Не зуміли прочитати Україну. Як ФСБ провалила російське вторгнення — розслідування The Washington Post

За кілька днів до вторгнення в Україну російська Федеральна служба безпеки розіслала своїм інформаторам у Києві шифрування: пакуйте речі та їдьте, але залиште ключі від квартир. Наказ дав старший офіцер Департаменту оперативної інформації ФСБ. Під цією прозовою назвою ховається відділ, який мав виконати криваву роботу: знищити український уряд та встановити в Києві проросійський режим.

Оперативники ФСБ були такі впевнені в успіху, що, за словами українських та західних спецслужб, останніми днями перед вторгненням лише те й робили, що підшукували квартири для тих, хто приїде з ними.

“Вдалої поїздки!” — бажав офіцер ФСБ своєму колезі, який їхав до Києва курувати дії окупантів. Невідомо, чи дістався адресат цього перехопленого повідомлення до столиці: плани ФСБ впали разом із відступом російських військ у перші місяці війни.

Ці перехоплення — лише невелика частина секретних матеріалів, отриманих українськими та іншими спецслужбами, які потрапили до The Washington Post. Вони дають уявлення про роботу ФСБ — служби, яка несе величезну частку відповідальності за провал російського плану окупації.

Фундаментальний провал ФСБ

ФСБ десятиліттями шпигувала за Україною, вводячи агентів у її державні інститути, підкуповувала чиновників та намагалася завадити будь-якому дрейфу в бік Заходу. За межами Росії у ФСБ не було важливішої місії, ніж ця. Але їй не вдалося ні паралізувати роботу уряду України, ні розпалити бодай щось на зразок проросійської хвилі, ні скинути українського президента. За словами українських та західних експертів, аналітики ФСБ або не розуміли, яким сильним буде опір України, або не могли чи не хотіли донести до Путіна тверезі оцінки.

Принизлива поразка російської армії затьмарила провали ФСБ та інших розвідслужб РФ. Але ці помилки були в основі майже кожного воєнного рішення Кремля. “Російські й близько не вгадали, — каже один із високопоставлених американських чиновників, що мають доступ до секретної інформації. — Вони планували війну як операцію із захоплення стратегічних цілей, які були їм не до снаги. Це фундаментальна стратегічна помилка”.

Більшість інформації для цього розслідування надали західні спецслужби. Документи показують, що підрозділ ФСБ, який відповідав за Україну, перед війною збільшив штат. Він сподівався на підтримку широкої мережі платних агентів у силових структурах України. Дехто підкорився і саботував оборону України, інші, вочевидь, отримували від ФСБ гроші, але відмовилися виконувати накази Кремля після початку бойових дій.

Опитування, проведені за завданням ФСБ, показували, що українці готові чинити опір російському вторгненню, і надії на те, що окупантів зустрінуть як визволителів, зовсім не обґрунтовані. Попри це, ФСБ продовжувала надсилати до Кремля райдужні прогнози про те, що українці вітатимуть російську армію квітами. Звідси й план війни: захоплення Києва за кілька днів, ліквідація, арешт чи втеча Зеленського, створення політичного вакууму, який заповнять агенти ФСБ.

Натомість оперативникам ФСБ, які в якийсь момент дійшли до околиць Києва, довелося відступати разом із російськими військами. За словами українських спецслужб, тепер ФСБ відповідає на важкі запитання кремлівського начальства про те, чому стався провал, і де поділися величезні суми на фінансування таємних операцій.

Квартира для російського агента

Наприкінці лютого до Києва збирався приїхати старший офіцер ФСБ Ігор Коваленко. За даними української розвідки, він багато років був головним куратором відомих українських політиків та державних чиновників, куплених Кремлем, зокрема Віктора Медведчука.

Коваленко — старший офіцер Девʼятого управління Департаменту оперативної інформації. Управлінням керує Сергій Бесіда, який наприкінці 1970-х служив у КДБ. Наприкінці 2013-го Бесіда приїхав до Києва та переконував Януковича стріляти в учасників Майдану. 2019-го ФСБ розпочала масштабне розширення свого підрозділу, який курує Україну. Минулого літа воно зросло з 30 до 160 офіцерів, свідчать українські розвіддані.

Судячи з листування з підлеглим із ФСБ 18 лютого, Коваленко накинув оком на квартиру на Оболоні з видом на Дніпро. Він просив повідомити адресу квартири та контактні дані інформатора ФСБ, який її винаймав. Українська влада заявила, що мешканця затримали й допитали.

Той зізнався, що за кілька днів до вторгнення отримав інструкції ФСБ зібрати речі, залишити ключі та виїхати зі столиці у безпечне місце. Інші затримані надали аналогічні свідчення.

Сайт “Миротворець” описує Коваленка, 47, як кадрового співробітника розвідки, який останніми роками відповідав за керування звʼязками ФСБ з українськими депутатами головної проросійської партії.

Українські органи вважають, що в березні Коваленко міг перебувати за кілька кілометрів від столиці, у складі сил вторгнення. Але група ФСБ, якій доручили організувати спецоперації в Києві, відмовилася їх реалізувати, коли російські війська розпочали відступ.

Коли СБУ перехопила листування Коваленка, квартиру на Оболоні взяли під нагляд. Ні Коваленко, ні хтось із ФСБ там так і не зʼявився.

Почули те, що хотіли чути

Коли Росія форсувала підготовку до вторгнення, до СБУ річкою потекли розвіддані від західних спецслужб.

12 січня 2022-го директор ЦРУ Вільям Бернс із групою американських чиновників прибув до Києва. Він привіз докладну інформацію про плани Росії. Бернс намагався переконати Зеленського та його оточення в тому, що війна неминуча. Коли візитери поїхали, керівники українських спецслужб зібралися на нараду із Зеленським.

“Ми передали всю інформацію, якою поділилися американці, без жодних змін, — розповів один із учасників зустрічі. — За нашою інформацією, росіяни не планували масштабної війни. Нашим оцінкам та попередженням ЦРУ надали однакової ваги”.

Приблизно водночас органи безпеки України дістали відомості, що оперативники ФСБ підтримують прямий звʼязок із російськими повітряно-десантними військами. Пряма взаємодія ФСБ з військовими підрозділами була такою незвичайною, що розглядалася як тривожна ознака спільного оперативного планування. Невдалий штурм аеродрому в Гостомелі це підтверджує: перед штурмом біля аеропорту було помічено співробітників ФСБ.

Але інші розвіддані ставили під сумнів інформацію про те, що Росія готувалася до повномасштабних бойових дій.

У середині лютого Служба зовнішньої розвідки України направила до Росії агентів, щоб ті спостерігали за військовими частинами. Одна із груп виявила “потьомкінське село”: десятки танків під невеликою охороною, але без танкістів і бригад технічного обслуговування.

В інших місцях українські розвідники бачили колони російської техніки, що застрягла, у супроводі солдатів, які міняли пальне на випивку. “Багато хто був пʼяний”, — розповідає один з українських службовців, який вивчав розвіддані.

Ці дані підживлювали сумніви серед радників Зеленського з питань безпеки, деякі з яких зі зрозумілих причин не хотіли вірити, що вторгнення неминуче. Навіть європейські урядовці зберігали скептицизм. 8 лютого в Києві Емманюель Макрон заявив, що Путін особисто пообіцяв йому не йти на ескалацію. Шеф розвідслужби Німеччини Бруно Каль за кілька днів доти заявив, що рішення Путіна про напад “ще не ухвалено”. У день вторгнення Каля довелося евакуювати з Києва до Польщі автомобілем.

Зрештою, багато українських силовиків вважало, що нарощування військової могутності Росією — психологічний тиск. “Ми не чекали класичного вторгнення у стилі Другої світової з танками, артилерією та піхотою”, — розповів високопоставлений представник СБУ.

 

 

СБУ проти ФСБ

Історія СБУ, як і її російської суперниці, сягає корінням часів КДБ. Нинішні та колишні співробітники українських силових структур кажуть, що постійно боялися зрадників у своїх лавах, навіть серед керівництва. Один з офіцерів розповів, що другого дня війни щоразу, набираючи номер, щоб віддати наказ підлеглим, побоювався, що на дзвінок не буде відповіді або що підлеглий перейшов на бік ворога. За його словами, його приголомшило те, що йому не просто відповідали, а й виконували накази з точністю та рішучістю, які він рідко бачив до війни.

“Це парадокс української держави, — каже офіцер. — Навіть самі українці вважали, що держструктури корумповані й кишать російськими агентами”. Але після 24 лютого “держава не лише працювала, а й робила це більш ефективно, ніж будь-коли доти”.

Він та інші вважають, що багато в чому це пояснюється прикладом, який подав Зеленський своїм рішенням залишитись у столиці. Один зі старших радників розповів, що в перші тижні війни його привезли на зустріч із Зеленським. Він спустився в бункер, до якого вела заплутана система тунелів. “Я досі не можу згадати, де кабінет Зеленського, — сказав він. — Весь комплекс — це лабіринт”.

СБУ неодноразово намагалася очиститися від російських шпигунів і якоїсь миті навіть залучила до цієї роботи радника із ЦРУ. Декількох високопоставлених офіцерів СБУ звинуватили в державній зраді. Серед них — колишній голова управління в Херсоні, якого звинувачують у тому, що він наказав підлеглим піти зі служби, коли російські війська затопили регіон.

Минулого місяця заарештували ще одного співробітника СБУ Олега Кулініча. Звинувачення проти нього наголошують на масштабах російського проникнення. Кулініч входив до “сплячих агентів” під керівництвом колишнього заступника секретаря РНБО України Володимира Сівковича, який у січні потрапив під санкції США за роботу “з мережею російських шпигунів”.

За два роки до війни Сівкович поставив Кулінічу завдання розпочати крадіжку секретної інформації СБУ, яка могла б становити “оперативний інтерес” для спеціальних служб Російської Федерації.

У ніч перед вторгненням Росії Кулініч блокував поширення розвідданих, які попереджали, що російські сили в Криму почнуть атаку за кілька годин. Про це йдеться в українському обвинувальному висновку.

Рішення Зеленського усунути Баканова з посади голови СБУ продиктоване тим, що він не зміг повністю очистити відомство від російських агентів, вважає заступник голови Офісу президента України Андрій Смирнов. Загалом, за даними МВС України, в Україні затримано понад 800 осіб за підозрою в сприянні Росії шляхом розвідки чи саботажу.

Усі розвідки помиляються

У своїх оцінках щодо війни помилилися майже всі розвідслужби. Розвідспільнота США розгадала наміри Путіна, але недооцінила здатність України протистояти тиску. Через цю помилку США спочатку виявляли нерішучість у відправленні важких та складних озброєнь. Українські служби вважали, що російські війська погано підготовлені до повномасштабних бойових дій, та не вірили попередженням Заходу про вторгнення.

Але провали російської розвідки в Україні були системнішими: ненадійні джерела, небажання доносити до Кремля неприємну правду, зневажливе ставлення до України як до суперника, таке саме, як у самого Путіна.

ФСБ підживлювала це ставлення, надаючи аналітику, підготовлену для Кремля. У її джерел були свої причини — політичні й фінансові — прискорити початок російського вторгнення.

Конфіденційні доповіді аналітичного центру, що тісно повʼязаний із ФСБ, — московського Інституту країн СНД — підштовхували Москву до відновлення контролю над своїм сусідом. У доповіді за 2021-й ідеться, що вторгнення — єдиний спосіб “позбавити Росію вічної загрози, яка походить від маріонеткової держави, готової виконати будь-який наказ Заходу”.

Директор інституту Костянтин Затулін у телефонному інтервʼю наполягав, що виступав проти застосування військової сили проти України, та звинуватив українських союзників Москви в тому, що ті “завищували її очікування”. Головний із них — Медведчук, один із лідерів проросійських сил в Україні.

Війна майже відразу пішла не так, як Медведчук обіцяв Кремлю. І саме його політична мережа, а не уряд Зеленського, зрештою, розпалася, і до десятка високопосадовців покинули країну.

Коли в середині квітня Медведчука заарештували, українська влада запропонувала відправити його до Москви в межах обміну полоненими. Але Кремль не виявив жодної цікавості до угоди щодо звільнення олігарха.

Для Кремля “він — зрадник, тому що взяв гроші й не досяг жодних результатів”, — вважає український політолог Костянтин Батозький.

Головний парадокс

Одна з головних загадок: чому ФСБ помилилася в оцінках, хоча мала інформацію про те, що війна з Україною не буде легкою прогулянкою.

Опитування, проведені організацією, що тісно повʼязана із ФСБ, показали, що Путін глибоко непопулярний в Україні, і ніхто не зустрічатиме російські війська квітами. У квітні 2021-го опитування фірми Research & Branding показало, що 84% українців розцінили будь-яке подальше вторгнення російських військ як “окупацію”, і лише 2% — як “визволення”.

Друге опитування, проведене наприкінці січня, за кілька тижнів до початку війни, мало дуже докладний перелік запитань про сценарії вторгнення. Його замовив і представив колишній помічник Януковича Сівкович, якого звинувачують у створенні мережі “сплячих агентів”.

Чи можлива велика війна між країнами? Чи відчувають люди “почуття тривоги за себе та своїх близьких” у звʼязку з нарощуванням російських військ? Чи здатна армія України протистояти вторгненню?

Найрезонансніше питання — наприкінці анкети: “Чи готові ви за потреби захищати Україну?”. 48% відповіли на нього ствердно.

Цю кількість варто було б інтерпретувати як знак рішучості, що показує: мільйони громадян готові взяти до рук зброю проти Росії. Але ФСБ, можливо, дійшла іншого висновку, вважаючи, що меншість українців налаштована захищати свою країну. Незрозуміло, чи було результати цих опитувань точно передано до Кремля.

 

 

Наслідки провалів для ФСБ

В умовах цензури в російських ЗМІ важко зрозуміти, як Путін відреагував на провали ФСБ. Американська розвідка скептично сприйняла перші повідомлення про те, що Бесіда, який керував “українським напрямом”, понижений у посаді та навіть заарештований. Розвідники не бачили жодної інформації про те, що хтось із російських керівників спецслужб так постраждав.

“Ми маємо вагомі підстави вважати, що він досі на службі”, — говорить про Бесіду високопосадовець. Немає жодних ознак, що голова ФСБ Олександр Бортніков постраждав за провали свого відомства. Один із високопоставлених російських політиків, який має тісні звʼязки з Кремлем та ФСБ, також сказав в інтервʼю, що Бесіда продовжує виконувати обовʼязки.

За іншими даними, Путін відсунув ФСБ на другий план та переклав основну роботу в Україні на ГРУ. Українські чиновники стверджують протилежне. “Я не поділяю цього погляду, — каже один із силовиків. — ФСБ не впоралася із визначеним завданням. Але вона продовжує працювати. Хоча й без колишнього завзяття”.

ФСБ — як і російські військові — перегрупувалася та перемкнулися на окуповані території на Півдні та Сході. “Ми бачимо, що вони роблять у Маріуполі, Мелітополі, Херсоні” та інших окупованих містах, каже представник української розвідки. Співробітники ФСБ розпочинають реалізацію плану, який відомство спочатку розробило для Києва.

“Мета — політичний та економічний контроль, контроль над усіма сферами життя, — каже співробітник розвідки. — Кінцева мета — встановити проросійську владу”.

Херсон — страшна картина того, яким могло б бути життя в Києві, якби Росія захопила столицю. Мера міста Ігоря Колихаєва заарештували в червні, його місцеперебування невідоме, повідомив помічник мера. Його замінили колишнім офіцером КДБ, який також колись працював у СБУ.

Помічниця Ігоря Колихаєва Галина Ляшевська повідомила, що коли Колихаєва усунули з посади, 300 жителів міста вже вважалися зниклими безвісти. За останніми оцінками, ця цифра зросла вдвічі.

За словами Ляшевської, близько половини жителів міста з населенням 300 000 людей втекли. Організація Human Rights Watch зафіксувала десятки випадків тортур серед мешканців Херсона. “ФСБ не має форми, тому ви ніколи не знаєте, хто стоїть поряд із вами, — каже Ляшевська. — Для ФСБ тут просто рай. Вони можуть змусити будь-кого робити те, що їм потрібно”.

Війна затягнулася, і співробітники ФСБ перейшли на режим роботи з тримісячними ротаціями, розповідають представники українських служб безпеки. Оперативник ФСБ Коваленко, який цікавився квартирою на Оболоні, поїхав до Росії зі зламаним пальцем. Він явно переймається тим, що в його управління проникли українці. У розмовах із родичами, які відстежує українська розвідка, він розповів, що змінив телефон, адреси в Москві та навіть продав сімейні автомобілі. Згодом, наприкінці травня, він повідомив, що його відправляють назад до України на чергове завдання. Відтоді інформації про нього немає.