Польський варіант: Газпром “відріжуть” від ямальсько-європейської труби?

Результати польсько-російських битв не тішать. Сторони поки ніяк не можуть досягти компромісу щодо постачань забраклого РП газу через випадіння з ланцюга трейдера РосУкрЕнерго. Але це тільки на поверхні, конфлікт куди глибший. Йдеться про польську частину газопроводу “Ямал-Західна Європа”, яку Газпром може втратити.

Газ або труба

Як відомо, учора, 20 вересня, польська нацкомпания PGNIG заявила про можливе обмеження постачань газу промспоживачам у четвертому кварталі через нестачі контрактованого палива у головного постачальника — Росії.

За словами прес-секретаря PGNIG Йоанни Закшевської-Васицької, компанії для стабільних постачань не вистачає близько 1,5 млрд. кубометрів газу. У липні PGNIG звернулася до “Газпрому” з проханням укласти короткостроковий контракт для забезпечення стабільних постачань на цей сезон, але і досі питання не вирішене.

Основна причина ситуації, що утворилася, — невиконання з 2009 року контрактових зобов`язань швейцарським трейдером “РосУкрЕнерго”, який у 2007-2008 рр. поставляв полякам майже 25% російського газу.

Компанія “РосУкрЕнерго” була створена у липні 2004 року, у розмірі 50% на 50% нею управляли дочірні компанії російського “Газпрому” і “Raiffeisen Investment AG”. Бенефіціарами компанії називали Дмитра Фірташа (45%) та Івана Фурсина (5%). Фактично компанія була монопольним постачальником імпортного газу в Україну. Уряд Тимошенко викреслив її зі “списку живих”, хоча газові непорозуміння для України на цьому не вичерпалася. Претензії “РосУкрЕнерго” (йдеться про рішення Стокгольмського арбітражу) не узгоджені до цього дня. Але мова зараз не про це. Газова проблема Росії і Польщі не закінчується на нещасливій компанії, ціна питання куди значиміша…

Минулого року “Газпром”, з урахуванням “з`їзду” з ринку “РосУкрЕнерго”, погодився на укладення короткострокового контракту для стабільних постачань в опалювальному сезоні 2009-2010 рр. Але погодився з оглядкою на основний газовий договір, який затвердив польський уряд у лютому. Він і визначав умови постачань в Польщу до 2037 року і транзиту російського газу по польській території до 2045 року, його підписання відкладається через зауваження Європейської комісії. І тут спливає найголовніше.

ЄК прагне змін умов в угоді, яка надає ексклюзивне право на використання польської частини Ямальского газопроводу російському “Газпрому”, що не відповідає Третьому енергопакету ЄС, спрямованому на розвиток конкуренції на енергетичних ринках Євросоюзу. Фактично йдеться про вільний доступ до газотранспортних мереж для усіх учасників ринку, що робиться, насамперед, для зниження паливної залежності від Росії. Польща, котра вступила в Євросоюз у 2004 році, зобов`язана дотримуватися європейського законодавства.

Якщо польська ділянка газопроводу Ямал-Західна Європа потрапить під контроль державної Gaz — System, то саме вона займеться постачаннями і транзитом російського газу в європейському напрямі. Абсолютно зрозуміло, що “Газпром”, у якого і так останнім часом прикростей аж занадто, — падіння цін на світових ринках на тлі кризи, диверсифікаційні проекти постачань газу в Європу, розробка сланцевих родовищ, а головне, його бажання будь-яким способом зберегти територію впливу, відлякує потенційних партнерів, — не бажає розлучатися з “власністю”. Він тягне час для відповіді польській стороні, оскільки розуміє, що його газовий “каблук” у напрямку ЄС може відвалитися. Монополіст ніби і згоден на поступки, але у вигляді прийняття Gaz — System тільки як технічного оператора.

Польща вирішила заспокоїти нерви росіян, заявивши, що “навіть якщо управління польською ділянкою газопроводу “Ямал-Західна Європа” вже у нинішньому році перейде в руки нового оператора — компанії Gaz System — тарифи за транзит газу, встановлені “Газпромом”, не змінять”. Про це заявив президент компанії Ян Хадам.

Але опір російської сторони, мабуть, ослабити не вдалося. Тоді у гру вступає ще один варіант зняти “царську газову лапу” з польського плеча. РП домовляється у жовтні 2009 року про постачання газу з німецькою E.ON Ruhrgas до 31 грудня 2011 року. Але цьому не судилося реалізуватися. Тоді в Польщі заявили, що усе зривається, оскільки Київ не дає згоди на транзит газу через Україну. Як з`ясовується, не в цьому справа. E.ON Ruhrgas повинен отримати відповідний дозвіл Газпрому (для нинішньої ситуації до 1 жовтня 2010 р.), останній “добро” не дає. PGNIG не бере участі у цих переговорах, отримання усіх необхідних дозволів є завданням німецької компанії.

***Польща, яка щорічно споживає близько 13-14 млрд. кубометрів газу, 70% імпортує, головним чином з Росії. Близько 60% газового імпорту поставляють через Білорусь і 40% — через Україну. Ситуацію ускладнює нестача в Польщі необхідної газової інфраструктури, яка б зробила можливим постачання із західного напряму, що робить країну залежною від постачань виключно зі сходу.

Е. ON Ruhrgas не коментує контракт з PGNIG до вирішення питання транзиту через Україну. Представник прес-служби компанії, відповідальний за контакти з іноземними журналістами, Адріан Шафранетц зазначив, що “ми не можемо давати детальнішу інформацію про контракт, поки не будуть вирішені усі питання щодо транзиту”.

Уся справа у тому, що E.ON Ruhrgas не може перепродавати законтрактований у “Газпрому” газ компаніям з третіх країн без додаткового дозволу росіян, що і вказано у договірних документах. А тут нюанс — для Польщі газ стане дешевший. Ну, хіба на це погодиться Газпром. Відпустити з гачка одну з географічно важливих країн ЄС не входить у плани російського монополіста. До варіанту “посадити на газову голку” зараз дуже легко підключити Україну, яка у цій історії грає зовсім не останню роль. Її проросійське керівництво, особливо з урахуванням очікуваних можливих газових поблажок, зараз погодиться на будь-який наданий північною сусідкою сценарій. Іншими словами, затягнути термін вирішення конфлікту ми можемо, що і буде на руку Кремлю, який і далі розмірковує.

Прибалтійський темперамент

Уся ця історія нагадує прибалтійську, але тільки нагадує. Литва та Естонія абсолютно спокійно можуть відтяпати у Росії труби, які власне, вже оцінили. Копійки виплатять “Газпрому” і стануть абсолютно незалежними. Раніше, бачачи полум’яний спротив країн Балтії, які увійшли в шенгенку, “дружити”, Росія підняла для них ціну на газ на порядок вище середньоєвропейської, заганяючи тим самим у фінансову безвихідь. Тоді прибалти і замислилися про створення у себе конкурентного газового ринку. Можливість їм надає згаданий Третій енергопакет ЄС. Головне — створити незалежного оператора і націоналізувати трубопровід.

Варіанти прості, зараз усе впирається в законодавче оформлення. Але, схоже, що мети буде досягнуто. Суть питання легко простежується. Для Росії прибалтійські країни, у першу чергу, — транзитні держави, саме через них ведуть багато торговельних шляхів в Європу. До цього варто додати високу пропускну спроможність морських портів, побудованих ще за часів СРСР (теж варіант причіплювання — мовляв, будували разом, а користуємося…). Хіба може “цар” упустити таку сферу впливу. Але ж були варіанти — не підіймати паливні ціни до абсурдних, не пресувати “мовний” скандал, не демпінгувати товар, а просто співпрацювати, не нав`язуючи своєї волі, тим самим покращуючи ставлення Заходу до себе коханої. Саме імперські замашки відштовхують від Росії її колишніх друзів. Але, мабуть, дуже складно для неї притупити амбіції, навіть якщо це шлях у безвихідь.

Застарілі ноу-хау російського політикуму

Причому, іноді методи росіян зберегти панування виходять за прийнятні рамки. Це стосується Ямальского договору від 1993 року між Польщею і Російською Федерацією. Передчуваючи “заваруху” навколо газопроводу, причому не на свою користь, голова російського уряду Володимир Путін 1 вересня 2009 року в Гданьську у рамках заходу з нагоди 70-ої річниці початку Другої світової війни на прес-конференції заявив про необхідність перевірити Ямальский договір на предмет корупції. За його словами, основою для цього є те, що “фізична особа з польського боку має 4%” компанії-оператора Ямальского газопроводу, незважаючи на домовленості, що акції фірми мають бути розділені 50% на 50% між РФ та Польщею.

Один з найбагатших поляків Олександр Гудзоватий (9-е місце в рейтингу найбагатших поляків за версією журналу “Wprost” із статками у 1,3 млрд. дол.), який володіє акціями компанії Gas, — trading яка у свою чергу має акції компанії-оператора польської частини Ямальского газопроводу, миттєво відреагував, розбивши звинувачення російського прем`єра “в пух і прах”. Він також спростував інформацію, що “Газпром” побудував і профінансував польську частину Ямальского газопроводу, зазначивши, що будували трубопровід польські фірми, а кошти надав російський Ощадбанк, за міждержавним договором. Грізного випаду з РФ не було. Значить, заяви поляка мають місце бути…

Задавити не можна дозволити

І ще один аспект питання. Не дивлячись на те, що Росія дуже скептично оцінює останнє світове ноу-хау — видобуток сланцевого газу, перспективи розробок цього альтернативного російському газу палива не стають примарними. Польща у цьому сегменті займає положення лідера на карті Європи. Зараз у країні розгортається масштабний проект з видобутку цього палива. Розробкою займуться ConocoPhillips, EXXON — Mobil і Marathon, а також Talisman Energy. Як запевняють експерти, польські запаси дозволять ЄС повторити “американське газове диво”, що радикально скоротить імпорт, а можливо, і стати експортером “блакитного” палива. У зв`язку з цим для добувних компаній країна запропонувала спеціальні податкові умови, які фахівці називають кращими у світі.

Росія стверджує, що видобуток сланцю невиправдано дорогий, тому ніщо не загрожує “Газпрому” — необхідно бурити велику кількість свердловин. Але Польщі і з цим пощастило — основні пласти розташовані в малонаселених районах.

Ось вам і претендент на конкурента, як не роздавити?..

Що стосується газового польсько-російського конфлікту, то переговори тривають. Як заявив польський прем`єр Дональд Туск, нова угода з “Газпромом” відповідає польським інтересам і незабаром буде підписана. Варто дочекатися результатів, щоб робити остаточні висновки. Єдине хочеться зазначити, що під час висловлених Путіним звинувачень Туск був присутній на прес-конференції, але промовчав… Зараз він підкреслює, що “головним завданням для польського уряду є не ідеологічні війни з будь-якою державою, а забезпечення польських будинків постійним постачанням газу на довгі роки за цінами, порівнянними з іншими подібними контрактами”. Щось це нагадує, українська влада немало зробила таких заяв, і усі вони закінчувалися здачею національних інтересів…

Олена БИСТРИЦЬКА