Ликвидатор банка “Финансы и кредит” может пока не платить Константину Жеваго 200 млн грн

5 сентября Высший хозяйственный суд Украины частично удовлетворил кассационную жалобу ликвидатора банка “Финансы и кредит” и отменил решение Хозяйственного суда Киева от 4.12.2015 и постановление Киевского апелляционного хозсуда от 25.05.2016 (по которым, как писал Finbalance, банк “Финансы и кредит ”должен был перечислить 163,5 млн гривен и 2,5 млн долларов со счета ОАО“ Полтавский горно-обогатительный комбинат ”на счет этой же компании в Укрсиббанке). Высший хозсуд отправил это дело на новое рассмотрение в Хозсуд Киева.

Основной бенефициар “Полтавского ГОК” — нардеп-бизнесмен Константин Жеваго (через компанию Ferrexpo). Он также контролировал банк “Финансы и кредит” (который НБУ 17.09.2015 отнес к неплатежеспособным; 18.09.2015 Фонд гарантирования ввел временную администрацию; 17.12.2015 НБУ принял решение об отзыве банковской лицензии и ликвидации финучреждения; 18.12.2015 ФГВФЛ начал ликвидацию банка “Финансы и кредит”).

Свой иск к ликвидатору банка “Финансы и кредит” “Полтавский ГОК” обосновывал тем, что 22 сентября 2015 года (то есть после введения временной администрации) на его счет в банке “Финансы и кредит” были зачислены средства в размере 163,5 млн грн в результате осуществления обязательной продажи 75% поступлений в инвалюте (следует понимать, что речь идет об экспортной выручки). Еще 2,5 млн долларов оставалось после обязательной продажи валютных поступлений. После этого — 22 октября 2015 года — истец предоставил банку платежные поручения о перечислении этих средств на счет в “Укрсиббанке”, которые, однако, были возвращены банком без исполнения.

Представитель ликвидатора “Финансы и кредит” обращал внимание, что средства, которые истец (“Полтавский ГОК”) требовал перечислить по платежным поручениям от 22.10.2015, поступили 17.09.2015 пятью переводами на общую сумму 9,98 млн долларов из-за рубежа, но из-за недостаточного остатка средств на корсчете банка “Финансы и кредит” последний не мог выполнить поручение по распоряжению этими средствами, начиная с 17.09.2015.

Зато представитель “Полтавского ГОКа” констатировал, что согласно заключенным договорам, банк “Финансы и кредит” должен был открывать для него текущий счет, а распределительный счет является лишь транзитным счетом банка, с помощью которого банки осуществляют функцию предварительного контроля. Поскольку денежные средства поступили на счет “Полтавского ГОК” после введения в банке временной администрации, следовательно, на их перевод не распространяются ограничения по удовлетворению требований вкладчиков и других кредиторов банка при временной администрации.

По этому поводу Высший хозсуд заметил следующее (ниже — извлечение из постановления ВХСУ):

“В основу заперечень заявника касаційної скарги покладено твердження про те, що зі змісту норм п.1 ч.5 та п.5 ч.6 статі 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” вбачається встановлення обмеження прав клієнта неплатоспроможного банку розпоряджатися саме тими грошовими коштами, що надійшли на їхні рахунки до дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто до дня запровадження процедури тимчасової адміністрації в Банку.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що визначальним у застосуванні норми п.5 ч.6 статті 36 Закону № 4452 є встановлення співвідношення між моментом надходження коштів та днем початку процедури виведення Фондом банку з ринку, при цьому вказано про момент надходження коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб, на користь яких належить здійснити операції з виплати переказу коштів, а не про надходження коштів клієнта до банку.

Таким чином достеменне встановлення дати надходження позивачу грошових коштів має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки і не спростували належним чином твердження відповідача про те, що кошти, які позивач вимагав перерахувати за платіжними дорученнями від 22.10.2015р., надійшли Товариству із-за кордону п`ятьма міжбанківськими переказами на загальну суму 9983757,73 дол. США 17.09.2015р., тобто за день до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку, що підтверджується SWIFT-повідомленнями від 17.09.2015р. та випискою по коррахунку відповідача за період з 17.09.2015р. по 22.09.2015р.

Також судами не відхилено належним чином доводи Банку про те, що додатковим підтвердженням надходження коштів позивачу до запровадження тимчасової адміністрації у Банку є той факт, що як станом на початок 18 вересня 2015 року (перший день дії тимчасової адміністрації в Банку), так і станом на 22.09.2015р. залишок коштів на коррахунку відповідача складав 288766,77 доларів США, тобто без урахування значно більшої суми коштів (9983757,73 дол. США), яка надійшла на користь Товариства напередодні 18.09.2015р.

Водночас, зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення постанова Правління Національного банку України від 17.12.2015р. № 898 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” ще не була прийнята, а наслідки її прийняття не могли бути досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для розгляду апеляційної скарги з урахуванням згаданої постанови.

Разом з тим апеляційним судом помилково не враховано тих обставин, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, тому наявне примусове зобов`язання Банку здійснити переказ коштів позивача, кредиторські вимоги якого затверджені в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок активів банку, включених до ліквідаційної маси, порушує встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку, як наслідок, ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором-позивачем, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що в спірних правовідносинах норма статті 1074 Цивільного кодексу України цілком узгоджується з імперативними приписами п.1 ч.5 статті 36 та ч.6 статті 49 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції, чинній з 12.08.2015р.), якими регламентовано, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

При цьому касаційна інстанція зауважує, що вимога позивача про виконання платіжних доручень, яка виникла з договору банківського рахунку, має майново-грошовий характер, тому є кредиторською вимогою Товариства в розумінні Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, що також вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 22.04.2015р. у справі №910/9234/14, від 25.03.2015 у справі №910/9232/14 тощо.

Викладене помилково залишилось поза увагою судів І та апеляційної інстанцій.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, залишивши поза увагою приписи статей 36 ,49, 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, достеменно не встановили дати фактичного надходження Товариству спірних сум коштів, які позивач вимагає переказати на рахунок в іншому банку, оскільки від достовірного з`ясування цього моменту залежить обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог”. 

Напомним, по данным Фонда гарантирования вкладов, на 1 августа вкладчики банка “Финансы и кредит” в пределах гарантийной суммы уже получили компенсации на 9,86 млрд гривен (94,4% запланированных выплат).

Долг банка “Финансы и кредит” перед НБУ по кредитам рефинансирования на конец 2014 года составил 3,9 млрд гривен. В 2015 году он получил рефинансирование от регулятора еще на 1,45 млрд грн.