Війна Ізраїлю з ХАМАСом: чи готова Європа до міграційної кризи?

 Надалі це обов’язково матиме вплив на ставлення західних суспільств до неконтрольованої міграції. А також призведе до корекції політичних програм і позицій провідних партій країн Європи в напрямі посилення антиімміграційної риторики та законодавства.

7 жовтня бойовики палестинського угруповання ХАМАС здійснили жорстокий терористичний напад на Ізраїль. Звірства, вчинені арабами, шокували весь світ. Масові вбивства цивільних, жінок і дітей, тортури та захоплення заручників викликали огиду та шок. Кількість жертв атаки терористів наближається до півтори тисячі. Однак світ не був єдиним у категоричному засудженні атаки терористів. Арабські країни так і не набралися мужності назвати напад ХАМАС злочинним. Знайшлися й такі держави, що поклали провину на Ізраїль. А в той час як лідери країн Європи та Північної Америки висловлювали щирі співчуття єврейському народу, на вулиці їхніх міст вийшли радісні юрби вихідців із мусульманського світу.

Коли партії німецького Бундестагу оприлюднили спільну заяву, в якій висловили “співчуття всьому ізраїльському населенню та державі Ізраїль у ці важкі години”, громадяни Німеччини закликали мусульманські організації країни теж висловити позицію щодо терору ХАМАС. Після деяких вагань Центральна рада мусульман Німеччини оприлюднила заяву, в якій засудила напади на мирних жителів і закликала до негайного припинення насильства та бойових дій з обох сторін. За це раду звинуватили в “релятивізації” насильства ХАМАС.

Уряди європейських держав почали забороняти всі пропалестинські акції. Канцлер Німеччини Олаф Шольц особисто пообіцяв заборонити публічні заходи та збір коштів на підтримку ХАМАС і переслідувати всіх, хто бере в цьому участь. Пропалестинське угруповання “Самідун”, за словами політика, також має бути оголошене поза законом. Утім, значного впливу такі заборони не мали, адже пропалестинські сили й далі виходили на мітинги. До того ж після 7 жовтня в Європі вже відбулися перші терористичні напади радикально налаштованих мусульман.

Політкоректна казка мультикультуралізму про користь політики “відкритих дверей” для вихідців із інших культур і спільнот не пройшла випробування часом. Виявилося, що чимало мігрантів так і не інтегрувалося до європейського суспільства. В країнах Європи виникли автономні громади вихідців із інших культур, які живуть паралельним життям, не сприймаючи західних цінностей і правил гри. Натомість ці спільноти дуже сприйнятливі до радикальної ісламістської пропаганди та є потенційним джерелом соціальних заворушень і полем для вербування терористів.

У серпні президент Франції Еммануель Макрон висловився за “значне скорочення імміграції” та необхідність кращого захисту європейських кордонів. Він пообіцяв, що уряд восени представить парламенту новий імміграційний законопроєкт. Про зміну парадигми міграційної політики на початку року заявили в уряді Швеції. Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні у вересні наголосила, що через наплив мігрантів на карту поставлено майбутнє Європи. Того ж місяця консервативна міністерка внутрішніх справ Великої Британії Суелла Брейверман заявила, що “мрія” про мультикультурну Британію померла. Політикиня попередила, що Захід стикається з “екзистенційною” загрозою неконтрольованої імміграції.

Навіть німецькі соціал-демократи виступили за обмеження міграції та жорсткіший контроль над нею. Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр висловився за посилення прикордонного контролю та “справедливий розподіл” мігрантів у межах ЄС, оскільки його країна досягла “ліміту міграції”. А канцлер ФРН Олаф Шольц зазначив, що кількість шукачів притулку в країні є занадто великою, й пообіцяв ужити заходів для обмеження нелегального потоку мігрантів.

Звісно, поведінка значної кількості представників мусульманської громади в Європі на тлі терористичної атаки на Ізраїль додасть вагомих балів критикам політики “відкритих дверей”. І призведе до ще більшого обмеження міграції. Дуже сумнівно, що уряди європейських країн відтепер наважаться добровільно відкрити кордони для потоку біженців із Близького Сходу, якщо ситуація там відчутно загостриться. Якщо ж це станеться, то спричинить серйозну політичну кризу на території Європейського Союзу з не зовсім передбачуваними наслідками. Це радикалізує суспільні настрої та ще більше посилить позиції антиіммігрантських політичних сил. Не виключено, що цією ситуацією спробують скористатися зовнішні гравці. Росії, наприклад, вигідні будь-які політичні катаклізми в Європі. Чергова міграційна криза була б непоганим подарунком для держави-агресора. Тому ЄС украй важливо не допустити повторення ситуації зразка 2015 року, коли натовпи біженців із Близького Сходу заполонили вулиці європейських міст.

Випереджаючи можливі події, співголова правопопулістської партії “Альтернатива для Німеччини” Аліс Вайдель уже виступила проти прийому біженців із сектора Гази. “Внаслідок терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль є ризик подальшого потоку біженців із сектора Гази та Близького Сходу. Ми вимагаємо від відомства федерального канцлера чіткої заяви про те, що Німеччина більше не прийматиме мігрантів із Гази та Близького Сходу”. Також політикиня назвала пропалестинські мітинги в Німеччині результатом “безвідповідальної міграційної політики надання притулку”.

Цікаво, що арабські країни категорично відмовляються приймати біженців із сектора Гази в себе вдома. Президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі 18 жовтня офіційно оголосив, що Єгипет не прийматиме палестинських біженців. Лідер Єгипту побоюється, що разом із біженцями до країни можуть проникнути радикальні ісламісти. Також поява палестинських біженців може спричинити багатомільйонні протести єгиптян. Аналогічну думку озвучив король Йорданії Абдалла II, який назвав прийом біженців із сектора Гази “червоною лінією” для королівства. Інші держави арабського світу теж не висловлюють бажання прихистити у себе бодай обмежену кількість біженців із Палестини. Така категорична консолідована позиція мусульманських країн щодо цього питання є до певної міри цинічною. Водночас вона знімає з Європи моральний обов’язок гостинно відчиняти двері новим мільйонам біженців, які світоглядно представляють іншу цивілізацію. 

Петро ГЕРАСИМЕНКО, журналіст, аналітик, піар-технолог