“Владі вигідно приховувати інформацію від людей”

У такий спосіб владна команда засвідчила справжнє ставлення до демократичних норм і устоїв.

Закон мав би гарантувати право усім громадянам, у тому числі нам, журналістам, отримувати і вільно користуватися відомостями, якими володіють представники всіх гілок влади. А також безперешкодно отримувати іншу інформацію, яка викликає суспільний інтерес. Наприклад, яка могла би свідчити про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, порушення прав людини, введення їх в оману, дозволяла б зробити обґрунтований політичний вибір, запобігала б шкідливим наслідкам діяльності (бездіяльності) суб’єктів господарювання і т.д. Пропонувалося, що відповідь на запит щодо публічної інформації посадовці мали би давати протягом 2-5 днів. А копії своїх рішень безкоштовно видавати обсягом до 10 сторінок. Законопроект передбачав, що за ненадання публічної інформації винні у цьому посадовці несли б юридичну відповідальність…

Показово, що за багато пунктів цього законопроекту не голосували члени комітету з питань свободи слова та інформації від Партії регіонів — Олена Бондаренко, Володимир Ландік. Складається враження, що люди, які нині при владі, злякалися публічного контролю...

Законопроект, про який ідеться, ще влітку 2008 року вніс народний депутат від БЮТ Андрій Шевченко. Лише через два роки його включили до розкладу сесійних засідань Верховної Ради. 8 липня 2010 року законопроект внесли, але тут же зняли з порядку денного. Наступного дня депутати його не підтримали і відправили на повторне друге читання. 21 жовтня розгляд питання перенесли на 2 листопада. Однак вчора це питання взагалі не розглядали. Натомість (очевидно, щоб потягнути гуму) представники Партії регіонів запропонували альтернативний проект, який віддаляє прийняття важливих рішень у царині доступу до інформації на невизначений період…

Журналісти пробували стимулювати народних депутатів до прийняття архіважливого закону. Взялися вивішувати банер з написом “Доступ до інформації: сьогодні або ніколи”. Охоронці парламенту заважали розмістити це гасло. А “регіонал” Ярослав Сухий цвиркнув: “Застрельтеся там!”. На виручку пресі прийшли представники опозиції, які повісили банер навпроти президії. Це неабияк рознервувало спікера Володимира Литвина. Він, очевидно, ще не відійшов від ганебного результату на місцевих виборах і в емоціях вставив свої п’ять копійок: “Або повісьте нормально свій плакат, або зніміть. Це вам не сільський клуб”. А невдовзі Литвин дав зрозуміти, що розгляду законопроекту у вівторок не буде. Мовляв, ще не сказала свого слова Уповноважений з прав людини Карпачова, юруправління ще не опрацювало зміни до порівняльної таблиці...

Коментар

Степан КУРПІЛЬ, народний депутат (фракція БЮТ)

Сама назва цього законопроекту дає відповідь, чому влада і Партія регіонів опираються його прийняттю. Цей законопроект пройшов багато різних експертиз, публічних обговорень. Про нього знають у Раді Європи, в інших європейських структурах. Неодноразово нинішні керівники України, перебуваючи на Заході, стверджували, що прийняття цього закону є пріоритетом для влади, що він обов’язково буде прийнятий. Але насправді такого бажання немає. Той стан, коли інформацію можна приховувати від громадянина, від журналістів і не нести за це ніякого покарання, нинішню владу цілком влаштовує…

Іван ФАРІОН