Донецький розворот

Український Президент Віктор Янукович не довго сумував, що його новому та суперобладнаному авіалайнеру відмовили у наданнi посадки в Брюсселі — столиці європейської бюрократії. Як зізнався сам Віктор Федорович, він анітрохи не хвилювався, що заплановане на початок наступного літа підписання Угоди про асоціацію фактично опинилося під загрозою. Утiм зізнався у провалі наш гарант, судячи з усього, не зовсім щиро. “Іншого [в цій ситуації] він не міг сказати”, — повідомив про Януковича Голова Верховної Ради Володимир Литвин, даючи зрозуміти, що таким чином Янукович парирував дружній удар єврочиновників, невдоволених рішенням судді Родіона Кiрєєва.

Але найцікавішими виявилися не слова, а дії Віктора Федоровича. Замість поїхати на Захід, він вирушив... на свою маленьку батьківщину, в багатостраждальний Донецьк. Але, як виявилося, не для усамітнення, як це було в 2004—му. Там, на економічному форумі, Віктор Янукович зустрівся зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим. У цей час наш Прем’єр—міністр Микола Азаров вів діалоги на засіданні глав урядів СНД у Санкт—Петербурзі. Зазвичай після таких заходів з’являються дуже цікаві ньюси. Позавчорашній день не став винятком.

Україно, зустрічай рубль!

Головну новину озвучив Володимир Путін. “Несподівано в результаті довгих, досить гострих, але конструктивних переговорів ми прийшли до рішення головного питання, заради якого, власне, сьогодні і зібралися. Ми домовилися про підписання сьогодні Договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД”, — зробив сильний хід прем’єр РФ, якого нині вважають головним претендентом на посаду глави держави на наступних виборах. На думку Путіна, це цілком логічний крок, оскільки у першому півріччі нинішнього року товарообіг між державами СНД збільшився на 48% і перевищив 134 мільярди доларів. “У 1994 році був підписаний договір про вільну торгівлю, але не всі країни СНД, включаючи Росію, його ратифікували. Він фактично не працював”, — нагадав керівник уряду Росії й уточнив, що рішенню про підписання договору про зону вільної торгівлі на проведеному засіданні “передувала довга дискусія”. Підписаний позавчора документ, на думку російської сторони, створить новий фундамент торгово—економічних відносин у рамках СНД. Причому з’явився він не на порожньому місці — адже робота над угодою, за словами ВВП, тривала майже 10 років, а з 2009 року продовжилася “в дуже інтенсивному режимі”.

Микола Азаров не забарився з алаверди. Вдячний гість, підійшовши до мікрофона в гостинному Пітері, запевнив: нинішній крок України — зовсім не сумбур, не виклик Європі. І навіть не така вже й несподіванка, як єхидно зауважив Путін. Навпаки, підписання Угоди про зону вільної торгівлі у рамках СНД та підписання аналогічної угоди з ЄС, які він поставив на один щабель, — це, мовляв, пункти одного плану відкриття для України зовнішніх ринків. Попри той факт, що Брюссель недвозначно заявив: Україна може зачекати ухвалення цього документа.

Ще одна заява українського Прем’єра здатна була загнати у глухий кут усіх вітчизняних експертів та урядовців. Так, Микола Янович заявив: Україна готова перейти на сплату за російський газ російськими ж рублями. А не доларами США, як це є сьогодні. І аби це не виглядало, як тиск iз боку Москви, наш Прем’єр подавав свій відступ у вигляді власної ініціативи. “Я б хотів [перейти на розрахунки в рублях при оплаті за спожитий газ], чим швидше — тим краще”, — заявив Азаров, винісши за дужки найголовніше питання — кому такий варіант буде кращим? Адже, на думку аналітиків, залучення України до “рублевого простору” робить нас ще залежнішими від РФ. А ідея переходу на російську валюту належить особисто Володимиру Путіну, причому він виношує її вже досить тривалий час. Утiм до позавчорашнього дня Україна уникала цього “запрошення”. Але тепер, треба розуміти, у наші і без того непрості фінансові розрахунки таки увійде держвалюта РФ.

Мотивація такого рішення Миколи Азарова виглядала досить цікаво. “Тому що кожен місяць минув, завдяки відомій газовій угоді, — мільярд з валютних рахунків України знімається і перераховується до Росії”, — сказав він, залишивши експертів розмірковувати, що саме має на увазі.

Передчуття дешевого газу

...У цей час український Президент Янукович у рідному Донецьку вирішив зіграти роль статиста — і переадресувати всі звинувачення Прем’єру. Прес—служба глави держави тільки стримано похвалила життя за те, що воно дарує нам таку високу динаміку торговельно—економічних взаємин, та закликав дружити ще й регіонами. “Потенціал співпраці на регіональному рівні величезний”, — зауважив Янукович.

Утiм делікатність Януковича не обдурила опозицію, яка вирішила викликати його до звіту на спеціальне засідання парламенту і запитати, що все ж таки було підписано у Пітері. Арсеній Яценюк заявив: Янукович, мовляв, вирішив змінити курс України і відмовитися від євроінтеграції.

Але найцікавіше, мабуть, чекає нас попереду. Так, і Віктор Янукович, і Микола Азаров в один голос заявили: упродовж найближчих днів Україна та РФ досягнуть компромісу стосовно перегляду газових угод. “Ті переговори, які проводилися на рівні президентів, на рівні наших керівників паливно—енергетичного комплексу, свідчать про це, а вчора прем’єр—міністр Путін підтвердив, що вони наближаються до завершення, практично вже залишилися, скажімо, лічені дні до того моменту, коли ми зможемо досягти компромісних рішень”, — зазначив Азаров. Традиційно, без деталей. “Ми домовилися, що до цього моменту ніякої додаткової інформації, звісно, не оприлюднюватимемо. Досягнемо остаточної домовленості, тоді розповімо про всі подробиці”, — зазначив глава уряду. Але навіть сам факт проведення таких перемовин — після “харківського сюрпризу” — вже викликає тривогу і занепокоєння.

Виграшу для економіки — практично 0%

Експертне середовище свіжопідписану угоду коментує наразі доволі обережно. “З одного боку, СНД є досить потужним економічним партнером нашої держави, — сказав “Україні молодій” експерт Школи політичної аналітики при Києво—Могилянській академії Сергій Кисельов. — Так, на країни так званої Співдружності припадає 38% всього українського експорту. Росія таки є нашим великим торговельним партнером, причому динаміка є доволі позитивною — а обсяги перевищують нашу торгівлю з країнами Заходу”. Утiм, на його думку, Росія є хоч і великим, але вкрай ненадійним партнером. “Всі ми пам’ятаємо торгові війни: 2002 року, 2006, внаслідок якої зазнала величезних збитків наша молочна галузь, 2008...”, — перелічує експерт.

Сама ж угода, за твердженням Кисельова, є більш політичним, ніж економічним кроком. “Україна показала Європі, можливо, як “покарання” за “брюс­сельський ляпас”, що відтепер ми рухатимемося на Схід, — каже він. — Натомість західний вектор, враховуючи і потенціал тамтешнього ринку і базові цінності, які сповідує Європа, є оптимальнішим для України, ніж Росія. Адже ця країна, будемо називати речі своїми іменами, не володіє такими розвиненими технологіями, як Захід, а існує завдяки експорту енергоресурсів”.

Із приводу можливостей, які нібито дає угода нашому бізнесу, аналітик також висловився скептично. “З досвіду співпраці країн, що перебувають у Митному союзі, — який має значно більші можливості, ніж Угода про вільну торгівлю — ми можемо бачити: принципові протиріччя він не подолав, — каже Кисельов. — Скажімо, між Росією та Білоруссю і надалі виникають серйозні неузгодження з приводу постачання пального тощо”.

Та й сама угода — не ратифікована Москвою (!) — має дуже багато винятків. Безсумнівно, що у такій організації Росія домінуватиме, а Україна має дуже мало шансів розв’язати свої проблеми. “Скажімо, для нас найважливішим питанням є заборона безмитного ввезення спирту та цукру до РФ, яка діє вже 15 років”, — каже Кисельов. Дражливим мiсцем у двостороннiй торгiвлi вже давно залишається постачання українських труб, металургiйної продукцiї. І малоймовiрно, що угода дозволить порушити статус—кво. До речі, Микола Азаров зробив несміливу спробу змінити стан речей, зробивши у Санкт—Петербурзі “медичну” заяву: “Для нас найчутливіше — це, безумовно, цукор”... Але у відповідь почув, що для України ніхто не робитиме винятків...

Коментар

Віктор Ющенко,  Президент України в 2005—2010 рр.:

— Точно так, як “харківські” угоди закрили наше питання по європейській безпековій інтеграції, так Угода про зону вільної торгівлі з Росією закрила нашу інтеграцію у сфері торгівлі до Європейського Союзу. Нагадаю, Угода про зону вільної торгівлі з Росією була підписана в 1993 році. Але вона майже 20 років не працювала. Бо керувалися там не взаємними, а односторонніми інтересами. Сьогодні, коли Україна якнайближче стала до підписання аналогічних європейських угод, знову виринула тема зони вільної торгівлі в рамках СНД. Але ж очевидно, і це будь—який економіст скаже, — на одній території двох зон вільної торгівлі бути не може! Тому шанс мати зону вільної торгівлі з ЄС, що ми сподівалися підписати в грудні, втрачено.

Варто зазначити, що європейський ринок у десять разів об’ємніший, ніж ринок Росії. Російський ринок в українській торговій політиці займає одну третину. Що нам можна було вибрати на ньому — левову частку того ми досягли. Більше на російський ринок — починаючи від прокату, хімії і закінчуючи сільськогосподарською продукцією — нас, я переконаний, ніхто не пустить. Тоді як потенціал європейського ринку значно більший. І він вибраний Україною лише на 3—4%. Але Україна для себе закрила туди двері.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ