Ющенко може втратити себе

Спершу в секретаріаті президента створили “Єдиний Центр”. Потім про власний партійний проект оголосив Юрій Луценко — він вирішив капіталізувати “Народну самооборону” з громадянської сили у повноцінний суб’єкт великої політики. А потім і депутат від НУ-НС Олександр Омельченко пообіцяв створити собі щось нове замість відібраної його партайгеносами (партійними товаришами) “Єдності”.

Отже, до існуючих 144 партій з назвами типу “Партія “Третя сила” чи “Партія радикального прориву” скоро додасться ще три. А у пропрезидентському проекті “Наша Україна” де-факто залишається В’ячеслав Кириленко з кількома десятками соратників.

Найбільша небезпека, яка чекає на всі три новоутворення (як і на рештки “НУ”) — стати мертвим організмом. Ця хвороба наразі характерна для більшості українських “партій”. Ідеться про те, що крім партійного офісу з персоналом і такої-сякої фракції у Раді, ці тусовки не мають живої крові, яка перетворює адмінресурсний проект на повноцінну партію — тобто живих, щирих і переконаних активістів на місцях.

І ця небезпека загрожує у першу чергу Віктору Ющенкові. Президент, який на усіх виборах позиціонував себе патріотичним лідером, може розчинитися у безликому адмінресурсі.

Не секрет, що “ЄЦ” створюється для переобрання Ющенка. До новоствореної “партії Балоги” мають приєднатися “помірковані” регіонали — щоб за рахунок виборців зі Східної України обрати Андрійовича на другий термін. 

Навіть якщо ця авантюрна задумка вдастся, Ющенко опиниться в хиткому становищі. По-перше, треба буде розраховуватися з великим “регіональним” бізнесом за підтримку. По-друге, президент не матиме мандату від виборців і далі втілювати свій проект України. Він опиниться в ситуації Кучми, якого Східна Україна спочатку обрала від безвиході, а потім ненавиділа. Ющенкові буде ще важче, адже його бачення України кардинально відрізняється від кучмівського. 

Віктор Андрійович — якщо він має волю вийти із перманентного стану нірвани — мав би не шукати підтримки у колишніх партійних опонентів, а повернутися обличчям до власних виборців, які голосували за нього як за правоцентриста. І піти на вибори без популізму. Й дохідливо з врахуванням останніх досягнень політ технологій, нормальною мовою розповісти про те, чому треба радикально реформувати державну систему пільг або присвоїти Героїв України Мазепі та Шухевичу.

Так, важко зібрати гроші з такою програмою  під виборчу кампанію, зате це буде чесно. Так, виграти президентські вибори з такою програмою буде ще важче. Зате відновити серйозний правий рух у країні — цілком можливо, як і залучити до лав такого руху тисячі простих українців, які після Майдану вступили до Нашої України, але згодом розчарувалися і вийшли. Зрештою, це обов’язок цієї партії, бо саме вона умудрилася розсіяти ентузіазм безлічі людей і перетворилася в аморфний провладний конгломерат. І ще один момент. Коли в умовах повного хаосу хтось починає рухатися у певному напрямку цей хаос поступово перетворюється у потужний тренд. І створення такого тренду принесе не менше користі для держави ніж просте утримання влади “свідомим” президентом.

Якось один китайський імператор сказав: “Якщо втратиш країну, її можна повернути, якщо втратиш себе — то вже ніколи не повернеш”. Заграючи із “регіональним” виборцем, Ющенко ризикує втратити себе. 

Павло СОЛОДЬКО