“Основи економічного прогресу світу під загрозою”, — нобелівський лауреат про зміну клімату

Таким було чергове нагадування людству про загрози змін клімату на планеті. Про наслідки цього процесу та способи боротьби з нею ми поговорили із Нобелівським лауреатом миру доктором Раджендра К. Пачаурі.

Учений досліджував ресурсну економіку та бізнес, зміни клімату у США із середини 1970-тих. 2002 року він долучився до Програми ООН із навколишнього середовище (UNEP). 2007 року очолювана Раджендрою К. Пачаурі Міжурядова група експертів із зміни клімату (IPCC; організація, створена ООН) отримала Нобелівську премію миру за дослідження наслідків глобального потепління.

За місяць доктор Пачаурі відвідає Україну, щоб узяти участь у четвертому Київському міжнародному економічному форум, який відбудеться 5—6 жовтня. Медіапартнером події є інформаційна агенція “Дивись.Info”.

— 2015 року на Паризькій кліматичній конференції ООН світ отримав новий документ про боротьбу із глобальним потеплінням. Які результати є від дії Паризької угоди?

Паризька угода — це лише перший крок. Вона відкриває шлях до змін. Проте вона не дає готових рішень для призупинення змін клімату таким чином, щоб загальне підвищення температури становило не більше 2 градусів до кінця цього століття — так, як це було в доіндустріальний час.

Паризька угода є кроком уперед, але цей крок ще не є чітко визначеним. Я вважаю, що уряди країн почнуть працювати над законопроектами, пов’язаними з навколишнім середовищем, тільки якщо молодь візьме ініціативу на себе й вимагатиме дій від урядів. Думаю, що шанси на успіх є.

Паризька угода дає нам можливості, але не дає готових рішень. Однак ця угода потрібна для того, щоб рухатися вперед.

— Яке майбутнє у боротьби із глобальним потеплінням після виходу США із Паризької угоди?

На щастя, є багато людей, навіть у США, які кажуть, що після того, як Дональд Трамп  вирішив відмовитися від Паризької угоди, вони працюватимуть над питаннями клімату ще більш сумлінно. Можливо, ви пам’ятаєте реакцію канцлера Німеччини та президента Китаю після рішення Дональда Трампа. Вони пообіцяли й надалі працювати, користуючись положеннями Паризької угоди, та зазначили, що питання щодо її перегляду не стоїть взагалі.

Може статися, що навіть не бажаючи того, Дональд Трамп підштовхнув інші країни до більш рішучих заходів. У США також є міста і штати, які активно працюють у напрямку боротьби зі зміною клімату.

— Більшість країн світу непокоїть підвищення рівня життя населення, а не зміни клімату. Навіть Україна, яка є відносно багатою країною, але залишається однією із найбідніших країн Європи, це питання навряд чи можна назвати першочерговим. Як зацікавлювати такі країни у змінах клімату? Що пропонувати їхньому населенню?

Потрібно їх переконати. Неможливо побороти бідність у той час, коли серйозно змінюється клімат. Подивіться, що сталося в Техасі протягом останніх сорока років. Скільки шкоди було завдано економіці через стихійні лиха! Якими б не були досягнення прогресу, десять років важкої праці можуть бути знищені за десять хвилин.

Потрібно усвідомити, яку високу ціну ми платимо за наслідки зміни клімату. Вам здається, що прогрес надає багато переваг, але насправді самі основи економічного прогресу знаходяться під загрозою.

Якщо існує проблема водопостачання, якщо стихійні лиха завдають великої шкоди,  якщо є періоди аномальної спеки, якщо відбувається зниження продуктивності сільського господарства — як може відбуватися економічний прогрес? Усі вищезгадані проблеми обов’язково виникатимуть у результаті зміни клімату.

Потрібно бути далекоглядними й інформувати людей. Якщо не вживати протидій, виникне серйозна загроза для нас і наших дітей.

— Одним зі способів боротьби з глобальним потеплінням є перехід на відновлювані джерела енергії. Але цей процес досить дорогий. Чи повинні багаті країни допомагати бідним у переході на відновлювані джерела енергії, щоб у майбутньому не було різниці в добробуті між різними країнами?

По-перше, деякі технології використання відновлюваних джерел енергії в даний час є більш привабливими, ніж використання традиційних горючих корисних копалин. У деяких країнах галузь добування горючих корисних копалин є взагалі дотаційною. Тобто та ціна, яка сплачується за використання горючих корисних копалин, не є показовою. Думаю, що інвестиції у відновлювані джерела енергії є економічно виправданими.

Я з вами згоден у тому, що країнам, які розвиваються, важко знайти фінанси не лише для переходу на відновлювані джерела енергії, але навіть на проекти, пов’язані з традиційними технологіями. Було б добре, якби розвинені країни надавали фінансову допомогу країнам, що розвиваються, для створення взаємовигідного співробітництва. Таким чином багаті допомагали б не тільки бідним, а й світовому суспільству в цілому.

Ідея загальної взаємодопомоги є чудовою в міжнародному контексті. Коли я мав честь отримати Нобелівську премію від імені Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, у своїй промові я використав фразу на санскриті, яка означає: “Всесвіт — одна сім’я”. Усі ми — одна сім’я.

Якщо в одній частині світу є біда, її вплив відчуватиметься і в інших частинах світу. Якщо десь далеко люди тікають зі своєї країни, вони приїдуть як біженці до вашої країни. Тому потрібно зробити так, щоб люди відчували себе захищеними, маючи гідний рівень існування будь-де.

В іншому випадку люди тікатимуть, сідатимуть у човни, деякі з них потонуть, а деякі приїдуть до вашої країни в якості біженців. І що потім робити?

— Окрім змін клімату, ви досліджуєте перспективи економічного розвитку світу. Те, що сьогодні у багатьох країнах популісти отримали владу, пояснюють зокрема наслідки економічної кризи ще 2008 року. Післявоєнна економічна система дає дедалі серйозніші збої. На яких принципах потрібно будувати світову економіку у майбутньому?

Я думаю, що світова економіка має бути побудована на певних фундаментальних основах.

По-перше, потрібна чесна, неупереджена система торгівлі. На даний момент світова торгівля є такою, що деякі країни отримують переваги перед іншими країнами. Шкода, що в рамках СОТ немає обговорень цього і ми не просуваємося вперед.

По-друге, необхідно змусити всіх платити за викиди діоксиду вуглецю. Якщо буде встановлено податок на такі викиди, тоді з’явиться можливість генерувати ресурси, які  забезпечать сталий енергетичний розвиток.

По-третє, я вважаю, що для світу дуже важливо було б дотримуватися принципу, коли 0,7 % від ВВП розвинених країн було спрямовано на допомогу державам, що розвиваються. Останнім часом допомога країнам, які розвиваються, суттєво знизилася, й це потрібно змінити.

Я гадаю, що деякі країни чинитимуть опір цим рішенням, але якщо ми всі турбуємося про благо суспільства, дуже важливо рухатися в цьому напрямку.

Це буде нелегко, проте ми повинні переконати розвинені країни, що надання коштів на допомогу менш розвинутим країнам задля їхнього розвитку є благородної справою. І що справедлива торговельна система також є благородною справою. Введення податку на викиди вуглецю обов’язково дасть позитивні наслідки.

— У попередніх інтерв’ю ви говорили, що надмірне споживання є головною проблемою сучасного людства. У вас є приклади країн, громадяни яких зменшили рівень споживання, відмовилися від споживацтва?

Я не прошу зменшити рівень споживання, я кажу, що потрібно змінити спосіб споживання.

Ми повинні усвідомлювати, як спосіб нашого споживання впливає на навколишнє середовище, і змінити його таким чином, аби зменшити викиди парникових газів та інший негативний вплив. Це означає, що потрібно обирати товари, виготовлення яких є найбільш енергоефективним.

Ми також маємо усвідомити, що щастя людини — в людських відносинах, а не у виробництві чи споживанні все більшої та більшої кількості товарів. Дружні стосунки дають набагато більше задоволення, ніж придбання, споживання та викидання речей. Ще одна річ, яку ми повинні зрозуміти, — це важливість збереження природи та її краси. Милуватися красою природи — велике щастя для людини.

Я хочу сказати, що нам потрібні зміни, нам потрібно змінити спосіб споживання таким чином, щоб не зашкоджувати навколишньому середовищу й екосистемі планети. І ці зміни потрібно провести дуже швидко.

— Ви вже не вперше приїздите до України. Наскільки країна змінилася за останні роки?

Я був у вашій країні лише один раз, і це було нещодавно. Але, звичайно, я багато читаю та пильно спостерігаю за тим, що відбувається в Україні. Я думаю, що зараз ви знаходитесь перед вибором, і у вас є дві можливості.

Перша: ви можете продовжувати вести бізнес у звичайний спосіб, але тоді ви будете змушені зіткнутися з певними проблемами та викликами.

Друга: ви можете поставити перед собою рішучі та амбітні цілі досягнення сталого розвитку. В такому випадку ви досягнете успіху як суспільство, і люди в Україні відчуватимуть себе у більшій безпеці та будуть задоволені життям.

Ви пройшли довгий шлях до демократії, у вас є перспективна модель розвитку, але ви повинні прийняти деякі важливі рішення. Хоча хто я такий, щоб говорити це. Вирішувати має народ України. Ваша молодь повинна взяти ініціативу у свої руки й зробити крок у вірному напрямку.

Михайло ДРАПАК