Фото: Макс Левін
День перед 'зеленим коридором', Іловайск, 28 серпня 2014.
Бої за місто, яке було важливим залізничним вузлом, тривали майже весь серпень 2014-го. Сили були нерівні, але наші військові боронили рубежі (точніше кажучи — половину міста, навпіл поділеного залізничною колією) з 6 по 29-е серпня. В тому числі, добровольчі батальйони “Донбас” та “Миротворець”. З бійцями останнього наприкінці літа в Іловайськ заїхали четверо українських журналістів: фотокореспондент LB.ua Макс Левін, фотокореспондент Укрінформу Маркіян Лисейко, журналіст і оператор німецького каналу ARD Георгій Тихий та Іван Любиш-Кірдей.
Фото: Юрій Міхальський 'МІШКА', Донбас
Макс Левін, Гоша Тихий, Маркіян Лисейко та Іван Любиш-Кірдей Перший поверх іловайської школи, 26 серпня 2014
29-го серпня вони мали вийти з міста по так званому “зеленому коридору” — росіяни обіцяли, що не будуть обстрілювати колону. Однак, масований обстріл, в тому числі — машин з пораненими — почався вже в перші хвилини руху колони. Військові зупинилися посеред поля та прийняли бій. Журналісти, не знаючи дороги; не маючи жодних орієнтирів, продовжили рух вперед. Як виявилося незабаром, це врятувало їм життя.
Тричі потрапивши під прицільний обстріл, вони дивом змогли прорватися на територію, яку контролювала Україна.
Фото: Маркіян Лисейко
Друзі після порятунку
Максим Левін. Гоша Тихий. Маркіян Лисейко. Іван Любиш-Кірдей.
Десять років тому наш Максим написав текст “Іловайськ. Хроніка втечі”, який ми просимо вас прочитати. Хочемо, щоб згадали. Віддали шану всім тим 366-м воїнам, які там полягли.
Весною 2022-го Максим фіксував злочини росіян на Київщині. 13 березня окупанти вбили його під Мощуном.
Іван бореться за життя в лікарні Дніпра. Він — той самий журналіст Reuters, якого дістали з-під завалів готелю в Краматорську.
Пам’яті всіх, хто вже не повернеться. Пам’яті всіх, хто бореться. Присвячується.
Фото: Сергій Нужненко/Радіо Свобода
Стіна пам'яті захисників України. Київ 29 серпня 2020 року
