Уряд порушує обіцянки Януковича

иборцям не звикати до систематичних обманів. У 2004 році обдурили помаранчевий електорат, тепер час дурити біло-голубий. І якщо помаранчеві марили реформами упродовж року, то південно-східному електорату голову морочити довго не збираються. Справжні мотиви нової влади уже задекларовані.

Недавно світ побачив проект програми діяльності уряду, який, за задумом авторів, ґрунтується на програмі президента Віктора Януковича і угоді про створення коаліції “Стабільність і реформи”. Що маємо у підсумку?

Уряд уже не ставить за мету за десять років увійти до G20. Тепер ми маємо абстрактне формулювання кінцевого результату — перехід на інвестиційну модель розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки. Теза про залучення 50 мільярдів доларів інвестицій у 2014 році також відсутня у програмі Кабміну.

Натомість, малому бізнесу обіцяні податкові канікули на п'ять років. Логічно, адже щоб свиню зарізати, її треба спочатку відгодувати. Для надійного відгодовування приватного сектора обіцяно знизити ПДВ з 2011 року до 17%, податок на прибуток — до 19% з наступним його зниженням щорічно на 1 відсоток до 16%.

Під час виборів народу, а після виборів партнерам по коаліції влада обіцяла ввести державні “антикризові” кошики — продовольчий і медичний. Тепер все обмежується заявами про цінову стабільність та безкоштовну екстрену медичну допомогу. Невже влада зізналася, що медицина в Україні платна?

Мрії молодих батьків щодо обіцяного збільшення виплат при народженні дитини судилося залишитися мрією. Ні 25 тисяч гривень за першу дитину, ні 50 тисяч гривень за другу, ні 100 тисяч гривень за третю і кожну наступну дитину нікому не світить. Забута й теза про гарантоване кожній дитині місце у дитячому садку.

Не будуть збільшувати до 75% бюджетні місця у вишах і намагатися протягом десяти років включити принаймні три українські університети до світового рейтингу 500 найкращих вищих навчальних закладів.

Так само не буде за десять років збудовано 1 мільйон квартир для молоді, працівників бюджетної сфери, малозабезпечених сімей та інвалідів. Не буде й іпотечного кредитування з фіксованою ставкою не більше 7% на рік.

Красиво звучала теза про поетапне збільшення фінансування системи охорони здоров'я до 10% ВВП. Від цієї обіцянки теж зреклися.

Хтось ще сподівається на скасування пільг при нарахуванні пенсій для високопосадовців? Досить з нас розвитку недержавного пенсійного страхування.

Про контрактну армію з 2011 року теж ані пари з вуст, як і про забезпечення житлом безквартирних офіцерів.

А як переконливо нам розповідали про позаблоковий статус! А “продовження виконання заходів військового та військово-технічного співробітництва України з ЄС та Організацією Північноатлантичного договору” не хочете?

Симптоматичним також виглядає редакційне переміщення РФ з першого місця зовнішньополітичних пріоритетів на друге, після ЄС. Не кажучи про детальну регламентацію дій щодо активної інтеграції з ЄС та співробітництво, уявіть собі, з ГУАМ — другим подразником для Москви після НАТО.

Це не програма уряду Віктора Януковича, а просто свято для євроатлантистів.

Підтверджене коаліцією намагання “реально гарантувати вклади та право вільно розпоряджатися ними” цинічно змінено на “відновлення довіри до банківської системи”. Для тих, хто тримає кошти в офшорах, це, мабуть, одне і те ж.

Загалом, задекларовані у проекті програми діяльності уряду тези суто декларативні. Жодних конкретних цифр і дат. І поки російськомовний виборець мліє від істерики націоналістів навколо міністра освіти Дмитра Табачника, новий уряд пише плани, які принципово відрізняються від передвиборних обіцянок.

Юрій ШПАК