Морги переповнені, економіка падає: що відбувається через епідемію ковіда в Китаї

Китай переживає серйозний спалах захворюваності на COVID-19. Під тиском масових протестів влада країни різко послабила карантинні обмеження, але виявилася неготовою до масового зростання заражень. Згідно з оприлюдненою Bloomberg інформацією (за твердженням видання, взятою з внутрішнього протоколу Національної комісії охорони здоров′я КНР), в Китаї майже 250 мільйонів людей, що складає 18% від загальної кількості населення, могли заразитися коронавірусом за перші 20 днів грудня. Як наслідок, медична система країни не справляється з великою кількістю інфікованих, а морги переповнені померлими від коронавірусу.

Директор Національного центру інфекційних захворювань КНР Чжан Веньхун припустив, що захворюваність сягне піку впродовж найближчого тижня, який триватиме місяць-два. Проте ситуація може ускладнитися вже в наступному місяці, коли мільйони людей вирушать до родичів святкувати Новий рік за китайським календарем, а зараження з великих міст перекинеться в сільську місцевість, де рівень медичного обслуговування викликає велике занепокоєння.

Зростання захворюваності призвело до нестачі тестових наборів, протикоронавірусних та жарознижувальних ліків, насамперед ібупрофену та парацетамолу, внаслідок чого китайська влада була змушена заборонити експорт цих препаратів. За деякими даними, на сьогодні добове споживання ібупрофену становить 400 мільйонів таблеток, що складає близько місяця роботи фармацевтичних виробництв країни. Дефіцит на фармакологічному ринку виник не тільки через зростання захворюваності, а й через ажіотаж серед самих китайців, які почали закуповувати ліки наперед, побоюючись захворіти. Тепер багатьом людям доводиться шукати необхідні медикаменти на чорному ринку і в рази переплачувати за них.

У міру зростання захворюваності та поширення інформації про смертність інфікованих китайська влада відмовилася від оприлюднення щоденної статистики про епідеміологічну ситуацію (як це вона робила впродовж трьох років) і звузила визначення смерті від COVID-19, зараховуючи в цю категорію лише тих, хто помер від дихальної недостатності, викликаної коронавірусом. При цьому, до прикладу, летальні випадки серед людей похилого віку з іншими хронічними захворюваннями “не вважатимуться такими, що викликані COVID-19”. За словами міжнародних фахівців, такий підхід може призвести до заниження справжнього рівня смертності. Офіційні дані (до десяти осіб на день) уже зараз різко контрастують із міжнародним аналізом та реальними фактами. Так, за оцінками британської компанії Airfinity, яка займається моделюванням медичних даних, від нинішнього спалаху в Китаї можуть померти від 1,3 до 2,1 мільйона людей, тоді як щоденна смертність наразі може становити п’ять тисяч осіб на день.

Очевидно, що китайській владі важко визнати факт власної непідготовленості до нинішнього спалаху. Як і те, що від початку епідемії вона допустилася у стримуванні хвороби низки помилок, за які доводиться платити високу ціну не тільки самій країні, а й усьому світу.

Невчасне інформування світової спільноти про спалах коронавірусної інфекції та відсутність транспарентності у виявленні джерела хвороби призвели до зволікання в часі та запізнілої реакції на її поширення, як наслідок це спричинило смерть мільйонів людей. Що ж стосується самих китайців, то замість слідування загальносвітовим протоколам для набуття колективного імунітету, його навпаки ослабили шляхом виснаження імунної системи антинауковими та волюнтаристськими методами. Різка ж відмова від суворих обмежень у період традиційного сезонного загострення респіраторних захворювань разом з ослабленням імунітету багатьох громадян призвела до масового поширення хвороби.

Тимчасом Національна комісія з охорони здоров′я надала COVID-19 статус інфекційного захворювання більш низького рівня — категорії В, фактично зрівнявши із вторинними інфекційними захворюваннями. З 8 січня Китай планує зняти обмеження на в′їзд у країну та скасувати обов′язковий карантин для прибулих. Країна готується до “життя з ковідом”, яке вже потребує не суворих засобів контролю, а тільки “необхідного лікування та заходів стримування поширення й мінімізації впливу епідемії на економічний і соціальний розвиток”.

Політика жорсткого стримування коронавірусу сповільнила китайську економіку до найнижчих темпів зростання, призвела до спаду споживчого попиту, виробничих збоїв та негативно позначилася на ланцюгах поставок. Після швидкого оновлення у 2021 році, коли темпи зростання сягнули 8,1%, у 2022-му спостерігалися поквартальні злети і падіння. Зрештою, амбітний план — 5,5 %, встановлений на березневій сесії КПК, виявився недосяжним. За останніми даними Світового банку, очікується, що зростання реального ВВП сповільниться до 2,7 % у 2022 році і підвищиться до 4,3% в наступному на тлі відновлення економіки. Очікування зростання пов′язане зі зняттям широкого спектру обмежень та поверненням до нормальної економічної активності.

Зі свого боку китайська влада змінює політику стримування поширення коронавірусу за рахунок економіки на стимулювання останньої у 2023 році. Чергове засідання Політбюро під головуванням Сі Цзіньпіна та робоча конференція центрального уряду, які відбулися цього місяця, були присвячені саме різним заходам стимулювання економіки — розширенню внутрішнього попиту, підвищенню стійкості ланцюгів поставок, залученню додаткових іноземних інвестицій, зниженню безробіття тощо.

Однак чи йтиме відновлення такими швидкими темпами, як хотілося б китайським політикам, залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. У найближчій перспективі важливе значення матиме здатність китайської влади провести адаптивні заходи у сфері охорони здоров′я для зниження ризиків подальших економічних потрясінь, а також відновлення виробництва та ланцюгів поставок, що серйозно постраждали від постійних локдаунів, а тепер — високого рівня захворюваності серед працівників.

Наразі як промислове виробництво, так і сфера обслуговування серйозно потерпають від нестачі робочих рук (місцями до 60% працівників відсутні через хворобу) та збоїв у ланцюгах поставок. Як наслідок, багато іноземних корпорацій розглядають плани про перенесення своїх виробництв до сусідніх країн. З урахуванням того, що на Китай припадає майже третина світового промислового виробництва, нинішня ситуація несе серйозні ризики для світової економіки і глобальних ланцюгів поставок.

На сьогодні три основних економічних двигуни Китаю — споживання, інвестиції та експорт — наражаються на серйозні проблеми. Додатковий тиск на економіку чинять криза на ринку нерухомості та боргова криза, високий рівень безробіття серед молоді та старіння населення. До цього слід додати проблеми глобальної економіки, посилення світових фінансових умов та зростання геополітичної напруги, яка підштовхує Китай до чималих витрат на озброєння. Відтак, за даними Goldman Sachs, потенційне зростання ВВП Китаю впродовж наступного десятиліття сповільниться до 3%, а це означає, що він не зможе випередити США як провідну економічну державу світу до 2060 року.

Рішення КНР відмовитися від “політики нульового COVID-19” було позитивно сприйняте у світі, оскільки її частка у світовій економіці становить 18,5%. Втім, експерти передбачають мляве зростання економіки країни у першому півріччі 2023 року через необхідність пристосуватися до життя в умовах змін антиковідної політики та прогнозують зростання у другому. Повільне відновлення китайської економіки має й позитивний бік — воно допомогло б утримати ціни на енергетичні та сировинні ресурси на нижчому рівні та сповільнити темпи інфляції у світі.

Китай — найбільший світовий імпортер нафтопродуктів, тож на новину про його “відкриття” багато нафтових експортерів уже потирають руки. Серед них і Росія, яка намагається переорієнтувати свій експорт на Схід після втрати європейських ринків.

Поки що світ у передчутті та прогнозах, у яких активно фігурують надії на відновлення економіки Китаю та страх перед світовою рецесією. Наступний рік обіцяє бути нелегким: попереду багато “чорних лебедів” та “білих носорогів”. І якщо раніше Китай був двигуном світової економіки, то тепер цілком може стати і її гальмом.