Ігор Єремеєв: Віктор Янукович повинен зрозуміти, що він президент 46-мільйонного народу, а не тільки Донбасу

Зараз Єремеєва більше нічого не пов'язує з Народною партією, звідки він вийшов після голосування соратників Литвина за мовний закон. Мати такий бекграунд і балотуватися у Волинській області — це було самогубство. У підсумку, звільнившись від партійних якорів, Єремеєв переміг у сільському окрузі з результатом 50 тисяч голосів.

Протистояти грошам бізнесмена, чиї статки оцінюють під 300 мільйонів доларів, не зміг керівник обласної “Батьківщини”, який програв округ, а в грудні був усунутий Турчиновим з посади. Ну а Єремеєв, потрапивши до парламенту, проголосував за спікера Рибака та прем’єра Азарова, що навряд відповідає очікуванням його виборців.

У новий парламент бізнесмен потрапив разом з ще двома волинськими соратниками — Степаном Івахівим та Сергієм Мартиняком. Вони контролюють три з п’яти округів області та утворюють окрему мікро-групу — яка так само, як і Балога чи Порошенко, прагне впливати на велику політику.

Поки вони залишаються позафракційними, але Єремеєв не приховує наміру ініціювати групу мажоритарників — навіть якщо вона не буде формалізована за регламентом. Ну а про амбіції цієї людини говорить звичка говорити про себе в третій особі.

Ми зустрічаємося з Єремеєвим у офісній будівлі поблизу Львівської площі, де розташований банк “Надра”. Єремеєв був акціонером скандальної фінансової установи. Під час кризи він вийшов з банку, а власником “Надр” зі скандалами став Дмитро Фірташ. Тоді ж пішли чутки, що для залагодження конфлікту Єремеєв змушений був віддати власнику РосУкрЕнерго половину свого найціннішого активу — мережі заправок WOG.

Депутат це спростовує та відмежовується від колишнього керівника банку Ігоря Гіленка, що втік до Росії. Водночас Єремеєв не виключає, що може взяти партнером у заправочний бізнес того, хто погодиться інвестувати в проблемний актив Єремеєва — Херсонський нафтопереробний завод. Новообраний депутат тепер має на один головний біль менше — тепер, принаймні, він є недоторканою особою.

- Ви шість років не були депутатом, відколи як програли у 2006 році вибори в складі блоку Литвина. Чому життя вас навчило за ці 6 років? Який досвід ви отримали?

— Напевно, я став досвідченішим. А також зрозумів, що Земля “кругла”.

- А ви думали, вона яка?

— Я знав, що вона “кругла”, але не здогадувався, що настільки. Це означає: події, історія — все повторюється.

- Якби ви з висоти цього досвіду подивилися на свої минулі вчинки, ви би щось зробили інакше?

— Напевно, так. У нас вчора був ювілей компанії. Мене ведучий запитав: “Коли в 1992 році ви приймали рішення створити компанію, ви уявляли, якою вона буде?” Я кажу: “Я цього не міг навіть в принципі уявити”.

Треба розуміти, що коли Україна стала незалежною після перебудови, для вітчизняних політиків чи бізнесменів не було у кого навчатися. Тоді у нас всіх була дуже примітивна форма розуміння, що таке приватне підприємство. Тож, кожний рік свого власного життя — це досвід. Про це можна було прочитати, але про це необхідно читати з дитинства.

- Яку б книжку ви зараз би точно читали, знаючи, що вона вам знадобиться?

— Моєму сину 18 років, і я його переконую в тому, що інтернет — це дуже добре, можливість швидко знайти інформацію, навчатись, але те, що ти отримуєш від книги — неоціненно, і ти ніколи не отримаєш сам в реальному житті. Я дуже прошу його все-таки читати, тому що в книгах накопичено дуже багато історичного, життєвого досвіду.

- Книжки можуть бути різні...

— Наприклад, зараз він читає останню книгу Ходорковського. У нього на черзі “Стів Джобс”, і ще я йому привіз з Москви одну книгу — здається, вона називається “Apple з іншої сторони”.

- Ви не думали, що у вашому житті може статися щось подібне, як із Ходорковським?

— Я не виключаю жодних варіантів у житті. В тому й полягає мудрість, що ти повинен навчатись на чужих помилках.

- А ваше депутатство — це страхування від ризиків а-ля Ходорковський?

— Ні, в жодному разі. Перш за все, Україна — це не Росія, як сказав колись Леонід Данилович Кучма. Крім того, я дуже добре знаю Ходорковського.

- Особисто?

— Так. Ще з тих часів, коли ми постачали нафту на Дрогобицький нафтопереробний завод. Я був у дружніх відносинах з Михайлом Брудно. Брудно — це його заступник, і я його поважаю. Можу сказати точно: Брудно мене навчив в житті багатьом мудрим речам. Тому, розуміючи і знаючи зблизька цю історію Ходорковського, можу сказати, що це той випадок, де я точно візьму до уваги і навчатимусь на чужих помилках.

- Тому ви проголосували за Азарова-прем'єра і спікера-Рибака?

— Ні, це ніяк не пов’язано. Мій другий похід у Верховну Раду — це не пов’язано з бізнесом. І це голосування також не пов’язано з бізнесом.

- Коли ви балотувалися від опозиційного регіону — Волині — ви, напевно, не казали виборцям: “Я буду голосувати за прем’єра Азарова, який подарував цій країні російську мову як фактично другу державну, і з яким асоціюється нинішня економічна криза”.

— Я йшов як самовисуванець, безпартійний, позафракційний. Таким і залишився, бо це обіцяв своїм виборцям. Що стосується голосування... Я казав майже на кожній зустрічі, що політика — це не чорне й біле, хоча так хочеться нашим вождям: “Якщо ти не з нами, ти проти нас”.

Політика більш тонка річ, її треба відчувати глибше, у ній є ще інші кольори. Вважаю, що я правильно зробив, коли проголосував за Азарова. Поясню, чому.

Якщо ви подивитеся на кадрову політику в державі, ви побачите ряд ключових чиновників, які з'явилися нізвідки. І тоді в мене запитання: якщо не Микола Янович, то завтра з'явиться кандидатура, якої ми з вами не очікуємо, нізвідки. Це буде краще чи гірше?

І потім, наприклад, запровадиться не тільки 15-відсотковий податок на продаж валюти, а, як в дитячій книжці про Чіполіно, “податок на дощ, податок на дощ під кутом, і податок на дощ проливний”. Тоді ви мені що будете казати?

Окрім того, я не згодний з поведінкою опозицією по цьому питанню. Чому вони не запропонували свою кандидатуру? Об’єднана опозиція мала плюс-мінус 180 депутатів. Партія регіонів, так звана партія-переможець, має теж приблизно 180. Є позафракційні, є комуністи.

Чому не запропонувати дві кандидатури — опозиція свою кандидатуру прем’єра, провладна партія — свою? Чому ніхто не прийшов до позафракційних, не сказав: “Хлопці, давайте зустрінемось, порозмовляємо. Подивіться, у нас є достойний кандидат на прем’єра”. Ми б тоді знали: є кандидатура прем’єра від опозиції, це та людина, яка в майбутньому може стати прем’єр-міністром. Чому ні?

- Регіонали з комуністами заблокували би будь-яку опозиційну кандидатуру.

— Згідний. Напевно, і обрали б свого прем’єра. Але наявність альтернативної кандидатури дала би можливість позафракційному, як мені, показати свою позицію. Запропонували кандидатуру Наливайченка на першого віце-спікера, і я би за нього проголосував, але він зняв свою кандидатуру.

Я і багато моїх колег переконані, що посада першого віце-спікера в державі повинна належати опозиції. І я не згідний з опозицією, що вони не дали свого прем’єра. Якби в мене була можливість вибирати серед кандидатів, я зробив би інший вибір. Наприклад, запропонували би на прем’єра того самого Порошенка, я б проголосував за нього. Але такої кандидатури не було. Виходить, що для таких депутатів, як я, немає інших варіантів.

- Є варіант натиснути “проти” Азарова!

— І завтра висувається кандидатура Колесніченка на прем'єра! Чи Чечетова. Що далі? Я вважаю, що до Миколи Яновича дуже багато запитань. Але в даній ситуації це хоч якийсь варіант.

- Чи могли ви як бізнесмен дозволити собі не голосувати за прем’єра, якщо вашим підприємствам мають відшкодувати ПДВ?

— Борги є, але не більші, ніж при будь-якій владі. Більше того, я жодного разу не був на прийомі в прем’єр-міністра після бажання уряду вводити мито на нафтопродукти в минулому році.

Сьогодні позафракційних депутатів-самовисуванців не хочуть сприймати, поки вони не об'єднаються...

- ...Або не вступлять у Партію регіонів.

— Або не вступлять у Партію регіонів! Коли я йшов на вибори, то провів 480 зустрічей з виборцями. На багатьох мене запитували про це. Я не планую бути членом Партії регіонів, я не планую бути членом фракції Партії регіонів.

Ті люди, які пройшли вибори в округах, як ніхто розуміють, чим живе український народ. Це вже інша категорія народних депутатів. Тому має право на життя група безпартійних позафракційних депутатів, які відстоюють інтереси своїх округів.

- Тобто продають свої голоси в обмін на субвенції в свої округи?

— Неправильно. Відстоювати інтереси своїх регіонів — це означає не дати можливості чиновникам вкрасти ті кошти, які належать округам.

У МЕНЕ РІВНІ СТОСУНКИ З ФІРТАШЕМ

- Ви згадували про мажоритарні вибори. Було чимало повідомлень, згідно з якими вашу кампанію часом можна сприймати як підкуп виборців. Наприклад, ви дарували велосипеди листоношам, “Свобода” навіть стверджувала, що ви давали по 200 гривень. Хіба це не підкуп виборців?

— Можу вам точно сказати, що кандидат у народні депутати Єремеєв Ігор Миронович жодного разу не порушив виборчий закон України. Я не міг такого допустити на 23-му окрузі, де Об'єднана опозиція “Батьківщина” набрала найвищий результат в Україні — здається, за 50%. Це означає, що кожна друга людина була за БЮТ. Там неможливо підкупити, тому що це стане відомо за одну секунду. Я пройшов чесні вибори, доказом чого є факт, що жодного судового позову до мене не було.

- Але ви просто утопили округ в грошах...

— Я розумію, що з огляду на ті події, які відбувалися в країні, журналісту дуже часто хочеться сказати: “Підкуп, підкуп, підкуп”. Ви не можете для себе зрозуміти — для цього треба було побути зі мною на окрузі — що люди сьогодні вже не ті, які були в 90-х роках. Вони оцінюють тебе не тільки як того, хто може купити велосипед, вони хочуть бачити нові ідеї, прискіпливо оцінюють кожне слово і намагаються розібратися, чи варто тобі довіряти.

Щоб люди за тебе проголосували, вони повинні тебе знати. Люди порівняли період до 2006 року, коли їх представником був народний депутат Єремеєв, з періодом, коли його не було — від 2006 до 2012 року. Із 300 сіл, в яких ми були, майже в 200 селах сказали на зустрічах таку фразу: “Ігор Миронович, в 2000 році ви були перша людина, яка приїхала до нас у село, будучи кандидатом в народні депутати. І, крім вас, ніхто нашим селом більше не опікувався. В 2012 році ви друга людина, яка приїхала до нас в село”.

- Зараз багато кажуть про переділ бізнесу. Від вас вимагали віддати частку активів?

— Ні, ну це дуже грубо звучить — віддати частку. Ні, нам такого не пропонували.

- А як це виглядало, якщо це не так грубо звучить?

— Взагалі сьогодні, напевно, така лексика некоректна. Сьогодні не пропонують віддати частину бізнесу, сьогодні скоріше пропонують стати співінвестором. Це ж не 1990-і роки. Але нам не пропонували ні віддати частину бізнесу, ні стати співінвесторами.

- Які у вас стосунки з Дмитром Фірташем?

— Рівні.

- Він став партнером у вашому бізнесі?

— Ні.

- Ви продали свої акції банку “Надра” Фірташу?

— Ні, ми продали свої акції до того, як Фірташ купив банк “Надра”.

- Але в період банківської кризи 2009 року були публікації про те, що перед виходом з банку “Надра” ви поміняли заставу кредитів, які отримали ваші підприємства...

— Ні, це неправда. Новий менеджмент “Надра” хотів подати цю історію під іншим кутом, але коли були проведені аудити, стало зрозуміли, що ніякої заміни не було. А оскільки “Континіум” не коментує, як правило, різні провокативні публікації, то і цього разу ми не коментували. Бо правда є правда, вона все одно буде на поверхні. Там нема що видумувати, треба просто зробити аудит.

- Якщо все так гарно в банку “Надра”, то чому втік його акціонер і керівник Ігор Гіленко?

— Я був акціонером банку “Надра”, а Гіленко був головою правління. “Континіум” ніколи не був партнером банку “Надра”. Ми під час емісії вкладали кошти в банк “Надра” як інвестицію в акції. Ніколи “Континіум” не брав участі в управлінні банком “Надра” чи усього іншого, що з цим пов’язано.

- Але “Континіум” дуже активно кредитувався саме в банку “Надра”.

— Як в інших банках України, не більше, не менше. І, напевно, того року, коли була криза, ми найбільше погасили кредитів у банку “Надра”.

- За деякою інформацією, Фірташ все-таки ваш партнер у заправочному бізнесі.

— Ви користуєтеся чутками. Дійсно ми з Дмитром Фірташем вилітали на Херсонський нафтопереробний завод для того, щоб подивитися об’єкт і скласти спільну інвестиційну програму реконструкції заводу. Чому? Тому що група компаній “Континіум” зацікавлена в реконструкції Херсонського нафтопереробного заводу. Група Дмитра Фірташа DF Group зацікавлена в хімічній переробці нафти. І ми розглядали один із можливих варіантів спільних інвестицій для того, щоб зробити нафтопереробний завод “Херсон” нафтохімічним комбінатом.

На сьогоднішній день питання відкрите. Ми зробили перші економічні розрахунки, маємо висновки міжнародних компаній, що це економічно вигідний проект, але рішення про початок спільних інвестицій ще не прийняте. А вже далі журналісти почали шукати сенсацій і розповсюджувати чутки.

- Власними силами розвивати Херсонський НПЗ ви не маєте можливості?

— Власними силами таку реконструкцію сьогодні зробити неможливо. До кризи було дуже багато коштів, і пропозицій було більше ніж достатньо. Ми розпочали реконструкцію. Коли розпочалася криза і все, що пов’язано сьогодні з політикою в державі, залучити кошти стало дуже складно.

- Що, крім Херсонського НПЗ, зараз є серед ваших найбільших активів?

— Та їх багато. Що саме вас цікавить? 450 автозаправочних станцій. Ми — другий оператор в Україні (після групи “Приват” — УП).

- І це чисто бізнес ваш і ваших партнерів, без Фірташа?

— Так, Фірташа там немає. Нас четверо акціонерів — Єремеєв, Івахів, Димінський, Лагур.

- Молочний бізнес також залишається вашим?

— Банк інвестицій і заощаджень — наш, телекомунікації, будівельний — також наші та інші.

- Тобто ви не пускаєте сторонніх людей до себе в “долю” попри масові розмови про переділ власності?

— Ні. Для того щоб прийняти рішення про залучення нового інвестора, необхідно розуміти цього акціонера. Дуже легко в Україні сходяться бізнес-партнери. Але важко живуть і дуже важко розходяться. Треба добре знати нового партнера і акціонера, треба розуміти, як він думає. Якщо ми бачимо, що у нас можливий акціонер хоч на одну секунду викликає сумнів, ми рішення про співпрацю не приймаємо.

- Після зміни влади вас пресували?

— Я навіть слова такого не розумію.

- Наприклад, наїзди силових структур чи маски-шоу.

— Ні. Був обшук СБУ, про це повідомляла преса. У нас чомусь вважається, що якщо ти щось поставляєш для державної компанії (”Укрзалізниці” — УП), то ти обов’язково повинен озолотитися на цьому.

- Не так легко отримати тендер, щоб постачати продукцію державній компанії...

— Я згідний з вами. Але тут є інша проблема — держава може дуже довго розраховуватись. У нас дійсно була відкрита кримінальна справа. Я вважаю, що в цьому ніякої трагедії немає. Держава повинна і зобов’язана проводити контроль над використанням державних коштів. Ми — один з найбільших постачальників нафтопродуктів на залізницю. Тому я не бачу проблеми, щоб нас перевіряли.

Фото прес-служби Єремеєва

Інша справа, що сьогодні є гіпертрофована форма контролю: першим ділом відкриємо кримінальну справу, а потім будемо розбиратися. Таким чином змусити всіх насторожитись і очікувати якоїсь проблеми. На жаль, така ментальність і — я вважаю — недовихованість деяких чиновників в Україні. Вони ще не розуміють, що сьогодні ті компанії, які працюють на державу і платять податки, треба оберігати, а не нищити.

Стосовно нашої компанії, то ми з задоволенням співпрацюємо і показуємо всі документи, коли це конструктивно. А те, що зробили маски-шоу, то цим лише показали гіпертрофовану форму контролю.

- Але ви не сприймали це як політичний або олігархічний наїзд?

— Ні, не сприймав. Це що, перший раз чи що? Мене особисто на допити не викликали, бо коли в 2000 році я написав заяву, що звільняюсь з роботи в “Континіумі” — то з того моменту я ніколи більше в “Континіумі” не працював. Я — почесний президент компанії.

ЗАРАЗ У ЧИНОВНИКІВ ВИНИКАЄ ІЛЮЗІЯ БЕЗКАРНОСТІ

- Після зміни влади багато людей вашого рівня почали казати, що, можливо, варто виїхати з країни. Ви особисто над цим думали?

— Я дуже багато про це чую. Але в мене таких думок ніколи не було. В мене іншої батьківщини немає, і я не планую міняти цю країну на будь-яку іншу.

- У Харкові є Ярославський, в Донецьку — Ахметов, в інших регіонах так само можна знайти “базових олігархів” або “господарів області”. Завдяки трьом з п’яти округів ви разом з вашими партнерами з групи “Континіум” виглядаєте “господарями Волинської області”.

— Якщо ви поїдете в Луцьк і запитаєте, вам всі скажуть: ніколи “Континіум”, Єремеєв чи його партнери не претендували на таке примітивне наймення як “господар області”.

- “Господар області” — це журналістський штамп.

— Я розумію. Це дуже примітивно, це однокліткове мислення — про те, що ти можеш бути “господарем області”. Так само як думка про те, що ти — “хазяїн країни”.

- Але фактично ваш статус тепер робить неможливим ухвалення доленосних рішень для цієї області без консультації з вами. При Кучмі три депутати з однієї області цілком могли виторгувати губернатора...

— Я не можу говорити за своїх колег, але моя власна позиція така: мене не цікавить на Волині жодний бізнес-проект. Я з задоволенням підтримаю кожного на Волині, хто захоче реалізувати власний бізнес.

Що стосується губернатора чи якихось інших подій: я завжди буду робити все проти, якщо бачитиму, що на якусь посаду пропонується деструктивна людина. Деструктивна — це людина, яка не творить, а нищить. Людина без нових ідей, корисних для розвитку області. Але якщо я розумію, що людина на своєму місці є конструктивною, завжди підтримаю.

- Що ви думаєте про президента Віктора Януковича?

— Складно одним словом описати, що я думаю про президента України. Перш за все, це — вибір українського народу. І зрозуміло, що в ситуації, яка є в Україні, одній половині суспільства він буде подобатися, іншій — ні. Чи є сьогодні у влади перегини, помилки? Є, вони очевидні й лежать на поверхні.

Сьогодні у влади головна проблема — це її жорстка вертикаль. Саме вона з усіх, хто хоче туди потрапити, робить “пристосуванців”. А коли вони потрапляють в цю владну вертикаль, у них виникає ілюзія безкарності.

Я провів 480 зустрічей з виборцями. Не було жодної, щоб мені не казали, що їх замучили хабарами за все: за довідки про інвалідність, за чорнобильські виплати, за пенсійні кошти, за ветеринарну службу, на кожному кроці. І доки перші особи держави не зрозуміють, що треба зайнятися проблемою корупції, вона буде тільки поглиблюватися.

- А ви самі голосували за Януковича в 2010 році?

— Ні. Я голосував за Литвина.

- А в другому турі?

— Це таємниця голосування.

- Для того, щоб ви проголосували за Януковича в 2015 році, що він має зробити? Ваша думка як виборця і політика.

— Перш за все, президент повинен зрозуміти, що він президент 46-мільйонного народу України, а не тільки Донецька і Донецької області.

- А ще? Які думки ви би хотіли висловити Януковичу при зустрічі. Кучма ж практикував переговори з мажоритарниками.

— Так, практикував. Коли мені Кучма подарував книгу “Україна — не Росія”, це була моя перша зустріч з президентом у нього в кабінеті. Я сидів на тому самому дивані, де Мельниченко підкладав свій знаменитий магнітофон “Маяк-205”. (Сміється). Головна умова 2015 року: є 46-мільйонний народ України, тому бюджетні кошти мають вкладатися в державу рівномірно, а не тільки в один регіон. Я був в кожному селі свого округу, проїхав по ньому 38642 км. Я знаю, в якому катастрофічному стані дороги, ФАПи, дитячі садки, школи.

- Регіонали вважають, що мажоритарник не може бути в опозиції, він бо має втілити обіцянки, дані виборцям. А це можна зробити тільки співпрацюючи з владою.

— Я казав на кожній зустрічі: не важливо який депутат — від партії влади чи від опозиції — запропонує розумний закон, я за нього проголосую. Але якщо це буде на кшталт закону про російську мову, ніхто не знайде аргументів, щоб за це проголосував народний депутат Єремеєв.

- Будете фізично битися проти цього закону?

— Я обіцяв виборцям, що битись не буду. Але не виключаю, якщо почнуться знову спроби нищити незалежну державу Україна, буду це робити, не думаючи.

- А Митний союз — це втрата незалежності?

— З економічної точки зору Митний союз — це не гірший варіант для України. Але що стосується прав і свобод людини, то нічого нового ми там не знайдемо. На превеликий жаль, сьогодні дуже часто наш чиновник безграмотний і корумпований, він не готовий до такого “спарингу”. Тому економічний союз може переродитися в політичний. І я боюся, що в результаті ми можемо втретє втратити незалежність.

Ми дуже хотіли вступити до СОТ, але зробили це, коли були неготові. І ми сьогодні втрачаємо в економіці. Той самий газовий контракт з Росією є економічно непродуманий для України. Коли його підписували, я перший, хто сказав: “Ні в якому разі не можна прив’язувати ціну газу до дизельного пального і мазуту, бо ціна газу — це завжди політична ціна, предмет домовленості. А ціна на мазут і дизельне пальне — це ціна ринкова, вона має прив’язаність до біржі”. І те, що ціна мазуту впала в три рази, це ні про що не говорить. Вона відкотиться буквально за два роки.

- Але, з огляду на згубність газових контрактів, чи проголосуєте ви за декриміналізацію статей Тимошенко?

— Так, проголосую. Хоча я вважаю, що з точки зору закону це неправильно. Проголосую тому, що так необхідно для цієї держави. Але вважаю, що в даній ситуації декриміналізація такої статті — це підтасування закону під події, які відбулися в державі. І вважаю, що це недопустимо. Тому що декриміналізацією ми взагалі робимо так, що чиновник сьогодні стає царем і нехтує законом.