Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Янукович продасть енергетику вугільникам?

[07:51 15 июля 2011 года ] [ Економічна правда, 14 липня 2011 ]

Найзапекліша боротьба розгорнеться за теплову генерацію — “Дніпроенерго” та “Західенерго”, де перетинаються інтереси Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойського, Костянтина Григоришина і, можливо, Костянтина Жеваго.

Днями прозвучали дві заяви, які залишилися майже непоміченими.

Першу з них зробив президент Віктор Янукович. Приймаючи в своєму будинку в Межигір'ї групу журналістів, він заявив, що альтернатива російському газу — українське вугілля, обсяги видобутку якого треба збільшити.

Другу заяву зробив голова ФДМ Олександр Рябченко. Він оголосив про відновлення приватизації об'єктів енергетики в серпні і вересні 2011 року. Обидві ці заяви виявилися тісно пов'язаними між собою.

Янукович в переговорах з Росією про постачання газу, як і його попередники, не те що зайшов у глухий кут, а зіткнувся з традиційною проблемою — тиском з боку Москви як щодо ціни на газ, і з питань, які виходять за рамки придбання палива.

Як відомо, для Росії ціна на її газ залежить від готовності Києва створити спільне підприємство на базі “Нафтогазу” і “Газпрому”. Ці переговори давні, як світ, і кінця-краю їм не видно. Однак навіть лояльний до російського керівництва Янукович намагається не позбавити себе одного з найважливіших ресурсів — газової труби.

Коли він сказав, що Україні слід наростити видобуток вугілля, його слова прозвучали якось тихо, хоча, говорячи про таку реформу, він ввів її у контекст імпорту газу. Тобто президент бачить у вугіллі вимушену альтернативу постачанням газу з Росії.

Інстинкт політичного збереження змушує президента усвідомлювати, що йому залишається покладати надію тільки на вугілля. Приклад Білорусії довів, що Росія легко закручує вентилі тим, хто діє всупереч її інтересам. Помилки Лукашенка вчать українську владу “молитися” на український стратегічний ресурс — вугілля.

Слід врахувати, що, крім безлічі залежних від газу галузей, в Україні працюють підприємства, які споживають вугілля, і які споживатимуть його в майбутньому ще більше в міру зростання економіки.

Що продадуть

В останній день червня глава ФДМ Олександр Рябченко оголосив, що в серпні будуть оголошені конкурси з продажу 25% “Київенерго”, 50% “Закарпаттяобленерго” і 45% “Західенерго”. Конкурси відбудуться упродовж 50 днів після оголошення, тобто державні частки цих компаній будуть продані найпізніше у жовтні.

Також Рябченко оголосив, що в серпні буде оголошено про біржовий продаж державного 21% плюс 25% “Черкасиобленерго”, які зараз належать “Українській енергозберігаючій сервісній компанії”. Продаж акцій відбудеться у вересні.

Крім того, у вересні фонд оголосить про конкурси з продажу пакетів “Крименерго”, “Вінницяобленерго”, “Дніпрообленерго” та “Черкасиобленерго”. У цих угодах по 25% кожної компанії залишиться у власності НАК “Енергетична компанія України”.

Нарешті, у жовтні оголосять конкурси з продажу пакетів “Тернопільобленерго”, “Чернівціобленерго”, “Донецькобленерго” і 25% “Дніпроенерго”.

Стрімкі плани ФДМ до кінця 2011 року продати шматки енергетичних підприємств змушують фінансово-промислові групи України та Росії мобілізувати ресурси, аби використати, можливо, останню нагоду “потриматися за рубильник”.

Останньою вона може бути через те, що рішення залишити у державній власності 25%+1 акцій свідчить: влада хоче тримати руку на пульсі енергетичної галузі і мати істотні важелі впливу на потенційних інвесторів, аби не загнати себе у глухий кут.

Хто купить

Звісно, приватизація не стала сюрпризом для крупних бізнесменів — багато хто вже акумулював гроші на швейцарських рахунках для участі в приватизаційному ярмарку.

Найзапекліша цінова боротьба розгорнеться за теплову генерацію — “Дніпроенерго” та “Західенерго”, де перетинаються інтереси Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойського, Костянтина Григоришина і, можливо, Костянтина Жеваго.

“Дніпроенерго” цікавить усіх, перш за все, через розташування у розвиненому промисловому регіоні, а “Західенерго” — це вікно до Європи через експорт струму.

До 2008 року експорт електроенергії контролював колишній співвласник групи ІСД Віталій Гайдук. Зараз росіян, які придбали ІСД, може цікавити цей актив, аби напряму постачати електроенергію на свої металургійні підприємства у Польщу та Угорщину.

Інтерес до “Західенерго” та експорту струму виявляла і компанія Emfez Фірташа, яка відчула смак цього бізнесу. У 2010 році група “Фінанси та кредит” бізнесмена-опозиціонера Жеваго також намагалася почати експорт електроенергії, але, втративши 2010 року цей шанс, може спробувати здійснити реванш.

Без Ахметова, звісно, нічого не буде. Його компанія “Дтек” одна з перших кинеться купувати теплогенеруючі компанії — вона єдина заявила про це відкрито.

На думку аналітика ІГ “Сократ” Дмитра Мельника, крім донецьких, у чергу на приватизацію шикуються й інші відомі групи: “Приват” Коломойського, “Енергетичний стандарт” Григоришина та VS Energy International росіян Бабакова та Гінера.

Як зазначив Мельник, “Дтек” володіє міноритарними пакетами у “Дніпроенерго”, “Західенерго”, “Київенерго”, “Донецькобленерго” і “Крименерго”.

Інтереси “Привату” та “Енергетичного стандарту” націлені на “Черкасиобленерго”. А “Закарпаттяобленерго” та “Чернівціобленерго” будуть цікаві VS Energy International. Ці групи приватизаційних інтересантів поки що відмовчуються щодо своїх планів.

Американська корпорація AES, яка володіє “Київобленерго” і “Рівнеобленерго”, теж спробує викупити державні пакети, аби розширити свою присутність в Україні.

На думку аналітиків, ціна на ці активи буде близькою до ринкової вартості. Досить буде подивитися на біржові котирування і на стартові ціни на аукціоні, щоб переконатися, що вони відрізняються несуттєво.

Не виключено, що стартові ціни будуть встановлені на нижній межі котирувань фондового ринку, але “недоотриманий прибуток” може бути компенсований за рахунок зростання ціни кожного лота в ході торгів. Біржовий продаж взагалі не викликатиме жодних сумнівів щодо справедливості — оцінку дасть не уряд, а ринок.

За оцінками, ФДМ від продажу пакетів може отримати 600-750 мільйонів доларів. Зараз інформація про фінансовий стан компаній доступна в офіційних джерелах.

Скільки коштує

Тимчасом Рябченко оголосив про перевиконання річного плану надходжень до бюджету від приватизації. Зокрема, дивіденди, нараховані на акції в компаніях з держчастками, сягнули 166 мільйонів гривень, що на 11,4% більше від плану.

Однак найвагомішою подією в приватизації став продаж “Укртелекому” за 1,3 мільярда доларів. За підсумками 2011 року фонд планує отримати 6 мільярдів гривень від продажу держпакетів акцій двох енергогенеруючих компаній і дев'яти енергопостачальних. Ця оцінка не надто відрізняється від оцінки експертів.

Останні вважають, що ФДМ за акції енергогенеруючих компаній отримає не більше 5 мільярдів гривень навіть у разі торгу, бо потенційні покупці мають власні мотиви не переплачувати. Вони розуміють, що, крім ціни за пакет, доведеться вкладати кошти у розвиток підприємств відповідно до приватизаційних зобов'язань.

Поки нема приводу для сумнівів у тому, що фонд виконає план і за весь рік. Це буде забезпечено за рахунок ринкової стартової ціни на об'єкти, які продаватимуть восени. До того ж, у ході торгів ціна може істотно перевищити стартову.

Можливо, саме тому влада поки не віддала перевагу тому чи іншому інвестору, як це було раніше. Тут питання не тільки ціни, а й інвестиційних можливостей покупців.

Що зобов'яжуть

Потенційним покупцям слід пам'ятати: президент та уряд наполягатимуть на збільшенні використання українського вугілля генеруючими компаніями, які продаватимуться у серпні-вересні, навіть якщо це не пропишуть в умовах конкурсів.

Річ у тім, що перспектива імпорту вугілля з Росії стане політичним фіаско нинішньої влади, яка традиційно розраховує на шахтарський електорат.

Реформування енергоринку йтиме разом з реформою вугільної промисловості. Суть змін проста: видобуток вугілля в країні зросте, і одним з його головних споживачів стануть енергокомпанії. Відмова означатиме здачу національних інтересів.

Швидше за все, уряд докладе всіх зусиль, щоб енергетики не змогли імпортувати вугілля — шахти повинні бути завантажені роботою. Іншими словами, робиться все для забезпечення ринку збуту для вугільників.

Паралельно в Україні скорочується споживання російського газу. Назвати таке рішення оптимальним складно, однак загалом цей шлях правильний.

На жаль, Україна за час газових суперечок з Росією так і не запровадила енергозберігаючі технології, хоча використання вугілля замість газу в металургії — уже не дивина. Те саме може відбутися і в енергетиці. Ще один аргумент на користь українського вугілля як замінника імпортного газу — економія валюти.

Ймовірно, саме про це і йтиме розмова в уряді з потенційними покупцями, більшість з яких — українські. Янукович веде їх до вугілля. Хто з них погодиться на такі умови?

Андрій ЧЕРНІКОВ

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.