Гарріс починає і перемагає: що показали президентські дебати і що говорили про Україну

А що залишилось незмінним, то це Дональд Трамп. Аж до його виступу: він поводився майже так само, як і на попередніх дебатах — наче його суперником був Байден.

Важко сказати, що саме зіграло з республіканським кандидатом злий жарт: чи то він погано підготувався до дебатів, чи то недооцінив суперницю, чи то це — просто відображення труднощів, які постали перед його кампанією після зняття Байдена.

Але висновок однозначний:

хай яким був зміст виступів Гарріс і Трампа, але перша однозначно вийшла з дебатів переможницею.

Помилки, яких республіканці припустилися після заміни кандидата від Демократичної партії, нікуди не зникли. Ідея про “радикальних лівих” Камалу Гарріс і Тіма Волза, її кандидата у віцепрезиденти, не злетіла. Асоціація Гарріс із нинішнім Білим домом працює, але має свої межі.

Навіть економіка — царина, в якій Трамп говорить про свою беззаперечну перевагу, — вже не так однозначно приносить йому електоральні дивіденди.

Звісно, за два місяці до дня президентських виборів у США може багато чого змінитися. Та поки Камалі Гарріс вдається поступово нарощувати оберти у своїй кампанії. А останні дебати це тільки підтвердили.

До того ж вони дали трохи більше до розуміння того, як обидва кандидати ставляться до війни в Україні. І деякі сигнали можуть неприємно здивувати.

Зустріч з рівними рейтингами

Не буде перебільшенням сказати, що дебати між Камалою Гарріс та Дональдом Трампом були однією з найочікуваніших політичних подій не лише у США, а й в усьому світі.

Зазвичай дебати не мають вирішального впливу на вподобання виборців. Навіть після відверто провальних для Джо Байдена дебатів наприкінці червня його рейтинг не зазнав катастрофічного падіння — хоча кількість тих, хто вважав його невідповідним посаді, справді зросла.

Але нинішня ситуація була іншою і по-своєму безпрецедентною. Адже ніколи ще кандидат у президенти США не вступав у вибори настільки пізно.

Для Гарріс це стало водночас і викликом (нелегко зібрати команду й запустити власну кампанію за такий короткий проміжок часу — навіть попри те, що частково вона стала продовженням Байденової), і можливістю — заскочити Трампа зненацька і дезорієнтувати його.

І, як писала “ЄвроПравда”, це частково спрацювало. Експрезидент уже не зміг апелювати до віку опонента; досі не зміг вигадати для опонентки образливого прізвиська (у своєму фірмовому стилі); припустився кількох помилок, що вдарили по його рейтингу.

Але перед власне дебатами, за менш як два місяці до президентських виборів у США, рейтинги Гарріс і Трампа вирівнялись.

Початкова ейфорія довкола кандидатки від демократів випарувалась, і виборці почали ставити питання: а хто така Камала Гарріс і за що вона виступає?

Звісно, віцепрезидентка багато говорила (і говорить) на комфортні для себе теми захисту прав жінок та абортів, де позиції Республіканської партії не такі впевнені. А як щодо економіки? А міграції? Хіба не вона була за неї відповідальною?

До того ж кампанії Трампа вдалося знайти якраз ті “больові точки”, які потенційно б’ють по його опонентці: економіка, міграція та дуже сильна асоціація з нинішнім Білим домом, на який можна звалювати критику за два попередні пункти.

На додачу до цього Гарріс від початку своєї президентської кампанії дала, по суті, одне, м’яко кажучи, невдале інтерв’ю союзному до демократів CNN, де не змогла переконливо відповісти навіть на не надто гострі питання.

І, до слова, 10 вересня Камала Гарріс і Дональд Трамп уперше зустрілися наживо.

Тож для демократки дебати були ключовою подією, нагодою представити себе широкому загалу й оголосити більш конкретні заходи, які вона планує здійснити в разі перемоги.

А для Трампа це була нагода показати, що Гарріс насправді нічим не відрізняється від Байдена і що саме він здатен вивести США з “глухого кута”, куди їх загнала нинішня адміністрація. І, за словами оточення республіканця, він справді сприймав цю нагоду серйозно і готувався до останніх дебатів чи не більше, ніж до всіх попередніх.

Стратегія прокурора та “мемна” реакція

Умови дебатів Гарріс і Трампа були такими ж, як і попередніх за участю Байдена: 90 хвилин, без глядачів у залі, чіткий таймінг із можливістю відповісти на закиди опонента, мікрофони вимикаються, коли кандидат не говорить.

Теми дебатів також заздалегідь не анонсували, але вони не надто відрізнялись від попередніх і фактично стосувалися найактуальніших для виборців питань: економіка, міграція, права жінок, становище демократії у США, зовнішня політика, зміна клімату.

Знову-таки, як і на попередніх дебатах, сенсаційних оголошень від Трампа чи Гарріс ми не почули. Але ледь не з перших хвилин стало зрозуміло, на що вони робили ставку і яку стратегію поводження під час дебатів будували.

Камала Гарріс, що було очікувано і що фактично анонсувала її ж кампанія, скористалася своїм прокурорським минулим і вмінням не стільки дебатувати з опонентом, скільки “допитувати” його. І, варто визнати, вона використала це сповна.

Власне, уже на самому початку, коли кандидати вийшли на сцену, віцепрезидентка сама підійшла до Трампа і потиснула йому руку — не чекаючи, що він підійде ближче чи запропонує це сам. Дрібний, але показовий момент.

Демократка активно атакувала Трампа — навіть у вкрай незручних для себе темах, на які республіканська кампанія, вочевидь, хотіла зробити наголос під час дебатів.

Наприклад, коли мову повели про економіку, Гарріс зосередилась на критиці спадщини Білого дому Трампа і вплела в розмову Project 2025 — неоднозначний план політичних змін, який розробив близький до республіканців аналітичний центр Heritage Foundation. Найбільшого розголосу звідти набули пропозиції криміналізувати порнографію та заборонити аборти — вони виявились настільки невдалими, що сам Трамп активно відхрещувався від Project 2025. І, власне, робив те саме під час дебатів.

Прокурорські навички Гарріс стали їй у пригоді, коли вона ловила Трампа на відвертій брехні.

Приміром, коли Трамп говорив про наміри Гарріс нібито заборонити носіння будь-якої зброї, та спокійно відповіла, що сама є власницею зброї.

Звісно ж, це не означає, що Гарріс виступила ідеально. Вона не запропонувала достатньої конкретики стосовно економіки, хоча кілька разів повторила, що “має план”.

Так само вона не змогла переконливо відповісти, чому адміністрація Байдена не вжила екстрених заходів зі стримування міграції, ухвалених у червні, раніше (певна річ, Гарріс згадала про двопартійний законопроєкт про міграційну реформу, провалений у Сенаті, але питання це не зняло).

Ну і, зрештою, в кількох ключових питаннях — зокрема, виведення військ з Афганістану та війна Ізраїлю проти ХАМАС — Гарріс цілком ототожнилась із позицією Байдена, не запропонувавши відмінного бачення цих суперечливих в американському суспільстві питань.

Якщо говорити про манеру виступу, то Камала Гарріс поводилась досить по-прокурорськи — без драматичних переходів інтонації, досить обмеженими жестами. Вона кілька разів апелювала до історії своєї сім’ї, була емоційною на питаннях абортів і прав жінок, а ще — реагувала на заяви Трампа з украй іронічним виразом обличчя, що вже встигли розтягти на меми.

Що, до речі, цікаво: Гарріс жодного разу не згадала про вік Трампа і навіть не натякнула на те, що він “застарий” для посади президента. Особистою нападкою можна вважати хіба її коментар про те, що світові лідери та військове керівництво глузують із експрезидента і вважають його “ганьбою”.

Цитування Орбана та поїдання котів

Якщо ж говорити про виступ Трампа, то “зміна ролей” — певно, найкращий спосіб його описати.

Тоді як на червневих дебатах республіканський кандидат був у своїй тарілці, постійно атакуючи Байдена і не даючи йому перевести подих, нині ж він часто ставав в оборону й відбивався від не менш настирних закидів Камали Гарріс.

Коли модератори порушили питання про міграцію, Гарріс несподівано закликала прийти на передвиборчий мітинг Дональда Трампа, тому що там він розповідає про “Ганнібала Лектера і вітряки, які викликають рак”.

Неймовірно, але Трамп після цього на якийсь час узагалі забув про міграцію і добру хвилину сперечався з модератором довкола неперевірених повідомлень про те, що в одному з міст штату Огайо нелегальні мігранти… поїдають домашніх котів і собак.

І це не єдиний раз, коли він збивався та говорив узагалі не по суті питання, яке ставили модератори. У другій половині дебатів Трамп частково компенсував розгубленість і постійно наголошував: Гарріс — це той самий Байден, чия адміністрація за три з половиною роки нічого гарного не зробила.

Найбільш невдалим для Трампа стало питання абортів.

Він не зміг переконливо пояснити свого рішення несподівано підтримати збільшення строків для переривання вагітності в рідній Флориді. А натомість — сипав відвертими маніпуляціями про наміри демократів легалізувати аборти до дев’ятого місяця вагітності та навіть дозволити вбивство новонароджених.

Експрезидент також укотре повторив, що не визнає поразки на виборах 2020 року (на що Гарріс відповіла, що його “звільнив 81 мільйон американців”), і відмовився прямо відповідати на запитання, чи шкодує про те, що робив 6 січня 2021-го, коли стався штурм Капітолія. У його розумінні в усьому винні тодішня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі та мер Вашингтона.

А згадавши про замах на себе, Трамп натякнув, що відповідальні за це його опоненти, бо він, “напевно, отримав би кулю в голову через те, що вони говорять про мене: я — загроза демократії”.

Відверто невдалою була відповідь Трампа і на питання про расу Камали Гарріс (минулого місяця він засумнівався, що вона справді “темношкіра”), і на запитання про те, чому він так і не скасував закон про медичне страхування Obamacare під час свого президентства, а тепер обіцяє зробити це знову.

Не надто переконливими вийшли спроби персональних нападок експрезидента на опонентку з Демократичної партії — мовляв, вона “радикальна ліва”, “марксистка”, а “її бос проводить більшість часу на пляжі”. Це вам, зрештою, не “сонний Джо”, який “ховається в підвалі”.

Знову-таки, були у виступі Трампа і вдалі для нього моменти. Хай і із запізненням, та він усе ж почав атакувати Гарріс за ситуацію в економіці та нездатність розв'язати проблему міграції. В якийсь момент республіканець також вирішив “піти в мем”, обігравши заяву самої Гарріс під час віцепрезидентських дебатів 2020 року, коли та урвала Майка Пенса словами: “Зараз говорю я”.

Хоча навряд так само вдалим можна назвати момент, коли Трамп, аби довести свою вагу на міжнародній арені, послався на свого “друга”, прем’єр-міністра Угорщини (чи Туреччини?) Віктора Орбана — згідно з яким, за словами експрезидента, за Трампа “всі нас боялись — Китай, Росія і Північна Корея”.

Путін ”з’їв би вас на обід”

Питання про російську повномасштабну агресію проти України пролунало на початку другої частини дебатів — і, очікувано, жодних нових заяв від кандидатів не пролунало. Але кілька неприємних сигналів усе ж було.

Дональд Трамп знову повторив наміри завершити війну “за 24 години”, а з конкретики свого “мирного плану” згадав хіба намір зв’язатися з Володимиром Зеленським і Владіміром Путіним, які “його поважають”, та звести їх за стіл переговорів.

“Я хочу, щоб війна припинилася. Я хочу врятувати людей, які марно гинуть. Людей убивають мільйонами”, — сказав Трамп, укотре повторивши слова про ризик “третьої світової війни”.

Навіть після повторного запитання Трамп відмовився говорити, що перемога України — в інтересах США.

Натомість, на його думку, в інтересах США — просте “припинення війни”.

Знову-таки, тема України стала для експрезидента приводом повторити, що нинішня адміністрація — погані переговірники. Але як приклад він чомусь навів міфічні переговори Гарріс із Зеленським та Путіним перед початком повномасштабного вторгнення (ні, Гарріс ніколи не вела переговорів із Путіним), а також критику Байдена за те, що він за понад два роки жодного разу не говорив з очільником Кремля.

Меседж Камали Гарріс, на контрасті, фактично повторював позицію нинішньої адміністрації.

Якщо Трамп казав, що за його президентства війни в Україні просто не відбулось би, то віцепрезидентка заявила, що за такого сценарію “Путін сидів би в Києві та задивлявся б на решту Європи, починаючи з Польщі” (це цікавий реверанс у бік двох ключових штатів — Мічигану та Вісконсину, де виборців польського походження десь 9%).

“Зрозумійте, чому європейські союзники та наші союзники по НАТО такі вдячні, що ви більше не президент, і що ми розуміємо важливість найбільшого військового альянсу в історії світу, яким є НАТО, і що ми зробили, щоб зберегти здатність Зеленського та українців боротися за свою незалежність”, — підкреслила Гарріс.

А під кінець вона прямо розкритикувала можливість якихось “переговорів” з Путіним, заговоривши про те, що Трамп за свого президентства любив загравати з диктаторами і що Путін — це диктатор, який “з’їв би вас на обід”.

Секретна зброя проти Трампа

Відгуки з обох політичних таборів вказують на однозначний висновок: дебати виграла Камала Гарріс. Опитування CNN показало, що 63% виборців оцінюють краще виступ віцепрезидентки. Після червневих дебатів 67% у такому ж опитуванні віддавали перевагу Трампу.

Згідно з тим же опитуванням, серед американських виборців, які не визначились із підтримкою кандидата, ставлення до Гарріс після дебатів покращилось на кілька відсоткових пунктів.

Власне, у самій кампанії віцепрезидентки й публічно, і непублічно не приховують задоволення від її виступу. Там навіть дивувались, як часто Трамп “ішов на повідці” у Гарріс, коментуючи її закиди замість фокусування на критиці адміністрації Байдена.

Так само в оточенні Трампа були неприємно здивовані, що він мав менш упевнений вигляд.

Навіть попри те, що Гарріс не відповідала на питання по суті, на загальне враження від дебатів це не надто вплинуло.

Власне, у своїх коментарях після дебатів республіканці наголошували саме на цьому: Гарріс нічого конкретного не сказала і просто “забалакувала” свої відповіді — на відміну від Трампа.

“Ми бачили Камалу Гарріс, яка фактично повторювала банальність за банальністю. Американський народ не може оплачувати рахунки за продукти банальностями. Вони не можуть дати своїм дітям житло за рахунок банальностей”, — заявив кандидат Трампа у віцепрезиденти Джей Ді Венс.

Та, напевно, найкращим — і несподіваним — вироком президентських дебатів Гарріс-Трампа стала заява американської виконавиці Тейлор Свіфт, яка закликала проголосувати за демократів на прийдешніх виборах:

“Я голосую за Камалу Гарріс, тому що вона бореться за права і справи, для відстоювання яких, на мою думку, потрібен воїн. Я думаю, що вона впевнена, талановита лідерка, і я вірю, що ми можемо досягти набагато більшого в цій країні, якщо будемо керуватися спокоєм, а не хаосом”.

Можливо, саме ця таємна зброя Демократичної партії остаточно схилить шальку терезів на їхню користь. І навіть другі дебати вже не будуть для цього потрібні.

Олег ПАВЛЮК,  журналіст “Європейської правди”