“Великий наступ Росії” захлинувся? Чи дійсно це так

В інтерв'ю французьким ЗМІ 11 березня очільник української держави заявив, що військова ситуація “набагато краща, ніж протягом останніх трьох місяців” і просування армії РФ “зупинене”.

Такі ж самі висновки роблять деякі західні експерти, наприклад, австрійський військовий аналітик і письменник Том Купер. За його спостереженнями, “великий зимовий наступ РФ” застопорився через те, що Збройні сили України завдали дуже значних втрат противнику.

“Завдали їм стільки втрат, що росіяни не можуть продовжувати перекидати на поле бою таку ж кількість військ і техніки, як це було з жовтня. Звичайно, росіяни все ще атакують “тут і там”, але далеко не так люто, як останні п’ять місяців”, - зазначив Купер 13 березня.

Дійсно, навіть щоденна статистика, яку оприлюднює генеральний штаб ЗСУ, вказує на зменшення кількості бойових зіткнень та обстрілів з боку РФ. Наприклад, 5 лютого в самий розпал боїв на Авдіївському і Куп'янському напрямках за добу було 105 бойових зіткнень, а вже 18 березня на половину менше — 56.

При цьому російська армія продовжувала здійснювати спроби просунутись на основних напрямках — біля Авдіївки, Мар'їнки, Лиману, Роботиного і Куп'янська. Але робила це менш інтенсивно і з застосування меншої кількості сил та засобів.

Це все схоже на поступове “згасання” російського наступу, що набрав максимальних обертів під час боїв за Авдіївку, але після взяття міста росіяни вже не змогли накопичити сили на новий ривок.

Ще наприкінці січня очільник Головного управління розвідки міноборони України Кирило Буданов прогнозував, що російський наступ “вичерпається” на початку весни.

“Він закінчиться, і, я думаю, розпочнеться наш”, — сказав тоді голова ГУР.

Яка ситуація на фронті

Станом на середину березня Росія зосередила основні зусилля на тому, щоб прорвати українську оборону на захід від Авдіївки, вказує головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.

Після відходу з міста українських сил 17 лютого армія РФ змогла доволі стрімко просунутись на захід і захопила сусідні села Степове та Ласточкіне, а також зав'язала бої за Тоненьке, Орлівку і Бердичі. Саме за цими селами, вздовж каскаду з ставків і малих річок, проходить лінія оборони ЗСУ.

Росія тисне на цю лінію, намагаючись скористатись моментом і тимчасовою певною дезорганізацією українських підрозділів. Міноборони РФ 12 березня заявило, що взяло під контроль село Невельске за 13 км на південний захід від Авдіївки, але українська влада це заперечує. Російські “військові блогери” також кажуть про успіх армії в селищах Тоненьке і Бердичі, однак доказів того, що ці населені пункти повністю окуповані, немає.

Південніше є ще одна ділянка фронту, де росіяни намагаються розвинути свій “зимовий успіх”, а саме взяття Мар'їнки. Тут вони активно пробують наступати на доволі протяжному відтинку — від Красногорівки на півночі до Новомихайлівки на півдні. Лише за добу 18 березня генштаб ЗСУ нарахував 21 спробу прорвати оборону на цій ділянці. Ціль РФ тут — вийти до логістично важливого міста Курахове на заході або зайти в тил українському угрупованню поблизу Вугледара на півдні.

На запорізькому відтинку фронту російські війська впродовж зими не змогли виконати поставлене завдання — зрізати українські виступи біля Роботиного і Старомайорська. Хоча декілька разів намагалися це зробити і навіть перебували безпосередньо в межах Роботиного. За добу 18 березня росіяни здійснили 7 спроб прорвати тут оборону.

Біля Часового Яру російські війська вперлися в захисні позиції ЗСУ біля селищ Іванівське і Богданівка. В обох випадках армія РФ змогла зачепитись за околиці населених пунктів, але не змогла їх повністю взяти під контроль. Також вони не змогли повернути собі деокуповані Кліщіївку і Андріївку.

Зважаючи на те, що Часів Яр стоїть на височині і має потужні фортифікаційні укріплення, без введення в бій додаткових резервів російські війська можуть не мати шансів прорватися безпосередньо до нього.

Така сама ситуація північніше — на Лиманському напрямку. Тут російські війська вже довго намагаються відсунути українців за річку Чорний Жеребець біля села Терни, але марно.

Автор фото REUTERS

Ще далі на північ — основні зусилля РФ направлені на витіснення ЗСУ спочатку за трасу Куп'янськ — Сватове, а далі — за річку Оскіл. Наприкінці січня росіяни змогли витіснити українців за трасу біля сіл Крохмальне і Табаївка, але подальший успіх їм розвинутий не вдалося. З півночі Куп'янськ прикривають українські підрозділи, який вже більш як пів року успішно відбивають атаки біля села Синьківка.

Слід не забувати, що продовжуються спроби РФ ліквідувати український плацдарм на лівобережжі Херсонщини біля села Кринки. Попри те, що місяць тому міністр оборони Росії Сергій Шойгу доповів Путін про його ліквідацію, навіть самі російські Z-блогери визнають, що це неправда і на плацдармі досі перебуває орієнтовно півсотні бійців ЗСУ.

Генштаб вказує, що 18 березня армія РФ здійснили три невдалі штурми для знищення українських позицій на лівобережжі Херсонщини.

Майже на усіх ділянках фронту Росія перейшла до тактики застосування малих штурмових груп піхоти і інтенсивних авіаударів керованими авіабомбами.

Остаточна зупинка чи повільний наступ?

Керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник зазначає: правильніше говорити не про “зупинку”, а про суттєве сповільнення темпів російського наступу.

“Наразі було б передчасно робити остаточні висновки, тому що продовжується “повзучий наступ” — тобто просування на декількох ділянках по 100-200 метрів на добу. Але це точно не те, на що розраховували росіяни”, — пояснює аналітик ВВС Україна.

За його словами, РФ після взяття Авдіївки розраховувала вийти на оперативний простір, прорвати українську оборону і просунутись щонайменше на кілька десятків кілометрів. Цього не сталося, що вказує на вичерпання атакувальних спроможностей росіян.

“Є підстави робити припущення, що можливості росіян проводити наступальні дії доволі обмежені”.

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець вважає заяви про “зупинення” російського наступу передчасними. За його даними, РФ передислокувала декілька підрозділів, зокрема на Курахівський напрямок, щоб зберегти попередні темпи наступу.

Нові бойові частини також були введені в бій південніше Бахмуту, на Лиманському напрямку і біля Старомайорська. Але підтримування темпів, що неухильно падають, змусило РФ залучити свої резерви, вказує Машовець.

“Очевидно, що на цілій низці напрямків для цього противник вже задіяв більшу частину своїх тактичних резервів й вже “розпакував” оперативні”.

Ці резерви, за його словами, Кремль планував використати не для підтримання темпів наступу, а для його “розвитку” після ймовірного “провалу української оборони”. Однак цього не сталося і влада РФ мало того, що вирішила “розпакувати” оперативні резерви, також почала формування і розгортання стратегічних.

Вони мають бути доведені до стану бойової та оперативної готовності наприкінці весни — початку літа.

Полковник запасу, експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк прогнозує, що наприкінці літа Росія спробує здійснити одночасно дві масштабні стратегічні операції: оточити Слов'янсько-Краматорську агломерацію і ліквідувати український фронт біля Вугледару.

До цього часу російська армія, на думку експерта, здійснюватиме тиск на оборону ЗСУ біля Куп'янська, Сіверська, Торецька і Роботиного.

Чим може відповісти Україна? Олексій Мельник констатує: найближчим часом Україна не зможе добитися переваги чи навіть паритету з Росією в живій силі і засобах ураження. А тому має зосередиться на повітряних ударах в тил росіян і на маневровій обороні, а не на проведенні масштабних наступальних операцій.

“Урок, який Україна винесла з контрнаступу минулого року говорить про те, що подібний підхід неприйнятний”, — резюмує аналітик.