Данилишин як прелюдія до Тимошенко?

“У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, бо не був комуністом. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав, бо не був євреєм. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли за мною, за мене вже не було кому заступитися”, — писав німецький пастор Мартін Німеллер.

Якось так повелося, що про людей науки говорять мало, тихо і лише напередодні Дня науки. Правда, не тепер. Вся Україна на вухах: академіком НАН України, екс-міністром економіки Богданом Данилишиним зацікавилася Генпрокуратура.

Неназвані інформатори регулярно поширюють нову інформацію, а громадськість, не тільки та, що знає Данилишина, не зовсім розуміє, у чому справа.

12 серпня Генпрокуратура порушила справу проти екс-урядовця за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу — зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Справа має дві складові. Перша — будівництво паркінгу в аеропорту “Бориспіль”, коли були заподіяні збитки у розмірі 4,5 мільйона гривень.

Друга — закупівля пального для Міноборони у 2009 році. За даними слідства, через умисні дії міністра держава недорахувалася майже 14 мільйонів гривень.

Далі джерело у Генпрокуратурі повідомляє, що екс-міністр переховується у Німеччині. Проте дуже швидко через “Німецьку хвилю” передають, що інформації про перебування Данилишина у цій країні тамтешня поліція не має.

За даними джерел, справу Данилишина веде заступник Генпрокурора, член Вищої ради юстиції Ренат Кузьмін. Той, кого преса охрестила “яструбом для опозиції”, очевидно, через конфлікт з головою Верховного суду Василем Онопенком.

Нарешті вночі 20 серпня прес-служба Генпрокуратури заявила, що відомство розслідує кримінальну справу стосовно Данилишина за частиною 2 статті 364 КК за фактом заподіяння ним державі збитків на суму 4,5 мільйона гривень при погодженні “МА “Бориспіль” застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Як відомо, після шквалу критики на адресу Тендерної палати функції регулятора ринку взяло на себе Міністерство економіки, очолюване Данилишиним.

Кажуть, після виборів він хотів залишитися у своєму кріслі. У березні 2010 року газета “Дело” писала, що 27 лютого 2010 року міністр нібито побував у кабінеті Віктора Януковича, де виклав йому своє бачення економічної ситуації в країні.

Правда, у реальному списку урядовців Богдана Данилишина не виявилося, хоча пізніше президент визнав, що “особисто займався створенням дієздатного уряду”.

Натомість стало відомо, що посаду міністра економіки може обійняти екс-міністр внутрішніх справ Василь Цушко. Невдовзі Генпрокуратура повідомила про закриття кримінальної справи стосовно нього. Між іншим, певний час колишній керівник МВС переховувався — нібито лікувався за кордоном.

Після роботи в уряді Богдан Данилишин повернувся на попереднє місце роботи — на посаду голови Ради з вивчення продуктивних сил України НАН. Активно займатися аналітикою, в тому числі і для нинішнього складу Кабміну.

Екс-чиновник висловлювався не завжди в унісон з нинішньою владою. Наприклад, він заявив, що деякі заступники міністра економіки звільнені безпідставно.

Хоча Кузьмін і заявляє, що у справі Данилишина немає політики, проте виглядає навпаки. Незрозуміло, чому слідчі дії ведуться із залученням преси, а обшуки проводяться не у його помешканні, а в Міністерстві економіки.

Під час роботи попереднього складу Кабміну опоненти часто питали Данилишина, як можна прожити на пенсію 800 гривень після сплати комунальних послуг. Однак зловживання владою, попри пильну увагу до роботи урядовців з боку преси та експертного середовища, йому ніхто не закидав.

Між іншим, опозиційним міністром економіки тоді була фахова Ірина Акімова, нинішній перший заступник глави Адміністрації президента.

Уже за нинішньої влади голова Рахункової палати Валентин Симоненко під час зустрічі з Віктором Януковичем заявив, що Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов завдали країні збитків на 20 мільярдів гривень.

За словами Симоненка, ці збитки були заподіяні розпорядженнями Тимошенко і Турчинова — протокольними рішеннями без прийняття відповідних постанов Кабміну з питань тендерних закупівель. Прізвище Данилишина тут не фігурувало.

Чому ж вибір для привселюдного побиття впав саме на нього? Невже Данилишин провинився перед Партією регіонів за те, що у розпал їхньої “кулькової епопеї”, коли парламент ухвалив закони про відмову від вступу в НАТО, на сайті Мінекономіки вперше був оприлюднений План дій щодо членства в НАТО?

Не виключено, що екс-міністром економіки зацікавилися через те, щоб дібратися до Юлії Тимошенко, бо саме Богдан Данилишин був єдиним легальним міністром з економічних питань до кінця роботи попереднього уряду.

Інтерес силових структур до колишніх посадовців мав би насторожити громадськість. У Генпрокуратурі уже побували колишній виконувач обов'язків міністра фінансів Ігор Уманський, екс-голова Держказначейства Тетяна Слюз, а екс-міністр регіонального розвитку та будівництва Василь Куйбіда ходив в СБУ.

Також Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти народних депутатів Андрія Парубія та Юрія Гримчака, залишивши поза увагою вчинки їх опонентів.

У травні в Генпрокуратуру викликали Юлію Тимошенко. Після спілкування із слідчими вона заявила: “Янукович доручив керівництву ГПУ знайти будь-які підстави, які б дозволили за три-чотири місяці посадити мене до в'язниці”.

Арсеній Яценюк звернувся з депутатським запитом до Генпрокурора. Він хоче з'ясувати: це правова кримінальна справа чи політичне замовлення. Тимчасом експерт Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей Шептицький припустив, що нова українська влада може ув'язнити Тимошенко.

Реальними фігурантами кримінальних справ з команди колишньої прем'єрки є екс-голова Держмитслужби Анатолій Макаренко, його підлеглий Тарас Шепітько та колишній заступник голови НАК “Нафтогаз” Ігор Діденко.

У квітні 2010 року президент повідомив, що Генпрокуратура порушила більше 30 справ щодо розкрадання бюджетних коштів. Хочеться вірити, що ці справи стосуються осіб, які справді доклалися до такого ганебного суспільного явища.

Надія КНЯЗЄВ