Батько за сина не відповідає

Навіть на тлі суцільного потоку кадрових призначень нової влади ситуація на Дніпропетровщині здається особливо пікантною. Річ у тім, що головою облдержадміністрації тут віднедавна призначено 35—річного Олександра Вілкула, який під час недавніх виборів керував обласним штабом Віктора Януковича. А облраду донедавна очолював його батько Юрій Вілкул. Звісно, це відразу стало приводом для глузливих розмов. Але Вілкул—старший на такий перебіг подій оперативно зреагував і написав заяву про складання повноважень обласного спікера. Мотивація, як зазначено у тексті, — “щоб не було пересудів”.

Проте в цьому випадку можна вжити й відоме “Мавр свою справу зробив, мавр може йти”. Юрій Вілкул очолив облраду в бурхливому 2006 році, коли ще гостро стояло питання: “дніпропетровські” чи “донецькі”. Перших репрезентував аксакал місцевого політикуму Микола Швець. До цього він очолював дніпропетровські міськраду, облдержадміністрацію, а до минулих виборів ще й облраду. Проте після перемоги на обласному рівні Партії регіонів, до яких значною мірою приєднався і Блок Лазаренка, стало зрозумілим, що Миколі Антоновичу вже не пробитися. Так воно, зрештою, й сталося. Хоча теж не без застережень. Річ у тім, що “регіонали” довго визначалися зі своєю “фігурою”, яка б могла обійняти таку відповідальну посаду. Цілком логічно на ній бачився тодішній голова обласної організації Партії регіонів і народний депутат України Олег Царьов. Однак, зрештою, обрали Юрія Вілкула, якого “висмикнули” з теплого і затишного місця — ректора Криворізького технічного університету.

Тепер же призначення Вілкула—молодшого остаточно закріпило владу “донецьких” на Дніпропетровщині. Настільки, що Юрій Григорович зі спокійною душею і почуттям виконаного обов’язку тепер може повертатися до Кривого Рогу. Ще одна характерна деталь — його обов’язки до наступних виборів, які, очевидно, все ж таки відбудуться наступної осені, виконуватиме молодший брат американського в’язня Павла Лазаренка Іван Лазаренко.

І саме наступні вибори до місцевих рад знову стануть ареною протистояння “дніпропетровських” і “донецьких”. Особливо з урахуванням того, що Олександр Вілкул донедавна був значно відомішим широкому загалу як керівник відразу двох гірничозбагачувальних комбінатів у Кривому Розі — Центрального та Північного, що належать Рінату Ахметову. Отож у місцевій пресі вже “обсмоктується” його головне завдання — максимальна підтримка інтересів свого шефа Ахметова і таке саме максимальне нівелювання впливу Ігоря Коломойського, олігарха з дніпропетровським корінням.

Із цієї диспозиції у Дніпропетровську тепер жваво дискутують із приводу перебігу наступних місцевих виборів. І все більше сходяться на думці, що Коломойському з Ахметовим тягатися у битві за облраду не під силу. А от за дніпропетровську міськраду — можна спробувати. Тим часом на політичній арені знову з’явився Микола Швець. Цього разу він прагне повернутися у крісло мера обласного центру, з якого, власне, й стартував у “велику” обласну політику, де побував на обох найвищих вершинах. І саме Миколу Швеця у Дніпропетровську однозначно позиціонують як креатуру “Привату” Коломойського.

Сергій ДОВГАЛЬ