Зоряні війни: як шахти Януковича посварили Кононенка та міністра

Поки прогресивний світ думає, як реструктуризувати вугледобувну галузь, а такі країни як Англія та Німеччина прощаються з останніми шахтами, в Україні не припиняються “вугільні війни”.

Головні учасники воєн — непублічні українські бізнесмени на кшталт Віталія Кропачова, про успішну експансію якого “Економічна правда” уже неодноразово писала.

За останні два роки Кропачов з маловідомого торезького бізнесмена перетворився на потужного гравця, який активно скуповує вугільні шахти, отримує контроль над державними вугледобувними підприємствами та з легкістю відбирає канали збуту у підприємств Ріната Ахметова.

Проте, як зазвичай буває, більшість таких швидко зростаючих “на дріжджах” бізнесменів є креатурами відомих представників влади, і виконують вони фактично роль наглядачів. Тож, коли за шахти борються так звані “наглядачі”, воює в цей момент ще і владна верхівка.

Саме із загостренням цієї боротьби пояснюється чорна смуга в житті уже згадуваного Віталія Кропачова. У січні в його офіс з обшуками прийшло НАБУ, а в лютому у продажу двох своїх шахт — “Новогродівська” та “Росія” — йому відмовила команда старшого сина президента-втікача — Олександра Януковича.

Якщо в першому епізоді  складно когось звинувачувати, то автор другої проблеми — міністр енергетики Ігор Насалик. Останній всерйоз взявся за торезького бізнесмена і хоче позбавити його контролю над фінансовими потоками вугледобувних підприємств.

Цей план команді міністра допомагає реалізовувати інший непублічний бізнесмен із Західної України — Андрій Венгрин, під контроль якого вже відійшло кілька великих вугільних активів Львівсько-Волинського басейну. Наступна ціль “зв'язки” Венгрин-Насалик — шахти Донбасу.

Проте, перші спроби просування на Схід була миттю припинена: на захист інтересів Кропачова став його куратор — близький товариш президента, нардеп Ігор Кононенко.

Йти на лобове протистояння з командою президента міністр не ризикне, але давати задній хід уже пізно.

Його опоненти вже розкрутили маховик війни. Її першою жертвою стала “права рука” Насалика — Галина Карп, яку правоохоронці спіймали “на гарячому”, коли вона домовлялася із тим самим бізнесменом із Західної України Андрієм Венгриним про розподіл запропонованих шахтарям бюджетних грошей.

ЕП більш детально пояснює, хто з ким зараз воює, хто залучений у цю війну, і чим це може закінчитися.

Гірнича справа

Про зрив придбання Кропачовим шахт “Новогродівська 1-3” і “Росія” стало відомо минулого тижня. За його версією, це сталося через продавця — представників Олександра Януковича, які “вийшли з переговорів”.

Ті своєю чергою звинувачують у скасуванні угоди наглядача, стверджуючи, що Кропачов не виконав інвестиційних зобов'язань за цим проектом. Втім, пошуки винних у цій історії стали нецікавими майже відразу: з'ясувалося, що “Новогродівська 1-3” і “Росія” все-таки змінили власника.

Замість Олександра Сичинави, колишнього глави наглядової ради “Всеукраїнського банку розвитку” Олександра Януковича, цими шахтами став володіти бізнесмен з Макіївки Валерій Атанов. Він представляє інтереси Едуарда Бондаренка — глави “Донбасенерго”, яку контролює Олександр Янукович.

Цей факт дозволив припустити, що шахти змінили хазяїна лише формально. Мовляв, старший син екс-президента переклав їх з однієї своєї кишені в іншу. Однак цю версію спростувало кілька джерел ЕП.

За їх даними, в цій угоді Бондаренко виступив самостійним гравцем: він має намір розвивати “Новогродівську 1-3” і “Росію” в партнерстві з Насаликом.

“Між ними пройшло кілька зустрічей, у тому числі в Міненерго. Вони розглядають цей проект як бізнес-партнери. Домовилися запустити кілька лав. Міністр поїде в Селідово на їх запуск”, — говорить джерело ЕП в Міненерго.

Що об'єднує міністра від БПП з “регіоналом”? Взаємна залежність.

Бондаренку партнерство з Насаликом цікаве тим, що останній має адміністративний ресурс. Це не буде зайвим. Обидві шахти працюють на “пташиних правах”, розробляючи поклади вугілля однойменних державних шахт. Вони входять до складу ДП “Селідоввугілля”, яке підпорядковується міністерству.

Для Насалика це партнерство не менш цікаве. По-перше, Бондаренко на відміну від міністра давно працює в галузі і здатний налагодити роботу шахт. По-друге, контроль над ними дозволяє тримати в полі зору однойменні державні шахти, управляти якими розраховував опонент Насалика Кропачов.

У нас до вас справа

Зірвавши угоду вугільному наглядачу, глава Міненерго послабив його позиції. Однак відповідь виявилася потужнішою. Наступного дня після зміни власника обох шахт Кононенко заявив про необхідність позбавити ці компанії активів.

Дивіться фрагмент з 33 хв 50 сек до 36 хв 03 сек

“На “Селідоввугіллі” непрозора власність. Комплекс державний, але там є приватні лави. Через непрозору власність виникають різні схеми з видобутку вугілля.

Виходить, що прибуток вимивається у приватні структури, а шахтарі, які працюють у державних структурах, не отримують зарплати. Я не прихильник реприватизації, але у випадку із “Селідоввугіллям” варто було б переглянути, як лави потрапили в приватні руки, і реприватизувати їх”, — сказав Кононенко.

За два роки неофіційного управління вугільною галуззю Кропачовим це перший випадок, коли Кононенко став на захист його інтересів публічно.

Сам Кононенко в коментарі ЕП заперечив лобіювання чиїхось би то не було інтересів.

“Мені ведучі поставили питання в студії стосовно вимог голодуючих шахтарів “Селидіввугілля”, однією з яких була реприватизація. Я відповів так, як вважаю за правильне. Переконаний, що держава — поганий власник, і в галузь має прийти приватний капітал та інвестиції. Шахти “Селидіввугілля” повинні отримати єдиного ефективного власника на максимально відкритому публічному аукціоні.

Оптимально, якщо теж саме відбудеться з усіма іншими державними активами в енергетиці. Після цього всі питання про “смотрящих” або про корупцію будуть закриті. Іншого шляху вирішення катастрофи у вугільній галузі я на даний момент не бачу”, — прокоментував ЕП Ігор Кононенко.

Випадок безпрецедентний, але цим не обмежилося. У рамках війни за контроль за шахтами Кононенко узявся розхитувати позиції Насалика. Під гарячу руку потрапила креатура Насалика перший заступник голови Міненерго Галина Карп.

“Я особисто бачив оперативний відеозапис, де Карп обговорює питання щодо “Селідоввугілля”. Вона говорить про розподіл грошей, які держава виділила на закупівлю саморятівників для державних шахт”, — повідомив ЕП голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

Йдеться про виділені 100 млн грн з держбюджету після аварії на шахті “Степова”, яка входить до складу ДП “Львіввугілля”. Аварія сталася в березні 2017 року.

За даними джерел ЕП, під тиском цього відео Карп погодилася написати заяву про відставку. У Міненерго не коментують її можливе звільнення, але якщо воно відбудеться, це буде пристойний удар по позиціях Насалика.

Найцікавіше, що цією втратою він не обмежиться. На згаданому відеозапису співрозмовником Карп, за даними Волинця, є бізнесмен Венгрин, який також близький до міністра. Широкому колу гравців вугільного ринку це прізвище нічого не говорить, але в Міненерго його знають не перший рік.

“На “тридцятці” (вулиця Хрещатик, 30 у Києві, де розташоване Міністерство енергетики. — ЕП) він з'явився ще при Демчишині, з яким його познайомив Шухевич (глава УНА-УНСО. — ЕП). Після звільнення Демчишина Венгрин пропав, але потім з'явився”, — говорить джерело в міністерстві.

За його словами, Венгрин знайшов спільну мову з Насаликом і зберіг контроль над низкою активів. Серед них — шахти ДП “Волиньвугілля” та “Львівська вугільна компанія” Наталії Королевської, якій належить єдина вуглезбагачувальна фабрика на Західній Україні “Червоноградська”.

Зараз, коли під найближчою соратницею міністра захиталося крісло, вона може потягнути за собою на дно і Венгрина. Однак цей процес буде не інерційним, а продуманим: втрата Венгрином адміністративної підтримки у Києві спричинить втрату ним контролю за шахтами Західної України.

Саме це і потрібно Кропачову, який вже другий рік безуспішно намагається взяти під свій контроль “Львівську вугільну компанію”.

Дмитро РЯСНИЙ