Домашня робота

Коротко про бажання глави держави, які, на мій погляд, цілком відповідають можливостям і перегукуються із соціальними побажаннями його попередників. По-перше, Президент країни доручив здійснити поетапний перерахунок пенсій з тим, щоб переглянути їх розмір дев’яти мільйонам громадян, які вийшли на заслужений відпочинок до 2008 року. По-друге, запропонував з 1 липня цього року збільшити виплату за вислугу років військовослужбовцям і підвищити на 30—50 відсотків виплати одному мільйону учасників війни. По-третє, 173 тисячі членів сімей загиблих та інвалідів війни від липня мають одержувати допомогу в середньому на 119 гривень вищу за теперішню. По-четверте, шести мільйонам громадян — вкладникам Ощадбанку колишнього СРСР — обіцяно компенсувати знецінені заощадження на 1 тисячу гривень. По-п’яте, Президент уже з травня доручив організувати іпотеку під 2—3 відсотки річних. Про те, що для уряду президентські ініціативи виявилися прикрою несподіванкою, свідчить чимало коментарів. Приміром, оцінки віце-прем’єр-міністра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка щодо вартості питання не збіглися з підрахунками адміністрації ініціатора на 8 мільярдів гривень. Поза тим, з огляду на помірну інфляцію, темпи приватизації і очікуване сезонне відновлення зовнішнього попиту на товари нашого традиційного експорту, уряд здатен запобігти критичному навантаженню на державний бюджет. Біда в тому, що на заваді може стати не грошовий, а адміністративний чинник. Ми це вже проходили й 2004-го, й 2007 року, коли президенти доручали урядам ту само домашню роботу. Але виконати її заважали дисбаланси у сфері зайнятості та оплати праці, диспропорції у розподілі національного продукту, корупція і прорахунки в кредитно-грошовій політиці.
Прем’єр-міністр Микола Азаров обіцяє виконати домашнє завдання системно, з використанням схем проектного менеджменту, європейського досвіду. Більш зрозумілою мовою, це коли члени уряду відповідатимуть за доступні ліки на полицях аптек, скорочення черги на одержання житла в регіонах або за помірні ціни на споживчому ринку — як за народні проекти. Тим часом поки найпалкіші побажання не трансформуються у конкретні бюджетні показники, а вони — в поліпшення добробуту маленьких домогосподарств, доти проекти залишатимуться буденним тостом одного кіношного дотепника: “Вип’ємо за те, щоб наші бажання завжди збігалися з нашими можливостями”.

Держстат повідомив, що в лютому, як ми й передбачали, інфляція виявилася ще більш помірною, ніж у січні — 0,2 відсотка. Базова, на яку не впливають ані сезонні, ані адміністративні чинники, ледь піднялася з нуля (0,1 відсотка). Тож інфляція у річному вимірі знизилася до трьох відсотків.

Поза сумнівом, помірний рух цін у лютому не усуває їх високого рівня для споживачів і низького — для виробників і надавачів послуг. Віце-прем’єр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко сподівається, що реалізація соціальних ініціатив Президента пожвавить внутрішній споживчий попит. Схоже на те, адже ми до всього стоїмо на порозі Євро-2012. А ще в резерві уряду залишається чимало інших важелів, за допомогою яких можна успішно розв’язати домашнє завдання Президента. Зменшення нарахувань на фонди заробітної плати, приміром, або, скажімо, скорочення пільг для тих, хто їх не потребує. Запровадження задекларованого податку на багатство, або зрештою — зниження ставки єдиного податку й наведення ладу в трудовому законодавстві. Адже послухати урядовців, то в “тіні” перебуває щонайменше 140 мільярдів гривень. Але чомусь, тільки-но мова заходить про “освітлювальну” реформу, починаємо із “закручування фіскальних гайок”, а відтак міграція підприємців “у тінь” тільки посилюється.

Віктор ГРИНЕВИЧ