Битва за Африку. Як Кулеба та Лавров змагаються за прихильність континенту

Сергій Лавров, очільник Міністерства закордонних справ країни-агресора, розпочав вже четверте з початку повномасштабного вторгнення Росії до України турне країнами Африки. Він відправився туди одразу після завершення візитів голови МЗС України Дмитра Кулеби до Марокко, Ефіопії, Руанди, Мозамбіку та Нігерії. Для голови української дипломатії це друге турне Африкою, а попереднє, що було перервано масованими ракетними ударами по Україні, відбулося у жовтні 2022 р. Тоді Кулеба встиг завітати до Сенегалу, Кот-д’Івуару і Гани.

Український міністр під час перемовин в Африці проводив лікнеп щодо “Мирної формули”, запропонованої Києвом. Кулеба також стверджує, що за зачиненими дверима посадовці перелічених держав повністю підтримують Київ… Але що із позицією не за зачиненими дверима? Кулеба опосередковано визнав вагу впливу Москви на позицію африканських країн, який Україна намагається послабити розширенням дипломатичної присутності на континенті. Зокрема, за словами Кулеби, вже вісім з десяти країн, де планується відкриття посольств України, дали на це згоду. Ще дві перебувають на заключних стадіях ухвалення відповідних рішень.

Це, безумовно, дуже важливо для України і через голоси в ООН, і через торгівельні перспективи. До того ж російська війна впливає і на Африку, адже зумовила зростання цін, брак продовольства та іншої продукції.

Проблема в тому, що Москва докладає значно більше зусиль для поширення свого порядку денного в Африці, чим зокрема завдячує набагато більшій дипломатичній присутності. І на додачу у чималій кількості країн Африки також активно діє гібридна дипломатія Кремля — через, власне, найманців ПВК “Вагнер”.

Так, Кулеба зазначає, що дії України на континенті у Москві сприймають як загрозу, тому Лавров “літає слідом за ним, а російські дипломати в Африці бігають, переконуючи африканські уряди скасовувати його візити та не зустрічатися з ним”. Це почасти так. Лавров дійсно відвідає Мозамбік, коли там вже провів перемовини український міністр. Водночас Лавров, наприклад, встиг “опрацювати” ту ж Ефіопію, яка має свою тісну історію взаємовідносин із Москвою. До того ж, ця країна є одним з політичних і економічних лідерів на континенті, з яким прагнуть вибудовувати відносини і в тому ж ЄС. Плюс сусідня Еритрея, яка колись була частиною Ефіопії, і де російське посольство де-факто було перетворено на дипломатичний хаб РФ для контактів з країнами Африки, Близького Сходу й Азії.

Але з іншого боку, варто визнати, що Росія все ж активніша на африканському напрямку, просуваючи там наратив про “європейських колонізаторів”, з якими Москва буцімто веде війну. Правда, чомусь на території України.

Під час попередніх турне Лавров встиг відвідати: у липні 2022 р. — Єгипет, Конго, Уганду, Ефіопію; у січні 2023 р. — ПАР, Анголу, Есватіні, Еритрею; у лютому 2023 р. — Малі, Мавританію, Судан.

І хоча Найробі свого часу засудив російську агресію і підтримав Україну, у Росії, схоже, знайшлися “аргументи” для Кенії на користь зміцнення політичної та економічної взаємодії. Це і хабар у вигляді 34 тис. т добрив, що прибули до порту Момбаса, і яких конче потребує ця країна; і підготовка до кінця року торгівельної угоди; і поширення Кремлем дезінформації про блокування Європою та Україною поставок продовольства до Африки.

Окремо треба зазначити роботу Кремля, зокрема, в межах БРІКС над концепцію розрахунку між країнами місцевою валютою. Лавров порушував це питання у Найробі, що доволі актуально, адже Кенія, а також один з головних її торгівельних партнерів — Танзанія — розпочали перемовини з країнами-імпортерами щодо здійснення платежів не у доларах, а у валюті цих держав. Тим більше, що Індія вже погодилася приймати кенійський і танзанійський шилінги.

Кенія також цікава Москві через її порти, в яких відбувається дозаправка, ремонт і сервіс суден, що курсують між Європою та Китаєм і Індією. Враховуючи, що порти Європи для росіян закрито, кенійські порти вирішили б багато проблем для російського експорту енергоносіїв до країн, які ще їх приймають; і для паралельного експорту до РФ компонентів, яких потребує російський ВПК.

Після Кенії ж Лавров відвідає аграрну Бурунді, традиційно близький до Кремля Мозамбік, який вже згадувався раніше (і який до того ж має поклади таких корисних копалин як вугілля, титан, тантал, графіт і газові родовища на узбережжі); і вчергове — Південну Африку.

Остання, нагадаємо, зараз в медійних трендах через історію про військову допомогу Москві. Окрім того, цілком проросійський президент ПАР Сіріл Рамафоса став ще одним лідером, який вирішив пограти у посередництво між Росією та Україною. І тут варто завважити, що це мирне посередництво підтримала низка країн, які свого часу відвідав Лавров і де активно діють російські дипломати — це Єгипет, а також Конго і Уганда, де Україна не має посольств. Також “мирну ініціативу”, про яку Рамафоса заявив 16 травня, підтримали ще Замбія і Сенегал.

Щодо Сенегалу, то це є дуже неприємний для нас сюрприз, оскільки Київ дійсно багато уваги приділяв цій країні і через посольство, і через візит Кулеби восени, і через контакт Володимира Зеленського з президентом Макі Саллом. І начебто Сенегал все ж підтримував позицію Києва, після низки контактів влади країни вже з представниками РФ, в тому числі і з Путіним, ми бачимо Дакар серед тих, хто підтримує вигідні Кремлю “мирні” ініціативи. Ймовірно, інтенсивну дипломатію РФ в Сенегалі значно також посилили бізнес-діяльність Росії в цій країні (постачання нафти, добрив, техніки, будівництво м'ясофабрик та рибопереробного заводу).

Деталі “мирної ініціативи” Рамафоси наразі невідомі — окрім заклику провести перемовини без виведення російських військ з території України. У повному обсязі її президент ПАР має намір презентувати під час візиту до Києва на початку червня разом з лідерами Єгипту, Уганди, Конго, Замбії, Сенегалу, які всі переважно комунікують все ж з Москвою. Проте навряд “ініціатива” чимось відрізнятиметься від бразильської та китайської, направлених на заморожування війни.

До того ж вся бурхлива дипломатична діяльність і Лаврова, і Рамафоси відбувається на тлі підготовки наради міністрів закордонних справ країн БРІКС, яка відбудеться у ПАР 1-2 червня; саміту “Росія-Африка” у Санкт-Петербурзі 26-29 липня і саміту вже лідерів членів БРІКС знов-таки у ПАР 15 серпня.

Очевидно, що під ці заходи Кремль готує медійно-політичне шоу за участі максимально доступної для РФ кількості африканських країн, які б підтримали мирні перемовини задля створення дипломатичного тиску на Київ. Цілком ймовірно, що посередництво Рамафоси підтримає Китай, або ж навпаки буде підтримка китайського “мирного плану”; чи всі просто підтримають “плани” один одного задля максимального медійного ефекту.

І звісно ж бурхлива “миротворча” діяльність за участі членів БРІКС, як схоже сподіваються у Москві, дозволить забовтати той факт, що Путін має бути заарештований на саміті у ПАР. І чого Кейптаун усіляко прагне якось уникнути.  

Владислав ГІРМАН, оглядач відділу міжнародної політики