“Санта-Барбара” заповнить Одеса-Броди

Таким чином в України з'являється чи не перша можливість викристовувати цей труборовід у аверсному — себто, прямому — напрямку.

Марка нафти, яку імпортує Білорусь з Венесуели, називається “Санта-Барбара” — так, як і відомий на пострадянському просторі мильний серіал. Як і до серіалу, до проекту постачання “Санта-Барбари” в Білорусь від початку ставилися несерйозно — надто вже далеко ця Венесуела, що не дає підстав розраховувати на прибутковий бізнес з переробки латиноамериканської нафти.

Але попри скептицизм проект діє, танкери пливуть і пливуть через Атлантику. Венесуельська нафта насправді підтримала білоруські нафтопереробні заводи на плаву, коли Росія запровадила експортне мито на свою нафту, що постачається до Білорусі.

“Не хочемо війни з Росією”

Згідно з офіційною статистикою, за першу половину цього року Білорусь зменшила імпорт російської нафти майже на 50 відсотків. За словами президента Лукашенки, який неодноразово зустрічався з венесуельським лідером Уґо Чавесом, білоруський уряд знайшов вихід зі складної ситуації завдяки імпорту нафти з Венесуели:

“Ми видряпалися з тієї ситуації, в яку нас поставила Росія на початку цього року. Хочу підкреслити, що ми не маємо наміру “воювати” з Росією на усіх напрямках. Нам не потрібні жодні війни та ускладнення. Але ми повинні виходити з того, що всюди має бути альтернатива, включно з постачаннями в країну вуглеводневої сировини”.

Цього року, за словами пана Лукашенки, Білорусь імпортує чотири мільйони тонн венесуельської нафти, наступного — вісім-дев’ять. У 2012-му році імпорт венесуельської нафти Білоруссю має становити десять мільйонів тонн.

Саме стільки нафти потрібно, щоб можна було заповнити нею трубопровід “Одеса-Броди” в аверсному напрямку. За словами заступника міністра палива та енергетики України Ігоря Кірюшина, за таких умов Київ технічно був би готовий забезпечити таку можливість.

Використання саме нафтогону “Одеса-Броди” удвічі скоротило б витрати Білорусі на транзит венесуельської нафти Україною, яку нині везуть українською територією залізничними цистернами.

Але багато хто і в Україні, і в Білорусі не вірять цим планам пана Лукашенки. Фахівці кажуть, що цей проект суперечить логістичним та економічним законам нафтового ринку. Говорить білоруський експерт з енергетики Аляксандр Мєх:

“Якщо цей проект і буде розвиватися, то будуть враховуватися виключно інтереси Уґо Чавеса і Аляксандра Лукашенки, більше нічиї. Тут не враховуються ані інтереси венесуельців, ані інтереси білорусів. Я переконаний, що ніякої економічної доцільності в цьому випадку шукати не доводиться”.

Велика таємниця

Оцінити рентабельність постачань венесуельської нафти до Білорусі взагалі важко. Хоча і білоруські, і венесуельські офіційні представники запевняють, що проект рентабельний. Але подробиць не повідомляють.

Ціна, за якою нафту постачають до Білорусі, залишається великою таємницею. Посол Венесуели у Білорусі Америко Діас Нуньєс з цього приводу сказав, що ціна нафти пільгова, і це жест солідарності і підтримки білоруського народу, на який пішла його країна та особисто президент Чавес:

“Щодо рентабельності, то це комерційна таємниця… Ми маємо такі ж угоди з іншими країнами Латинської Америки, куди поставляємо нафту на пільгових умовах. Але хотів би підкреслити, що це також і жест солідарності, жест підтримки білоруського народу”.

Третій гравець

Наразі Білорусь на цьому проекті дає заробити українським залізничникам, але хотіла б задіяти і трубопровід “Одеса — Броди”, в якого таким чином чи не вперше виявилася можливість транспортування у прямому (аверсному) напрямку.

Але тут може виникнути і третій гравець. Використання нафтопроводу “Одеса-Броди” у прямому напрямку завжди неприхильно сприймалося Росією, яка не хоче альтернативи своїй нафтовій монополії, і тому в Мінську висловлюють побоювання, що новий український уряд, який є більш проросійським, аніж попередній, не захоче поставити під сумнів російські інтереси.

Тому, аби підштовхнути Київ до більш рішучіших дій, Мінськ почав транспортувати венесуельську нафту через Естонію та Литву та вести відповідні перемовини з Латвією.

Валерій БОЯНІВСЬКИЙ