ДАЙДЖЕСТ

“На “Азовсталі” розкладаються тіла й отруюють усе” — заступник командира “Азова”

[10:30 09 мая 2022 года ] [ ВВС News Україна, 8 травня 2022 ]

“Нереальні подвиги в нереальних умовах” та боротьба проти танків зі штрих-ножами в руках. Так описав оборону “Азовсталі” заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар в інтерв'ю ВВС.

Українські військові на “Азовсталі” перебувають у повному оточенні під цілодобовими обстрілами та авіанальотами. Якщо Україна та міжнародні організації так і не домовляться з Росією про припинення вогню та вихід українських бійців із міста, то тоді ймовірна їхня загибель, кажуть азовці.

За словами Святослава Паламара, вони не розглядають можливості покинути сотні поранених бійців та тіла загиблих і піти в прорив. А малу групу військових, що наважилися це зробити, вважають зрадниками.

Крім того, на “Азовсталі” поранені військові вмирають саме через інфекційні гангрени. У облаштованому там шпиталі обмаль антибіотиків, і немає змоги проводити ампутації.

Тому евакуація поранених — це першочерговий пріоритет. Як і збір тіл сотень загиблих.

ВВС: Що відбувається наразі на “Азовсталі”?

Святослав Паламар: Прямо зараз відбуваються інтенсивні обстріли, бомбардування з літаків, ствольної артилерії, працюють так звані “Змії Гориничі” (реактивні установки розмінування, які випускають ракети для підриву мін - Ред.). За останню ніч ми нарахували понад 25 вильотів літаків, що скидали бомби. Це, зокрема, три стратегічні бомбардувальники, це танки, піхота, міномети, снайпери, кулеметники тощо.

Це дуже важка ситуація. Режиму припинення вогню немає. Чи вдасться нам вивезти сьогодні поранених, ми не знаємо. Переговори якісь тривають. Чи будуть виконані домовленості? Складно сказати.

Поранених потрібно якнайшвидше евакуювати. Сьогодні (8 травня) знову багато вбитих, поранених. Це наслідки дій військ Російської Федерації. У нас уже немає хірургічних інструментів. Немає можливості надавати кваліфіковану медичну допомогу.

Володимир Путін дав наказ припинити штурм “Азовсталі” ще 21 квітня. Ось що він сказав тоді на зустрічі з міністром оборони Сергієм Шойгу:

“Пропонований штурм промислової зони вважаю недоцільним. Наказую скасувати… Треба заблокувати промислову зону в “Азовсталі” так, щоб муха не пролетіла. Це той випадок, коли ми повинні думати — тобто ми завжди повинні думати, але в даному випадку, тим більше, про збереження життя і здоров'я наших солдатів і офіцерів. Не треба лізти в катакомби та повзати там під землею на цих промислових об'єктах”.

ВВС: Скільки загиблих та поранених зараз перебуває на “Азовсталі”?

СП: Кількості загиблих я озвучувати не буду. Повірте, йдеться про сотні українських військових. Поранених — близько 600 людей. Але ця цифра збільшується кожного дня, як і кількість загиблих.

ВВС: Чи можна говорити, що це все є повномасштабним штурмом саме “Азовсталі” та що завод оточений повністю?

СП: Ми кричимо про оточення з 1 березня. Найцинічніше те, що нам дають обіцянки: “Хлопці, протримайтеся до середини березня, а далі буде допомога”. Й нічого. “Протримайтеся до квітня — й все буде добре, класно”. Знову нічого в підсумку.

Ми сподіваємося, що завдяки журналістам та політикам, не всім, а тим, що справді намагаються допомогти, ми можемо вплинути на світ, на ООН щодо організації евакуації поранених та можливої екстракції (переміщення військових з ворожої території в зону безпеки за міжнародного посередництва - Ред.) військового гарнізону, який знаходиться тут.

На мою думку, цей гарнізон зробив більше, ніж він міг. Ви розумієте, з якою переважаючою силою противника ми боремося.

Володимир Зеленський запевняє, що наразі домовляються про евакуацію з “Азовсталі” поранених та медиків. Про це він заявив у своєму зверненні 7 травня.

“Фактично ми вивели цивільних з “Азовсталі” і готуємо зараз другий етап евакуаційної місії — поранених і медиків. Звичайно, якщо всі виконають домовленості. Звичайно, якщо не буде брехні. Безумовно, працюємо над тим, щоб вивести всіх наших військових, які захищають Маріуполь”.

На питання про розблокування Маріуполя Зеленський 8 травня відповів так: “Сьогодні це неможливо. В України немає важкого озброєння для розблокування воєнними методами”.

Евакуація цивільних

ВВС: Українських військових залучали до виведення цивільних з території “Азовсталі”. Яка була роль військових? Чи правда, що частина з них загинула під час цієї евакуації?

СП: Мені дуже шкода, що деякі політики говорять про те, що це успішна операція.

Два дні тому вбили трьох наших військових саме під час режиму припинення вогню, проголошеного для евакуації цивільних з “Азовсталі”. По машині, яка мала забрати цивільних та відвезти в точку призначення, вдарили з ПЗРК. Один військовий загинув, шестеро отримали поранення. Ще двоє військових загинули від бомб, скинутих з дрона. Це теж було під час припинення вогню та евакуації.

Після цього мене вразив цинізм наших політиків, які заявили, що все пройшло успішно. Вивезли сотні цивільних, але жодного слова не сказали про українських військових, про те, що вони при цьому загинули. Жодної подяки не висловили цим людям, які просто виконують свій обов'язок. Вони це роблять не за подяку, але згадати їх потрібно. Вони ціною своїх життів роблять у нереальних умовах нереальні, геройські подвиги.

Один із наших політиків під час переговорів про евакуацію сказав одному з наших командирів, що керує весь цей час обороною Маріуполя й займався евакуацією: “Ви там якимись своїми справами займаєтеся, але не тим, що потрібно”. Цей командир якраз потрапив під обстріл, і його мало не вбили. Це образа героя України. Це дуже неприємно. Після цього на серці лишається рана.

І ще рана залишається від слів, що вже зробили все можливе для порятунку людей. Все можливе потрібно було робити раніше. Ми з 1 березня закликаємо до евакуації людей. Тут ще залишаються тисячі. Десятки тисяч людей загинули під завалами. Не знаємо, скільки їх там. Це Маріуполь, це ціна таких довгих дій.

ВВС: З офіційних повідомлень ми почули про те, що евакуацією займаються ООН та Червоний Хрест.

СП: На територію “Азовсталі” не приїхала жодна міжнародна організація, не ступив жоден політик, щоб зрозуміти, що відбувається.

На територію “Азовсталі” не приїхала спецтехніка, щоб розібрати, розмінувати тощо. Все це робиться руками українських військовослужбовців під страшним, шквальним вогнем, під купою нерозірваних снарядів, касетних бомб, під обстрілами протипіхотними мінами.

ВВС: Чи можливо підтвердити, що з “Азовсталі” справді вивели всіх цивільних?

СП: Я не можу нічого підтвердити. Про те, що евакуацію цивільних завершили, можна буде сказати лише тоді, коли сюди хтось справді заїде та діями, а не на словах зробить те, що роблять українські військові.

Нехай встановлять реальний режим припинення вогню, нехай “сині каски” чи “білі шоломи” (міжнародні миротворці - Ред.) почнуть розбирати завали. Ми тільки тоді побачимо, що тут насправді відбувається, скільки цивільних загинули.

Ми навіть не знаємо, скільки саме тіл військових ми не змогли забрати з-під тих завалів.

Я вважаю, що російській стороні теж потрібно позбирати своїх убитих військових. Для цього потрібен режим припинення вогню та домовленості обох сторін про збір тіл загиблих. Зараз надворі вже тепло. Тіла починають розкладатися та отруюють усе.

“Ці військові заслужили на порятунок”

ВВС: Що потрібно робити просто зараз, щоб врятувати військових та цивільних, що могли залишитися на “Азовсталі”?

СП: Зараз потрібно добитися реального припинення вогню, вивезти звідси поранених. Їм украй важко, вони щодня помирають через брак лікування. Тут немає можливості надати їм нормальну медичну допомогу. Наступне — це екстракція, тобто виведення гарнізону або на територію третьої країни, або на територію України.

Ці військові, повірте, заслужили на це. Ці хлопці зробили неможливе в цих украй важких умовах. Грубо кажучи, зі штрих-ножами хлопці кидаються на літаки та танки. Я не знаю, чи були в історії прецеденти такого героїзму.

Коли ми чуємо, що в Україні підбили російський літак, підбили ракету, наше ППО спрацювало, підбили також якісь кораблі, в нас цього немає і не було всі ці два з половиною місяці.

Всі російські літаки, як працювали по нас, так і працюють. Із кораблів як стріляли, так і стріляють. Жодної допомоги.

ВВС: Чи відповідає дійсності те, що ще в березні українська влада запропонувала вам вийти з Маріуполя?

СП: Це була розмова. Це не був наказ. У березні йшлося про оточення 14-тисячого війська маріупольського гарнізону. Це кругова оборона та боротьба в оточенні. Вийти з такого котла — це означало б залишити на полі бою 99 % особового складу. А виходити звідти разом із пораненими та тілами вбитих — це означало загубити повністю весь особовий склад і припинити боротьбу.

Нас запитали, чи є в нас така можливість. Звісно, ми відповіли, що немає, оскільки ми не можемо залишити своїх поранених та тіла вбитих. Вважаю, що для того, щоб врятувати ситуацію, існує політика, існують переговори.

Ця ситуація критична. З кожною годиною вона стає ще критичнішою. Побачимо, що вдасться ще зробити для нас. Ми керуємося інтересами українського народу. Для нас пріоритетом є боротьба.

Чи покладемо ми свої життя? Ми готові загинути тут усі.

ВВС: Чи є загроза або ж уже й ознаки поширення інфекційних хвороб, як-от холери?

СП: Звісно, це може бути. Даються взнаки недостатнє харчування, постійні дими, підпали, горіння, ракетні гази.

ВВС: Скільки разів на день ви харчуєтеся? Чи маєте питну воду?

СП: Деколи раз на день, деколи без їжі проходить день. Як коли. Ми розтягуємо все, що маємо, ділимося.

Деякі запаси води ще є. До того ж у нас є технічна вода, яку ми кип'ятимо та п'ємо. Якось так.

ВВС: Чи справді зараз основна причина смертей з-поміж поранених — гангрени, які виникають через брак антибіотиків і неможливість провести ампутації?

СП: Наші військовослужбовці гинуть кожен день від важких поранень. У нас немає достатньо антибіотиків, перев'язувальних матеріалів, у нас немає свіжого повітря. Наш шпиталь бомбардують.

У нас багато контужених. У нас багато вбитих саме внаслідок бомбардувань. Ситуація просто катастрофічна.

Поранених потрібно негайно евакуйовувати. Для цього, своєю чергою, потрібно, аби наш головнокомандувач доклав усіх зусиль, звернувся до всіх міжнародних організацій для надання допомоги нашим солдатам. Вони, повірте, заслужили на це. Ми надіємося, що вдасться домовитися.

У будь-яких арміях світу, відповідно до Женевських конвенцій, прийнято не стріляти в шпиталі. Хоч пересувні, хоч стаціонарні. У нас інша ситуація. Але сподіваємося, що завдяки втручанню третьої сторони її вдасться владнати та евакуювати поранених, некомбатантів. Ідеться про медиків, яким також потрібна допомога.

ВВС: Є інформація про те, що окремі військові з командування 36 бригади морської піхоти пішли в прорив. Що про це відомо?

СП: Ситуація зараз на “Азовсталі” могла б бути кращою, якби не деякі зрадники, які залишили своїх побратимів та пішли в так званий “прорив”. Ми вважаємо це ганебним вчинком — залишити своїх людей на заводі та прориватися малою групою незрозуміло куди, підставивши всіх оборонців Маріуполя, але насамперед своїх людей та бійців. Вони також залишили всіх своїх поранених та загиблих напризволяще.

Це вчинок, якому з нашого боку немає прощення. Це люди, які підставили весь гарнізон.

Ми робимо свій вибір на користь держави та країни, а не себе самих. Ми не ставимо свої життя вище, ніж інтереси нашої країни.

ВВС: В Україні багато хто побоюється, що 9 травня можуть статися провокації та нова хвиля масованих бомбардувань. Чи очікуєте, що “Азовсталь” буде основною мішенню?

СП: Бомбардування тривають просто зараз. Вони відбуваються цілу ніч. Бомбардують фосфорними бомбами щоночі. Шкода, що нам постійно говорять: “Завтра ми вам поможемо”. Так було в березні, так було в квітні, в травні. Й ніхто нічого не робить за весь цей час.

Лише за одну ніч якось ми нарахували близько 60 авіанальотів з киданням по дві-три фугасні бомби. До цього додається корабельна артилерія. Це територія лише одного заводу. Уявляєте кількість жертв, поранених та руйнувань.

В українське місто прилітає пару ракет — ми говоримо, що це вже трагедія. А у нас лише за одну ніч прилітає вдесятеро більше. ППО нам не допомагає. Ніяке.

Тобто це виглядає як утилізація бойового комплекту ворога на території заводу “Азовсталь”. Ми так це розглядаємо. Добре, тоді не кажіть нам: “Ми вам допоможемо”. Кажіть: “Хлопці, вибачте, давайте, “Пока”.

Ми все ж таки сподіваємося, що наша влада, президент, політики зможуть вплинути на міжнародну спільноту. Надіємося, що завдяки журналістам і громадянському суспільству зможемо натиснути на ворога й домогтися режиму припинення вогню. Після цього можна було б евакуювати людей.

Жанна БЕЗП'ЯТЧУК