На державну службу — за банком?

Європейські чиновники і парламентарії можуть лише позаздрити своїм українським колегам у тому, як останні поєднують політичну і громадську діяльність з бізнесом.

Це вже аксіома: більшість громадян України йдуть у політику, щоб будувати власну бізнес-імперію або захищати існуюче “дітище”.

Промовистим доказом є рейтинги найзаможніших українців. Жоден такий список не обходиться без прізвищ чиновників. Зрештою, свідчень на користь суміщення окремими особами діяльності в держструктурах з підприємництвом вистачає.

Днями НБУ оприлюднив інформацію про власників істотної участі в українських банках. Подібну практику регулятор запровадив більше трьох років назад.

За цей час на банківській карті України відбулося чимало змін. До давніх державних закладів — Ощадбанку і Укрексімбанку — приєдналися ще три установи, які не змогли самостійно пережити кризу — “Родовід банк”, Укргазбанк і банк “Київ”.

Ці проблемні заклади ще можуть вижити, на відміну від учасників ринку, які два роки готувалися до ліквідації: Укрпромбанк, “Національний стандарт”, “Біг енергія”, “Європейський”, “Арма”, Трансбанк, Іпобанк, “Синтез” та “Причорномор'я”.

Очікувано впоралися з негараздами фінансові інститути представників великого капіталу — Приватбанк Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова та “Кредит- Дніпро” Віктора Пінчука.

Господар RosUkrEnergo Дмитро Фірташ лише збирається заволодіти системним банком. Тимчасом власник СКМ Рінат Ахметов навіть збільшив свою банківську колекцію за рахунок придбання “Ренесанс капіталу”. До того ж, йому належать Перший український міжнародний банк і Донгорбанк.

При цьому донецький бізнесмен є народним депутатом, хоча у Верховній раді він буває доволі рідко.

Втім, це не єдиний обранець, який поєднує роботу парламентаря з керуванням фінансово промисловою групою. Власник банку “Фінанси і кредит” і гірничорудної корпорації Ferrexpo Костянтин Жеваго теж має депутатський мандат.

В парламенті не раз поставало питання про складання повноважень Жеваго після того, як він призначив себе виконавчим директором Ferrexpo в кінці 2008 року. Як не дивно, підприємницькі запити наразі не змусили бізнесмена перебігти до коаліції, як це зробили інші бютівці-банкіри.

Так, не погребував змінити політичну орієнтацію заради бізнесу один з співвласників Брокбізнесбанку Олександр Буряк. Він кілька разів синхронно голосував з більшістю, чого не могли не помітити його однопартійці.

Крім цього, брат Олександра Буряка, інший співвласник банку Сергій Буряк увійшов до комітету з економічних реформ при президентові. Тож не дивно, що у лютому 2011 року фракція БЮТ виключила його із своїх лав.

Ще один “перебіжчик” з Блоку Тимошенко Олександр Шепелєв володіє Європейським банком раціонального фінансування. Депутату і його дружині Галині Шепелєвій опосередковано належить більше 90% статутного капіталу установи.

Цей банк набув скандальної слави. Разом з його акціонерами він проходив у справі колишнього тимчасового адміністратора “Родовід банку” Сергія Щербини, якого звинувачували у завданні збитків “Родоводу” на 40,9 мільйона гривень.

Згідно з актом Головного контрольно-ревізійного управління України, ці кошти він спрямував на оренду і ремонт будинку, до якого повинен був переїхати центральний офіс банку. Втім, цього не сталося. Договір оренди був підписаний з установою Шепелєва. Після переходу депутата до коаліції справа вщухла.

Вистачає банкірів і серед депутатів Партії регіонів. Крім Ахметова, це голова корпорації “Познякижитлобуд” Нвєр Мхітарян, який володіє Українським будівельно-інвестиційним банком.

Чи можливо, шоб ці депутати-банкіри відстоювали інтереси вкладників під час прийняття законів щодо фінансової галузі?

Втім, окрім парламентаріїв, є ще власники банків, які перебувають на державній службі. Так, віце-прем'єр Сергій Тігіпко перед поверненням у політику розпродав не всі свої активи. Урядовцю все ще належить невеликий банк “Бізнес стандарт”.

За даними НБУ, 97% статутного капіталу установи утримує холдингова компанія “Теко-Дніпрометіз”, яку пов'язують з лідером “Сильної України”.

Тігіпко купив цю фінансову установу ще за часів головування в НБУ. Подейкують, що тоді вона дісталася політику майже безкоштовно за умови, що покупець розрахується з кредиторами. Нині віце-прем'єрський банк посідає 71 місце за розміром активів, а його прибуток у 2010 році становив 1 мільйон гривень.

Інший державний службовець, голова харківської облдержадміністрації Михайло Добкін, хоч особисто і не помічений серед власників, але близькі до нього особи мають стосунок до банку “Золоті ворота”.

Серед його акціонерів — батько екс-мера Харкова Марко Добкін. Йому, за даними НБУ, опосередковано належить 19% банку. Три роки тому Марка Добкіна серед акціонерів не було, проте там був його молодший син і брат Михайла Дмитро.

Неможливо не згадати і старшого сина президента України Олександра Януковича, який є власником 100% акцій Всеукраїнського банку розвитку — ВБР. Раніше Олександр володів установою опосередковано. На початку 2011 року власником 100% акцій ВБР була фірма “Донснабтара”.

Темпи розвитку банку вражаючі. З початку 2011 року його статутний капітал зріс вдвічі до 310 мільйонів гривень. Нині ВБР посідає 113 місце серед українських банків за розміром активів, і у нього є всі шанси для посилення позицій.

Голова НБУ Сергій Арбузов давно товаришує з Олександром Януковичем. До того ж, мати керівника центробанку Валентина Арбузова головує в правлінні ВБР.

Банківська справа під силу не лише президентським дітям, а й екс-чиновникам. Ще один харків'янин, колишній голова облдержадміністрації Арсен Аваков теж банкір.

Йому опосередковано належить близько 25% харківського банку “Базис”. Однак значною часткою капіталу установи також володіють структури, якими Аваков керував до призначення на пост голови облдержадміністрації.

Недавно серед банківських власників з'явилася сім'я іще одного “колишнього” — Валерія Пустовойтенка. Екс-прем'єр разом з сином В'ячеславом заволодів часткою у банку “Даніель”. За розмірами активів ця установа посідає 84 місце.

Не лишилися осторонь і колишні менеджери “Нафтогазу”. Найбільшими акціонерами Укргазпромбанку, установи з групи малих, є Богдан Клюк та Іван Діяк. Це топ-менеджери компанії “Укргазпром”, на основі якої був створений “Нафтогаз”.

Довгий час банк перших керівників НАКу непогано заробляв на співробітництві з державною компанією “Укргазвидобування”. Остання значну частину операцій проводила через Укргазпромбанк навіть після зміни менеджменту в “Нафтогазі”.

Подібну практику ще успішніше реалізував екс-голова “Київміськбуду” Володимир Поляченко, який є співвласником банку “Аркада”.

Досвід колишніх очільників “Нафтогазу” перейняв інший екс-керівник компанії Олексій Івченко: його сім'я володіє Єврогазбанком.

В цілому, серед кінцевих бенефіціарів банків значно більше колишніх чи теперішніх чиновників, ніж “чистих” бізнесменів. Очевидно, що період роботи на державу дає майбутнім банкірам безцінний досвід. Та чи лише досвід?

Дмитро ДЄНКОВ