Чому держава програє на ринку стисненого газу

Ринок світлих нафтопродуктів за останні п'ять років відтіснив на другий план метановий ринок.

Метан — альтернативне бензину пальне — з роками втрачав цінову привабливість, а через політичну нестабільність ставали менш актуальними питання екології та елементарної безпеки використання газу.

Владі ніколи займатися питаннями стисненого газу. Уряд Миколи Азарова вирішує проблеми з дефіцитом бюджету і намагається посилити податкову політику.

Так, в одній з версій Податкового кодексу передбачалося збільшити акцизну ставку на бензин до 182 євро за тонну, на дизельне пальне — до 42-90 євро за тонну, на скраплений газ пропан-бутан — до 40 євро за тонну. Однак у Верховну раду 18 листопада потрапила редакція кодексу, яка передбачає нульову ставку на метан.

На відміну від Європи, де альтернативному пальному дають зелене світло, Україна продовжує пасти задніх у питаннях екології.

Державні програми з переведення вантажного і пасажирського транспорту на метан могли б істотно знизити кількість шкідливих викидів. Це особливо важливо, якщо врахувати, що Україна підписала Кіотський протокол і торгує квотами на викид шкідливих речовин в атмосферу.

Як мінімум, можна було б вирішити проблему загазованості великих міст. Приміром, викиди оксиду вуглецю — СО — та оксиду азоту — NO — на метанових двигунах удвічі менші, ніж на дизельних, а викиди різних вуглеців — менші в десятки разів.

Паливо під тиском

Ігноруючи вирішення екологічних проблем, держава сприяє уповільненню розвитку ринку метану.

Після газових угод, укладених у січні 2009 року, роздрібний газовий ринок в Україні втратив конкурентоспроможність. Зросли ціни, і використання метану як моторного пального стало менш привабливим. Темпи переведення транспорту на газ падають, зупинилося будівництво автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій.

Ринок метану став чутливим до “хвороб” бензинового ринку і ринку скрапленого газу. Передусім, мова йде про нечесну конкуренцію між операторами, які економлять на якості продукту, шкодячи покупцям і жителям кварталів, розташованих біля АГНКС.

Український метановий ринок складається з 320 станцій. Найбільш розвинена ця мережа, ще з радянських часів, у місцях масового споживання зрідженого газу — промислових областях сходу і центру країни.

У роки незалежності метан, будучи дешевшим за бензин і дизельне пальне, а також менш залежним від світових тенденцій, ставав дедалі популярнішим серед власників авто у всіх регіонах.

Найбільша мережа АГНКС, яка налічує 89 пунктів, належить держпідприємству “Укравтогаз”, яке у 2009 році було виведене в окреме дочірнє підприємства зі складу “Укртрансгазу” — складової “Нафтогазу України”. “Укравтогаз” продає близько 38% метану в Україні. Всі інші станції належать приватним компаніям.

Газова різниця

Характерно, що “Укравтогаз” утримує найвищу ціну на метан в країні — 4,32 гривні за літр. Приватні компанії продають зріджений газ по 3,8-3,9 гривні за літр.

Можна було б припустити, що за допомогою високої ціни компанія намагається наповнити бюджет країни, або ж такі розцінки склалися через недостатню мобільність і бюрократію, зазвичай притаманні державним підприємствам.

Однак шукати причину слід у змінах державних стандартів, здійснених 2009 року. Тоді були “розмиті” деякі показники якості газу, а точніше — мінімізований контроль над вмістом води і домішок у газі. Лобісти цих змін дали можливість працювати операторам без належного обладнання на АГНКС.

Серед учасників ринку існує думка, що зміни ініціювали постачальники обладнання для заправних станцій з Аргентини та Італії, знизивши таким чином витрати на будівництво станцій на 15-20%.

Відтак лобісти поставили під загрозу існування самого ринку метану. За оцінками фахівців, близько 90% приватного ринку потрібно або доукомплектовувати терміналами осушування і лабораторіями або закривати АГНКС.

“Наші станції будувалися з дотриманням жорстких радянських вимог до безпеки, якими сьогодні нехтують деякі приватні компанії”, — говорять в “Укравтогазі”.

За словами представників підприємства, кожна станція “Укравтогазу” — це “завод з виробництва зрідженого газу відповідно до стандартів”. Тимчасом перевищення показників вологи у газі може привести до виходу з ладу обладнання і навіть вибуху.

Фахівці підприємства “ДержавтотрансНДІпроект” при Мінтрансі дійшли до висновку, що підвищена концентрація води у зрідженому газі небезпечна як для заправних вузлів, так і для газових балонів.

“Ще за часів СРСР через невиконання стандартів були неодноразові випадки виникнення пожеж на газобалонних автобусах ЛАЗ”, — говорить перший заступник директора з наукової роботи “ДержавтотрансНДІпроект” Володимир Агєєв.

За його словами, для забезпечення надійної і тривалої роботи газобалонного обладнання виробник пального обов'язково має осушувати природний газ. Це, підкреслює Агєєв, відповідає й міжнародним стандартам.

У пошуках витоку

В Україні якість газу контролюють в основному самі продавці пального. Як і у випадку із світлими нафтопродуктами, Держспоживстандарт досі не може перевіряти метан. За словами газовиків, є два державні стандарти на газ: на вході і на виході з АГНКС.

Окремі компанії також продають газ без запаху, що неприпустимо ні в побутових умовах, ні у промисловому використанні — за запахом визначають його витік.

Виявити безвідповідальних власників АГНКС можуть якщо не співробітники Держспоживстандарту, то морози. Наявність води у газі, а, відповідно, і в обладнанні при мінусових температурах унеможливлює роботу АГНКС. Частина компаній минулої зими змушена була закрити станції до потепління.

Територія газу

Негативно позначається на ринку процедура видачі дозволів на будівництво газових станцій. Ділянки з мовчазної згоди “Укртрансгазу” виділялися без урахування норм та правил. В Україні можна зустріти АГНКС у межах міста, на автомобільних розв'язках, біля зупинок громадського транспорту.

Тимчасом згідно з постановою Кабміну від 16 листопада 2002 року АГНКС входять до переліку об'єктів магістрального трубопровідного транспорту.

За правилами ж охорони магістральних трубопроводів, на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, заборонено розміщувати АЗС, АГНКС і склади пального. Лише деякі компанії відповідають цим нормам.

Курс на розвиток

Тим не менш, ринок може розвиватися.

По-перше, зріджений газ, як і раніше, є альтернативним видом пального, використання якого залишається привабливим.

По-друге, метан більш екологічний, а значить, його можна використовувати у великих містах з інтенсивним рухом міського транспорту.

За словами керівників “Укравтогазу”, для розвитку метанового ринку необхідна державна програма, яка б заохочувала підприємства використовувати метан як моторне пальне.

Програма має бути розрахована як на операторів ринку, так і на споживачів. Зокрема, для здешевлення переходу на використання газу уряд міг би звільнити від митних податків імпорт газобалонного устаткування, яке використовується при переобладнанні транспорту.

Андрій КРИВИЦЬКИЙ