Приборкання Галичини

За півроку з гаком, що Партія регіонів керує країною, їй не вдалося цілком підкорити собі Львів. Однак за негласної підтримки команди губернатора Львівщини Василя Горбаля тут зроблено найголовніше: перекроїли опозиційну карту регіону й збили виборців із пантелику. Передусім тих, хто активно підтримував на президентських виборах лідерів партій “Батьківщина” і “Наша Україна” Юлію Тимошенко та Віктора Ющенка.

Вони боролися за “Батьківщину”

Кількамісячна внутрішньопартійна боротьба за легітимацію в місцевому осередку “Батьківщини” двох партійно-бізнесових крил, очолюваних попереднім головою обласної організації нардепом Іваном Деньковичем і новообраним партійним очільником — першим заступником голови облради Романом Іликом, закінчилася на користь влади. Обласна партконференція за особистої присутності Юлії Тимошенко підтвердила повноваження Ілика, однак обласна виборча комісія прийняла на вибори до обласної та міської рад кандидатські списки Деньковича, проігнорувавши почергово документи з підписами як Ілика, так і самої Тимошенко. Жоден кандидат від справжньої “Батьківщини” не зареєстрований також в одномандатних виборчих округах. Новий голова виборчої комісії був аж надто принциповим, бо його попередника нещодавно заарештували правоохоронці нібито за одержаний хабар за реєстрацію тимошенківців. Він досі під вартою.

Натомість під брендом “Батьківщини” до найважливіших місцевих рад Львівщини тишком-нишком підуть одіозні висуванці, багато з яких ще донедавна були безкомпромісними опонентами “білосердечних” у тих партіях, членства в яких дехто соромиться навіть у домашньому колі. Роман Ілик стверджує, що вони, як у давні компартійні часи, вже побували на співбесідах-погодженнях у кабінеті Василя Горбаля. А соціологи переконують, що навіть після офіційного звернення Юлії Тимошенко до виборців Львівщини з проханням не голосувати за “зрадників і козачків” близько 10% голосів їм усе ж зібрати вдасться. З тих 20—25% підтримки, які мала “Батьківщина” в області досі. Адже виборці не мають ані часу, ані сил, щоб розбиратися в партійних інтригах.

Партія “Наша Україна”, рівень довіри до якої на Львівщині у вересні мав тільки четвертий показник (5,9%), не зуміла залучити до свого списку знакових особистостей. Тому шанси її першого номера голови облради Мирослава Сеника утримати цю посаду після виборів 31 жовтня є примарними. Ще однієї втрати “Наша Україна” зазнала в особі міського голови Андрія Садового — нещодавно він голосно заявив про свій вихід із цієї партії.

З прицілом на облраду

Найімовірнішими претендентами на посаду голови Львівської облради, на думку експертів, стануть лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, який за рівнем довіри в області на початку осені перевершив навіть Юлію Тимошенко (відповідно 47% і 46%), екс-міністр регіонального розвитку та будівництва й кар’єрний рухівець Василь Куйбіда та колишній голова облдержадміністрації з іміджем господарника Олександр Сендега, що тепер балотується від Партії регіонів.

Безумовно, найбільші шанси стати головою облради матиме Олег Тягнибок, якщо “Свобода” 31 жовтня підтвердить вересневі прогнози соціологів. Вона була другою після “Батьківщини” за рівнем підтримки на місцевих виборах, а тепер — унаслідок роздвоєння партії Тимошенко в очах виборців — фактично відбудеться рокіровка, і “Свобода” стане лідером.

Своє вагоме слово у майбутніх розкладах в обласній раді, яка тепер складатиметься зі 116 замість 120 депутатів, напевно, матиме й наймолодша партія “Фронт змін”. Тим більше що її лідер Арсеній Яценюк своїми частими візитами приділяє Львову значно більше уваги, ніж його київські колеги з інших політичних сил. Яценюк на Львівщині має нині третій показник рівня довіри виборців — 40%.

Що ж до решти партій, насамперед тих, які зараховують себе до національно-демо­­кратичного крила, то найрадикальніша публічна риторика з наголосами на критику чинної влади всіх рівнів вирізняє крайову організацію Народного руху України. Поміркованішим є навіть Конгрес українських націоналістів. Однак оголошена пропозиція львівських рухівців про об’єднання націонал-демократів і патріотів Львівщини задля підтримки на виборах спільних кандидатур зависла в прохолодному повітрі.

Кому дістанеться Ратуша

На посаду міського голови Львова претендує 21 кандидат, проте реальні шанси поборотися мають лише одиниці. Чинний мер Львова Андрій Садовий, уже кілька тижнів знову як безпартійний, був висунений Республіканською християнською партією. Опоненти дорікають Садовому, що він зумисне взяв собі маловпливову у Львові політсилу, перед якою не доведеться звітувати в разі перемоги на виборах. Крім потужного власного ресурсу, фінансового і медійного, Андрій Садовий та його команда розраховують також на підтримку тих впливових регіоналів з уряду, які взялися активно фінансувати Львів у підготовці до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Щоправда, публічно Садовий відмовився від присутності свого образу в телевізійній рекламі Партії регіонів. Та ця відмова, як і вихід із партії “Наша Україна”, — швидше інформаційні приводи задля підігріву інтересу до власної персони, ніж послідовні політичні кроки. Зараз Садовий фактично грає на боці регіоналів.

Головний конкурент Садового — народний депутат Петро Писарчук, голова Львівської обласної організації Партії регіонів. Навесні йому не вдалося переконати своїх партійних керівників у Києві віддати крісло очільника облдержадміністрації. Якби тоді соціологи провели відповідне опитування львів’ян, то левова частка їх, напевно, підтримала б таке рішення Банкової як найменше зло, адже Писарчук — свій, галичанин. Однак, як вважають деякі експерти, його не призначили губернатором саме тому, що Львову не збиралися догоджати, а вирішили приборкати. Не переконати, бо це у випадку з регіоналами неможливо, а нагнути — таке в драматичній історії Галичини траплялося вже не раз. Тому й зараз сумнівно, що “мудрий газда і свій чоловік” Писарчук, який усіляко підтримує цей багаторічний образ, заручиться підтримкою своїх високопоставлених партайгеносе.

Зважаючи на високий рейтинг партії “Фронт змін”, до змагання за мерство мав би долучитися й голова Львівської обласної організації партії Степан Кубів, досвідчений фінансист. Однак незвично короткий цьогорічний термін виборчої кампанії і значно скромніші фінансовий та медійний ресурси, ніж у суперників, можуть завадити Кубіву скласти гостру конкуренцію в змаганні. Хоча виборча інтрига і можливість для сенсації лишатимуться до останнього.

Кому довіряє Львівщина*

Олег Тягнибок — 47%

Юлія Тимошенко — 46%

Арсеній Яценюк — 40%

Сергій Тігіпко —29%

Анатолій Гриценко — 27%

Віктор Ющенко — 27%

В’ячеслав Кириленко — 26%

Юрій Костенко — 16%

Микола Азаров — 10%

Віктор Янукович — 9%

Володимир Литвин — 8%

*За результатами вересневого опитування соціологічної групи “Рейтинг”. Опитано 1,2 тис. респондентів. Можлива похибка 2,8—1,7%

Роман ШОСТАК