Консервація влади Януковича

Це те, чого домоглися кумири Віктора Федоровича з “Єдиної Росії” — і те, що так і не зміг отримати Леонід Кучма навіть в розквіті своїх політичних сил.

Власне, досягненню монопольної більшості підпорядковані всі стратегії Партії регіонів щодо наступних парламентських виборів.

Янукович також визначився зі способом досягнення мети — через проведення виборів за змішаною системою, коли половина парламенту обирається за партійними списками, а половина — за мажоритарними округами.

Цей варіант видавався найбільш ефективним для концентрації влади Януковича.

Пропорційна частина

Через півтора роки регіоналам буде важко повторити результат 2007 року, коли вони набрали 34%. Тоді партія Януковича завела за виборчим списком 175 депутатів. Зараз, відповідно, цей результат гарантував би вдвічі меншу квоту — 88 депутатів.

Але реально регіонали, чий рейтинг зменшується, мали би за щастя набрати 30% — відповідно, прохідна частина має знизитися до 80 депутатів-списочників.

Оскільки це — непристойно мала цифра, регіонали знайшли два способи збільшити свою списочну частину в парламенті.

По-перше, законопроект про вибори передбачає скасування голосування “проти всіх”. Таким чином, вони намагаються наростити кількість своїх голосів.

По-друге, якщо буде піднято прохідний бар’єр до 5%, то збільшиться число “преміальних мандатів”, які переможці розподіляють з числа тих, хто не подолав кваліфікаційну межу.

Таким чином, завдання регіоналів — збільшити прохідну частину за списками хоча би до 100 депутатів.

Тож для омріяної монопольної більшості Партії регіонів треба зібрати не менше 126 депутатів за мажоритарними округами.

Мажоритарна частина

Мажоритарники — це головний ресурс нарощування підтримки Януковича в наступній Верховній Раді. Спосіб збору депутатів під своїм крилом також був зрозумілий — за рахунок адміністративного ресурсу та знищення опозиції.

Але, попри всю ясність сценарію, Банкова ніяк не почне його втілювати — законопроект про вибори навіть не внесено до парламенту. Більше того, не розглянуто та не провалено альтернативні законопроекти, зокрема, Виборчий кодекс, без чого не можна приступати до законопроекту Януковича.

А строки вже піджимають. До канікул залишилося тільки два сесійних тижні. Потім Верховна Рада збереться лише у вересні. А, за вимогами Венеціанської комісії, закон про вибори має бути ухвалений не пізніше ніж за рік до дня всенародного волевиявлення. Яке заплановано на жовтень 2012.

Причина затримки з боку Януковича — це розгубленість.

Так, змішана система гарантує йому більшість. Але також створює нові проблеми. Які стали відомими на останньому засіданні президії Партії регіонів.

Як вдалося з'ясувати “Українській правді”, на зборах партійного керівництва цього тижня обговорювалися попередні ескізи мажоритарних округів. Обласні осередки Партії регіонів та губернатори, користуючись інформацією з місць, склали приблизний розподіл кандидатів.

І регіонали виявили, що на виборах 2012 року з великою вірогідністю балотуватиметься, наприклад, Леонід Кучма, в якого є округ на Чернігівщині. У нього немає іншого шляху — на Кучму чекає суд за справою Гонгадзе.

Також штурмувати парламент через Дніпропетровську область може Віктор Пінчук — зараз цим округом займається його менеджер з Новомосковського трубного заводу регіонал Микола Солошенко.

Надходить інформація про активність Віктора Медведчука одразу в декількох регіонах — на Закарпатті та в Криму.

Таким чином, до парламенту завдяки мажоритарці ризикують потрапити ті, хто ніколи би не опинився там за списками.

Це, у свою чергу, дратує Януковича. Тому що він розуміє — наявність у Верховній Раді Кучми чи Медведчука може спровокувати створення навколо них центрів впливу. Тим більше, враховуючи, що значна частина сьогоднішніх регіоналів називають Кучму “батьком рідним”.

Тобто реінкарнація Кучми під депутатською недоторканністю деморалізує Партію регіонів та демонополізує вплив Януковича.

Крім того, на балотування за мажоритарними округами націлилася плеяда неагресивних діячів “помаранчевої епохи”. Хтось висунеться від Української народної партії, хтось — від партії “Солідарність”, хтось — від партії “Єдність”. Плюс на західній Україні опозиція також розраховує на прохідних мажоритарників.

Тож, за розповіддю джерел, на президії Партії регіонів стало відомо про невдоволення Януковича щодо попереднього прогнозу майбутніх переможців на мажоритарних округах.

Власне, через це Партія регіонів досі не може провести з'їзд, який був спочатку призначений на квітень, потім перенесений на травень, а тепер, очевидно, відбудеться лише восени.

Що робити з Азаровим?

Але відсутність визначеності з мажоритарниками — не єдина причина переносу партійного форуму. Незрозуміло, в якому вигляді Партія регіонів піде на вибори 2012 року. Відставку Миколи Азарова пророкують вже не перший місяць, і він може втратити посаду прем’єра в будь-який момент.

Але одночасно Азаров у навантаження до прем'єрства отримав портфель голови Партії регіонів. За неписаними правилами українського режиму, глава уряду автоматично має бути керівником партії влади.

Відповідно, після звільнення Азарова з уряду його позбавлять і керівництва партією. Тобто, до початку виборчої кампанії 2012 року регіонали мають пройти всі процедури щодо обрання нового голови. Відкладений на невідомий час квітневий з’їзд — це ознака того, що проводити його будуть в тому числі й для призначення нового партійного вождя.

Тим часом в самій Партії регіонів загострюється боротьба за місце під ковдрою прохідної частини. Її катастрофічно не вистачає, і групи впливу намагаються якнайбільше перетягнути це простирадло на себе.

Ніхто не хоче іти на мажоритарні округи, оскільки це не гарантує депутатства. Зате, по-перше, ти витрачаєш нелімітовану суму грошей, а, по-друге, ще маєш у своїх же однопартійців відвоювати прохідний округ.

Вибори 2012 року несуть ризик зменшення групи Ріната Ахметова.

Так, на виборах Верховної Ради 2007 року Ахметов був головним спонсором, і, відповідно, він сформував прохідну частину списку за своїми уподобаннями. У підсумку, прямо чи опосередковано, Ахметов отримав вплив на сотню депутатів.

На виборах 2012 року його квота буде значно меншою. По-перше, вся прохідна частина зменшиться до 100 осіб. По-друге, на наступних виборах пайщиками прохідної частини також розраховують стати група Льовочкіна-Фірташа, група Юри Єнакіївського, а також сім'я президента Януковича.

Тоді як число регіоналів, які в цьому скликанні спробували смак депутатства, невпинно збільшується. Останній, хто станом на сьогодні пройшов до Верховної Ради — це 228-ий номер списку Партії регіонів. І це ще не межа — поки не склали мандати всі сумісники: Артем Щербань, який нещодавно був призначений фінансовим директором “Укрнафти”, і керівник Держрезерву Олексій Лелюк. Після їхнього відходу список опуститься до 230 сходинки. І це також не кінець...

Зрозуміло, що в 2012 році ні прохідної частини списку Партії регіонів, ні прохідних округів не вистачить на весь цей кагал регіоналів.

Порятунком для тих, кому не буде місця у верхній частині списку, могло би стати паралельне балотування — і за списком, і за округом. Але, за рішенням Конституційного суду часів Леоніда Кучми, балотуватися одночасно і там, і там заборонено.

Відсутність розуміння власних перспектив викликає нервові напади в багатьох сьогоднішніх депутатів.

Хрестоматійним став приклад проросійського депутата Болдирєва — він хотів, щоб його делегували на округ до Криму, де він би гарантовано переміг. Але на такі прохідні ділянки в регіонах утворилася черга з більш впливових депутатів — і Болдирєву запропонували округ в центральній Україні. Тобто кинули напризволяще.

Далі — у травні в Запорізькій області розгорнулися “військові дії” між губернатором Борисом Петровим і представником Іванющенка Євгеном Анісімовим за вплив на область, яка делегує до парламенту 11 мажоритарників.

У Києві остаточно позбавили впливу Василя Горбаля — спочатку столичну організацію Партії регіонів віддали групі Льовочкіна, а тепер начальником штаба поставили перебіжчика з “Нашої України” Валерія Борисова.

Повсякчасне явище — коли на прохідний округ хоче балотуватися одночасно декілька регіоналів. Так, остаточним ударом для Горбаля стало те, що готуватися до висунення за Солом’янським округом в Києві почав інший регіонал Максим Луцький. При тому, що цей округ Горбаль вважав “своїм” з 2002 року.

Що робити з Литвином?

Тим часом, в середовищі регіоналів росте невдоволення тим, що прохідні позиції доведеться віддати і деяким союзникам по парламенту.

Наприклад, останнім часом точаться розмови щодо укладання угоди про співпрацю між Партією регіонів і Народною партією Литвина.

Сьогодні політичний проект спікера має мінімальні шанси на подолання навіть 3-відсоткового бар'єру, не кажучи вже про 5-відсотковий, який закладено в законопроекті Януковича.

Зрозуміло, що закон про вибори не влаштовує Литвина. Але, щоб Литвин не чинив перешкод, регіонали мають зробити йому пропозицію, від якої складно буде відмовитися.

За словами джерел, обговорюються варіанти, що кілька людей Литвина отримають місце в Партії регіонів як тимчасово позапартійні, а кільком буде надано сприяння за мажоритарними округами.

Оскільки імперативний мандат не діє, після виборів вони знову мають об'єднатися в новому парламенті у групу Литвина. Сам спікер думає на мажоритарним округом у себе на батьківщині, в Новоград-Волинському районі Житомирської області.

Щоправда, останнім часом Литвину почали натякати, що на тому ж окрузі висунеться Микола Мельниченко, що не додає душевної рівноваги голові парламенту. Насправді, як заспокоїв екс-майор, він також збирається балотуватися, але за рідним Васильковом Київської області, де його конкурентом буде кучміна подруга Тетяна Засуха.

Станом на сьогодні, особливої альтернативи у Литвина не має — або приставати на умови регіоналів, або боротися з ними, розуміючи, що це закінчиться його відставкою з посади спікера.

Провайдерами об'єднання Литвина і регіонів виступають олігарх Василь Хмельницький, який сам обрався за списком Януковича, але має у фракції Литвина півдюжини осіб, та Ігор Шаров, який був начальником штабу Литвина на останніх виборах.

Водночас сам Литвин у коментарі “Українській правді” сказав, що переговорів про об'єднання з Партією регіонів не веде: “Вперше про це чую”.

Однак на питання, як він особисто братимете участь у наступних виборах, Литвин уникнув відповіді: “Мене це питання не цікавить, я над цим ще не думав. Абсолютно! Мені є чим займатися”.

Ну і зрозуміло, що поява людей Литвина серед регіоналів має ще більше засмутити групу Ахметова. Це означає, що тимчасові попутчики ще більше скоротять квоту “донецьких” у прохідній частині списку. А часи, коли президент “Шахтаря” мав монопольний вплив на фракцію регіонів, назавжди відійдуть у минуле.

Сергій ЛЕЩЕНКО