володійте хоч 30-ма, але залиште у спокої депутатів, ви не маєте мати тиску на політику”.

В обох випадках президент Зеленський звертався до найбагатшого олігарха Ранта Ахметова, з яким у нього відкритий конфлікт.

Публічно відомо про конфлікт між главою держави та олігархом стало після вступу в дію закону про статус олігарха. Цей закон вписує в законодавство статус “олігарх”, створює реєстр олігархів, а також надає РНБО право визначати, хто в Україні є олігархом.

Для цього бізнесмен повинен відповідати трьом з чотирьох ознак:

1. участь у політичному житті України;
2. вплив на засоби масової інформації;
3. кінцевий бенефеціар природніх монополій, або компаній, які займають домінуюче становище на ринку (частка ринку від 35%);
4. вартість активів особи перевищує 2,37 млрд грн.

У Ріната Ахметова — гарантовано три з чотирьох ознак. На політику він також впливає, але це потрібно довести документально.

Окрім приниження на понятійному рівні через присвоєння йому статусу олігарха з негативною конотацією, для Ахметова цей закон створює ще одну проблему. У його компаній $6,5 млрд боргу перед іноземними кредиторами. Відповідно, офіційний статус олігарха ускладнює реструктуризацію цих боргів, а також створює труднощі для залучення капіталу.

Слід виділити ще низку причин виходу конфлікту Ахметова з президентом Зеленським у публічну площину:

— Відставка спікера Дмитра Разумкова, якого олігарх підтримував на цій посаді в обмін на допомогу зі збиття невигідних йому законів.

— Підняття тарифів на вантажні перевезення, зокрема на перевезення залізницею залізної руди та вугілля. Половина вантажів, які перевозить УЗ — це вугілля та залізна руда. Водночас Ахметов видобуває 80% вугілля і 60% руди. Після підняття тарифів підприємства Ахметова будуть нести додаткові витрати. В цьому році УЗ додатково отримає 2 млрд грн, а в 2022 — ще додаткових 10 млрд гривень від перевезення руди і вугілля, більшу половину заплатить — Ахметов.

— Реалізація наказу Мінінфраструктури про списання більше 60 тис вантажних вагонів з вичерпаним терміном експлуатації. Компанії Ахметова є другим, після УЗ, найбільшим власником вантажних вагонів. Відповідно реалізація ініціативи МІУ означає списання 10 тис старих вагонів олігарха. Крім того, компанії олігарха є найбільшими вантажо-відправниками вагонами УЗ, 40 тис з яких планується списати.

— Відмова уряду виплатити 3 млрд грн в якості боргу за “зелену” електроенергію перед ДТЕК ВДЕ. В середині листопада ДП “Гарантований Покупець” перерахував “зеленим” 16,3 млрд грн для розрахунків за куплену електроенергію, однак компанія Ріната Ахметова, яка розраховувала на 3 млрд грн, нічого не отримала.

Під час спілкування з журналістами Зеленський заявив, що оточення Ахметова втягує його у війну проти президента, а також звинуватив олігарха в шантажі влади енергетичною кризою.

Водночас генеральний прокурор Ірина Венедіктова анонсувала активізацію розслідування 200 справ, пов'язаних із ім'ям “власника кількох відомих телеканалів, вугільних підприємств, підприємств у сфері енергетики”. Мова з нову ж таки про Ахметова.

Тезу про контроль Ахметовим значної частини ВВП України Зеленський “позичив” у іншого олігарха — Ігоря Коломойського. В 2018 році в інтерв'ю Lb він заявив, що “бізнесмен Ахметов контролює 30% ВВП і ситуація, коли одна людина має такий вплив на економіку держави — велика проблема для країни”.

Йдучи війною проти найвпливовішого олігарха, глава держави заручився підтримкою свого давнього партнера — Коломойського. Таке партнерство виражене підтримкою важливих для Офісу президента законопроектів (ресурсний 5600 та Про бюджет на 2022) лояльними до олігарха народними депутатами, а також медійним супроводженням ОП телевізійним холдингом 1+1.

Рінат Ахметов дійсно контролює найбільші підприємства металургійного та енергетичного сектору, які на своїх ринках є природніми монополіями або займають домінуюче становище.

БізнесЦензор зібрав факти про активи Ріната Ахметова, які посідають монопольне або домінуюче становище в українській економіці.

МЕТІНВЕСТ

“Метінвест” — вертикально інтегрована гірничо-металургійна група. Це найбільший металургійний холдинг України.

СКМ Ріната Ахметова належить 71,25% “Метінвесту”, а “Смарт-холдингу” Вадима Новинського — 23,75%.

Група сконцентрувала активи всього ланцюжка виробничого металургійного циклу: від видобутку залізної руди і вугілля та виробництва коксу — до випуску напівфабрикатів і металопрокату.

Залізну руду для потреб групи виробляють Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК), Північний ГЗК та Центральний ГЗК.

Не входить в “Метінвест”, але контролюється Рінатом Ахметовим, найбільший ГЗК України — Південний гірничо-збагачувальний комбінат.

Коксівне вугілля виробляє американська United Coal Company і шахтоуправління “Покровське” — єдиний виробник коксівного вугілля в Україні.

А виробництвом коксу в групі Метінвест займаються Авдіївський коксохімічний завод, Запоріжкокс, Дніпровський КХЗ, Азовсталь та Южкокс. Вони виробляють 66% коксу в Україні.

Сталь та прокат виробляють в Україні три металургійні заводи: “Азовсталь”, ММК ім. Ілліча та “Запоріжсталь”. Ці підприємства вироблять 60% стали в Україні.

Завдяки високим цінам на сталь в першій половині поточного року EBITDA “Метінвесту” в металургійному сегментів виросла в 7,3 рази, до $1,74 млрд. Чистий прибуток групи — до $2,77 млрд.

Водночас найприбутковішими підприємствами “Метінвесту” є гірничо-збагачувальні комбінати. Всі три ГЗК “Метінвесту”, разом з Південним ГЗК, який не входить в групу офіційно, видобувають в Україні 60% залізорудної сировини.

За 9 місяців 2021 року Північний ГЗК збільшив чистий прибуток у 8,3 рази — до 24,4 млрд гривень; ЦГЗК у 10,7 рази — до 8,5 млрд грн; ІнГЗК — у 22,9 рази — до 20,4 млрд грн.

У вересні Метінвест, як єдиний акціонер цих ГЗК, вирішив виплатити собі 55 млрд грн дивідендів з нерозподіленого чистого прибутку цих підприємств за 2016 — 2021 роки.

Південний гірничо-збагачувальний комбінат за дев'ять місяців 2021 року збільшив чистий прибуток в 2,5 рази до 30 млрд грн. Розмір дивідендів від Південного ГЗК за 2017-2020 рр. ставить 20 млрд грн.

Сьогодні видобуток руди оподатковується за ставками 11%, коли ціна руди нижче $70/т і 12%, коли вища $70/т. Але за базу оподаткування береться собівартість видобутку руди. В залежності від конкретного гірничозбагачувального комбінату (ГЗК) вона коливається від $25 до $35. Таким чином, ГЗК сплачують ренти близько $3 з тони руди.

30 листопада Верховна рада у другому читанні прийняла законопроект 5600, який серед іншого, він передбачає зміни до моделі оподаткування видобутку залізної руди.

За цим законом, ГЗК мають сплачувати ренту від ринкової ціни руди в Китаї — основному ринку її споживання. Ставка залежатиме від вартості руди: 10% при ціні руди вище $200/т; 5% — при ціні від $100/т до $200/т; 3,5% при ціні нижче $100/т.

Зараз ціна руди складає близько $90/т. Таким чином, рівень сплати ренти для ГЗК істотно не зміниться.

Однак під час голосування депутати коаліції збили правки, які були пролобійовані представниками “Метінвесту” між першим та другим читанням.

Вони передбачали, що з бази оподаткування, яку складає ринкова ціна, були вилучені витрати на логістику — фрахт суден та вартість перевезення руди залізницею. Це близько $40 в тоні. Якби ЗП 5600 був прийнятий з цими правками, то виробники руди платили б значно менше ренти на руду, ніж зараз.

Однак, після початку конфлікту Зеленського з Ахметов, було прийнято рішення відкотити модель оподаткування руди рентою до версії в першому читанні.

В результаті, виробники руди в 2022 році заплатять ренти лише на 240 млн грн більше, ніж в цьому. Для порівняння , обсяг сплати ренти на газ та нафту становитиме 24 млрд грн.

ДТЕК

Енергохолдинг ДТЕК Ахметова виробляє 70% електроенергії теплової генерації.

ДТЕК володіє трьома енергогенеруючими компаніями Дніпроенерго, Західенерго та Східенерго, які управляють восьми тепловими електростанціями.

Вугілля для цих ТЕС видобуває найбільше вугледобувне підприємство “Павлоградвугілля”, яке також входить в ДТЕК.

Шахти цього підприємства видобувають 80% енергетичного вугілля в Україні.

ТЕС — це маневрена генерація, яка забезпечує попит на електроенергію в періоди пікового споживання вранці та ввечері. Вони виробляють приблизно 23-25% електроенергії в Україні, з яких більше двох третин — це ТЕС ДТЕК.

Водночас АЕС, які виробляють більше половини електроенергії в країні, працюють рівним графіком і не можуть збільшувати або зменшувати виробництво електроенергії в залежності від попиту.

Окремо слід сказати про монополію ДТЕК з виробництва електроенергії в Бурштинському енергоострові.

Це умовна територія на заході України площею 27 тис. кв. км з населенням близько 3 млн чоловік, яку від'єднано від енергосистеми України, але водночас синхронізовано з європейською системою.

БУОС охоплює Закарпатську та частково Івано-Франківську і Львівську області.

З енергоострову можна імпортувати та експортувати електроенергію в ЄС (пропускна здатність мереж 650 МВт, або до 5700 млн. кВт*год на рік) через Словаччину, Угорщину, Румунію.

Основним виробником електроенергії в Бурнштинському енергоострові є Бурштинська ТЕС, яка входить в ДТЕК Західенерго Ріната Ахметова. Вона виробляє тут 90% електроенергії. Решту 10% генерує Калуська ТЕЦ, в меншій мірі Дрогобицька теплоелектроцентраль, а також ГЕС, СЕС та ВЕС.

Тобто у холдингу ДТЕК Ахметова в Бурштинському енергоострві абсолютна монополія на виробництво електроенергії.

В “Бурштині” у Ахметова дві монополії. Друга — на експорт-імпорт електроенергії в Євросоюз. По-перше, Бурштинська ТЕС виробляє 90% електроенергії в БУОС, по — друге, ДТЕК викуповувала річні доступи до бронювання потужності міждержавних перетинів (лінії електропередач, що йдуть у сусідні країни) до сусідніх країні і, таким чином, блокувала конкурентам імпорт або експорт з ЄС, щоб вони не впливали на ціну електроенергії в Бурштинському енергоосрові.

НКРЕКП намагалася зламати цю монополію, змінивши правила проведення аукціонів, з продажу всього доступу на річному аукціоні на право доступу до міждержавних перетинів ліній електропередач.

Нові правила починали діяти з жовтня 2021 року. Вони передбачають пропорційне розбиття обсягів: на місячний та річних аукціонах має продаватися по 35% від максимально передбаченої потужності, а ще 30% — на щоденних.

Однак ДТЕК Західененрго заблокувала вступ в дію нових правил через Окружний адмінсуд Києва.

Бурштинська ТЕС посідає перше місце в Європі за обсягами викидів діоксиду сірки (SO₂). В листопаді на БуТЕС сталася аварія, яка призвела до потрапляння в довкілля великої кількісті миш’яку із золи.

Інші ТЕС ДТЕК також лідирують за обсягами забруднення. Запорізька ТЕС з ДТЕК Дніпроенерго посідає друге місце в Європі за викидами оксиду азоту. В ТОП найбільших забруднювачів в Європі також входять інші ТЕС Ахметова: Курахівська і Луганська (ТОВ “ДТЕК Східенерго”), Ладижинська ( “ДТЕК Західенерго”).

ДТЕК ВДЕ

Окрім теплової генерації енергетичний холдинг Ахметова — найбільший виробник електроенергії за зеленим тарифом. Генерація олігарха з відновлювальних джерел енергії об'єднана компанією ДТЕК ВДЕ.

Сюди в ходять: найбільші в Україні Ботієвська та Приморська ВЕС, а також Покровська і Нікопольська СЕС. Теж найбільші в Україні.

В 2020 році ВЕС та СЕС Ахметова виробили 23,6% електроенергії за зеленим тарифом.

“Зелений” бізнес олігарха — одна з причин конфлікту з Офісом президента.

Як розповідав БЦ, 3 листопада системний оператор “Укренерго” під держгарантії розмістив єврооблігації на $825 млн. 11 листопада “Укренерго”, для погашення частини боргів перед виробниками електроенергії з ВДЕ, продав на міжбанку $750 млн. Покупцем виступив Нацбанк.

Наступного дня “Укренерго” перерахував конвертовану гривню в сумі 19,3 млн грн ДП “Гарантований покупець” для розрахунків з зеленими інверторами, сукупний поточний та історичний борг перед якими становив 26 млрд грн.

Цей процес супроводжувався скандалом: попередній керівник ГарПоку Костянтин Петриківець відмовився на прохання прем'єра Дениса Шмигаля зупинити перерахунок грошей для ДТЕК ВДЕ Ахметова. Наступного дня Петриківця звільнили, а транзакції заблокували на рівні Ощадбанку.

15 листопада Петриківець вийшов з заявою: “Кабмін наказав незаконно зупинити виплати зеленим”. За нашою інформацією, мова йшла лише про зупинку виплат Ахметову. Згодом перерахування “зеленим” були розблоковані і вони отримали 16,3 млрд грн.

Ахметов, якому мали перерахувати 3 млрд грн, нічого не отримав. Наразі ці гроші перебувають на рахунках ГарПоку.

ДТЕК Мережі

ДТЕК Ріната Ахметова належить вісім операторів систем розподілу (по старому — обленерго), які розподіляють 45% електроенергії в Україні.

Вони об'єднанні в компанію ДТЕК Мережі. Це: “Дніпровські електромережі” (Дніпрообленерго), “Київські електромережі” (мережі колишнього Київенерго), “Київські регіональні електромережі” (Київобленерго), “Одеські електромережі” (Одесаобленерго), “Кіровоградобленерго”, “Донецькі електромережі” (Донецькобленерго), ДТЕК Високовольтні мережі та ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля.

В 2021 році ці компанії отримають більше 32% тарифної виручки за розподіл електроенергії мережами.

З цього року в Україні почали діяти стимулюючі RAB-тарифи для операторів систем передачі (RAB-тарифи). На них перейшли 25 обленерго.

Це гарантований прибуток обленерго, який включено в тариф на розподіл електроенергії. Сплачують його всі споживачі, які під'єднанні до мереж обленерго.

В результаті, тарифи обленерго в 2021 зросли в середньому на 15,9% для 1-го класу напруги і на 32,6% — для 2-го класу. Прибуток від RAB-тарифів складається з двох частин: на стару базу активів (які були створені до RAB-тарифів) та нову базу активів (створені після переходу на RAB-регулювання). Норма дохідності на стару базу — 3%, а на нову — 16,74%.

Тобто в тариф обленерго на розподіл електроенергії, окрім амортизації, виробничо-технологічних витрат, фонду оплати праці, ЄСВ, загальних витрат, в цьому році закладено прибуток в розмірі 3% вартості “старих” активів.

ОСР компанії ДТЕК Мережі в цьому році отримають майже третину, або 2,9 млрд грн, гарантованого стимулюючим тарифом прибутку. Це 31,6% всіх грошей від RAB-тарифів.

Кожне обленерго — є природнім монополістом з розподілу електроенергії у своїй області.

Також ДТЕК офіційно контролює три постачальника універсальних послуг. Вони продають електроенергію на 22% побутових споживачів України, або 3,5 млн домогосподарств.

Це ТОВ “Дніпровські енергетичні послуги” (9% побутових споживачів країни), ТОВ “Київські енергетичні послуги” (7%) та ТОВ “Донецькі енергетичні послуги” (5%). Вони працюють під брендом Yasno.

Водночас ще три ПУПи ДТЕК не оформляє на себе офіційно.

Це постачальники універсальних послуг, афілійовані ще з трьома обленерго Ахметова: Київобленерго, Одесаобленерго та Кіровоградобленерго.

Їх олігарх придбав у російської групи VS Energy.

У кожного з цих обленерго є свій постачальник універсальних послуг: ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія” (6% побутових споживачів країни), ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія” (6%), ТОВ “Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія” (3%). Вони постачають електроенергію для 2,4 млн домогосподарств (а це 15% побутових споживачів України).

Зараз компанії належать ТОВ “Енергопоставка”, яка записана на Нелю Костенко — менеджерка з групи VS Energy.

Якщо Ахметов офіційно оформить на себе цих постачальників, то загальна частка побутових споживачів, яким ДТЕК Ахметова продає електроенергію, зросте до 36% (6 млн домогосподарств), а це, згідно з українським антимонопольним законодавством, означитиме статус монополії на ринку поставки електроенергії населенню.

ДТЕК Нафтогаз

В ДТЕК входить також і найбільша приватна газовидобувна компанія України — ДТЕК Нафтогаз.

Вона об'єднує компанії “Нафтогазвидобування” та “Нафтогазрозробка”, які здійснюють розвідку та видобуток газу у Полтавській та Харківській областях.

Ключовою є “Нафтогазвидобування”, яка видобуває газ на Семиренківському і Мачухському родовищах у Полтавській області (запаси цих родовищ становлять — 30 млрд куб. м).

“Нафтогазрозробка” веде геологорозвідувальні роботи на новій ділянці — Хорошівській площі у Харківській області.

ДТЕК Нафтогаз видобуває більше 10% газу в країні, або більше 40% газу серед приватних компаній.

Найбільшою газовидобувною компаніє України є Укргазвидобування, яка входить в НАК Нафтогаз.

За даними агентства ExPro, Укргазвидобування в січні-жовтні видобула 11,37 млрд куб м (падіння видобутку на 4,5%). Натомість ДТЕК Нафтогаз видобула 1,7 млрд куб м газу (ріст на 11%).

“Нафтогазвидобування” була сформована з активів, які в 90-х вивели з державної компанії “Полтаванафтогазгеологія”, яке входило до структури НАК “Надра України” на користь екс-президент Петро Порошенко.

Згодом компанію у нього відібрав Микола Рудьковський і залучив у партнери Нестора Шуфрича — найближчого соратника Віктора Медведчука, який на той момент очолював Адміністрацію президента Леоніда Кучми. Медведчук також отримав частку в компанії.

За президентства Віктора Януковича, після корпоративного конфлікту між Шуфричем і Рудьковським і викраденням директора “Нафтогазвидобування” Олега Семінського, компанія опинилася у власності Ріната Ахметова. Повну історію про це можна прочитати тут.

МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА

Медійний холдинг Ріната Ахметова входить в ТОП телевізійних холдингів України.

До “Медіа групи України” входять:

— телеканали “Україна” та “Україна 24”, молодіжний телеканал НЛО ТВ, та тематичні “Індіго”, “Футбол” (1,2,3), регіональний “34 Канал”.

— одне з найбільших онлайн-видань “Сьогодні”.

— платформа інтернет-телебачення OLL TV

— журнал Vogue.

Ключовими активами в медіа холдингу Ахметова є телеканали “Україна” та “Україна 24”. В листопаді телеканал Україна мав найвищі рейтинги переглядів, а “Україна 24” — посідав дев'яте місце.

Їх Ахметов використовує як “зброю впливу” на своїх опонентів, а також для примусу до дружби своїх “партнерів”.

Так до конфлікту з ОП олігарх надавав ефірний час представникам влади, зокрема президенту Володимиру Зеленському.

Зараз телеканали “Україна” та “Україна 24”перетворились на головних критиків президента Зеленського та його оточення. Ключовою “торпедою” політики діючої влади є “Свобода слова Савіка Шустера на телеканалі “Україна 24”. Сюди, для критики Офісу президента, щоп'ятниці запрошуються лояльні до Ахметова, або не лояльні до президента, політики, експерти та журналісти.

У свої телеканали Ахметов інвестував більше, ніж в екомодернізацію метзаводів та ТЕС.

За даними Forbes, олігарх інвестував в “Медіа групу Україна” $307 млн. Це 8,37 млрд грн, або найбільша інвестиція в українське медіа за сім років. Для порівняння, обсяг ринку телевізійної реклами у 2020 році становив 12,2 млрд грн.

Інвестиція була надана у формі фінансової допомоги угодою від квітня 2021 року. При цьому телевізійна група Ахметова — збитковий проект, в 2020 році “Медіа група Україна” отримала 2,8 млрд грн збитку.

Інвестиції в медіахолдинг Ахметова перевищують розмір інвестицій в екологічну модернізацію метхолдингу Метінвест протягом останніх трьох років — станом на червень 2021 холдинг інвестував в екологічні проекти близько 8 млрд грн.

В екомодернізацію Бурштинської ТЕС, однієї з найбільш брудних в Україні, в 2018-2020 ДТЕК Ахметова інвестував 225 млн грн.

Юрій ВІННІЧУК