“Ялта близько, переговорів з РФ не буде”. Як Зеленський відповів США на таємному форумі YES

Для цього мовчання були причини.

У п’ятницю та суботу у Києві, у режимі повного інформаційного мовчання, відбулася 18-та зустріч Yalta European Strategy — найавторитетніший український міжнародний форум, який щороку проводить Фонд Віктора Пінчука. Його учасники — організатори, присутні журналісти тощо — мали виконувати правило: не повідомляти ані про сам форум, ані про заяви посадовців, що там звучали.

Тому виступи Левітса, Моравецького, очільниці МЗС Німеччини Анналени Бербок, президента Зеленського, міністрів Кулеби та Федорова, очільника ГПУ Костіна, глави ОПУ Єрмака та багатьох інших посадовців залишалися без повідомлень у ЗМІ. Хоча там звучали справді важливі речі, про частину з яких ви прочитаєте у цій статті.

І, мабуть, найголовніша з них — це сигнал, який Зеленський надіслав одночасно західним партнерам, східним ворогам та українському суспільству. Україна не має наміру починати переговори з РФ та закликає Захід не вірити у будь-які обіцянки Путіна.

Жодних уточнень щодо адресата не пролунало. Але відомо, що Зеленський звертався до США, відповідаючи на пропозицію, яку почув за кілька днів до того від держсекретаря Блінкена і яка обурила офіційний Київ. Ми пропонуємо подивитися також відео виступу Зеленського на цій закритій зустрічі.

“Контури поразки Росії”

З 2014 року форум YES тимчасово відбувається у Києві, а не у Ялті, як це було до окупації Криму Росією, і щороку його учасники промовляли символічну фразу “наступного року зустрінемося в Криму” — хоча треба визнати, що з кожним роком повторення ця фраза ставала дедалі більше схожою на дотримання формальності, аніж на реальну декларацію.

Та у 2022 році все сприймається інакше. Та й відбувається — також.

“Зараз ми ближче до Ялти, ніж були на попередніх конференціях YES за останні 8 років. Думаю, у вас усіх є це відчуття. А у нас є в цьому впевненість”, — звернувся до учасників Володимир Зеленський, виступ якого відкривав цьогорічну зустріч.

Ця фраза, звісно ж, відсилала до контрнаступу ЗСУ, який триває нині на Півдні та на Сході. Ця тема проходила червоною лінією по більшості виступів та панельних дискусії під час конференції, однак звернення Зеленського до учасників YES було присвячене передусім іншій безпеці — енергетичній.

Саме на енергетичному фронті, на його думку, буде зосереджена стратегія агресії РФ цієї зими.

І саме ця зима, підкреслив президент, стане вирішальною у поразці Росії — бо її поразка у цій битві засвідчить, що Москва більше не має головного важелю тиску на цивілізований світ — енергетичного, який безвідмовно допомагав їй багато років поспіль.

“Контури поразки Росії стануть очевидні після цих 90 днів. Якщо всі ми витримаємо”, — заявив він.

“Хоча ми не сумніваємося, що зможемо пройти зимовий період без російських енергоресурсів — не тільки ми, але й усі шановні європейські держави”, — додав оптимізму Зеленський. Хоча про реальний оптимізм говорити було складно, зважаючи на те, що частиною енергетичної безпеки України є ядерна безпека. Запорізька АЕС досі лишається окупована росіянами і ані Зеленський, ані інші виступаючі не надали нових ідей щодо того, як її безпечно звільнити. Звісно ж, усі говорили про потребу, щоби світ вимагав від Росії деокупації АЕС тощо... Але назвати це стратегією — неможливо.

Передусім — через те, що віра у дієві домовленості з сучасною Росією (нарешті!) зникла у всіх.

“Жодних переговорів з Росією”

Від початку російського вторгнення одним з ключових сигналів української влади про очікуваний розвиток війни була теза про те, що Україна, звичайно, прагне перемоги, але розуміє, що на якомусь етапі доведеться домовлятися з Кремлем.

Головним сигналом та поясненням влади тоді була фраза “будь-яка війна врешті завершується мирною угодою”.

Прагнучи розпочати переговори про мир якомога раніше, Зеленський шукав можливості для особистої зустрічі з Путіним, переконував своїх західних колег зателефонувати у Кремль та переконати Путіна зупинитися тощо. У ті часи Україна ініціювала кілька треків переговорів з РФ (на рівні переговорних груп у Білорусі і згодом — у Стамбулі; на рівні очільників МЗС; потім додався “зерновий” трек за посередництва ООН).

Згодом позиція Києва почала змінюватися на більш жорстку. А на “президентській” панельній дискусії YES ми побачили іншого Зеленського.

Такого, що не шукає компромісів.

Ще у своїй вступній промові президент несподівано почав емоційно звертатися не до зали, а до когось уявного, кого у залі немає — не називаючи імені чи країни.

Ми не можемо дозволити собі зупинитись. Це мій головний сигнал усім, хто там щось думає десь там, дехто навіть з лідерів, штовхаючи нас кудись в чиїсь зайві обійми. Ні. Ми не можемо дозволити собі зупинитися!.. До того моменту, коли ми відчуємо, що перемога відбулася.

Примітно, що позицію Зеленського підтримали й інші учасники президентської дискусії. Ба більше, про “мирні переговори”, “компроміси” з Росією, про потребу домовлятися тощо під час виступів на форумі не сказав жоден з іноземних гостей — ані з-поміж експертів, ані серед посадовців.

Вже згаданий Егілс Левітс закликав у жодному разі не поступатися перед російськими вимогами, користуючись принципами “реальної політики”, політики компромісів, яка тривалий час була визначальною для ключових країн Європи.

Але у ситуації російської агресії цей підхід неактуальний, переконаний Левітс: “Realpolitik — це політика капітуляції. І вона не призводить до стійкого миру”.

А Володимир Зеленський повторив, що домовлятися з Росією зараз немає сенсу, бо вона порушить будь-які домовленості.

“Ми (як і раніше) хочемо закінчити війну. Але все змінилося. Cуспільство не хоче говорити з терористами. А ми спілкуємося навіть не з терористами. З терористами можна говорити хоч якось — якщо вони чогось вимагають. А з росіянами не можна домовлятися, не ясно, чи вони щось виконають. Ми вважаємо, що не виконають”, — пояснив президент.

“Нерукоподавані товаріщі”, — додав він.

Сигнали для Америки

Попри показове обурення і звернення до неназваної держави-партнера, згодом — на сесії запитань та відповідей — президент все ж припустив, що одного дня переговори з Росією стануть можливими.

Але водночас Зеленський висунув передумови для цього. І хоча вони звучали розмито, все одно можна стверджувати, що Росія зараз гранично далека від цього. Цей список більше нагадував умови, виставлені для того, щоби їх не виконати.

Зокрема, мовляв, Росія має, має почати визнавати свої злочини, вчинені в Україні. А ще — піти з окупованих територій. “Їм треба змінити нинішній статус, стати “просто” нашим ворогом. І вони мають відійти з захоплених земель”, — сказав Зеленський. Після цього він додав нову вимогу: Москва має визнати, що так звані “Л/ДНР” та Крим — окуповані. “Якщо вони не готові визнати навіть окупацію території нашої держави, то діалогу не буде”, — дещо розмито пояснив Зеленський.

І під час цієї дискусії, і у подальших виступах представники української влади наполегливо обходили питання про те, що ж це за іноземний лідер, який схиляє Україну до переговорів з Путіним.

За інформацією “Європейської правди”, йдеться про Джо Байдена, послання від якого привіз до Києва Ентоні Блінкен, що відвідав Україну цього тижня із раптовим візитом.

Наразі видається, що цей сигнал був не у вигляді ультиматуму чи вимоги, а як рекомендація. Про те, що реального тиску на Київ наразі немає, свідчить також  виступ на YES Вікторії Нуланд, яка також була у Києві разом з Блінкеном. Вона лише м’яко сказала, що “усі війни закінчуються мирними угодами” та підкреслила, що час переговорів з РФ обиратиме сама Україна.

Утім, і цього  виявилося достатньо, щоби схвилювати і збурити Київ.

А майданчик YES президент та його команда використали, щоби надіслати США зворотній сигнал.

І зробив це не лише Зеленський.

Міністр оборони Олексій Резніков, який закривав дводенну конференцію, також згадав про те, що зараз Україну схиляють піти на угоду з Росією.

“Ми (за час війни) навчилися багато чому, і в тому числі навчилися не довіряти будь-яким розмовам про мир, які нам пропонують партнери”, — сказав він, так само не уточнюючи, про кого з партнерів йдеться.

Натомість Резніков уточнив позицію України щодо умов початку переговорів з РФ, додавши, що це — нова позиція.

Київ вже не погодиться на те, що він сам пропонував росіянам раніше.

“Я відкрию таємницю... (На переговорах у Білорусі та у Стамбулі — ЄП) ми говорили росіянам: для того, щоб далі проводити перемовини та домовлятися, ви маєте вивести війська станом на 23 лютого. Тоді це було можливо. Але тепер вони пройшли не одну точку неповернення і такий варіант вже давно не є можливим”,- заявив він.

Тепер у Києві ставлять передумовою переговорів повну деокупацію Донбасу та Криму.

“Варіантів “на 24 лютого” вже не існує. На 1 грудня 1991 року. Go out”,- підсумував Резніков.

Загроза, але не ядерна

Загалом, “ялтинський” форум у Києві став місцем, де панувало захоплення Україною. Про мужність, витримку, сміливість ЗСУ — але також і про проблеми, які чекають на Україну після завершення війни — говорили на кожній панелі. Час від часу хтось повідомляв про ще одне звільнене місто чи селище на Харківщині, а потім почали надходити і новини з Луганщини та Донеччини.

Оформлення зали також саме собою нагадувало про війну. Позаду спікерів розмістили величезний світлодіодний екран, поділений на квадрати, кожен з яких був підписаний назвою міста або області. У кожному — шматочок неба.

Українські регіони доповнили іншими містами світу, апріорі мирними: були квадратики з написами “Нью-Йорк”, Барселона тощо.

Лише один квадратик замість небесно-синього, був чорним. На ньому був напис  маленькими буквами Luhanska obl, і великими червоними — Air Raid. “Якщо якийсь із цих квадратиків стане чорним — це не означає, що він поламався. Це означає, що у цій області повітряна тривога”, — пояснив учасникам, відкривачи форум у п’ятницю, засновник YES та член наглядової ради Віктор Пінчук.

Зустріч YES проходила у підземній залі одного з київських готелів, тож у разі тривоги в Києві евакуюватися звідти потреби не було, та й почути сирену під землею було би неможливо. Задумка була у тому, що в такому разі екран мав почорніти, за винятком іноземних, мирних міст.

Утім, у столиці в ці дні обійшлося без ракетних атак, “чорніли” лише південні області.

А іноземні учасники зустрічі переконували українців у тому, що інша загроза — ядерна — не є реальною.

Що важливо, такої думки дотримуються також у США. Як відомо, саме американська розвідка ще торік першою почала активно попереджати Київ про підготовку Росією нападу. Але щодо ядерної зброї у Вашингтоні не бачать приводу для занепокоєння.

“Йому (Путіну) це не потрібно. Якщо він використає ядерну зброю, це не зупинить опір українців, натомість, це ще більше посилить підтримку України від США і ще більше залучить НАТО до опору Росії” — пояснював учасникам зустрічі сенатор-демократ Джим Коста.

“Звичайно, Путін може використати ядерну зброю ірраціонально, він вже наробив багато помилок. Але наразі він не зійшов з глузду і не вмирає від раку. Тобто, зараз немає причин вважати, що він це зробить. Головною зброєю Путіна цієї зими стане енергетика”, — погодився Коста з Зеленським щодо того, що чекає на Україну.

“Ми готуємося до того, що Росія буде бити по енергетичних об’єктах. І ми готові до того, щоби забезпечити важке, але стабільне проходження зими”, — запевнив присутніх прем’єр Денис Шмигаль.

Між тим, форум підтвердив проблему у сприйнятті Заходом війни проти України, про яку вже розповідала “Європейська правда” — те, що навіть проукраїнські посадовці та експерти часом не розуміють, що нам необхідно не просто повернути свої землі, але й зробити це якнайшвидше.  Є чимало тих, хто думає, що з плином часу Україна виграватиме, і не вірять у зворотне.

“Кажуть, що час на боці Росії. Але якби це було правдою і імперії, що ведуть війну, вигравали від плину часу, то СРСР не довелося би йти з Афганістану”, — пояснював британський історик Ніал Фергюсон.

Кілька днів тому, коли “Європейська правда” розповідала про цей стереотип, ми припустили, що Україні варто докладати зусиль, щоби переконувати західних політиків і лідерів думок у зворотному. Однак є й інший варіант вирішення цієї проблеми. Його одночасно із зустріччю YES продемонстрували на сході Збройні сили України.

І це, безумовно, є найліпшим аргументом того, що Україна може більше, ніж від неї очікують. Сподіваємося, цей аргумент буде здатний схилити шальки терезів на наш бік і у ключовій проблемі з США, про яку йшлося на початку статті. У ситуації, в якій Україна опинилася зараз, тиск щодо квапливих “переговорів з Путіним” позбавлений сенсу.

Тож обурення Зеленського — який знав реальну ситуацію на фронті — було цілком зрозумілим та обгрунтованим.

Сергій СИДОРЕНКО, редактор “Європейської правди”