Для кого друкує гроші Нацбанк?

Дві події останнього тижня наводять на одну і ту ж підозру — що Нацбанк надрукує мільярди гривень, які згодом потраплять до бюджету або допоможуть чиємусь бізнесу. Так вже було, але не в настільки великих масштабах.

Подія перша — рекордний “прибуток” Нацбанку. За зовнішніми ознаками, ця історія заслуговує діагнозу “емісійне фінансування бюджету”.

Подія друга — викуп банком “Дельта” держоблігацій НАК “Нафтогаз” на 5 мільярдів, яких у цього банку фізично бути не може. Ця подія схожа або на велику удачу, або на схему з використанням державних грошей в особливо великих розмірах.

17 мільярдів для Азарова

Новина про 17 мільярдів з'явилася 25 травня. Схоже, справи в уряду зовсім погані, незважаючи на оптимістичні звіти про перевиконання бюджету за доходами. Судячи з численних розповідей бухгалтерів і фінансових директорів, перевиконання створено штучно — за рахунок сплачених наперед податків і неповернення ПДВ.

Але й це не допомогло.

Перед тим як звернутися до Нацбанку, податківці придумали схему, за якою визнають недійсними податкові зобов'язання та податковий кредит в ланцюжках від малих підприємств до великих компаній.

У підсумку, великі компанії втрачають право на податковий кредит, і змушені сплачувати податкові зобов'язання повністю. Така схема широко застосовується з березня 2011 року.

Крім того, податківці часто малюють на папері доходи, які реально не збирають. Умовно, вони перевіряють підприємство, знаходять масові порушення і нараховують великі суми.

Підприємство подає до суду, і гарантовано його виграє. Але в проміжку між нарахуванням і програшем у суді податківці встигають відзвітувати перед “центром” про те, що перевиконали план.

Загалом, “намальовані” доходи є, але реальних немає. Очевидно, після цього новому главі правління НБУ подзвонили з Мінфіну, і попросили дати грошей, якими можна розрахуватися за Євро-2012 чи, скажімо, за купівлю нової форми для МВС.

Таким чином була придумана нова схема.

Відповідно до закону “Про бюджет-2011”, Нацбанк за підсумками 2010 року повинен був перерахувати до бюджету 9,7 мільярда гривень. Але НБУ вдалося зафіксувати вдвічі більший прибуток — 17 мільярдів гривень.

Цей “прибуток” — окрема розмова. Не секрет, що в кінці 2008 року НБУ видав понад 80 мільярдів гривень рефінансування. Значна частина виданих кредитів “зависла” назавжди.

Зокрема, це 2,1 мільярди, які отримав “Родовід Банк”, 413 мільйонів гривень банку “Київ”, і 7,1 мільярда “Надра Банку”. Виходить 9,6 мільярдів гривень “проблемки”, і це тільки ті випадки, які відомі широкому загалу.

За підсумками 2009 року, НБУ сформував під проблемне рефінансування резерви в розмірі 13,2 мільярдів гривень. Ця сума в перекладі на звичайну мову означає, що саме стільки Нацбанк ніколи не зможе повернути.

В 2010 році до цієї суми додалось зовсім небагато — 1,2 мільярда. Можливо, занижені резерви пояснюють, звідки виник надвисокий “прибуток”.

Ще одне можливе джерело “прибутку” — операції з резервами. Насправді, реальні доходи мізерні, вони дорівнюють відсоткам за держоблігаціями США, Британії та інших країн. Проте набагато більший “дохід” приносить переоцінка валюти в резервах.

Наприклад, є у Нацбанку 1 мільярд євро. Але на початку року один євро коштував 1,2 долара, а наприкінці року — 1,4 долара. У підсумку виникає “прибуток” у розмірі 200 мільйонів доларів, або 1,6 мільярда гривень. Цю суму НБУ пише собі в так званий “прибуток”.

На папері, тому що реально жодних доларів він не заробляє.

У банківській термінології це називається “прибуток нарахований, але не отриманий”. Простіше кажучи, якщо за підсумками 2011 року курс євро становитиме 1,1 долара, Нацбанк зафіксує збиток 300 мільйонів доларів.

Але це буде вже інша історія. А поки що можна ділити “прибуток”.

За законом, всі 17 мільярдів НБУ повинен перерахувати до бюджету. Але у регулятора немає рахунку, на якому лежать ці гроші. І не потрібно. Він їх просто “надрукує” на підставі своєї бухгалтерської звітності.

Це одне з головних фінансових зловживань “в законі”. Нацбанк не може отримувати “прибуток” взагалі.

НБУ — єдиний орган в країні, у якого немає рахунків, де вже лежать гроші. Він або створює гроші, або точно так само “знищує” їх через так званий емісійний рахунок. У просторіччі, це і називається “друкарський верстат”.

Якщо ще простіше, у глави Нацбанку в руці є чарівна клізма. Здавив її — гроші видавились в систему. Відпустив — гроші втягнулися в клізму. Клізма не заробляє нічого. Вона ганяє повітря туди-сюди.

А значить, справедливо було б анулювати всі фінансові результати, які нібито показує НБУ. За винятком прибутку від свиноферми, яку чесно придбав пенсійний фонд Нацбанку.

Зрозуміло, що ніхто не збирається відмовлятися від мільярдів, які виникають нізвідки на підставі бухгалтерських проводок. Замість цього Нацбанк і Мінфін граються в платника податків і податківця.

Іноді платник “поганий”. Наприклад, у 2009 році Юлія Тимошенко намагалася змусити НБУ перераховувати свої “прибутки”.

До того ж, щоквартально, а не за підсумками року. Однак Володимир Стельмах затявся, не без підказки президента Віктора Ющенка, який на той час користувався будь-яким приводом, щоб не дати прем'єру грошей.

У свої союзники вони взяли МВФ, який своїм Меморандумом виставив жорсткі орієнтири з “друкування” грошей.

Але сьогодні платник “хороший”, тому що президент, глава НБУ і міністр фінансів працюють в одній команді. Тому Нацбанк дасть стільки, скільки його попросили. Йому, за великим рахунком, все одно, надрукувати 1 мільярд чи 10.

17 мільярдів не надійдуть в обіг, а просто будуть записані в бухгалтерські рахунки уряду. Потім вони будуть використовуватися для фінансування бюджетних витрат.

Тобто, по суті ми маємо справу з емісійним фінансуванням бюджету. Тим самим, яке законодавчо заборонено ще з середини 1990-х років. Чому? Тому що легкі мільярди з такою ж легкістю розганяють ціни на продукти харчування та одяг.

І хто там казав, що інфляції 15% не буде?

100 мільйонів доларів для Лагуна

Участь Нацбанку в другій історії неочевидна. Цілком можливо, що вона свідчить виключно про фінансовий геній власника банку “Дельта” Миколи Лагуна.

27 травня з'явилася новина про те, що НАК “Нафтогаз України” для розрахунків з російським “Газпромом” за квітневі поставки газу продав банку “Дельта” ОВДП на суму 5 мільярдів гривень на умовах репо, тобто з умовою, що через певний час викупить їх назад за більшу суму.

Ціна зворотного викупу облігацій “Нафтогазом” складе 5,2074 мільярдів.

Хоча, ще не так давно уряд зробив чергову емісію ОВДП, якими було збільшено статутний капітал НАК вдвічі. Зазвичай для отримання реальних грошей компанія продавала ці папери Ощадбанку та Укрексімбанку.

Зокрема, за Володимира Стельмаха Нацбанк викуповував облігації внутрішньої держпозики у НАК “Нафтогаз Україна” через Ощадбанк. Компанія зібрані гроші перераховувала до бюджету.

Таким чином влада Україні робила вигляд, що дотримується заборони на пряме фінансування бюджету центробанком. У 2011 році, гроші йшли б не до бюджету, а на закупівлю російського природного газу.

Однак цього разу тендер вперше виграв комерційний банк — “Дельта”, який належить Миколі Лагуну. Цей фінансист користується повагою серед колег, і не тільки завдяки своїй міцній хватці.

За Стельмаха, його називали товаришем першого заступника голови НБУ Анатолія Шаповалова. Банкіри постійно розповідали історії як перший придумував схеми із заробляння мільярдів, а другий забезпечував прикриття і навіть підтримку грошима.

Наприклад, в самий розпал кризи 2008 року Лагун пропонував дешево купити банки, що потрапили у важку ситуацію.

Головне питання, на яке поки що немає відповіді, — звідки Лагун отримав 5 мільярдів. Своїх грошей в такому обсязі у “Дельти” немає. Активи банку — 15 мільярдів, з них 11,6 — кредити.

“Отримати” їх дуже швидко просто неможливо. А вільних грошей у “Дельти” станом на 1 квітня було всього 1,7 мільярда.

А значить, відповіді на це питання може бути дві. Не виключено, що Лагун залучив гроші у великого банку або компанії. Минулого тижня його мобільний не відповідав, тому редакції не вдалося отримати коментар банкіра.

Другий варіант передбачає те, що Лагун подружився з новою командою Нацбанку, адже без їхньої згоди така “оборудка” не відбулася би.

Якщо припущення з Нацбанком правильне, то схема виглядає наступним чином.

Формально, Лагун виграв тендер. Але в українських реаліях тендер — це не виправдання, а доказ.

На практиці, це слово означає, що хтось подзвонив в НАК і підтвердив, що виграти має банк “Дельта”. Потім ця людина зателефонувала до Нацбанку і сказала те ж саме.

Тендер є ринковим, але дохід “Дельти” вказано лише частково. За певний термін банк заробляє 207,4 мільйона гривень.

Вартість рефінансування під заставу ОВДП — 9,25% річних. Якщо угода репо з НАК “Нафтогаз” передбачає заробляння 207,4 мільйонів гривень за рік, то “Дельта” отримує з неї всього 4% річних. А значить, Лагун отримує чистий збиток 5,25% річних. Він бере гроші дорого, і заробляє на них мало.

Але якщо репо квартальне, то прибутковість за операцією складає 16,5% річних. У такому випадку, чистий дохід Лагуна за рік становить близько 7,3% річних, або 829,6 мільйонів гривень.

Це дохід за рік. Але термін обігу ОВДП з портфеля “Нафтогазу” складає від 5 до 7 років. Якщо редакційне припущення виявиться правильним, і НБУ рефінансує угоду Лагуна з НАКом, то за п'ять років вкладення принесуть “чистими” 500 мільйонів доларів.

Природно, заступництво НБУ і “когось”, хто може допомогти виграти подібний тендер, коштує дорого. Але 100 мільйонів доларів на рік — пристойна сума.

Отже, тепер залишається лише стежити за монетарною статистикою Нацбанку.

Сергій ЛЯМЕЦЬ