Рейкове прискорення

До останнього моменту не розвіювалися побоювання, що 4 жовтня обіцяну головою КМДА Олександром Поповим кільцеву міську електричку можуть не запустити.

Уранці в анонсований “день ікс” мешканці та гості Києва, що прийшли на станції електропоїзда, отримували в касах відповідь: поки “кільцем” не проїде Микола Азаров, потяги не запустять. І навіть після того, як сайт міськдержадміністрації повідомив, що Прем’єр—міністр о 10—й годині ранку вже покатався і йому сподобалося, ані прес—служба КМДА, ні “гаряча лінія” 15—51 не могли сказати напевне, чи запустять електричку у “вечірній сеанс” для простолюду.

Однак “кільце” таки запрацювало. Журналісти “України молодої” слідом за Прем’єром протестували цей новий вид громадського транспорту столиці.

Без туалетів, але з поручнями і велопарковкою

Про відкриття кільцевої міської електрички говорили вже кілька років, а талончики віддрукували ще рік тому. Проте, як і у випадку зі швидкісним трамваєм, виявилося, що до дня запуску міськелектропоїзда встигли приготувати не все.

На платформі станції “Київ—Пасажирський” (а для міської електрички виділили ті самі дві платформи — №1 і №2, з яких прямують “звичайні” електрички до Яготина і Ніжина) турнікети ще не працюють. Така картина, як потім з’ясувалося — на всіх станціях. На “Київ—пасі” пропускні пункти взагалі стоять без електронного начиння.

Касир, що продала нам два квитки по 1,70 грн. (а цей вид транспорту виявився на 30 коп. дешевшим, ніж метро), так і не змогла пояснити, що вони робитимуть із талонами — чи просто даватимуть “зелене світло” для проходу, чи ще й дату та час вибиватимуть. Тож позавчора наші квитки просто понадривали контролери. Як і пообіцяв контролер, наш потяг прибув за 5 хвилин. Крім нас, до електрички сіли ще п’ятеро пасажирів. Вагони виявилися практично порожніми.Не сказати, що їх облаштування принципово відрізняються від вагонів приміських електричок. Проте можна відзначити певні переваги. По—перше, нові крісла. В одному відсіці їх не шість, як у традиційній електричці, а чотири. Тож з’являється більше стоячих місць, так само, як і вільного простору.

По—друге, замість полиць для багажу прикрутили поручні — доволі міцні, ми на них навіть повисіли, і труби не прогнулися.

Третє нововведення — між тамбуром і вагоном немає розсувних дверей. У перспективі, коли нова електричка забере в метро суттєву частину пасажиропотоку, це дозволить уникнути штовханини біля входів—виходів.

Є зручність і для велолюбителів: в одному з вагонів поїзда влаштована “парковка” для трьох велосипедів, як у Західній Європі. Щоправда, в нас фіксатори пластмасові, деталі можна відкрутити, а ще в електричках немає провідників, тому питання громадського порядку і протидії хуліганству повністю лягає на самосвідомість пасажирів.

При нас один із пасажирів курив у тамбурі, і дим валив у вагон.

Туалетів, на жаль, теж немає: у першому й другому вагонах на них прикріпили таблички “Службове приміщення”.

Повноцінно обслуговувати пасажирів з обмеженими фізичними можливостями на візках електричка теж не може. Для них виділили просторі порожні майданчики, проте поки що без кріплення. Та й можливості заїзду інвалідних візків на вході немає.

Не кільце, а “апендикс”

Журналісти “України молодої” проїхалися і в кабіні машиніста нової електрички. Водії поїзда кажуть, що розклад руху іще чітко не визначений, але орієнтовно електрички прибуватимуть на перон кожні 15—20 хвилин.

“На цьому маршруті краще працювати, ніж на приміському, — швидше їдеш, більше руху… — коментують машиністи. — Але сказати, що ми по колу їздимо, не можна. На станції “Дарниця” цікавий порядок: після “Видубичів” і “мосту Кірпи” заїжджаємо в “апендикс”, потім перебігаємо в задню кабіну, і через 10 хвилин їдемо на Троєщину й Петрівку. Тут же “кільця” немає”.

Під’їжджаючи до дарницького “апендиксу”, машиністи говорять, що станцію ще не підготували до міської електрички — спеціалізована платформа не готова, відтак пасажирів тимчасово висаджуватимуть на платформи, де люди чекають приміських поїздів.

“Зараз працює десять електропоїздів, два у запасі. У суботу й неділю працюватиме тільки вісім, але в той самий час, що й у робочі дні — з 6.30 до 11.00, і з 15.00 до 21.30 після перерви”, — каже машиніст. Чоловік оголошує “Дарницю” і разом із колегою перебігає пероном у задню кабіну.

Швидко й дешево. Не 50 хвилин

“Звичайно, це добрий подарунок для Києва, — ділиться з журналістами “України молодої” програміст Михайло, один із небагатьох перших пасажирів нашого міського електропоїзда. — Дивує, що замало людей їде. Хоча це ж лише друга електричка цього дня (або третя — якщо рахувати “начальницький” рейс для Азарова. — Авт.)...”

Вигоду нового виду київського транспорту пасажир змальовує так: “От я сів на “Караваєвих Дачах” о 16.43, із другом зустрічаюся на “Лівому березі” вже через 15 хвилин. А без цієї електрички добирався б аж півтори години. До того ж, 1,70 грн. на все коло — це дуже дешево”.

Інший пасажир, із яким ми спілкувалися, студент київського ВНЗ, проїхав два кола поспіль — так його поїздка у новому транспорті захопила.

До речі, в обіцяні владою “50 хвилин навколо Києва” наш маршрут не “вписався” — цей час минув, коли до “кільця” на “Вокзальній” лишалося ще дві станції. А на вже відкритій платформі “Троєщина” наш потяг узагалі не зупинився.

Максим САВЧУК