Старіти заборонено

До кінця вересня 2010 року Кабмін має намір внести на розгляд парламенту законопроект, у якому передбачатиметься поступове збільшення пенсійного віку для жінок до рівня чоловіків — із 55 до 60 років, додаючи шість місяців щороку, починаючи з 2010-го.
Таку обіцянку містить меморандум української влади Міжнародному валютному фонду, скерований на відновлення кредитного співробітництва в обмін на прохання до МВФ виділити Україні $15,3 мільярда протягом 29 місяців. Ще півроку тому, під час передвиборної кампанії, Віктор Янукович категорично заявляв, що ніколи не піде на такий крок і нікому цього не дозволить. Але, очевидно, в МВФ знайшлися більш вагомі аргументи.

Демографія проти економіки

Власне, питання пенсійної реформи і, зокрема, підвищення пенсійного віку обговорювались у нас уже давно. Причому рекомендували нам це зробити не лише МВФ та Світовий банк, але й ООН. Багато експертів наполягають, що це єдиний спосіб уникнути колапсу пенсійної системи, який давно назріває у зв’язку з ускладненням демографічної ситуації й поступовим старінням суспільства. Аргументи демографів та економістів переконливі: в Україні на кожного з десяти працюючих — по дев’ять пенсіонерів, і, за прогнозами, якщо ситуація не зміниться, до 2030 року на тисячу працюючих припадатиме вже 1005 пенсіонерів. Директор Аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки ПРООН/ЄС Марчін Свєнчіцкі висуває й інші аргументи: середня пенсія українця у 2009 році становила 40% від середньої заробітної плати, а в 2050-му, за збереження нинішніх тенденцій, становитиме тільки 28%.

Експерти ООН вказували й на інші “рекорди”, що їх встановили українські пенсіонери: в Україні найбільше у світі пенсійне навантаження на бюджет — до 18% ВВП (у Європі — вдвічі менше). І при цьому в нас найменший пенсійний вік у світі (60 років — для чоловіків та 55 років — для жінок; така ситуація збереглася лише в Росії та Білорусі), українські жінки на пенсії перебувають у середньому 25 років, тоді як британки — тільки 23 роки, німкені — 21, польки — 22, словачки — 18, американки — 18 років, і лише у француженок пенсійний період на рік довший, ніж українок.

Розвінчують експерти й популярну тезу про те, що підвищувати пенсійний вік не можна, оскільки й так середня тривалість життя чоловіків в Україні — 62,3 року, жінок — 74. “Якби це було правдою, то в країні не було б аж 13 мільйонів 650 тисяч пенсіонерів, у тому числі 77% із них — за віком”, — зауважує Марчін Свєнчіцкі, вказуючи, що треба брати статистику не від народження, оскільки надто великий ризик смерті чоловіків існує в 30—40 років, коли про старість ще й не думаєш, а від моменту виходу на пенсію. І тоді будуть зовсім інші дані: чоловік при виході на пенсію в 60 має шанси прожити ще 14 років, а жінка, при досягненні 55-річного віку, — 23 роки. Це так звана очікувана тривалість життя після виходу на пенсію.

Керівник соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна теж вважає підвищення пенсійного віку для жінок виправданим. “Жінки у нас виходять на пенсію в 55 років — це найнижчий пенсійний вік у Європі і один із найнижчих у світі, — зазначає вона. — 55-річна жінка, звичайно, залежно від тієї роботи, яку вона виконувала, загалом ще абсолютно дієздатна й соціально активна”. Зрештою, вся Європа вже замислюється над тим, як прогодувати велику армію пенсіонерів, яка щороку зростає. Так, у Греції розглядають можливість підвищення пенсійного віку з 60 до 65 років, в Іспанії та Німеччині — з 65 до 67, у Франції — з 60 до 62 років. Щоправда, аргументи на користь такого кроку, на відміну від нас, там висувають не лише економічні, але й демографічні — за останні 50 років середня тривалість життя в країнах ЄС зросла на п’ять років і може збільшитися ще на сім до 2060 року.

Стимуляція чи рабство?

Є в документі, спрямованому до МВФ, іще одна цікава пропозиція: збільшення мінімального терміну страхування з 5 до 15 років, збільшення на 10 років кваліфікаційного періоду (стажу) для отримання повної пенсії. Це, на думку посадовців, має стимулювати працюючих довше зберігати працездатність. Однак насправді це може призвести до прихованого закабалювання працівників, які будуть готові на будь-які поступки, аби залишитись на роботі. Адже більшість із тих, хто отримує нині зарплату в конвертах, із радістю пішли б на поступки заради сплати легальних пенсійних внесків й отримання в майбутньому відповідних преференцій, але їх ставлять перед вибором: або ти приймаєш правила гри, або на твоє місце знайдеться з десяток охочих грати за ними. А знайти з нуля пристойно оплачувану кваліфіковану роботу людині після 45 ой як важко. Максимум, що зможуть запропонувати в центрах зайнятості особам, яким до пенсії не вистачає кількох місяців, — участь у соціальних чи підсобних роботах.

Людмила Шангіна переконана, що пенсійну реформу треба проводити комплексно, піднімаючи рівень зарплат, стимулюючи створення нових робочих місць. Саме підвищення пенсійного віку аж ніяк не вирішить економічних проблем, швидше — навпаки. “Коли суспільству загрожує безробіття, підвищувати пенсійний вік нерозумно й економічно невиправдано, тому що у нас молодь без роботи. Якщо підвищимо пенсійний вік зараз, то у нас не лише не збільшиться кількість робочих місць, а ще й пенсіонери не звільнятимуть робочі місця”, — каже вона.

Наразі саме відсутність робочих місць призводить ще до однієї проблеми — відтоку робочої сили за кордон. Нині рівень трудової міграції коливається в межах шести-восьми мільйонів. Найчастіше ці доходи ніде не обліковуються і, відповідно, з них не йдуть відрахування до Пенсійного фонду. Пропрацювавши 10—20 років, скажімо, в Італії чи Іспанії, людина опиняється перед вибором: повертатись додому на українську мінімальну пенсію чи залишатися там назавжди на їхню мінімалку — на кілька порядків більшу за нашу. І не секрет, що більшість обирає останнє.

Приховані резерви

Подаючи українському уряду свої експертні висновки, Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки вказував і на інші можливості оздоровлення української пенсійної системи. Зокрема — “обмежити пільгові внески, оподаткувати або обмежити розмір спеціальних пенсій, обмежити більш ранній вихід на пенсію”. А тут є над чим замислитися. За словами заступника міністра праці і соціальної політики Олени Гарячої, нині розмір спеціальних пенсій (перш за все народних депутатів, суддів, прокурорів) сягає 18—20 тисяч гривень на місяць, а в окремих випадках — і 40—50 тисяч. 2005 року взагалі існувала норма, коли можна було пенсію отримувати за заробітком останнього місяця й мати щомісяця 100 і 200 тисяч гривень (варто згадати пенсію, яку собі тоді зробив екс-міністр внутрішніх справ Микола Білоконь), але її вдалося скасувати.

Пропозиції щодо обмеження розміру максимальних пенсій час від часу з’являються в парламенті, однак до логічного завершення вони не доходять. 15 січня 2009 року Верховною Радою України було прийнято в першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення”, яким передбачалося обмеження пенсії прокурорам, суддям та народним депутатам України до 10 тисяч гривень. Однак у другому читанні його не підтримали і зняли з розгляду.

Нині у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України “Про антикризові заходи”, яким передбачено, що розмір спеціальної пенсії не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат, однак і він навряд чи пройде через депутатський фільтр: коли йдеться про особисті інтереси законотворців, вони стають надто прискіпливими до букви законів, що їх самі ж і пишуть. Натомість, коли на кону стоїть питання про власні пільги чи ще якісь преференції, просити довго не доводиться — чого варта лише репліка спікера Верховної Ради Володимира Литвина 2007 року на останньому засіданні парламенту перед достроковими виборами, коли не вдалося з першого разу ухвалити закон про соціальний захист депутатів на випадок їхнього непрацевлаштування після перевиборів, — мовляв, виходьте з буфетів, повертайтеся до зали, йдеться ж про ваші інтереси.

Щоправда, експерти вважають, що заходи з обмеження спецпенсій матимуть для оздоровлення української економіки лише косметичний характер, однак, якщо братися за оздоровлення пенсійної системи, чому б не робити це комплексно? Підвищення на шість місяців пенсійного віку для жінок, за прогнозами, має покращити збалансованість Пенсійного фонду на 2 млрд гривень у 2011 році. Водночас, за інформацією газети “Дело”, 2008 року на пенсійне забезпечення лише колишніх депутатів пішло 152 млн гривень. А загалом нині в Україні понад три мільйони осіб претендують на спеціальні пенсії і понад мільйон отримують такі пенсії.

Якщо “небожителі” поки що залишаються кастою недоторканних, то інші пільговики в ім’я оздоровлення пенсійної системи можуть позбутися своїх привілеїв. За даними інформаційних агенцій, услід за жінками збільшення пенсійного порога може очікувати військових та службовців рядового складу силових структур. Зокрема, за інформацією агентства “Інтерфакс-Україна”, керівництво уряду нібито доручило силовим відомствам розглянути можливість збільшення стажу, необхідного для отримання мінімальної пенсії військовослужбовцям та особам рядового й керівного складу. Нині вони мають можливість виходити на пенсію в 40—45 років — вік найбільшої працездатності. А в переліку рекомендацій МВФ зазначаються також обмеження пенсій працюючих пенсіонерів, тимчасове обмеження загального місячного доходу працюючих пенсіонерів на рівні чотирьох прожиткових мінімумів, призупинення виплати дострокових пенсій до досягнення встановленого законом пенсійного віку, замороження спеціальних і пільгових пенсій та доплат, які перераховуються з Державного бюджету, скасування підвищення пенсії на 1% за кожен рік трудового стажу, що перевищує 20—25 років, обкладання пенсій податком на доходи фізичних осіб тощо…

Зрештою, законопроект, який передбачає підвищення пенсійного віку та інші зміни, ще має пройти через парламентське горнило.

Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України

Підвищення пенсійного віку для жінок практично не вплине на демографічну ситуацію. На неї впливають інші чинники: смертність від алкоголю (це стосується перш за все чоловіків), народжуваність, міграція. На смертність у пенсійному віці це впливає мінімально. Жінки працюють переважно у нормальних умовах, і 55 років — це нормальний вік для того, щоб продовжувати трудову діяльність.

Натомість зрівнювання віку виходу на пенсію забезпечить жінкам фінансову незалежність. Нині заробітна плата жінок в Україні — приблизно 70% від зарплати чоловіків. Середня пенсія жінок — близько 50% від середньої пенсії чоловіків. Дається взнаки й вища заробітна плата чоловіків, і більша тривалість того періоду, за який нараховується пенсія. Сьогодні ця нерівність компенсується доплатами до прожиткового мінімуму, але з часом чоловіки починають отримувати пенсію, значно вищу за цей рівень, а жінки — ні. Із запровадженням накопичувальної системи гендерна нерівність відчуватиметься ще сильніше, бо значно важливішою стане тривалість періоду, за який нараховуватиметься пенсія. І тоді середня пенсія жінок становитиме 30% від пенсії чоловіків.

Це ще раз доводить, що вік виходу на пенсію і у жінок, і у чоловіків має бути однаковим.

Наталія ПОЗНЯК-ХОМЕНКО