Віце-спікер Руслан Кошулинський: “Наше завдання — зламати запроваджені Литвином принципи роботи парламенту”

Новообраний нардеп Руслан Кошулинський зробив карколомний стрибок у своїй кар’єрі — з крісла голови фракції “Свободи” у Львівській міськраді пересів у крісло віце-спікера Верховної Ради. Хоча досвід минулої каденції свідчить, що ця посада є не надто впливовою — чекати черги на ведення засідання віце-спікер може місяцями — Кошулинський вважає своє призначення важливим для перспектив “Свободи” в цілому та запевняє, що не мав особистої амбіції йти в керівництво парламенту.

- Як ви будете співіснувати в одній президії з комуністом Ігорем Калетніком?

— Мій життєвий досвід достатньо вагомий. Я об’їхав увесь колишній Радянський Союз, від Находки до Бресту, мав різні роботи: мив золото в тайзі, працював кухарем, технологом, виріс в спортінтернаті — тож можу знаходити спільну мову з різними людьми.

Розумієте, Кошулинський в президії — це вже не Кошулинський як такий, а представник опозиційних фракцій, не лише “Свободи”. І він має представляти і урівноважувати фракції у президії. Ми не можемо втрачати голос в президії, у погоджувальних радах, ми мусимо тримати руку на пульсі — інакше навіщо тоді політичні партії взагалі беруть участь у виборах і змагаються за владу?..

- Ви сказали, що опозиція має врівноважувати більшість в президії. Але досвід минулого скликання свідчить, що посада віце-спікера має набагато меншу вагу, ніж навіть посада першого віце-спікера, не кажучи вже про посаду голови ВР. Можливо, “Батьківщина” тому й відмовилась від цієї посади, яку раніше займав її представник Микола Томенко?

— Але з іншого боку — чи могли ви місяць-два тому уявити, що представник націоналістичної фракції буде заступником голови Верховної Ради? Ми не поспішаємо. Ця посада — це певна сходинка, певний досвід, певні знання, не лише для Кошулинського, а для “Свободи”, тобто це інший щабель взаємин у політичній шахівниці. “Батьківщина” вже має цей досвід і більше його не потребує, а “Свобода” його лише набуває.

Ми не приховуємо, що будемо прагнути до максимальних висот у політиці. І Кошулинський потім зможе передати своїм побратимам набуті вміння й навички.

- Ви вже сформували для себе перелік головних завдань на новій посаді?

— Я не готувався на цю посаду, я готувався до іншого напрямку роботи — в бюджетному комітеті. Заступник спікера, з одного боку, має функції, делеговані йому головою ВР, з іншого — функції щодо зв’язків з суддівськими колами, щодо інформаційного забезпечення тощо. Але все ж таки депутатську направленість і напрацьовані задумки по змінах до певних законів теж хотів би зреалізувати.

Має бути дуже жорстке слово і розуміння щодо зміни взаємин у парламенті. Ті взаємини, які мали місце в підготовчій групі, мені не сподобались. Це лінія Литвина — звичка протискувати питання чи часом, чи кількістю, думаю, ми зможемо зламати цей механізм.

Ця Рада вперше за 10 років обрана за змішаним принципом. І ніколи в Раді ще не було такої великої та монолітної правої ідеологічної сили. Це означає, що виборець кардинально змінив напрямок, дав депутатам завдання, і голова та його заступники — це барометр, який мав би це відображати. Наша мета — зміна традиції в сесійній залі, коли застосовуються принципи народовладдя. Бо сьогодні ситуація як в анекдоті: “Це наша корова і ми її доїмо”.

Тому завдання на п’ять років — зламати свідомість депутатів, але для цього треба буде робити радикальні кроки, ламати запроваджені Литвином принципи.

- Ви не вважаєте, що зрада депутатів Табалових кидає певну тінь і на вашу фракцію — адже ви є партнерами “Батьківщини”? І чому взагалі, на вашу думку, після всіх запевнень та обіцянок щодо чистоти списків “тушки” з’явилися одразу?

— З мого боку було б некоректно говорити про це — адже це проблема наших партнерів і відповідь вони мають знайти самі для себе. Зрозуміло, що це є боляче. Тому ми були серед тих, хто висловив своє ставлення до негідного вчинку цих двох депутатів — негідного з ідеологічної, політичної, людської точки зору. Якщо взяти до уваги європейські парламенти, то там будь-яку людину, яка змінила свою ідеологічну приналежність, чекала б політична смерть. І для цього навіть закону не потрібно, існує традиція. Тому ми й показали, що люди, котрі йшли від опозиційних політичних сил, прикривалися їхніми іменами, вчинили негідно.

- Як діятиме “Свобода”, якщо з’являтимуться нові “тушки”?

— В такий самий спосіб. “Тушок” потрібно карати і у побутовий спосіб: не подавати руки, розклеїти фотографії у під’їзді тощо — щоб всі сусіди й родичі знали, що ця людина не має честі. Якщо покарання за зраду не врегульовано законодавчо, то ми маємо у такий моральний спосіб народити таку традицію.

- Одразу після виборів “Свобода” опинилася в епіцентрі кількох скандалів: мається на увазі марш ваших прихильників у Харкові, де лунали пронацистські гасла та вислів вашого колеги Ігоря Мірошниченка про “жидівку”. Навіщо ви на рівному місці даєте приводи своїм опонентам вас критикувати і поглиблювати стереотипи щодо “Свободи”, які існують у частини суспільства?

Тоді треба сказати: навіщо Тягнибок говорив ті слова на Яворині у 2004 році? Ми зараз бачимо, що практично відродження СНПУ, як раніше називалася “Свобода”, відбулося після Яворини. Ясно, що це не епатажність. Так, ми є ось такі, які ми є.

- І це не помилка?

— Можливо, організаційного характеру. Якщо ти хочеш щось зробити, ти маєш це підготувати, узгодити, озвучити і відстояти позицію, а не вискакувати, як Пилип з конопель. У нас за такі речі можна отримати партійне покарання.

- Мірошниченко отримав покарання?

— Дозвольте уникнути відповіді на це питання, адже Мірошниченко зараз теж є депутатом Верховної Ради і рівним мені в партійній ієрархії.

Щодо Харкова — мала місце організаційна помилка, коли люди з інших організацій долучилися до партійного заходу, а з ними не проведено відповідну роз’яснювальну роботу і їх не було зупинено. Там покарання партійне точно мало місце.

Біографічна нота

Руслан Кошулинський народився 9 вересня 1969 року у Львові. 1986-го року закінчив Львівську спеціалізовану школу-інтернат спортивного профілю, потім — Кооперативний технікум.

У 2006-му закінчив Тернопільський державний економічний університет за спеціальністю “Право”. У 1987-1989 служив у Радянській армії. Працював на різних підприємствах інженером, завідувачем виробництва, а також кухарем у старательських артелях у Росії. З 2004-го — помічник народного депутата. З 1997-го року — член Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Член Політвиконкому ВО “Свобода”.

У 2010-му був обраний депутатом Львівської міської ради, очолював фракцію “Свободи” у Львівській міськраді.

Мілан ЛЄЛІЧ