Американський політолог Джозеф Най: Євросоюз виживе в нинішній кризі

Напередодні новорічних свят засновник теорії “м’якої сили” у міжнародних відносинах погодився поспілкуватися з Тиждень.ua про наболілі питання світової політики. 

- Ви першим запропонували теорію “м’якої сили”. Чи працює ще це поняття в нинішньому враженому кризою світі, з його режимами суворої економії і протекціоністських заходів?

— М’яка сила — це здатність отримати бажаний результат шляхом переконання і схиляння на свій бік, а не примусу і підкупу. Це, з одного боку, частина людської поведінки, але вона сама по собі не вирішує проблем. З іншого, так би мовити, “тверда сила” також на це не здатна. У нинішньому світі важливі обидві.

- Європейський Союз — унікальний проект, який у своїй зовнішній політиці орієнтується здебільшого на “м’яку силу”. Чи переживе він кризу в такому вигляді?

— Я гадаю, Євросоюз виживе в нинішній кризі. Він дуже змінив взаємовідносини європейських держав.

- Чи змінить Барак Обама свій зовнішньополітичний курс після того, як був повторно обраний президентом? Чимало ключових гравців чекають, що в багатьох питаннях він стане на більш проактивну позицію.

— На мою думку, основні напрями зовнішньої політики Обами залишатимуться тими самими, але зараз, після виборів, у нього буде більше свободи, щоб обирати тактику.

- Якою в наступні десятиріччя буде роль ООН? Чи потребує організація негайних реформ? Чи займуть нішу, що утворюється внаслідок її ослаблення, нові об’єднання на кшталт “Великої двадцятки”?

— ООН і далі відіграватиме важливу роль як універсальна політична організація, але її діяльність доповнюватимуть і інші. Якби було можливо заручитися згодою на проведення реформ, ООН це тільки зміцнило б. Проте я не сподіваюся на це в найближчому майбутньому.

- Якою Ви бачите роль України в сучасному взаємопов’язаному світі?

— Україна — важлива країна з великим потенціалом, але її “м’яку силу” утискає політика уряду стосовно опозиції.

- Чи зберігають ще Сполучені Штати свою “м’яку силу” в нинішньому світі, який змінюється і стає дедалі непередбачуванішим? Що загрожує їхньому позитивному образові в очах світової громадськості?

— Опитування громадської думки свідчать, що США мають більше м’якої сили в різних регіонах світу, але це далеко не завжди так на Близькому Сході.

- Які моделі “м’якої сили” виробили країни, що розвиваються? Чи є там успішні приклади?

— Сингапур, Ботсвана, Гана — це все приклади держав, що розвиваються, які наростили саме “м’яку силу”.

- Як модель “русского мира” впливає на пострадянський простір? Чи це справді стратегія “м’якої сили”?

— Російська культура має в собі щось привабливе, що посилює “м’яку силу” цієї країни. Але інколи поведінка російської влади шкодить їй.

- Які головні передумови для побудови стратегії “м’якої сили” в окремій країні?

— У книжці “Майбутнє влади” (The Future of Power) я відобразив, як у країні виникає “м’яка сила”, коли там є приваблива культура, коли там шанують ті цінності, які подобаються іншим, і проводять державну політику, законну в очах інших.

Біографічна нота

Джозеф Най народився 1937 року у штаті Нью-Джерсі. Навчався у Принстоні й Оксфорді, докторський ступінь здобув у Гарварді, де й викладав з 1964 року. З 1995 по 2004 рік був деканом Школи державного управління імені Кеннеді в цьому університеті. Обіймав також державні посади: у 1977—1979 роках — помічник заступника держсекретаря з питань підтримки безпеки, науки та технології, голова групи Національної ради безпеки з питань нерозповсюдження ядерної зброї; у 1993—1994 роках — голова Національної розвідувальної ради; у 1994—1995 роках — заступник міністра оборони з питань міжнародної безпеки. Член рад численних експертних інституцій, автор численних книжок і статей. Остання праця — “Майбутнє влади” (The Future of Power) — вийшла друком 2011 року.