Що стоїть за “справою фотографів” у Грузії?

Що і хто стоїть за цією справою? Що відбулось насправді — нахабні “папарацці” шпигунили на користь путінсько-мєвєдєвського режиму під носом у Президента Грузії чи справу “сфабриковано” лише заради відомої замовникові мети?

Вмілі шпигуни чи сміливі репортери?

П’ятьох фотографів було затримано за підозрою у шпіонажі 7 липня у Грузії. Фотограф прес-служби Президента Грузії Михаїла Саакашвілі Іраклій Геденідзе з дружиною Натією, яка працювала фоторепортером, фоторепортер Associated Press Георгій Абдаладзе та фоторепортер European Pressphoto Agency (EPA) Зураб Курцикідзе, які працювали у Грузії, в один момент були проголошені ворогами власної країни.

Фотокорреспондента Аssociated Press Шахвалада Айвазова звільнили через кілька годин після затримання. Він відбувся лише допитом. Кажуть, Шаху Айвазову пощастило: за неофіційними даними, за нього заступилися держструктури США, які є акціонерами Associated Press.Фоторепортера Натію Геденідзе відпустили під заставу майже у 10 тисяч ларі (приблизно 5 тисяч доларів). Стаття 314 Кримінального кодексу Грузії, яку приписують Геденідзе, Абдаладзе та Курцикідзе, може потягнути на 8-12 років життя в неволі.

Відтоді грузинські журналісти проводять акції протесту та вимагають зустрічі з міністром внутрішніх справ країни, представники Європейського прес-фотоагентства EPA мають намір приїхати до Грузії, аби взяти участь у вирішенні долі фотографів.

А тим часом Інтернет наповнюється інформацією про перебіг “справи фотографів”.

Ті, хто підтримують та вважають переконливою офіційну версію, бачать абсолютно логічними запитання, навіщо фотографам, які думали виключно про журналістику, було знімати схеми президентської резиденції та інших об’єктів. Їх опоненти наголошують на тому, що фотографи могли “перейти дорогу” владі, поширивши знімки жорстокого розгону травневих мітингів протесту.

Аби зрозуміти, хто ближче до правди, важливо пригадати, який послужний список мають фігуранти справи?

Фоторепортер Associated Press Георгій Абдаладзе, який співпрацював з МЗС Грузії та виданням “Аліа Холдинг”, так само як і Іраклій Геденідзе, був одним з перших, хто знімав в зоні російсько-грузинського конфлікту у 2008 році. Тоді Абдаладзе навіть довелося відчути на собі весь жах перебування в полоні у осетинських сепаратистів.

Тепер Абдаладзе заявляє, що він та інші фотографи були затримані саме через кадри, зняті під час розгону акції опозиції в центрі Тбілісі в ніч на 26-те травня. Він вважає, що “покарання” за аналогічну роботу не торкнулося фотографів Reuters та France Press тому, що це викликало б занадто великий резонанс та могло б послугувати причиною для міжнародного скандалу.

Абдаладзе також стверджує, що за кілька днів після подій 26-го травня йому телефонували зі Служби державної охорони Грузії з вимогою надати відзнятий фотоматеріал. Прохання фотограф проігнорував. Будь-яку свою провину визнавати не має наміру. Довести власну правоту намагається голодуванням.

Фотограф Президента Грузії Михаїла Саакашвілі Іраклій Геденідзе, відзнявши події 26-го травня, надіслав знімки до фотослужб міжнародних інформаційних агенцій — звичний принцип роботи фоторепортера. Можливо, його трудовий договір передбачав лише розсилання репортажів з офіційних подій за участю Президента Грузії... Та за такий “прорахунок” у шпіонажі не звинувачують. Опозиціонери, які лежать у в калюжах крові, — такою постала демократія через об’єктив Іраклія.

Геденідзе зізнається у шпіонажі, його дружина Натія підтверджує факт співпраці чоловіка з російськими спецслужбами — все це можна бачити і чути на відео, розповсюдженому МВС Грузії. У веб-просторі — офіційні зізнання у серйозному злочині, а вдома у подружжя двійко маленьких дітей, про яких немає кому піклуватися. Серйозний аргумент, аби зізнатися в будь-якому злочині, та отримати можливість повернути дітям хоча б матір. Після зізнання у шпіонажі дружину й відпустили під заставу.

Друзі Іраклія Геденідзе стверджують, що це професійний фотограф, який не стоїть ні на боці грузинської опозиції, ні на боці правлячої влади.

Кореспондента міжнародної агенції EPA, яка виставляє на своєму сайті світлини фоторепортерів з усього світу, Зураба Курцикідзе назвали ватажком злочинної групи. Саме він, нібито, безпосередньо був пов’язаний з російською розвідкою.

Адвокат Курцикідзе Ніно Андріанашвілі тим часом в інтерв’ю від 12-го липня повідомила, що досі не мала нормальної можливості ознайомитися зі справою. За її словами, всіх адвокатів зібрали разом і під наглядом 10-15 співробітників контррозвідки один адвокат читав справу в голос, інші — слухали.

Також Андріанашвілі зауважила, що кілька разів заявляла про тілесні ушкодження у Зураба Курцикідзе, але прокуратура розслідування не проводила. Також адвокат зауважила, що Зураб хворий на діабет. Вона попросила забезпечити його необхідними медикаментами та надавати відповідне харчування. 9-го та 10-го липня Курцикідзе голодував, але через стан здоров’я свій протест продовжувати не зміг.

Гроші “шпигунам” перераховували прямо на банківські картки…

У поширеній МВС Грузії розшифровці телефонних розмов Курцикідзе з Геденідзе та Абдаладзе йдеться про банківські картки та переказ грошей. Пояснити таку розмову просто: регіональне бюро ЕРА розташоване у Москві. Саме туди надсилають свої фото всі кореспонденти агентства, які працюють у країнах СНД. Вже з російської столиці фото відправляють далі — до Франкфурта — головної редакційної штаб-квартири EPA. І те, що МВС Грузії позиціонує, як плату за шпигунські знімки, — насправді звичайна система роботи фотокореспондентів та виплати гонорарів за неї. В конкретному випадку — з ЕРА.

Невже шпигунам надсилають платню “на картку”, відкриту у їхній власній країні за паспортними даними? Здається, щоб остаточно не втратити обличчя, МВС Грузії має оприлюднити суми, які перераховувалися на банківські рахунки фотографів.

Тим часом двомісячне попереднє ув`язнення стане передмовою до судового процесу, який розпочнеться лише 1 вересня. Чи не обернеться ця “пауза” тим, що тепер кожен фоторепортер надовше замислиться перед тим, як натискати на кнопку камери, а журналіст, про всяк випадок, робитиме паузу перед написанням кожного слова?

В останні роки в Україні склалося дуже тепле ставлення до Грузії. Українці із захопленням зустріли “оксамитову” революцію та реформи влади Саакашвілі. Вони підтримували Грузію в її конфлікті з Росією. Але влада — небезпечна річ.

Президент Грузії у ніч на 26 травня зробив крок, за який його важко засуджувати, — його спецназ стріляв у опозицію, озброєну пляшками з коктейлями Молотова, сталевими трубами та камінням, поки що гумовими кулями та пускав в них сльозоточивий газ. Він зберіг порядок у країні.

Але тепер йому загрожує небезпека засудити за, вірогідно, надумані злочини фотокореспондентів, які висвітлювали ці події.

Втім, можливо це ініціатива не його, а силових структур країни, які таким чином намагаються вирішити кілька задач одночасно. Перша — зганьбити та покарати людей, які задокументували події тієї неоднозначної ночі. Але фотознімки уже розповсюджено в пресі, вони виставлені у фотоагентствах та в інтернеті — заперечити їх неможливо. Друга — зробити так, щоб у майбутньому фоторепортери дуже серйозно замислилися — знімати чи не знімати ту чи іншу подію, а якщо зняли, — розповсюджувати зйомку чи знищити її або сховати до кращих часів — так, як це 70 років робили у тоталітарному СРСР. Нарешті, третя — влада, яка це дозволить, поступово потрапить в залежність від тих самих силових структур, що крок за кроком почнуть керувати державою.

У Саакашвілі ще є час не зробити цього неоднозначного кроку. Відмовившись від полювання за відьмами, він збереже свою репутацію демократичного президента та свободу преси в Грузії. Дуже прикро, коли фотожурналісти зустрічають своє свято у в`язниці.

Таня ПОЛЯКОВСЬКА