Існує дуже висока ціна, яку Росії доведеться заплатити за те, що вона продовжує конфлікт на Донбасі — посол Великої Британії

- Пані Посол, Ви вже більше року перебуваєте в Україні. Чи могли би Ви розповісти про свої враження від нашої країни та року роботи тут? 

— Перш за все, це був надзвичайно захопливий, цікавий та цілком непередбачуваний рік. Звичайно, більшою мірою, через пандемію, але також завдяки тим враженням, які я отримала в Україні. До пандемії я намагалася якомога більше подорожувати країною, і останнім часом мені також вдалося трохи помандрувати, відвідавши Херсон та Харків Я постійно розмовляла з людьми, які абсолютно чітко бачать напрямок розвитку, якого вони хочуть для своєї країни. Дивовижно, наскільки залученими до долі країни є  люди на кожному рівні, у кожній демографічній групі. Немає значення, чи спілкувалися ми з літніми людьми біля лінії зіткнення, чи зі студентами у Львові, чи з бізнесменами в Харкові — всі вони мають бачення для свої країни. Виникає дуже хвилююче відчуття, коли ти приїжджаєш із союзницької країни, яка працює з Україною, щоб допомогти їй рухатися в тому напрямку, якого вона прагне. Відчуття вашої енергії вражає. 

Водночас, це країна, де є значні зацікавлені групи, які зайдуть досить далеко, щоб спробувати сповільнити весь досягнутий прогрес. Це дещо засмучує. Я думаю, це означає — я це усвідомила за рік, що я працюю тут — що треба з широко відкритими очима слідкувати за повним спектром думок та інтересів у країні. 

У цілому, це був чудовий рік, мені сподобалося бути тут. Я хотіла приїхати в Україну, тому що знала, що тут буде важка робота, і це насправді так. Але це важка робота, яка є дуже продуктивною. Є відчуття, що ти можеш працювати з цією адміністрацією, громадами, людьми, щоб привнести саме ті зміни, на які сподіваються люди. 

- Нещодавно відбувся візит Президента Володимира Зеленського до Великої Британії. Як ви оцінюєте його результати?

— Я думаю, що це був історичний момент. Велика Британія та Україна підписали першу двосторонню торговельну угоду, яка містить бачення характеру майбутнього партнерства Сполученого Королівства та України. Я була в кімнаті, коли відбувалося підписання, і важливість цього моменту була зрозуміла всім присутнім. Окрім того, як вам відомо, було підписано Меморандум про наміри щодо подальшого військового співробітництва, і, звичайно, Президент був свідком підписання угоди з Експортно-кредитною агенцією. Це великі кроки. 

До того ж все це відбувалося на тлі пандемії. Єдиним іншим гостем Великої Британії такого рівня за останні місяці був Президент Франції. Тож це дуже багато важить, що Президент Зеленський в цей час зміг відвідати Сполучене Королівство. 

І звичайно, крім підписання угод, Президент Зеленський та Перша леді змогли зустрітися з Герцогом та Герцогинею Кембриджськими. Зустріч з Королівською родиною завжди додає особливої магії візиту до Британії.

- Ви говорите про історичну роль Угоди, у чому ця історичність полягає?

— Вона історична, оскільки вперше визначає широту та рамки партнерства Великої Британії та України в майбутньому. І слово “партнерство” тут є особливо важливим. Документ — це більше, ніж торговельна угода, хоча це і дуже важлива його частина. Договір визнає, що обидві країни роблять свій внесок у двосторонні відносини. Для мене це сигнал про зрілість України як демократичної, незалежної країни. Сполучене Королівство посилює підтримку безпеки та економічного розвитку України. Водночас Британії є чому повчитися в України. В тому числі, на жаль, як боротися з гібридним конфліктом.

З наступного року цей документ замінить Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС у наших стосунках, коли її дія припинить поширюватися на Британію із завершенням перехідного періоду після виходу з ЄС.

- Яку роль відіграватиме Україна для Великої Британії після Брекзіту, як зміняться відносини наших країн?

— Наскільки ви знаєте, Велика Британія вийшла з Європейського Союзу в січні, але наша країна все ще домовляється з ЄС щодо відносин після виходу. Однак правда полягає в тому, що, незалежно від того, чи всередині ЄС, чи за його межами, відносини між Сполученим Королівством і Україною не змінюються. Відмінність полягає в тому, що, будучи поза межами ЄС, Британія може мати набагато більше прямої комунікації з Україною, і це значною мірою стосується торгівлі. 

“Договір про політичну співпрацю, вільну торгівлю та стратегічне партнерство” був підписаний якраз тому, що ми вийшли з ЄС. Найбільш важливим є те, що він стосується не тільки торгівлі. Ми скористалися можливістю виходу з ЄС, щоб записати, як виглядатиме наше партнерство в майбутньому, в тому числі торгівля, але й набагато більше — політичні теми, цінності, які поділяють наші обидві країни, та сфери співпраці, яким ми були віддані багато років. Тепер ми їх викладаємо на папері та говоримо: ось як це виглядатиме в майбутньому. Для України і Сполученого Королівства це підтверджує, яким є це партнерство. Тобто, Велика Британія не просто дає Україні гроші, а обидві країни вирішують, як вони працюватимуть разом, чому вони навчатимуться одна в одної, що одна може дати іншій, як вони будуть співпрацювати на міжнародній арені. 

- Які додаткові можливості для торгівлі між нашими країнами відкриває укладена угода? 

— В плані кількості секторів, у яких може бути зацікавлена Велика Британія, відмінності немає. Різниця полягає тільки в тому, що тепер Сполучене Королівство веде перемовини з Україною щодо секторів, видів бізнесу, кількостей, квот тощо, і не конкурує з інтересами 26 інших країн ЄС. Тут і відкриваються справжні можливості. Україна, також бачить цю можливість. В ході перемовин щодо угоди було розуміння цього. Cектори, у які ми вже залучені, будуть продовжувати зростати. Крім того, тепер стало простіше говорити напряму про розвиток нових напрямків — все завдяки тому, що переговори ведуться один на один. 

- Раніше Ви повідомили, що в Британії з'явиться посада спеціального посланника прем'єр-міністра з питань торгівлі з Україною. Які переваги та можливості надає запровадження цієї посади для торговельно-економічних відносин України та Великої Британії?

— Посланником з питань торгівлі з Україною стане баронеса Мейєр. Я зустрічалася знею, коли була в Лондоні під час візиту президента України Володимира Зеленського. Вона справді в захваті від свого призначення, і це дуже добре, тому що основна вимога до посланника — це ентузіазм і жага до роботи, а баронеса Мейєр має багато інтересу до цієї роботи. Сенс наявності посланників, і не тільки торгових, полягає в тому, що вони фокусуються на одній конкретній групі питань у двосторонніх відносинах країн і мають час, щоб приділяти їм увагу так, як цього не можуть міністри, яким треба займатися цілою низкою різних завдань. Також посланники не “зв'язані” парламентськими правилами щодо подорожей як міністри (у Британії члени уряду є членами парламенту), а це означає, що вони мають трохи більше свободи, щоб приїжджати до країни частіше, і це важливо саме по собі. 

Те, що ми маємо спеціального посланника прем'єр-міністра з питань торгівлі з Україною, це дуже важливий сигнал, що економічні відносини для нас настільки ж важливі, як і безпекові. Я очікую, що вона приділятиме час спілкуванню з  британським бізнесом щодо того,  що ця торговельна угода, фактично, означає, і потім працюватиме над розвитком відносин між підприємцями Сполученого Королівства й України. Я сподіваюсь, що вона витрачатиме більшість часу на це, а також сподіваюсь, що пандемія цьому не завадить, і вона зможе робити це особисто.

- Попри досягнуту домовленість про відносини між нашими країнами, незадовільним досі лишається питання щодо британських віз для українських громадян. Посол України Вадим Пристайко вказав в одному з інтерв'ю на можливість спрощення візових процедур, які найбільше дошкуляють українцям. Якого послаблення процедур варто очікувати від подальших перемовин, чи справді питання безвізового режиму для наших громадян може бути позитивно вирішене і протягом якого часу?

— У цьому питанні ви порушили одразу кілька тем.

Перше, що турбує українців щодо видачі британських віз — це можливість отримати візу вчасно. Це дуже справедливе питання. У нас є сервіс видачі віз, і якщо візу не видають вчасно, коли всі документи в порядку, то посольство справді хоче знати про такі випадки. Тому що тоді ми маємо можливість розмовляти з сервісом видачі віз тут і потім у  Британії, щоб пересвідчитися, що послуга видачі віз надається за визначений час. Вони дуже відкриті до цього зворотного зв'язку. Необхідно забезпечити, щоб видача віз була настільки професійною, наскільки це можливо. 

Друга річ стосується того, чому ми взагалі маємо візовий режим. Варто пам'ятати, що на момент, коли ЄС запровадив безвізовий режим, Сполучене Королівство не було частиною Шенгенської зони через те, що воно має питання щодо безпеки своїх кордонів, і ці проблеми не змінилися. Тож це питання не тільки щодо України, це глобальний пріоритет Великої Британії стосовно безпеки кордонів. Це питання постало особливо гостро на початку війни в Іраку та через проблему джихадистів, бойовиків, які могли потрапляти до країни, а також, в тому числі, через потоки нелегальної міграції та небезпеку організованої злочинності. Це показники, які беруться до уваги коли обговорюється питання їхнього візового режиму зі Сполученим Королівством . Отже, майбутнє питання про те, як виглядатиме цей режим між Британією та Україною, залежить від цих показників, а не від наших політичних перемовин або від підписання угод про партнерство.

На мій розсуд, найбільш позитивним щодо візиту української делегації до Лондона було те, що міністр внутрішніх справ України вперше зустрівся з міністром внутрішніх справ Британії. Це справді дуже добре і є великим кроком уперед. Вони говорили про питання безпеки кордонів та питання видачі паспортів, і домовились, що Сполучене Королівство відправить до України офіційних осіб, щоб вони ознайомились із процедурами на кордоні та порядком видачі документів. Я очікую, що ця розмова триватиме деякий час. 

Я не вважаю, що зміна візового режиму є ймовірною в найближчому майбутньому, оскільки  це не політичне питання, а питання безпеки кордонів. Але я дуже рада, що цей діалог відбувається. 

- Скільки українців зараз живуть  у Великій Британії? 

— Коли я перевіряла дані про кількість українських резидентів у Сполученому Королівстві востаннє, це було близько 150 тис. людей. Але останній перепис населення як в Україні, так і у Великій Британії проводився певний час тому, так що ці дані можуть бути вже неточними. 

- Як у новому “Договорі про політичну співпрацю, вільну торгівлю та стратегічне партнерство” відображене питання про військову співпрацю між Україною та Британією?

—   Знову таки,  змін у тому яким чином відбуватиметься військова співпраця наших країн не передбачається. Фактично, ми  на папері зафіксували те, що вже відбувається й зазначили, що ця співпраця є  важливою складовою нашого партнерства. Ключовою подією було підписання меморандуму про наміри, щоб допомогти в розбудові військово-морського потенціалу України. Ми є морською державою, тож є сенс в тому, щоб така країна, як Сполучене Королівство, допомогла Україні відродити її військово-морський потенціал на півдні. Це хороший збіг у партнерстві.  Завдяки меморандуму ми інвестуватимемо в цю співпрацю так, як ще не робили до цього. Раніше ми проводили військову підготовку, а тепер перший раз ми серйозно інвестуємо у флот. 

- Яких змін варто очікувати від співробітництва між Україною та Великою Британією у безпековому секторі після Брекзіту? Які додаткові можливості в цьому питанні дасть те, що Британія вже не є членом ЄС? 

— Я не очікую якихось змін у цій сфері. Наші безпекові зобов'язання залишаються тими самими, попри те, чи є ми частиною ЄС, чи ні. 

Також варто наголосити, що немає змін і у співпраці з країнами ЄС, які також інвестують і підтримують безпеку України. Для мене, це, мабуть, найважливіший момент. Неминучим є враження, що коли країна покидає групу, вона стає менш зацікавленою в цій групі. Але це не той випадок. Всі країни розуміють, що в нас є спільна стратегічна ціль у співпраці з Україною та допомозі розв'язати конфлікт, боротьбі з непрямою російською агресією. Для мене найбільш важливо те, що я продовжую працювати з делегацією ЄС, Німеччиною та Францією, зацікавленими країнами ЄС, які присутні тут, і я впевнена, що це не зміниться.

- У минулому місяці в Україні, на Херсонщині, відбулися військові навчання “Об'єднані зусилля — 2020”, в яких також взяли участь британські військові.  Деякі експерти вказували, що це дуже сильний сигнал для Росії, всіх українських сусідів, що Британія може допомогти захистити Україну в критичній ситуації. Що означає участь у цих навчаннях для самого Сполученого Королівства та якими є плани Вашої країни щодо участі в подібних спільних навчаннях в найближчому майбутньому?

— Не можу сказати нічого про майбутню участь у спільних навчаннях. Проте, я вважаю, що статус України, як Партнера розширених можливостей НАТО,  робить вірогіднішою її участь у навчаннях.

Ваше перше зауваження дуже правильне. Ми разом з іншими країнами реагували на конфлікт на Донбасі протягом довгого часу, фактично з самого його початку, наприклад, надаючи гуманітарну допомогу. Це важлива, але передбачувана реакція, коли спалахує конфлікт, люди  страждають. Західні країни дуже добре вміють надавати гуманітарну допомогу, допомагають у розмінуванні, підтримують біженців. Сполучене Королівство було залучене в ці ініціативи, і потім ми почали наші військові навчання. 

Найбільш важливо те, що Росія розуміє, що існує дуже висока ціна, яку їй доведеться заплатити за те, що вона продовжує цей конфлікт. І одна складова цієї високої ціни — це санкції. Це найчіткіший, найсильніший сигнал. Але також країни показують, що вони підготовлені військово брати участь у навчаннях. І, до слова, навчання в Україні відбувалися одночасно з російськими навчаннями “Кавказ-2020”. Так що це демонструє, що союзники приходять і надають військову підтримку, а не тільки гуманітарну допомогу. І я знаю, що Велика Британія не єдина країна яка так думає.

- Український посол Вадим Пристайко ще до візиту натякнув, що “найближчим часом ми зможемо отримати реальну військову допомогу, сприяння в розвитку Збройних сил” з боку Британії. За його словами, йшлося про значний контракт на летальну зброю. Під час візиту нашого президента до Лондона про це не йшлося. Чи можна сподіватися на це в подальшому?

— Тут є деяка плутанина щодо змісту Меморандуму про наміри в сфері розбудови військово-морського потенціалу. 

Цей документ, який, я сподіваюсь, буде остаточно завершений в наступні кілька тижнів (тому що ми досі обговорюємо фінальні уточнення) стосується перебудови портової інфраструктури, фактично, ремонту портів, а також надання кораблів, будівництво яких розпочнеться в Сполученому Королівстві та, маю надію, завершиться в Україні. Це означає також передачу британських технологій  будівництва. Ці човни можуть бути оснащені зброєю. 

- Інструкторська місія “Orbital” була продовжена до березня 2023 року. Які її пріоритети на ці найближчі роки?

— Пріоритети місії “Orbital” мають бути продиктовані тим, у чому матимуть потребу українські Збройні сили. Я відвідувала деякі їхні тренування, вони абсолютно фантастичні. Найкраще з того, що я побачила, це порозуміння між українськими та британськими збройними силами. Вони розуміють, що відбувається на Сході, які військові дії там мають місце, та розгортають саме ту діяльність, у якій є потреба. Тож ці тренування чудові. 

Великим доповненням тепер є морська підтримка. Це не тільки будівництво кораблів, але  також підготовка, яка буде реалізована через операцію “Orbital”. Логічно, що ми будемо лідируючою країною з військової морської підготовки на півдні, проте також працюватимемо з іншими країнами. Оскільки операція “Orbital” уже діє, люди добре знають її, довіряють, бачили її послужний список, це правильний механізм для того, щоб додати до неї компонент морської підготовки. Це буде головний фокус додаткової підтримки до 2023 року. 

- Яке Ваше враження від оборонної реформи в Україні? Чого було досягнуто та що ще необхідно зробити, щоб українські Збройні сили наблизилися за своїми стандартами до НАТО? 

— Я вважаю, що частково завдяки успіху оборонної реформи, Україні було надано статус Партнера розширених можливостей НАТО. Авжеж, такі кроки є політичними. Однак, все таки, вам треба було продемонструвати взаємосумісність із НАТО. І прогрес оборонної реформи до перших місяців цього року мав вирішальне значення для оцінки НАТО. Ми з іншими країнами підтримували її, це було дійсно чудово. 

Міністерство оборони має сфокусуватися на тому, що коли ви вже дієте, як Партнер розширених можливостей, то необхідно завершити ці реформи, щоб показати, що ви маєте доктрину НАТО, адміністрацію НАТО, а не тільки солдатів, які розуміють, як взаємодіяти з військами НАТО. Адже існує взаємосумісність як на передовій, так і між інституціями. 

Річ у тому, що Міністерство оборони має вирішити, як просувати реформи. Викликом тут буде забезпечити, що вони не втратять продовження реформ зі свого поля зору, адже Україна, водночас, має вирішити як максимально скористатися зі свого нового статусу Партнера розширених можливостей НАТО. Реальний посил тут: просто продовжувати, робити те, що робилося раніше цього року. 

- Велика Британія нещодавно запровадила санкції проти фізичних осіб і компаній, пов'язаних із будівництвом Керченського мосту. На якому етапі нині розробка власної санкційної політики Великої Британії щодо РФ? Коли очікувати впровадження нових санкцій проти РФ та яких саме?

— Санкції, пов'язані з Керченським мостом, були введені ЄС, коли, Сполучене Королівство все ще було членом ЄС. Коли ж ми вийшли з ЄС, то частиною угоди про перехідний період, що діє до 2021 року, було те, що ми запровадимо ці санкції. Так що у нас немає окремого санкційного режиму, доки ми не вийдемо з ЄС. Ми були дуже раді, що ЄС запровадив ці санкції у зв'язку зі спорудженням Керченського моста, а ми також до них приєдналися.

З липня цього року ми ввели санкції за порушення прав людини, наприклад, у справі про вбивство Сергія Магнітського. Перші санкції були накладені на росіян, причетних до замаху на Магнітського. Я поки що не можу сказати, які санкції можуть бути введені далі — до того, як завершиться перехідний період після виходу з ЄС, зокрема через те, що всі чинні угоди пов’язані з ним, але також через те, що глобально є низка потенційних санкційних списків, які очікують на підтвердження. А коли мова про санкції, то краще  заздалегідь про них не оголошувати, тому що це може применшити їх ефект. 

Я не буду здивована, якщо більше санкцій можуть з'явитися протягом найближчого року, проте я не можу поки що підтвердити більше. 

- В одній з останніх заяв G7 наголошується, що Україна повинна продемонструвати політичну волю для захисту незалежності НБУ та доброчесності таких установ, як НАБУ, САП і ВАКС, щоб не дати корупції підірвати реформи, досягнуті на сьогодні. Як ви оцінюєте боротьбу з корупцією в Україні на даний момент? Чи не спостерігаєте “відкату” назад у цьому питанні?

— Боротьба з корупцією — це, мабуть, те, що я найсильніше переживаю тут, і це одне з найскладніших  питань. Це не лише проблема для України. Україна має великі проблеми з цим, але і у Британії є виклики, пов'язані з корупцією, як і в інших країн у світі, тому є певне розуміння щодо труднощів у боротьбі з цим явищем. 

Я справді вважаю, що ця адміністрація досягла досить багато за цей рік. Немає питань, коли президент Зеленський говорить про те, що вони створили Вищий антикорупційний суд, факт, що він тепер розглядає справи, ставиться до них серйозно, що у вас є амбітна антикорупційна стратегія, в парламенті був прийнятий закон про незаконне збагачення — усе це справді важливі знаки та сигнали від верхівки, що корупція сприймається серйозно. 

Неминуче, проблема полягає в корисливих інтересах. Чим більшого успіху ви досягаєте у боротьбі з корупцією, тим активніше ці зацікавлені кола намагаються відтягнути вас назад. 

Я пам'ятаю, що мала кілька розмов зі спікером Верховної Ради Дмитром Разумковим щодо  великої кількості поправок, які вносились у закони, пов'язані з корупцією та про те, як доводилося розглядати ці правки одна за одною, аби добитися прийняття закону  Не можна втрачати фокус на цьому, треба постійно тиснути та казати людям, що це все ще пріоритет.

Один із шляхів, яким зацікавлені кола намагатимуться знівелювати прогрес — це здійснення політичних атак на незалежні інституції. Ці незалежні інституції повинні мати можливість робити свою роботу, і не тільки тому що вони мали політичну чи фінансову підтримку Заходу. Вони існують, щоб забезпечити продовження цієї антикорупційної роботи, щоб покращити життя українців. І через це ми якраз зробили цю заяву — щоб нагадати, чому ці інституції існують. 

- Як Ви оцінюєте структуру антикорупційих інституцій в Україні, наприклад НАБУ, САП, які були засновані протягом п'яти останніх років за підтримки західних країн. Чи була ця реформа успішною і чи ці структури виконують свою роботу так, як насправді би цього хотіли українці? 

— На моїй попередній роботі я очолювала фонд, який підтримував внесок Великої Британії в створення НАБУ, тому я відвідувала Україну ще до того, як стала послом, і тоді ж вперше побувала в офісі НАБУ. На той момент вони пропрацювали лише шість місяців, і хоча розміщувалися в тій же будівлі, що і нині, але в них було два столи, стілець, три людини та великі стоси паперів. Я говорила з ними про масштаб проблеми та очікування від НАБУ. Чесно кажучи, я поверталася додому, задаючись питанням, чи це все спрацює. А потім я повернулася, і НАБУ була одна з перших інституцій, яку я відвідала на посаді посла у вересні-жовтні минулого року. Тепер у них був штат співробітників, розглядалися справи, відбувалися тренінги, встановилися відносини між НАБУ і САП, двома інституціями, які докладали зусилля, щоб це працювало. 

Я знаю, що це не результат, який би український народ відчув: що раніше інституції не було, а тепер є. Але я б не применшувала успіх створення інституції, яка фокусується на тому, щоб не дозволити випадкам корупції пройти непоміченими. Це вже надсилає неймовірно важливий сигнал про те, що боротьба з корупцією — це ключовий компонент управління країною. Це настільки ж важливо для українського народу, як для британських чи будь-яких інших підприємців, які хочуть інвестувати в Україну. 

Чи змогли вони розглянути достатню кількість справ, щоб ми могли побачити результати? Тут я поверну вас до питання про зацікавлені кола. Чим успішне така інституція, як НАБУ буде здійснювати свою діяльність, тим сильніше ці кола будуть боротися для того, щоб ускладнити їм роботу. 

Я справді захоплююся людьми, які беруть на себе цю роботу, адже вона дуже непроста. Для мене важливо те, що якщо Вищий антикорупційний суд тепер розглядає справи, то ви зможете побачити вже більш відчутний успіх. 

- На втілення яких ще реформ варто звернути увагу українській владі? 

— Не мені казати Україні, які вам необхідні реформи, щоб ви могли жити так, як хочете. Моя робота полягає в тому, щоб почути, чого прагнутьв українському уряді, місцевій владі, громадах тапідтримати їх. 

За часів роботи в Україні моєї попередниці, головними напрямками реформ були економіка, антикорупційна робота, реформа охорони здоров'я, банківська реформа, реформа сектору безпеки тощо. Це дуже великі сфери, і ми, разом з іншими країнами, робили все, щоб  підтримати цю роботу. Тож для мене не головне те, якими є ці сфери, це завжди вирішуватимуть українці. Для нас важливо забезпечити підтримку, щоб реформи продовжувалися, щоб ухвалювалися складні рішення, продовжувалася боротьба з інтересами, які можуть стати на шляху, та справа була доведена до кінця. 

- Як би Ви оцінили дотримання режиму припинення вогню на Донбасі та мирні ініціативи української влади? Що необхідно зробити, щоб припинення вогню на Донбасі було сталим і, особливо, щоб його дотримувалися бойовики, підтримувані Росією? 

— У мене є досвід з розбудови миру та попередження конфліктів, і для мене будь-яке припинення вогню, незалежно від його тривалості, працює на те, щоб запобігти втраті життів, тому це, сам по собі гуманітарних успіх, якщо вдається підтримувати режим тиші. Він не може особливо важливий для людей, які змушені жити в умовах постійних обстрілів їхніх будинків і громад. Це вже результат сам у собі. Бути здатним успішно домовлятися про режим припинення вогню — це дуже важливо. Кожен день, який минає, це ще один день відносної тиші для людей, які живуть там, і це важливо.

Хоча ми не є учасниками Мінського процесу, але постійно підтримуємо його. Сфери роботи спеціального представника Діючого голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронній контактній групі Хайді Грау, ОБСЄ і СММ, є надзвичайно важливими та важкими. Найбільш складним у цьому є те (і це бачу не тільки я), що протягом цього року Росія все менше і менше йшла на співпрацю.

Є лише одна річ, яку необхідно зробити — це Росія має почати робити  те, на що вона погодилася в рамках Мінського мирного процесу, проте вона цього не робить. Зрозуміло, є великі дебати, коли українська адміністрація намагається реалізувати мирні ініціативи. Але вони намагаються рухатися вперед і робити те, що від них вимагається в цій угоді. Але тут не буде успіху, доки Росія не робитиме те ж саме. Росії треба зробити тільки одну річ — вийти з Донбасу та Луганська й повернути Крим Україні. 

Я  бачила новини: президент Путін сказав, що має намір зробити “жест доброї волі”, щоб економічно підтримати Україну. Я згода з усіма, хто в соцмережах сказав, що для Росії має існувати лише один жест доброї волі, той про який я говорила раніше. 

- Які треба робити кроки, щоб Росія справді припинила агресію проти України та припинила чинити порушення міжнародного права? Якою має бути ціна за такі її дії насправді?

— Санкції мають продовжуватися, тому що вони ставлять високу ціну за незаконну діяльність. Росії потрібно показати, що міжнародна спільнота підтримує свої зобов'язання. Я знаю, що це звучить не дуже захоплююче. Але одна з причин, чому я постійно говорю, що Крим — це Україна, що анексія була незаконною, так це тому, що це справді важливо проговорювати. Адже протягом цього року наратив, який просувала Росія, через мас-медіа та політично, мав на меті дізнатися, чи ви все ще такі ж віддані відстоюванню цього питання, як раніше. Треба продовжувати бути абсолютно чіткими, що тут немає жодної зміни і Росія все ще повинна зробити те, що в тій угоді. Це, разом з інструментом санкцій, ми повинні продовжувати. 

- До речі, як Ви оціните перемовини, які нині відбуваються у Мінському форматі? Чи досить ефективний цей формат, чи забезпечує він необхідний прогрес у розв'язанні конфлікту? 

— Ми підтримуємо Мінський процес, Нормандську четвірку. Він настільки ефективний, наскільки кожен із учасників виконує в ньому свою роль. Боюся, що відповідь на це питання, така ж, як і на попереднє: якщо б Росія робила свою частину, Мінськ міг би рухатися швидше, ніж це є на даний момент. 

- В Україні багато людей порівнюють конфлікт у Нагорному Карабасі з конфліктом на Донбасі, звертають увагу на те, що він триває понад 20 років, і досі не вирішений. Люди не вірять у те, що вирішення конфлікту можливе в рамках Мінського процесу, адже всі рішення ухвалюють лідери країн у Нормандському форматі. 

— Але Мінський процес тримає всі сторони за столом переговорів. 

Важко знайти іншу формулу, в рамках якої робилось би більше в цьому плані. Важливо, що ви продовжуєте процес та нагадуєте про початкові зобов'язання, а Нормандська четвірка перевіряє дотримання цих зобов'язань.

Не думаю, що варто порівнювати Донбас із Нагірним Карабахом чи ще чимось. Справді, тут є спільний фактор інтересів та ролі Росії. Але у них різна динаміка в плані поглядів громад і впливу на них. І загалом, жодних два конфлікти не можуть бути однаковими. Мені справді не подобається, коли люди говорять про те, що на сході України — заморожений конфлікт, тому що це зовсім не так. А в Нагірному Карабасі до недавнього часу, можна з певною долею умовності говорити, що так і було. 

Простіше та, ймовірно, більш правильно думати тільки про те, що відбувається на сході України, та що потрібно зробити там. 

Те, що активізувався конфлікт у Нагірному Карабасі, для мене означає, що тепер з'явилася ще одна річ, про яку має думати Росія. Росії вже треба думати про Білорусь, тепер — про Нагірний Карабах, про Донецьк і Луганськ. Я вважаю, що це підвищує ціну російської агресії. Але, поза тим, я би не порівнювала ці сценарії. 

- МЗС України запустило роботу платформи по Криму. Як Ви оцінюєте подібну ініціативу? Що допоможе деокупувати Крим, повернути його Україні?  Чи розглядає Сполучене Королівство можливість приєднатися до цієї платформи по Криму та взяти участь у саміті по Криму, який має намір провести МЗС наступного року? 

— Поки що зарано говорити про це, тому що перші деталі щодо Кримської платформи з'явилися буквально кілька днів тому. Всім країнам треба подумати про те, що вона означає — що український уряд хотів би, щоб зробили країни-союзники. Не думаю, що це поки що зрозуміло, і це має бути предметом перемовин. 

Але мені справді подобається щодо цього форуму те, що він допомагає поєднати різні проблеми, пов'язані з вторгненням РФ у Крим. Є питання щодо того, що відбувається всередині Криму: порушення прав людини, зміни законів. Є безпекові виклики у Чорному, Азовському морях, на які вплинула незаконна анексія. А цей форум збере все це в одному місці. Я справді вважаю, що це корисно. Це нагадує нам, що динаміку в Криму набагато простіше зрозуміти, якщо зібрати всі складові в одному місці. 

Це також корисний і позитивний виклик для тих, хто підтримує Україну, щоб подумати про нелегальну анексію. Як перший крок, щоб виступити з всеохоплюючою оцінкою справ, Кримський форум виглядає, як позитивна ініціатива, яку ми би хотіли підтримати. Далі постає питання — що ми маємо зробити. Сполучене Королівство грає лідируючу роль серед посольств в питанні координації зусиль щодо Криму в Києві, і ми  вголос говоримо про незаконну природу анексії та щодо порушень прав людини. Ми продовжимо робити це, і ми знаємо, що це цінується. Але нам просто треба зрозуміти, яким є наступний крок. 

- Час від часу в медіа різних країн зображають на картах Крим, як територію Росії. Нещодавно BBC також опублікувала карту, де зобразила Крим неукраїнською територією. Як це можна пояснити?

- Мені здається, що, будучи всередині України, дуже просто вбачати в цьому злий намір. Це не так. Коли ти знаходишся в Сполученому Королівстві, простіше зрозуміти, що обізнаність у нашій країні про Україну є нижчою, ніж в самій Україні , навіть серед інституцій, які пишуть новини про Україну, адже вони також повідомляють новини і з сотні інших місць. Вони розміщають карти та не перевіряють їх. Ось що відбувається. Однак я рада, що українське посольство в Лондоні нагадує їм і пересвідчується в тому, щоб вони перевіряли їх. 

До слова, BBC змінила написання Kiev на Kyiv, коли їм про це сказали. Так само вчинили The Telegraph, British Airways. Їм усім просто треба зрозуміти мотивацію, яка стоїть за цим. 

Коли вони публікують карту, яка не відображає геополітичну природу того, що сталося, вони повинні зрозуміти, що це означає. Після того, як їм роз'яснили, що це означає, я ще ніколи не бачила, щоб британська інституція, , не відреагувала на звернення.  

Справді, це більша проблема, в тому числі для мого колеги, посла Пристайка. Ми обговорювали це. Треба виводитицю розмову за межі просто того, аби просити більше не показувати невірну мапу, необхідно більше пояснювати, висвітлювати що відбувається, щоб розуміння людей про факти та природу подій було глибшим. 

Під час візиту президента України ми бачили багато зацікавленості з боку спікера парламенту, різних міністрів, а також у ході зустрічі в Букінгемському палаці. Так що “двері відкриті”, щоб більше розповідалося про Україну. Якщо ми зможемо це зробити, я сподіваюсь, ви побачите менше прикладів, коли Крим неправильно зображають частиною Росії. 

- На якому рівні товарообіг між Україною та Британією нині? Що може допомогти його збільшити з часом і що стоїть на заваді збільшенню кількості британських інвестицій в Україну?

— Сполучене Королівство — п'яте за обсягом інвестицій в Україну. Обсяг наших інвестицій трохи зменшився минулого року, але це переважно пов'язано з глобальною рецесією економіки, а не самою Україною. 

Ми всі справді хочемо побачити ріст, і торгова угода забезпечує хорошу основу для зростання. Коли міністр фінансів Марченко зустрівся з міністром зовнішньої торгівлі Елізабет Трасс, вона говорила саме про це: як вона зацікавлена в тому, щоб реалізувати цю амбіцію, наскільки це можливо. Є добра воля. Торговий посланник тепер має визначену для неї роботу. Їй треба буде представляти бізнесу нові можливості, які існують.

Чого вони та ми всі потребуємо, так це стійкого безпечного середовища для роботи. Їм треба знати, що існує чіткий набір правил. Верховенство права та ефективне державне управління — це питання, які вони завжди ставлять передусім. Один меседж, який я постійно доводжу до української влади протягом року, стосується верховенства права. Коли британські компанії, які працюють в Україні, приходять до мене, вони говорять, що це одна річ, щодо якої треба робити найбільше. 

Звичайно, має продовжуватися боротьба з корупцією, проте кожен бізнес має знати, що якщо у них виникають проблеми, закон буде на їхньому боці, а якщо щось потрапить до суду, то цю справу розглядатимуть чесно, і до них ставитимуться справедливо. Це, на мій погляд, ще у процесі становлення. 

Зрештою, наш торговий посланник, імовірно, багато говоритиме про верховенство права та роботу в різних регіонах, як там ведеться бізнес. Ці питання я також піднімаю у спілкуванні з головами ОДА під час моїх візитів. Я детально питаю їх, що відбувається, коли є суперечки чи коли вони хочуть залучити закордонні інвестиції, що вони говорять про структуру місцевого управління. Це завжди перше питання, яке мені ставить британський бізнес. 

 - Яких інвестицій варто очікувати від британського бізнесу найближчим часом, укладання яких угод?

— Поки що не знаю, тому що угода, якої ми досягли зараз, дозволяє бізнесу робити те, що він і робив до цього. Вона не відкриває шляхи, які не існували досі. Скоріше тут мова про те, що у нас є можливість щорічного перегляду в рамках цього стратегічного партнерства. Кожного року ми можемо дивитися на сектори зростання та думати про те, що кожна країна робить, щоб стимулювати його. 

Варто дочекатися, що скаже наш торговий посланник, коли проведе перший раунд переговорів із бізнесом. Але існують очевидні сфери зростання, і президент Зеленський говорив про них із британським прем'єр-міністром. З українського боку це такі сфери, як сільське господарство, інфраструктура. Тобто ми хочемо капіталізувати на успіху тих галузей, в яких уже існує продуктивна співпраця, і потім думати про нові сфери для інвестицій. Але поки що це не ясно. 

- Коли ми можемо очікувати візиту прем'єр-міністра Великої Британії до України? 

— Прем'єр-міністр із великим захопленням відгукувався про свої минулі візити до України, коли він був міністром закордонних справ.  Цікаво, що він багато пам'ятає про ті поїздки. Я, звісно, не можу сказати, коли відбудеться його візит. Як майже всі світові лідери, він майже повністю зайнятий проблемою пандемії, крім того, пандемія також створює виклики для подорожей. Однак я сподіваюся, що він захоче і зможе приїхати в Україну якомога скоріше після того, як ми пройдемо через виклики COVID-19.

Наталія ПУШКАРУК