Партія регіонів: проект “від Збруча до Донця”

Для Партії регіонів наступні місцеві вибори 31 жовтня повинні стати підтвердженням їхніх попередніх політичних перемог. А саме — виграш президентських виборів, швидке формування коаліції та уряду, бліцкриг із відміною, а потім призначенням місцевих виборів за вигідними для себе правилами тощо.

Якщо результат місцевих виборів не дозволить сформувати більшості в місцевих радах навколо ПР, то це вдарить по легенді про міцність вертикалі влади та про непохитність позицій її лідера Віктора Януковича.

А в підсумку — і стати початком руху відцентрових сил. Як у провладній коаліції, так і в самій партії влади.

Цілі та завдання

З інформованих джерел стало відомо, що на нещодавній нараді Центрального штабу ПР було поставлено завдання: за підсумками виборів одноосібно взяти владу у всіх регіонах країни. За винятком хіба що Галичини та Волині, де плануються сформувати різноформатні коаліції під ПР.

Якщо подивитися на географічну карту України, то умовно можна сказати, що монопольна влада Партії регіонів має поширити свій географічно-політичний ареал від Збруча до Сіверського Донця, з анклавом на Закарпатті.

Протягом виборчих кампаній останніх 6-ти років регіоналам так і не вдалося вийти за межі дев'яти південно-східних регіонів. Однак із приходом Януковича на посаду президента, як бачимо, амбіції відвоювати центр України отримали нове дихання.

І зараз у ПР є ресурс для реалізації цих планів.

По-перше, наявність у президента слухняного уряду та парламенту забезпечила швидке формування вертикалі влади на місцях. Адмінресурс, на відміну від часів Ющенка, сконцентровано в одному центрі. І його вже налаштовано діяти за перевіреними механізмами зразка 1999-2004 років.

По-друге, опозиційні сили деморалізовані швидким взяттям влади з боку ПР, при наступі на свободу слова. Їхня розрізненість поки не дозволяє говорити про ефективну систему стримування й противаг владі.

По-третє, загальна апатія виборців, яка має найбільш виражений характер якраз у центрі України.

Й, по-четверте, стислі строки та нові правила проведення місцевих виборів, які, до того ж, уже зазнали коригування на позачерговій сесії 30 серпня, і можна очікувати внесення ще ряду змін в закон по ходу самої кампанії, як це було на останніх президентських виборах. Головне ж, що повний сценарій дій відомий лишень ПР, що не дозволяє опонентам влади провести повноцінну виборчу кампанію.

Очевидно, що Партія регіонів усе ж-таки не в усіх центрально-українських областях набере найбільшу кількість голосів, щоб одноосібно сформувати більшості в місцевих радах.

Проте, завдяки мажоритарній складовій виборів, фракцій партій-сателітів ПР та рекрутингу депутатів з опозиційних фракцій — цілком можливе формування коаліцій, де першу скрипку будуть грати регіонали. Детально про технології маніпуляцій на місцевих виборах ми вже писали на УП.

І навіть пом'якшення виборчого закону, яким дозволено приймати участь місцевим осередкам партій, що зареєстровані менш ніж за рік до виборів, свідчить не про демократичні наміри влади, а про прагматичний розрахунок.

По-перше, поламати можливість для консолідації опозиційних сил, які будуть боротися один з одним на одному електоральному полі, розпорошуючи протестні голоси виборців. А по-друге, нові політичні проекти все одно не матимуть часу для проведення повноцінної кампанії. А тому не будуть складати реальну загрозу владі.

Ризики та загрози

Але в сценарії, який було розроблено в ПР, є декілька вразливих моментів, котрі несуть загрози й ризики для влади.

Першою загрозою є соціально-економічна ситуація в країні. Вона, незважаючи на запевнення уряду про покращення життя, для пересічного виборця тільки погіршилася. Особливо після підняття тарифів на газ, намірів підвищити пенсійний вік, збільшення тиску на малий та середній бізнес.

Це неодмінно повинно було вдарити по рейтингам ПР, що й засвідчили останні соціологічні дані Центру Разумкова. Електоральна підтримка Партії регіонів у серпні впала до 27,6% з 41,5% у травні.

Другою загрозою є низький рівень підтримки парламентських сателітів ПР — Народної партії Литвина та КПУ.

А новий рейтинговий партнер Сергій Тигіпко зі своєю “Сильною Україною” може втратити існуючу достатньо високу підтримку після історії з проектом Податкового кодексу та підписанням меморандуму з МВФ. Або, у випадку відставки з поста віце-прем'єра, взагалі створити коаліції в місцевих радах з опозиційними силами.

Попри запевнення керівництва ПР про домовленості з Тигіпком і Яценюком, прогнозувати дії останніх після виборів досить важко. Особливо зважаючи на образу кожного з них на Януковича через неотримання посади прем'єр-міністра.

Запобіжники

Саме тому Партія регіонів заздалегідь готує запобіжники цим ризикам.

Першою ластівкою та пробним каменем стала відміна виборів у Ізмаїлі, де кандидати від ПР не поділили, хто буде висуванцем на виборах мера, що могло відкрити дорогу для перемоги кандидата від “Сильної України”.

Окремою темою є ситуація в Києві. Тут Партія регіонів взяла владу в місті без виборів, усунувши Черновецького від фактичного керівництва столицею та прикриваючись голосами його фракції в Київраді.

Проте навіть цей факт не додав голосів ПР, а рейтинг головного її партнера Черновецького фактично зведений до статистичної похибки.

Так, згідно даних дослідження КМІСу, проведеного на початку липня, ПР була лише четвертою за рейтингом, маючи лише 11,8% підтримки. А в трійці лідерів на посаду київського міського голови були Віталій Кличко (27,2%), Сергій Тигіпко (19,9%) та Віктор Пилипишин (11,9%). Натомість Олександр Попов мав лише 5,4%.

Очевидно, відсутності виборів мера столиці та Київради, попри те, що в інших містах, де були проведені дострокові вибори, вибори відбудуться 31 жовтня, ПР виявилося замало.

Й вони разом із Черновецьким та парламентською коаліцією вирішили скасувати столичні райради за 2 місяці до виборів, а з ними й вибори в Києві 31 жовтня. Цю процедуру було запущено Київрадою 25 серпня.

Київ завжди мав стратегічне значення, тим більше ПР не забула 2004 рік. Тому такий крок виглядає досить логічно.

Не слід також недооцінювати використання судів для усунення конкурентів або ж для внесення хаосу в ряди конкурентів.

Зокрема, відома історія із судовою забороною змінювати керівництво київської та львівської обласних парторганізацій “Батьківщини”. Чи, до прикладу, скасування Сумським окружним адмінсудом реєстрації облорганізації партії “За Україну!”.

Отже, як бачимо, Партія регіонів має досить амбітні плани та можливості стати партією-гегемоном у переважної більшості регіонів України.

Якщо ж усе піде не за сценарієм ПР, то закон про місцеві вибори виписаний так, що слухняна ЦВК чи Конституційний суд у будь-який момент можуть скасувати місцеві вибори. Чи то в зв'язку з технічною неможливістю їх проведення, чи то в зв'язку з невідповідністю закону про вибори вимогам Конституції.

І — приурочити наступну дату місцевих виборів до намірів команди Януковича відкоригувати Основний закон на користь розширення повноважень глави держави.

Володимир ПОЛЯКОВ, Ярослав МАКІТРА