Скорочення Ощадбанком частки NPL до 10% до кінця 2024 р. досяжно — член правління

- Наскільки Ощадбанку вдалося скоротити “погані” кредити, або NPL, за 2021 рік? Які у вас очікування щодо цього показника на наступний рік? Чи можна буде зберегти значну динаміку скорочення в наступному році?

— Дійсно, динаміка дуже активна. На сьогодні є дані станом на 1 грудня. Ми починали рік з абсолютним значенням NPA (non-performing assets) 66 млрд грн. Це не лише проблемні кредити (non-performing loans, NPL), а й інші проблемні активи, зокрема цінні папери.

- Йдеться про облігації ТОВ “ЄСУ” — покупця “Укртелекому” на приватизаційному конкурсі багато років тому?

— У тому числі. А ще дебіторська заборгованість і таке інше. Як я казав, на початку року ми мали майже 66 млрд грн NPA, а станом на 1 грудня — близько 45 млрд грн.

- Тобто скорочення майже на третину?

— Так, суттєве. Ощад багато років системно працює з цією проблемою. Але різке зниження пішло в останні два роки, тому що в попередні роки проведено колосальну роботу з погашення таких боргів, у тому числі за рахунок реалізації застави. Окрім того, змінилися критерії щодо застосування такого інструмента для прибирання “поганих” активів з балансу банку, як списання.

Банк і раніше це робив, але дуже повільними темпами і лише за тими кредитами, за якими фактично далі проводити роботу зі стягнення було недоцільно (приміром, боржник ліквідований). Проте минулого року з’явились постанови Кабміну й Нацбанку, що встановили чіткі критерії, за якими слід списати безнадійний борг, тобто перенести з балансу на позабаланс. Але це в жодному разі не є прощенням. Ми як “проблемники” банку продовжуємо займатись цими кейсами: наприклад, щось ще можна добрати з поручителя, або є якась застава, до якої довго не могли дістатись, а тепер можемо, або з‘явилась можливість продати цей борг. Поки ми не почали продавати, але плануємо це робити найближчим часом.

У 2020 році ми списали великі кримські кредити — приблизно 30 млрд грн. Минулого року приблизно 21,5 млрд грн також “переїхало” на позабаланс (хоча наш план списань становив 17,5 млрд грн). Тому таке доволі різке зниження NPA й відбувається.

Ми також продовжуємо використовувати інші інструменти по роботі з “проблемкою”: і реструктуризацію, і стягнення заставного майна. Цього року показники в цілому, без урахування списання, теж непогані — ми ними задоволені. Планували отримати від проблемних боржників 1,7 млрд грн, а по факту отримали в 2021 році 2,5 млрд грн. І це без урахування штрафних санкцій: за певними кейсами ми отримали дуже великі санкції, загалом близько 80-100 млн грн у 2021 році.

Окрім того, ми продовжуємо активно продавати майно, що забрали у боржників на баланс банку. Окремо є такий показник, як продаж стягнутого майна, як-от завод чи земля. З юридичної точки зору він не має проблем, не є NPL, але Нацбанк включає його до категорії проблемних активів, бо він на балансі банку, але не використовується в банківській діяльності.

- Зараз Нацбанк став жорсткіше підходити навіть до відносно ліквідної нерухомості.

— Так, позиція НБУ досить категорична — все майно, яке не використовується в банківській діяльності, має бути реалізоване в найкоротші строки.

У 2021 році ми планували продати майно балансовою вартістю 670 млн грн, продали на початок листопада з точки зору балансової вартості на 517 млн грн. Але реальна продажна ціна — 674 млн грн.

Однією з основних причин недовиконання плану стали досить тривалі переговори з Києвом щодо продажу наших земельних ділянок у Микільській Слобідці, які наразі тривають.

Декілька тижнів тому провели успішний аукціон з продажу офісної будівлі на вул. Дарвіна через OpenMarket (СЕТАМ) вартістю близько 80 млн грн. Ми його продали у фінансовий лізинг: 21 млн грн ми маємо отримати як перший платіж, а решту — протягом 7 років зі сплатою ринкової процентної ставки. Для нас це навіть іноді вигідніше, тому що банк заробляє на відсотках. Ми його не могли продати досить довгий період часу, а зараз підвищився попит на ринку і знайшовся покупець.

- Ви можете знижувати ціну нижче балансу на подібних торгах? Знаю, що для Фонду держмайна це проблема.

— Ми зараз говоримо, що є два питання: продаж кредитів і продаж майна. Кредити ми, як і інші державні банки, не продавали ніколи зі зниженням, але зараз плануємо розпочати це робити. Прийнята Кабміном у минулому році постанова №281 дозволяє продавати кредити з дисконтом. Менеджмент усіх державних банків сприймає це питання дуже болісно, тому що коли ти продаєш дешевше номіналу, є ризики…

- … неадекватної реакції інших державних органів — правоохоронних?

— Так, одразу всі думають, а коли ж “до нас прийдуть”. Я не люблю бюрократію, але, на жаль, вона є і турбує менеджмент, правління, наглядову раду. Майже рік ми готувалися, писали процедури, спілкувалися з Нацбанком про те, як це краще зробити. Зараз підходимо до перших продажів. Починаються пілотні проекти.

Щодо майна, то дешевше актуальної ринкової вартості ми не продаємо. Поки що й не продавали дешевше балансу (ціна, за якою актив було прийнято на баланс). Але, думаю, що відносно певних активів, які “застоялися”, ми маємо переглянути підходи та орієнтуватися виключно на поточну ціну на ринку.

- Це, наприклад, Кіровоградський масложировий завод?

— Наприклад, Кіровоградський. Це майно “Креативу” (агрохолдингу — ІФ) ми забирали після третіх торгів у виконавчому провадженні. Там вже була уцінка приблизно 40%. Але промислові активи мають дуже велику проблему в тому, що дуже швидко знецінюються. А коли консервуються, то проблеми тільки поглиблюються: після консервації всі починають дивитися на них як на ліквідаційне майно.

- Час має значення?

— Так — амортизація за рік, за два, за три. Це навіть не квартира, бо квартира може 5 років стояти на балансі і без втрат продатись. А умовний комп’ютер за кілька років можна викидати. Промислові об’єкти мають подібну проблематику.

- Портфель NPA, що у вас залишився, становить 45 млрд грн. З чого він наразі складається та які плани на наступний рік щодо його зменшення?

— 80% — це традиційно для Ощадбанку великий корпоративний сегмент(приблизно 37 млрд грн). У ці відсотки входять кейси, що були реструктуризовані на підставі закону про фінансову реструктуризацію.

- Скільки ви загалом реструктуризували?

— Загалом ми реструктуризували кредити на 45 млрд грн. Основну роботу було проведено до початку 2021 року. В серпні минулого року реструктуризували кредит “Асоціації дитячого харчування”. В нас наразі в роботі два кейси, які ніколи не проходили реструктуризацію: в кінці листопада почали спільну з Укргазбанком процедуру реструктуризації по ПрАТ “Концерн АВЕК та Ко”, в кінці грудня відкрили процедуру щодо компанії “Дніпроспецсталь”.

На жаль, не всі кейси, які пройшли реструктуризацію, працюють так, як планувалося. Наприклад, коронавірусна криза дуже сильно вплинула на готельний бізнес, офісні й торгові центри теж пережили непрості часи. Всі ми пам’ятаємо і повністю закриті готелі/ТРЦ/БЦ, й ті періоди, коли вони працювали, але були заповнені відсотків на 10%.

Є кейс, який ми реструктуризували, але боржнику не вдалося домовитись з іншими кредиторами, які ініціювали його банкрутство, і до якого змушені були приєднатися ми, хоча два роки нам платили чітко за графіком. Тож реструктуризація не спрацювала.

- Механізм реструктуризації дозволяє в цих об’єктивних ситуаціях (готельний бізнес, офісні центри) переглянути її?

— Так, якщо бізнес позичальника все ще перспективний, тобто має можливість поступово погашати борг перед банком. Під час локдаунів ми багатьом клієнтам, які об’єктивно постраждали, надавали повні або часткові короткі кредитні канікули, й цього їм було достатньо, щоб протриматися на плаву і повернутися до початкових графіків погашення. Але деяким все-таки потрібна ще одна реструктуризація. Звісно, в такій ситуації ми знову оцінюємо всі можливі варіанти дій і йдемо на повторну реструктуризацію виключно якщо це вигідно банку. От зараз плануємо другу реструктуризацію для одного з таких кейсів. Власник готовий далі працювати, не хоче втрачати цей бізнес, і для нас невигідно розпочинати “бойові дії”, бо застава за цим кейсом дуже слабка: товари в обігу. Якщо ми будемо бігати за цими товарами в обігу в судах, отримаємо, як свідчить практика, ніщо. Тому краще повторно провести реструктуризацію.

- Ви сказали, що загалом портфель NPL знизився, але якийсь новий притік був в нього?

— Є такий показник як міграція. Ми планували, що перейде з NPL в PL в 2021 році 2 млрд грн, а перейшло за 11 місяців 3,6 млрд грн. Але міграція з працюючих у непрацюючі теж була більше плану: 4 млрд грн за 11 місяців замість 1,2 млрд грн.

- Повернімося до списання. Наступного року таких його обсягів вже не буде?

— Основну частину ми списали. Але залишається списати великі портфелі роздрібного бізнесу, бо їх важко списувати чисто технічно. Кожен раз приймаєш рішення по конкретному кейсу, тож нема різниці, чи це один кредит на 10 млрд грн, чи кредит фізособи на 1 млн грн, бо кожен маєш обробити, і технологія зазвичай не відрізняється, на жаль. Кого списуємо? Тих, з ким судились дуже довго. Відсудилися, заставу реалізували — і списуємо. Або якщо це застава, до якої з певної причини дуже важко дістатися.

Тож списуватимемо, але такого темпу вже не буде. Далі ми більше дивимося на інструмент продажу деяких кредитів з дисконтом, у тому числі тих, що були списані. Це робота на наступні три роки.

- Ви коли списуєте, то резерви розформовуєте?

— Це не так працює. Протягом життя кредиту під нього, виходячи з очікувань щодо його повернення та застави, формуються резерви. Вони, звісно, збільшуються, коли за кредитом настає дефолт (клієнт перестає платити). У випадку реалізації або втрати застави та відсутності в банку чіткого розуміння, яку суму коштів та за рахунок чого можна повернути, банк формує 100% резервів. Цей момент і є головним критерієм для списання. Далі все те, що після списання вдалося за ці позабалансові активи отримати, збільшуватиме прибуток банку.

- Як ви оцінюєте план Ради фінстабільності, що в 2021 році Ощадбанк знизить NPL до 37%, а в наступному до 11%?

— У нас в стратегії до 2024 року рівень NPA має становити менше 10%. Це публічна цифра, затверджена Кабміном. У стратегії, яка йшла на Кабмін, закладались цифри 32% на кінець минулого року, 26% — на кінець цього року, 20% — на кінець 2023-го та 10% — на кінець 2024-го. В принципі це більш-менш досяжно. Минулого року ми майже впоралися. Не зовсім впорались лише тому, що не запустили використання такого інструмента врегулювання, як продаж права вимоги за кредитами з дисконтом. Ми планували в 2021-му продати два кейси номіналом 5,5 млрд грн, але внаслідок дуже довгої підготовчої роботи не встигли. Тільки зараз починатимемо продаж, тому результати будуть вже в 2022 році.

- На цей рік які плани щодо сум продажу прав вимоги?

— Поки дотримуємось консервативного сценарію — продати на 5,5 млрд грн. Важко було на початковому етапі. Далі, сподіваюся, буде легше й швидше.

- Укрексімбанк голосно заявив про подібні продажі на мільярди на СЕТАМ, але поки жодного результату.

— Те, що ми бачимо зараз на СЕТАМ від Укрексімбанку — англійські аукціони (на підвищення ціни) з ціною на рівні фактичної заборгованості за кредитом, включаючи штрафні санкції, пеню і т. ін. Голландські аукціони, які йдуть на зниження ціни, в них ще попереду. Вірогідність продажу за номіналом майже в 100% випадків дорівнює нулю. Це ті самі відголоски бюрократії або тих страхів, які має менеджмент. “Давайте спробуємо продати за номіналом — може, хтось купить”. Чи не єдина вигода від таких аукціонів — це маркетинг. Тобто ринок бачить лот, і якщо він потенційно його цікавить, може звернутись до банку, ознайомитись з матеріалами, сформувати для себе ціну та підготуватися до участі в редукціоні.

У нас теж існують два етапи: спершу виставляємо за номіналом, а потім почнемо знижувати ціну. По кейсах “Укркави” та “Укрлендфармінгу” провели два англійських аукціони (на підвищення — ІФ), а далі будемо рухатися вже в редукціони.

А СЕТАМ чи Prozorro — за великим рахунком різниці немає, ми співпрацюємо з обома майданчиками. Хоча в нас історично більше успішного досвіду роботи з СЕТАМ, тому що більша частина нашого проданого стягнутого майна була реалізована саме через нього. В СЕТАМ, на відміну від Prozorro, трохи нижча комісія та є можливість продажу на умовах розстрочки. У Prozorro раніше був такий мінус, як обов’язкова наявність не менше двох зареєстрованих учасників для того, щоб торги відбулися. Ми досить довго пояснювали їм, що на деякі активи чудово, якщо хоча б один покупець є. Вони прислухалися й змінили цю умову.

- Які великі аукціони плануєте наступного року?

— Почнемо рік з продажу права вимоги за кредитом “Укркави”. Якщо говорити про великі кейси, то швидше за все спробуємо продавати кредити групи “Укрлендфармінг” на голландському аукціоні. Це ті активи, які вже виставляли на англійському аукціоні.

- Наразі фактично ніби вже прийняли рішення, що ПриватБанк поділять на хороший банк і поганий. Знаю, раніше Мінфін розглядав ідею, щоб це був єдиний поганий банк для всіх держбанків, і це вирішило б багато питань, зокрема про продаж активів нижче балансової вартості. В єдиному місці збиралися б люди, які займалися б лише NPL. Наскільки для вас це має сенс сьогодні?

— Ідея створення єдиного bad bank для державних банків була актуальною 2015 року. Наразі, коли, наприклад, в Ощаді більше половини проблемного портфеля фактично відпрацьовано, а банк має неабияку компетенцію та досвід у роботі з “проблемкою”, сенсу створювати bad bank не бачу. Чи пришвидшив би такий банк продаж? Не вірю, адже там працювали б ті ж самі люди, які працюють у банках зараз.

- Але, можливо, вони, як і Фонд гарантування вкладів фізосіб, могли б продавати дешевше, і до них б менше претензій і від прокуратури, і від НАБУ?

— Щоб сформувати нормативну базу для створення такого bad bank, потрібен рік. За той час ми вже цю роботу розпочнемо, напрацюємо практику, і жодного сенсу тоді в цьому не буде. Тим паче, що на баланс NPL зараз вже не так тиснуть. Багато списано, а з того, що не списано, багато зарезервовано. Витрати банк вже поніс. Якщо надійдуть гроші, ці резерви розформовуватимуться, і тому зараз забрати цей актив і кудись передати — це буде, по-перше, “бюрократичне пекло”, по-друге — втрата часу через формування команди і, по-третє, — велике питання, за якою ціною передавати кредит. І на цьому теж згається чимало часу.

Наприклад, у мене є кейс, і я вважаю, що чиста його вартість складає 500 млн грн, номінальна ж вартість — 4 млрд грн, великий резерв під 3,5 млрд грн, і застава є. За якою ціною віддавати в bad bank? За 500 млн грн? А хто дасть гроші? Нехай він буде у нас, і я його допрацюю: або продам, або ці гроші отримаю від клієнта.

- Ви займаєтеся NPL суто внутрішньою командою Ощаду чи залучаєте когось стороннього? Може, навіть розглядаєте питання створення власної дочірньої компанії, яка отримала б ці активи і займалася ними?

— На 99% внутрішньою. Створювати окрему компанію вже немає сенсу, хоча колись це, можливо, і було доречно. С точки зору консолідації балансів було б так само — різниці немає. Відділяти мало б сенс лише для того, щоб створити більш зрозумілий облік, та наразі банк із цим майже впорався. Тож в основному працюємо самі.

Зрідка залучаємо юридичні фірми — лише на специфічні кейси, коли не вистачає власної компетенції, наприклад щодо спору з АМКУ (у вересні той оштрафував Ощадбанк на 13,9 млн грн за придбання у власність без дозволу АМКУ Рибного ярмарку та комплексу зі зберігання, виробництва продуктів харчування для ТОВ “Логістик центр “Скандинавія”— ІФ). Ми забрали на баланс це складське приміщення після невдалих торгів як стягнення боргу. Що ж виходить? Що ще на стадії видачі позики слід щось спитати в АМКУ? Це дуже цікава історія, яку ми зараз намагаємось вирішити в парламенті, тому що там не дуже чітко виписаний закон, чим і скористався Комітет. Ми почали в судах з ними з’ясовувати стосунки і залучили юрфірму.

Залучаємо ще трійку Deloitte, Ernst&Young або KPMG, коли незалежні експерти працюють в рамках закону про фінансову реструктуризацію, але тут не банк платить, а боржник. Також ми зараз почали їх залучати для підготовки до продажів на голландських аукціонах. KPMG у нас відпрацьовує перший кейс і буде його маркетувати.

- Ваша команда — це переважно юристи?

— Здебільшого так, але в цілому вона досить різнопрофільна, а головне — професійна. Навіть у юристів є своя спеціалізація. Є команда юристів, які супроводжують судові спори по великих корпоративних клієнтах. Інша супроводжує добровільне врегулювання заборгованості (реструктуризації тощо). Є команда юристів, які опікуються регіональними проблемними кредитами (ММСБ та роздріб). І в кожному регіоні є команда із 10-15 “проблемників”. Також є команда фінансових аналітиків та продажників, на плечах яких управління стягнутим майном. Вона, до речі, неодноразово отримувала нагороди — персональні та як найкращий підрозділ зі стягнення.

- В останньому меморандумі з МВФ велику увагу приділяють asset recovery. Деякі запобіжні заходи там чітко вказані. Що ви пропонуєте? Можливо, є якісь питання щодо приватних виконавців або судів?

— Насправді багато юридичних аспектів вже вирішено. Втім, провадження у банкрутстві як йшло роками, так і досі йде. Щоб “завалити” всю історію стягнення, треба просто зайти в банкрутство, де чекає тисяча кредиторів, і всі починають щось оскаржувати. Тож воно тягнеться між інстанціями роками.

Наприклад, щодо “Укрлендфармінгу” порушили справу про банкрутство проти однієї з компаній минулої весни, а затвердженого переліку кредиторів і досі немає. Півтора року!

- Тобто навіть в кейсах, де ви мажоритарний кредитор, такі великі проблеми? У “КрАЗі” ви один із найбільших кредиторів.

— У “КрАЗі” ми маємо велику частку, але ми там не мажоритарії. І ми там “заставні” — є застава, але вона не дуже хороша. Справа рухається і, в принципі, якийсь результат є.

Якщо казати про усереднений recovery, який відбувається в судах, — це близько 10%. І це нормально, бо це також і закордонна практика. Наприклад, греки стягують заборгованість так само: якщо 10% повернули, вони задоволені. Хоча це важка процедурна робота, яка з’їдає багато ресурсу.

Я працював до Ощадбанку на великі іноземні банки. Один ірландський банк збанкрутував, його націоналізували, і потім ми на нього працювали, стягували борги — і теж роками.

- Історія універмагу “Україна”? В результаті банкрутства шведської компанії Quinn контроль над її закордонними активами, зокрема й над універмагом “Україна”, як ми знаємо, перейшов до керуючих, призначених за заявами банку IBRC, що належить Ірландії ...

— Так. Років 12 тягнеться. Зараз поки що ті самі власники, той самий банк. Думаю, його все ще не ліквідували. Тому навряд чи слід вважати, що такі юридичні питання — це суто українська проблема. Є, звичайно, “краказябри”, які треба ще вирішувати, наприклад, та ж історія з АМКУ або недоліки в законодавстві про банкрутство. Але чи можна взагалі різко вирішити всі проблеми? Мабуть, потрібне дуже велике фінансування на господарські суди, щоб було більше суддів і швидше рухалися справи. Або потрібно приділяти більше уваги корупційним питанням, та це вже питання “вічної” судової реформи.

- Ще є проблема, що банки важко виступають єдиним фронтом щодо конкретного боржника.

— З держбанками ми більш-менш у тандемі працюємо, принаймні не заважаємо один одному: якщо є спільний боржник, то узгоджуємо дії. З приватними менше такої співпраці.

- Кейс “ТММ-Енергобуд”, де ви в судах змогли відбити списання 750 млн грн боргу. До чого це привело?

— З ТММ ми працюємо за двома напрямками: “Енергобуд” — це був завод у Харкові, який банк стягнув і продав вже давно, і є інша частина, бо ТММ і девелопментом займався. Там теж у нього були серйозні проблеми. Ми його реструктуризували і результатом задоволені: був великий борг — майже 800 млн грн, а зараз ми на етапі, коли практично його закрили — recovery 90%. Власник нам передав майно, а потім як ексклюзивний брокер продавав його. Тобто продавали не ми як ліквідаційне майно за знижкою, а сам ТММ у своєму офісі. Відповідно, й ціна зовсім інша. Ми отримували частину маржі, частину отримав він і направляв на погашення решти своєї заборгованості. За три роки ми загалом все розпродали за дуже непоганими цінами. Я майже щодня підписую договори купівлі-продажу: три паркінги, два паркінги, п’ять…

- Хороший приклад.

— Так, із девелоперами у нас дві угоди за такою моделлю, і вони спрацювали — супер. Закон про фінреструктуризацію допоміг. Він надав пільгу за ПДВ, і тому ринкова ціна була меншою, ніж у конкурентів, що дозволило швидко розпродати заставу та погасити борги.

- Перелік боргів та боржників — наскільки він публічний?

— Якщо потрібно, ви можете подивитися судовий реєстр. Але якщо хтось збанкрутував або не повернув борг, то це передусім потрібно банкам, які кредитують. Така інформація потрапляє у кредитний реєстр, який вже існує і працює. Якщо хтось із NPL в одному банку прийде в інший, то там підтягуватиметься інформація, що він у поганому класі боржників. В цих питаннях система вже працює на упередження.

- Але ж якби інформація про борги була публічною, це могло б спонукати боржника розрахуватись з банком.

— Якщо кредит обслуговується, то це питання банківської таємниці. Ми не можемо розкрити інформацію навіть за реструктуризованим кредитом.

- А якщо вже списав? Якщо пройшли все до Верховного суду, а людина все одно не віддає? Це ж державний банк, тож власність всіх громадян…

— Гадаю, тут головне, щоб такий боржник не міг взяти нову позику в інших банках. А його ділову репутацію можна дізнатися і без спеціального реєстру.

- Яка ваша позиція щодо екс-власника Дельта Банку Миколи Лагуна? Суд дозволив йому виїжджати за кордон, оскільки на погашення боргу перед Ощадом він спрямовує 50% заробітної плати.

— 100 тисяч років він буде так сплачувати борг. Чомусь усі зацікавилися саме цією ухвалою, хоча вона й не перша. Цією справою ми займаємося вже 2-3 роки. Ми йому забороняємо через виконавця їхати за кордон, він іде до суду і скасовує заборону, ми йдемо в апеляцію — оскаржуємо, якщо не вдалося, тоді знову через виконавця забороняємо виїзд.

- І це постійно він знімає заборону через роботу?

— Востаннє він використав історію, як і (екс-власник групи “Креатив”) Берьозкін, про те, що норма закону сформульована “якщо перешкоджає виконанню”. А він каже: я не перешкоджаю, у мене зарплата 10 тис. грн, ви стягнули з мене 50%, у мене більше нічого немає.

- Наразі задача знайти його інші активи?

— Ось тут якраз питання. Активи є, він явно не жебракує, наскільки нам відомо. Але щоб довести, треба або детективну службу наймати, або…

- … як ПриватБанк, йти до Лондонського суду?

— Для цього має бути підстава. Ми спілкувалися з іноземними юристами — кажуть, має бути зачіпка. Ми маємо рішення суду і можемо його легалізувати і на Кіпрі, і в Лондоні, і деінде. Але, по-перше, це гроші, які треба сплатити юристам, а по-друге — має бути перспектива, що це рішення там визнають і почнуть щось робити. Я не знаю, чи є у Лагуна в Лондоні щось. Може, є, а може, і немає — воно ж приховане на якісь офшорні компанії, на підставних людей. Це дуже важка і коштовна робота. Ми починали її, подивилися скільки нам треба. Щоб щось пошукати, треба сплатити $1 млн.

- Тобто цю роботу з повернення боргів державним банкам мають виконувати правоохоронці?

— Скоріше за все, це має бути фінансування з приватних джерел. Приватники відкуповують у нас борг і вже починають інвестувати в це. Наприклад, починають вкладати гроші в детективів, у Kroll тощо. Для державного банку інвестиція в цей пошук є сумнівною.

Другий напрям — це фонди фінансування судових розглядів. Вони забирають 60% від результату і фінансують і пошук, і юристів. У нас в Україні таких немає. Ми зверталися до іноземних фондів, але про наші кейси вони кажуть, щоб для того, аби розпочати фінансувати, вони повинні знайти майно. Ми знову повертаємося на початок: я не знаю, де це майно: в Тбілісі, на Кіпрі? Подейкують, ніби у нього залишилося $50 млн. Але він, імовірно, просто ходить з кредитною карткою офшорної компанії Панами чи Бермудів.

- Є просування щодо погашення боргу ЄСУ за облігаціями?

— Йде виконавче провадження. Воно триває і з нашого боку, і з боку Укрексімбанку, але фактично заморозилося, оскільки Верховний суд зайняв позицію, що поки приватизаційний договір із продажу пакета акцій “Укртелекому” — а це єдине майно, на яке ми можемо звернути стягнення — є чинним і перебуває під контролем Фонда держмайна, зробити цього не можна. А цей договір перебуває у спорі між фондом та ЄСУ. Ми ведемо перемовини. Вони ніби не відмовляються погасити, але кажуть, що не розуміють, як закінчиться цей спір. Тому наші перемовини більше про те, що ми робитимемо в майбутньому. Перспектива є. Компанія працює, не відмовляється. У нас борг наполовину погасили, на відміну від Укрексімбанку.

- Ви бачили заяву кредитора “Укрлендфармінгу” Gramercy Funds Management про більш активне ведення справ щодо компанії в міжнародних судах? Це якось може вплинути на те, що внутрішнім кредиторам дістанеться менше грошей?

— Ми розраховуємо лише на те, що маємо в заставах — ні на що більше. Компанія не платить від початку року. В банкрутстві перебуває одна з компаній-боржників. Застав доволі багато, вони розсіяні по Україні: десь завод, десь птахоферма. Ми в основному розраховуємо, що отримаємо щось або від продажу боргу, або від стягнення. Це ми не втратимо. Єдине питання — обрати сценарій, який принесе найбільшу користь банку. Питання болюче, оскільки стягнення промислових активів призводить до зупинок, консервації. Наприклад, є птахоферма, там сидить 2 млн курей…

- …якщо відключити електрику, вони гинуть за добу...

— Так, за добу. Вони всі там померли, власник іде звідти і залишає нам могильник. Тож банку дуже обережно треба працювати з такою заставою, точно не поспішати і правильно обирати маршрут руху, щоб той просто не кинув усе. Зараз він працює, ми розуміємо, що ми нічого не отримаємо, і не в захваті від цього, але ситуація могла бути й гіршою.

Дмитро КОШОВИЙ, Анна ГОВОРУХА