Коматозний стан пенсійної “революції”

Із 1 вересня цього року мала б набрати чинності горезвісна пенсійна реформа. Але цей закон ще досі не підписаний спікером парламенту, а відтак і Президентом України. Усі пам’ятають, з якою гарячковістю, посеред ночі, ухвалювався цей сумнівний закон ще на початку липня. Президент України підганяв народних обранців, уряд України наполягав на якнайхутчішому ухваленню так званої пенсійної реформи, віце—прем’єр—міністр Тігіпко заявляв, що піде у відставку, якщо парламент не проголосує до кінця липня за цю реформу.

Зараз точиться багато розмов про те, чому досі не завізовано цей документ. Провладні депутати заявляють, що пан Литвин не підписав закон з тієї причини, що в парламенті зареєстровано постанову від депутатів—опозиціонерів щодо скасування рішення Верховної Ради про прийняття в цілому цього закону, оскільки значна частина народних обранців не проголосувала особисто за його прийняття. Таке пояснення виглядає смiшно, бо ні для кого не є секретом, що майже всі рішення парламенту не голосуються особисто депутатами, а “кнопкодавами” за помахом відомого диригента. І в такому разі треба було б скасовувати майже всі голосування в парламенті.

Очевидно, що саме на Банковій вирішили пригальмувати запровадження так званої пенсійної реформи або й узагалі її провалити. Головна причина — це стрімке зниження рейтингів Януковича та Партії регіонів, якщо новий пенсійний закон буде підписаний Президентом України. Зараз дуже важливо, аби нинішня влада зрозуміла: запровадження так званої пенсійної реформи у тому вигляді, у якому вона була проголосована в парламенті, призведе до повної катастрофи пенсійної системи України.

Невігластво як основа реформи

“Україна молода” неодноразово писала, що найстрашнішим у пенсійній реформі є те, що вона не лише не змінює несправедливий механізм обчислення пенсій для мільйонів звичайних українців — цей механізм став ще гіршим.

Мусимо констатувати, що жоден із 450 народних депутатів, не кажучи вже про урядовців та інших високопосадовців, не запропонував змінити цей несправедливий механізм. І тепер, коли пенсійну реформу запустять, для більшості звичайних українців кожен місяць їхньої офіційної роботи після 1 липня 2000 року може ще більше впливати на зменшення розміру пенсії. Ми вже показували на конкретних прикладах, як у двох осіб з однаковим стажем та заробітком до 1 липня 2000 року розміри пенсій можуть відрізнятися майже на тисячу гривень за місяць. Причому меншу пенсію отримувала особа, яка офіційно працювала після 2000 року, яка сплатила разом iз роботодавцем понад 30 тис. грн страхвнесків до ПФУ і “заробила” за це додаткових 9 років стажу.

Щоб не бути голослівними, проілюструємо зараз на конкретних прикладах, як додатковий стаж ще більше вплине на зменшення розміру пенсії після запровадження т.зв. пенсійної реформи.

Приміром, двоє жінок, які народилися в один день, скажімо, — 1 липня 1957 року, мають однаковий стаж та заробіток протягом 30 років своєї трудової діяльності до 1 липня 2003 року. Одна з цих жінок (назвемо її — перша заявниця) після 1 липня 2003 року не працювала або працювала нелегально, тобто не відраховувала страхових внесків до ПФУ, інша жінка (назвемо її — друга заявниця) працювала легально після 2000 року, заробляла середню зарплатню в державі й сумлінно платила страхвнески до ПФУ.

Згідно з новим пенсійним законом, вік виходу на пенсію цим двом жінкам збільшено на один рік, тобто право на повну пенсію за віком наступає для них тепер у віці 56 років.

Відрадно, що під тиском громадськості законодавці разом з урядовцями записали в останній редакції закону таку правову норму: “до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи”. Але у цьому випадку розміри пенсій цих жінок зменшується на 0,5 відсотка за кожний місяць дострокового виходу на пенсію.

У нашому прикладі перша заявниця скористалася цією можливістю, оскільки вона була непрацюючою і звернулася за призначенням пенсії після досягнення 55 років, а саме 1 липня 2012 року. Друга заявниця оформила пенсію у віці 56 років — 1 липня 2013 року.

Звертаємо увагу читачів, що у першому варіанті запропонованого урядом законопроекту для обчислення пенсії враховувався лише заробіток за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Під тиском громадськості законодавці дозволили до 1 січня 2016 року, за бажанням пенсіонера, подавати для обчислення пенсії свій заробіток за будь—які 60 місяців (5 років) поспіль до 1 липня 2000 року.

Обидві заявниці мали однаковий заробіток, і тому подали для призначення пенсії однакові довідки про свої заробітні плати за 60 місяців роботи до 1 липня 2000, і цей заробіток перевищив у 5 разів середню заробітну плату в державі на той час.

Щоб не наводити зараз численних розрахунків розмірів пенсій цих двох заявниць, зазначимо лише, що за додаткових 10 років стажу (2003—2013 роки) і сплачених майже 50 тис. грн страхвнесків до ПФУ розмір пенсії у другої заявниці може бути на понад 1 тис. 100 грн меншим, ніж у першої заявниці, яка цих 10 років взагалі не працювала або працювала в “тіні”. Звертаємо увагу читачів, що під час проведення розрахунків пенсій цих двох осіб уже враховано зменшення розміру пенсії на 6% першій заявниці за 12 місяців її дострокового виходу на пенсію (0,5%?12=6%).

Відразу зазначимо, що в тих осіб, які підуть на пенсію після 1 січня 2016 року і які не зможуть подати довідку про заробіток за 60 місяців роботи до 1 липня 2000 року, розміри пенсії можуть бути на понад 2,5 тис. грн меншими, ніж у тих осіб, які мають право подати таку довідку.

Виникають запитання: чому ніхто з розробників так званої пенсійної реформи не несе відповідальності за свої злочини перед українським народом? Чому звичайні українці повинні страждати через невігластво своїх керманичів?

І це вже відбувається не вперше в історії становлення пенсійної несправедливості в Україні.

За реформи відповідає влада

Коли колишній Прем’єр—міністр України Віктор Янукович напередодні президентських виборів 2004 року провів постановою уряду підвищення пенсій майже 80% пенсіонерів, які мали стаж роботи понад 20 років (жінки) та 25 років (чоловіки) і зрівняв ці пенсії однією межею — прожитковим мінімумом для непрацездатних, тоді жоден високопосадовець органів ПФУ та Мінпраці не виступив проти цієї пенсійної несправедливості, яка призвела до ще більшої зрівняйлівки в пенсіях.

Подібне сталося 2008 року, коли тодішня прем’єрка Тимошенко постановою уряду запровадила чергову зрівняйлівку в пенсіях, оскільки встановила розмір пенсії не нижче прожиткового мінімуму навіть тим особам, які жодного дня не працювали.

Мало хто заперечуватиме проти того, що людям треба платити пенсію не нижче від прожиткового рівня. Але водночас не можна призначати однакову пенсію тій особі, яка має 20 (жінка) і 25 (чоловік) років стажу, і тій особі, яка жодного дня не працювала!

Нинішня влада не хоче чути голос громадськості, попри передвиборчі обіцянки “почути кожного”. Як не пригадати парламентські слухання з питань пенсійної реформи, на які запросили Героя України Юрія Шухевича, не надавши слова? А сказати йому було що: у своєму виступі пан Юрій мав викрити головні причини пенсійної несправедливості та вказати шляхи її подолання. (Крім того, тоді Юрій Шухевич вручив Сергієвi Тігіпку підбірку статей “УМ” на пенсійну тему. Але вірити в те, що віце—прем’єр їх перечитував і зробив якісь висновки, не доводиться). “Якби цим пенсійним “реформаторам” обчислили пенсії не відповідно до їхніх привілейованих пенсійних законів у розмірі 90% заробітку за останній місяць роботи на привілейованій посаді, а — відповідно до “справедливого”, за їхніми ж словами, порядку обчислення пенсії, який вони витворили для звичайних українських пенсіонерів, тоді українці почули би справжню “пісню” про пенсійну справедливість!” — каже Юрій Шухевич.
Законопроект “поховано”?

На жаль, українські можновладці ніяк не хочуть зрозуміти одну просту істину, яка полягає в тому, що розмір пенсії не повинен залежати ні від дати звернення за призначенням пенсії, ні від того, до якої категорії належить особа (народний депутат, міністр, суддя, прокурор, державний службовець тощо). Розмір пенсії повинен залежати лише від періоду та величини сплачених страхових внесків. Необхідно встановити в Україні єдину систему обчислення пенсії, а саме: чим більша сума сплачених страхових внесків і чим довший період сплати цих внесків — тим більші суми виплатять платникам цих внесків. У разі встановлення такого механізму обчислення пенсії можна буде спокійно вирішити проблему з підвищенням пенсійного віку. Якщо хтось захоче піти раніше на пенсію, то ця особа отримає пенсію залежно від розміру сплачених страхових внесків. Кожна людина зможе тоді сама вирішити, коли їй iти на заслужений відпочинок. Причому необхідно обов’язково встановити такий порядок, щоб накопичені суми страхових внесків не пропадали безслідно у разі смерті платника цих внесків, а переходили до його спадкоємців.

Усi ці нововведення можна було би запровадити в Україні, якби на це була воля тих осіб, які роками є при владі і які довели до абсурду нинішню пенсійну систему. Хотіти — це могти. Але, на жаль, українські можновладці не хочуть змінювати несправедливу пенсійну систему в Україні. Перед наступними виборами вони знову битимуть себе в груди, наввипередки розказуючи, як вони турбуються про звичайних українських громадян, а останні знову повірять у солодкі обіцянки можновладців. Можливо, вже настав час українцям змінити своє ставлення до неправдомовців та почати оцінювати людей не за їхніми словами, а за ділами?

Олекса ЧОРНОТА