Війна за ГЗК Ferrexpo: як друзі Путіна намагаються знищити українську економіку

Від початку відкритого воєнного вторгнення Російської Федерації наприкінці лютого 2022-го року в Україні активізувалась тема конфіскації російських активів.

Вже 3-го березня Верховна Рада прийняла Закон про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності РФ та її резидентів. На його підставі Президент Володимир Зеленський вводив в дію рішення про примусове вилучення активів російського Промислово-інвестиційного банку.

Також Президент вносив поправки до Закону про санкції, які дозволяють вилучати активи фактично будь-яких росіян.

Україна взяла курс на очищення від усього російського і російський бізнес — не виняток.

Проте, як засвідчують українські реалії, навіть в умовах кровопролитної війни російські гроші все одно не втрачають здатності впливати на вітчизняну політику та економіку, зокрема, через корумповану судову систему.

ЗМІ неодноразово повідомляли, як росіяни через суди атакують найбільші гірничо-металургійні комбінати. Слід зазначити, що внаслідок російської агресії втрати металургійного сектору становлять 40% від довоєнних потужностей (30-40% металургійних потужностей перебувають на тимчасово окупованих територіях). Відтак, втрата Україною підприємств, котрі все ще працюють, і їхній можливий перехід під контроль Росії, може мати катастрофічні наслідки для української економіки.

Минулого року ЗМІ неодноразово повідомляли про атаки повʼязаних з Кремлем бізнесменів на Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК). Так, чинний заступник голови російської Держдуми Олександр Бабаков спільно зі своїм компаньйоном Євгеном Гінером (президентом Центрального спортивного клубу армії РФ) через підконтрольні офшорні компанії намагаються захопити контроль над українським ГЗК. І використовують для цього судову систему, котра й досі залишається нереформованою.

Бабаков відомий не лише тим, що він голосував за анексію Криму, введення військ до України та визнання ЛДНР. Наразі він знаходиться під санкціями України, США і ЄС, в США розслідується кримінальна справа за реалізацію ворожих політичних замислів проти України та США.

Гінер також перебуває під санкціями США. Крім того, він є партнером російської корпорації “РОСТЕХ”, яка займається експортом продукції воєнного призначення, керівником якої є давній друг Володимира Путіна Сергій Чемезов.

Українське Державне бюро розслідувань прямо називає Бабакова і Гінера очільниками організаційної злочинної групи “Лужники”, про що сказано у спільному розслідуванні “Схем” (Радіо Свобода) і проекту Scanner Project. За висновками ДБР, вказана група громадян Росії незаконно отримала ряд об’єктів української критичної інфраструктури шляхом махінацій.

Полтавський ГЗК є ще одним критичним для України об’єктом, контроль над яким намагаються захопити кремлівські бізнесмени з “лужниковської” злочинної групи. І для цього широко використовується українська судова система, відсутність реформ якої прямо називається однією з ключових перепон на шляху до євроінтеграції.

Суди за активи розпочались ще у далекому 2005-му році. Саме тоді чотири офшорні компанії (Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited та Calefort Developments Limited), котрі ЗМІ повʼязували з близькими до Кремля бізнесменами Бабаковим і Гіннером, розпочали процеси про начебто незаконну купівлю Полтавського ГЗК міжнародною групою компаній Ferrexpo, одним з ключових акціонерів якого є Костянтин Жеваго.

У 2015-му році вказані справи закінчились перемогою Ferrexpo, що в зрілих судових системах мало б означати неможливість якихось повторних розглядів. В демократичних країнах це називають “принципом верховенства права”, коли остаточне судове рішення не може бути скасованим, а переможець в судових баталіях не повинен повторно доводити свою правоту.

Але після остаточного судового рішення повʼязані з Кремлем бізнесмени зі злочинного угрупування “Лужники” вирішили запустити ще одне коло судових справ.

У 2020-му році вказані офшори знову подали позов про оскарження купівлі Полтавського ГЗК у 2002-му році. Але в результаті суд у позові відмовив, вкотре повторивши висловлену судами позицію про відсутність підстав для передачі українського підприємства під контроль кремлівських олігархів.

Наприкінці минулого року в ЗМІ стали з’являтись новини, що вказані російські “бізнесмени” за можливої участі Ігоря Коломойського (які є партнерами з Віктором Пінчуком у Нікопольському феросплавному заводі, про що заявлялось ними самими у Високому суді правосуддя в Лондоні) активізували атаку на Полтавський ГЗК.

При цьому, судячи з усього, ключову роль у спробі отримати контроль над українським підприємством, мали зіграти судді Північного апеляційного господарського суду. І використати для цього широковідому схему передачі справи на розгляд “зручним” суддям шляхом подання нескінченних відводів суддям, які були визначені системою автоматичного розподілу судових справ.

В результаті апеляційний суд декілька разів змінював колегію, поки справа не потрапила на розгляд судовій колегії на чолі з Мариною Барсук, дружиною адвоката Віктора Барсука, який раніше був адвокатом Полтавського ГЗК, але згодом перейшов на роботу в офіс Ігоря Коломойського.

За даними сайту “Судова Влада”, черговий розгляд в Північному апеляційному господарському суді справи про надання контролю над Полтавським ГЗК бізнесменам, повʼязаним із Кремлем, призначений на 23-є червня 2022-го року.

Судячи зі складу суду, Марина Барсук вже не бере участі у розгляді справи. Натомість головуючим суддею є Людмила Кропивна, яка також була в колегії суддів, на якій минулого року зупинили свій вибір російські олігархи внаслідок серії відводів.

Інші судді колегії — Марина Руденко і Віктор Шапран — також тією чи іншою мірою пов’язані з Мариною Барсук, оскільки входять до складу одних й тих самих колегій суддів.

Марина Руденко відома тим, що свого часу підконтрольна Коломойському Укрнафта, відкрито просила передати справи проти себе саме цій судді і заперечувала проти допуску до справи інших суддів.

Про Віктора Шапрана ЗМІ розповідали, як він через окружний адмінсуд Павла Вовка домагався права на платити податки зі своєї зарплати.

Між тим, шкода, завдана Росією Україні, є астрономічною. За підрахунками Київської школи економіки, станом лише на 8-е червня розмір прямих збитків економіці України від пошкодження та руйнування житлових і нежитлових будівель та інфраструктури складає $103.9 млрд або 3 трлн грн. І ця цифра буде лише зростати, оскільки бойові дії тривають, ракетні обстріли не припиняються, а країна-агресор продовжує окуповувати українські території.

Втрати в результаті бойових дій мають пояснення, адже Україна нічого не віддає без бою. Втім, цілком імовірні втрати таких надзвичайно важливих українських підприємств, як Полтавського ГЗК та сумнівна з точки зору закону передача їх під контроль друзів Путіна, заступника голови російської Держдуми, які голосували за війну з Україною, свідчитиме, що росіяни здатні знищувати українську економіку взагалі без пострілів. Їм для цього достатньо лише обрати “правильного” суддю.

16-го червня 2022 року Єврокомісія оприлюднила висновок щодо заявки України на членство в ЄС. Одна з озвучених ключових вимог — нарешті забезпечити верховенство права в Україні.

Очевидно, що західні партнери та іноземні дипломатичні місії в Україні стежать за ситуацією навколо Полтавського ГЗК, адже власниками компанії Ferrexpo, до структури якої він входить, є сотні найбільших світових іноземних інвесторів зі США, країн ЄС, інших держав світу.

Якщо в сьогоднішніх умовах війни з Росією пов’язані з Кремлем та лужниковською бандою олігархи через українські суди захоплюватимуть належні іноземним інвесторам підприємства, це безумовно викличе низку питань до української влади.

Василь МЕЛЬНИК