Засіки Путіна

Владімір Путін зі своїми донецькими улюбленцями створив аналог РосУкрЕнерго на ринку зернових. Таким чином Росія отримала доступ до ринку зерна України, що належить до п’я­­тірки найбільших експортерів зерна у світі.

Росукрзерно

Великі гравці з такого об’єднання можуть мати чималий зиск — йшлося про диктат цін на зернові у світі. Але розмови тоді завершилися нічим. Принаймні офіційних повідомлень про російсько-український зерновий конгломерат не було.

Натомість сталось інше. Нещодавно Тиждень дослідив процес монополізації українського ринку псевдодержавною фірмою “Хліб Інвестбуд” (ХІБ) (див. № 52/2010). Хоча міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк і вдавав, ніби державна компанія “Хліб України” має 61-відсоткову частку в статутному капіталі ХІБу, проте офіційні документи, які отримав Тиждень, наочно засвідчили: з серпня 2010 року держава не контролює віднедавна головного зернотрейдера. Де-юре ним керує товариство з обмеженою відповідальністю “Каласар”, коріння якої пов’язане з бізнес-середовищем Миколи Присяжнюка. Тиждень продовжив дослідження в цьому напрямі й з’ясував, що ниточки ведуть ще далі — у Росію.

Отже, власниками ТОВ “Каласар” є Олександр Козирєв (через якого простежується зв’язок із єнакіївською бізнес-групою) та кіпрський офшор Genetechma Finance Limited. Вони мають по 50% у статутному капіталі. Зазвичай досліджувати власників кіпрських фірм дуже важко. Але виявилося, що в цьому випадку хазяї не дуже й переховувалися. Кіпрська Genetechma є дочірньою компанією люксембурзької Bellevue Industries Sarl. Остання, своєю чергою, є “донькою” ВАТ “ВЭБ-Лизинг”, що є безпосередньо дочірньою фірмою російського “Внешэкономбанка”. А головою спостережної ради фінустанови є російський прем’єр-міністр Владімір Путін.

Ситуація така. ХІБ, що його міністр із Єнакієвого Присяжнюк вважає державним, насправді контролює приватна компанія, в якій єнакіївці та банк Путіна мають рівні частки. Але в РосУкрЕнерго українські олігархи Дмитро Фірташ і його партнер Іван Фурсін теж володіли 50%, решту контролював Газпром. Мабуть, усі пам’ятають, до чого призвело це породження Леоніда Кучми та Владіміра Путіна, яке творчо розвинулося за часів Віктора Ющенка: контроль над газовим балансом України опинився в руках Газпрому на всі 100%. Саме з Білокам’яної Києву диктують ціну і кількість газу, яку Україна має придбати.

Експансія

Для кращого розуміння ситуації незайвим буде нагадати, що являє собою “Внешэкономбанк” Путіна. Саме на нього Росія поклала місію обслуговування зовнішніх боргів, які лишилися Кремлю в спадок від Радянського Союзу. Саме цей банк президент Путін десять років тому обрав як фінустанову, що мала супроводжувати здійснення структурних реформ у країні. Саме він нині розпоряджається пенсійними накопиченнями всіх росіян. Тобто має найпотужнішу ресурсну базу на всьому пострадянському просторі. Чотири роки тому Владімір Путін створив на базі “Внешэкономбанка” державну корпорацію “Банк развития и внешнеэкономической деятельности”. Відтоді ВЭБ став го­­ловним агентом Кремля на зовнішніх ринках.

“Внешэкономбанк” уже встиг виявити свою експансіоністську політику і в Україні. Остання фінансова криза почалася з падіння однієї з найбільших українських фінустанов — Промінвестбанку, який технічно “поклали” рейдерською атакою, нагнітаючи паніку поміж вкладників. Банк “урятував” ВЭБ, який за невеликі гроші заволодів 99% акцій Промінвесту.

Торік “Внешэкономбанк” обслуговував оборудку з купівлі-продажу одного з найбільших металургійних підприємств в Україні — Запоріжсталі. Засвітився він і в зникненні з олігархічної мапи України Віталія Гайдука та Сергія Тарути. Напередодні зміни влади — з помаранчевої на біло-блакитну — протимошенківські бізнесмени були змушені передати контроль над своїм “Індустріальним союзом Донбасу” групі російських інвесторів. Фінансування цієї оборудки також здійснювалося через ВЭБ.

Шалені гроші

Тепер легкі гроші банк Путіна знайшов на зерновому ринку України. Минулого літа держава втратила контроль над “Хліб Інвестбудом”, але водночас обрала саме цю компанію державним зернотрейдером. ХІБ отримав контракт на закупівлю в Україні 5 млн т зернових на 7 млрд грн (у середньому 1,4 тис. грн за тонну). Згодом ця сама фірма отримала левову частку квот на експорт зернових. Унаслідок цього потужні транснаціональні корпорації, які роками працювали в нашій державі, були посунуті, а то й зовсім відсторонені від зернового бізнесу. З огляду на таку монополізацію ринку українські аграрії були змушені продавати зерно “Хліб Інвестбуду” за вказаною ним ціною. Тобто дешево. Тепер державний експортер перепродує всередині України те саме зерно дорожче. Тож діяльність “Хліб Інвестбуду” на вітчизняному зерновому ринку також можна вважати однією з причин зникнення з полиць магазинів дешевого борошна і можливого підвищення цін на хліб (див. тут).

При цьому бізнесмени так добре відчули смак перемоги, що воліють ще більше заглибитися в комори аграріїв. У лютому Аграрний фонд вирішив закупити в ХІБу три партії зерна: 769,639 тис. т, 895,214 тис. т і 1030,28 тис. т. Загалом для своєчасного формування державного інтервенційного фонду купується щонайменше 2,7 млн т. Тільки за одним із цих контрактів Аграрний фонд отримав дозвіл Мінекономіки заплатити ХІБу 1,55 млрд грн. Тож незалежно від того, про яку з трьох партій зерна йдеться, ціна буде вищою від закупівельної — 1,4 тис. грн за тонну.

Вочевидь, саме від власника кишені, в яку надходитимуть прибутки від цієї оборудки, куратори українського зернового ринку отримуватимуть вказівки, коли, кому і по скільки продавати зерно. Сама Росія під приводом засушливого літа-2010 закрила свій експорт до середини 2011-го. Україна наслідувала приклад “старшого брата” й теж фактично заблокувала вивезення зерна за кордон, хоча наш торішній врожай на рівні 40 млн т зернових цілком дає змогу їсти самим і годувати решту світу. Закриття експорту України та Росії — а це одні з найбільших світових виробників зерна — провокує подорожчання пшениці в усьому світі. Вихід на світовий ринок із зерном на піку його ціни (тим більше отримавши його на внутрішньому ринку задешево) обіцяє надприбутки. Можна навіть здобути контроль над якоюсь країною, яка заради хліба в контексті світової продовольчої кризи буде “змушена до миру”, як полюбляє висловлюватися Владімір Владіміровіч.

ДОСЬЄ

Банк Путіна

Основне завдання “Внешэкономбанка” (ВЭБ) в економічній політиці Кремля — обслуговування зовнішніх операцій великих російських підприємств, тобто фактично він є інструментом здійснення російської економічної експансії. Віднедавна ВЭБ, головою спостережної ради якого є Владімір Путін, активно підтримує російських суб’єктів в Україні. У 2009—2010 роках банк обслуговував операції, пов’язані, зокрема, з придбанням російськими структурами “Індустріального союзу Донбасу”, Запоріжсталі тощо. У 2009 році ВЭБ сконцентрував 93,84% акцій Промінвестбанку. Очікується, що саме через цю фінустанову РФ заведе кошти на інтеграцію стратегічних українських підприємств і галузей із російськими. Зокрема, йдеться про її інвестиції в добудову реакторів на Хмельницькій АЕС, авіаційну галузь, інфраструктурні проекти, зокрема спорудження Керченського мосту.

Юрій НІКОЛОВ