ДАЙДЖЕСТ

Ілюзія компромісу: як владнали конфлікт між Сербією та Косовом та коли буде наступний

[08:30 25 ноября 2022 года ] [ Європейська правда, 24 листопада 2022 ]

Цей компроміс виглядає тимчасовим і охоплює лише питання автомобільних номерів, тоді як криза між Косовом та Сербією вже зайшла набагато далі.

Ввечері 23 листопада у ЄС заявили про досягнення успіху в діалозі між Сербією та Косовом.

“Дуже радий повідомити, що головні переговірники між Косовом та Сербією за посередництва ЄС домовилися про заходи, які дозволять уникнути подальшої ескалації та повністю сконцентруватися на пропозиції щодо нормалізації відносин між країнами”, — написав у Twitter представник ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Жозеп Боррель.

Порозуміння між Косовом та Сербією висіло на волосині — вже з наступного ранку Косово планувало стягувати штрафи за сербські автомобільні номери, а косовські серби обіцяли відповісти на це масштабними акціями протесту.

Цього конфлікт вдалося уникнути. Проте успіх ЄС виглядає дуже сумнівним.

По-перше, компроміс було досягнено не стільки завдяки посередницьким зусиллям ЄС, скільки втручанню Сполучених Штатів.

А головне, цей компроміс виглядає тимчасовим і охоплює лише питання автомобільних номерів, тоді як криза між Косовом та Сербією вже зайшла набагато далі.

Війна за номери

Нинішній конфлікт вже називають найгострішим за останнє десятиріччя. Втім, старт йому дало зовсім незначне питання.

Північ Косова заселена переважно етнічними сербами, які не визнають свою нову державу та прагнуть повернутися до складу Сербії.

Попри численні привілеї, гарантовані сербській меншині конституцією Косова, вони уникають співпраці із центральною владою та прагнуть зберегти зв'язки із Сербією.

Один із цих зв’язків — сербські автомобільні номери, популярні на півночі Косова. А особливо Приштину дратує той факт, що Сербія, яка не визнає незалежності Косова, видає номери, маркуючи їх назвою міст, як ніби Косово досі залишається в її складі.

Питанню примусової заміни сербських номерів на косовські було присвячено не одну зустріч, що проходила за посередництва ЄС.

При цьому в ЄС, визнаючи право Косова на такий крок, завжди просили Приштину перенести його — “до кращих часів”.

Усе змінилося цього року, коли уряд Косова вирішив відкинути тиск ЄС та довести справу до кінця. Спочатку датою заборони сербських номерів було встановлено 1 серпня. Потім, під загрозою масових протестів сербів та тиску Заходу, цей дедлайн було перенесено на місяць, до 1 вересня, а згодом — ще на два місяці, до 1 листопада.

Довгий час ЄС переконував уряд Косова, що зараз — явно не найкращий час реанімувати новий конфлікт у регіоні, особливо під час війни в Україні. Тож у Брюсселі закликали відтермінувати це рішення на 10 місяців — раптом за цей час війна в Україні закінчиться.

Проте прем’єр Косова Альбін Курті пішов лише на часткову поступку. Заборону сербських номерів було перенесено на квітень 2023 року, проте вже із 21 листопада за такі номери власників машин мали штрафувати на 150 євро.

Компроміс не влаштував сербів, які обіцяли розпочати масштабні акції протесту вже після першого штрафу. А вже до 21 листопада етнічні серби почали виходити з усіх косовських органів влади — від поліції до органів місцевого самоврядування.

Окрім відмови від заміни номерів, серби висунули й іншу вимогу — створення Асоціації сербських муніципалітетів, яка стала би органом, що представляє інтереси сербської меншини.

Єдиним винятком став парламент Косова. Партія “Сербський список”, чиї депутати спочатку склали свої мандати, як тільки стало зрозуміло, що влада не йде на цей шантаж, і їхні місця можуть зайняти представники партій, які на виборах у “сербських регіонах” взяли друге місце, вирішила повернутися до парламенту.

Втім, і в інших питаннях шантаж не спрацював — влада Косова оголосила про проведення 18 грудня дострокових місцевих виборів у тих муніципалітетах, де сербські депутати склали мандати.

Компроміс за сприяння США

Не лишався осторонь і ЄС. Новий конфлікт міг поставити хрест на створеному Францією та Німеччиною глобальному плані компромісу між Косовом та Сербією.

Проте, як завжди, там намагалися вирішити проблему в останній момент.

У п’ятницю 18 листопада — в останній робочий день перед 21 листопада — у Брюсселі запросили лідерів Косова та Сербії на переговори.

Ці переговори відбулися вже 21 листопада, щоправда, у Косові погодилися ще на день відкласти стягнення штрафів.

За посередництва Жозепа Борреля президенту Сербії Александару Вучичу та прем’єру Косова Альбіну Курті було запропоновано наступний компроміс: Сербія відмовляється від створення нових автомобільних номерів із використанням міст, які тепер входять до складу Косова. Натомість Приштина відмовляється від штрафування за будь-які сербські номери.

Президент Сербії підтримав цей компроміс, проте його відкинули у Косові.

Це призвело до дуже гострих заяв Борреля — він фактично звинуватив прем’єра Курті у зриві переговорів.

Втім, там, де ЄС не має успіху, за справи беруться Сполучені Штати. Пізно ввечері 21 листопада стало відомо, що на прохання посла США Приштина погодила ще одне — цього разу на 48 годин — відтермінування.

Цього разу ЄС по максимуму використав механізми впливу на Косово. Зокрема, 23 листопада стало відомо, що вже узгоджене питання надання Косову безвізу було зняте з порядку денного — якраз через нинішній конфлікт із Сербією.

Ймовірно, до тиску доклалися і Сполучені Штати — і це дало успіх.

Про досягнення компромісу було заявлено ввечері 23 листопада за результатами нового раунду переговорів.

Фактично сторони домовилися про те саме, що пропонувалося Євросоюзом двома днями раніше. Тож про компроміс явно не йдеться, швидше можна говорити, що спрацював потужний тиск на Косово.

Це призвело до дуже гострих заяв Борреля — він фактично звинуватив прем’єра Курті у зриві переговорів.

Ймовірно, до тиску доклалися і Сполучені Штати — і це дало успіх.

Про досягнення компромісу було заявлено ввечері 23 листопада за результатами нового раунду переговорів.

Така угода виглядає більш вигідною для Сербії, де збираються видавати на півночі Косова автономери, маркуючи їх містом, яке розташоване найближче до кордону Косова — найімовірніше, це буде Рашка.

Натомість старі номери наразі залишаються в обігу. Тож плани Косова показати свій суверенітет над північною частиною країни вкотре провалилися.

А отже, влада Косова не побоялася йти на конфлікт із ЄС, проте не стала ризикувати посваритися з Вашингтоном.

Але найголовнішим є те, що досягнутий компроміс явно не виглядає довговічним.

Конфлікт вийшов далеко за межі питання про автономери. Вимоги протестувальників тепер включають і створення Асоціації сербських муніципалітетів — і відкласти цю вимогу тепер буде дуже непросто.

Тим більше, що це ключова вимога, без виконання якої депутати від “Сербського списку” відмовляються брати участь у місцевих виборах 18 грудня.

А якщо ці вибори пройдуть без представників цієї партії, вона (а разом і влада Сербії) відмовиться їх визнавати, що також може привести до масових заворушень.

А на додачу між владою Косова та сербською меншиною існують і інші проблемні питання. Наприклад — звільнення сербів з лав поліції, внаслідок чого муніципалітети із сербською більшістю залишилися без представників правопорядку.

Або інше питання — північ Косова не платить центральній владі за спожиту електроенергію. Формально — через відсутність відповідного механізму.

Це стимулює Косово до більш жорстких дій, щоб нарешті зрушити з мертвої точки у вирішенні цих питань. Проте, схоже, що поки інтереси сербів представлятиме “Сербський список”, добитися цього буде неможливо.

Порозуміння за німецькою моделлю

Звичайно, що у ЄС чудово розуміють ці ризики. Тож і там не вважають досягнутий компроміс довгостроковим.

Натомість у Брюсселі сподіваються, що нова пауза дасть можливість сторонам приступити до розгляду масштабніших франко-німецьких пропозицій, які мають сприяти довгостроковому порозумінню між Косовом та Сербією.

Цей план ніде офіційно не публікувався, проте у ЗМІ фігурували витоки з нього.

Його ключові позиції — Косово таки дає згоду на створення Асоціації сербських муніципалітетів, тоді як Сербія відмовляється від блокування вступу Косова до ООН, що автоматично відчиняє їм двері до вступу в інші міжнародні організації.

Франко-німецький план не передбачає (принаймні на нинішньому етапі) визнання Косова з боку Сербії. Замість цього пропонується використати модель відносин між ФРН та соціалістичною Німецькою демократичною республікою (НДР) — співпраця без формального визнання.

Такий план виглядає зовні перспективним. Проте навіть якщо ЄС вдасться знову посадити сторони за стіл переговорів (а це буде складно, зважаючи на наближення виборів 18 грудня), то досягти компромісу буде геть непросто.

Сербія вже дала зрозуміти, що і на таких умовах не збирається відмовлятися від блокування вступу Косова до ООН.

“Ми стверджуємо, що не хочемо (вступу) Косова в ООН. І що тоді? Нас будуть бомбити, погрожувати санкціями, що тоді буде?” — заявив наступного дня президент Сербії Александар Вучич.

Можливо, така категоричність сербського президента — не більш ніж позиція для торгу. Сербія хоче отримати за свої поступки якнайбільше фінансової допомоги ЄС, а ще більше — зняття питання приєднання Белграда до санкцій проти РФ.

Проте і в Косові буде нелегко схвалити запропоновані поступки. Особливо зважаючи на прецедент Боснії та Герцеговини, де сербська автономія є ключовим фактором внутрішньої дестабілізації, використовуючи його як тиск для виходу зі складу країни та приєднання до Сербії.

Тож довгостроковий компроміс між Сербією та Косовом видається, як і раніше, надзвичайно далеким. А нові загострення — більш ніж імовірними.

Юрій ПАНЧЕНКО, редактор “Європейської правди”