За час війни прямі та непрямі збитки “Енергоатому” вже сягають 35 млрд грн — в.о. президента компанії

- Які плани компанії по ЦСВЯП після того, як нещодавно Україна повернула Зону відчуження під свій контроль? До війни планувалося отримання дозволу на його експлуатацію на початку березня, завезення першого палива в кінці квітня.

— Будемо продовжувати роботу з отримання дозволу ЦСВЯП на експлуатацію. Багато питань ми встигли вирішити до війни. Всі матеріали були передані на ДІЯРУ для отримання дозволу, на який ми чекали 9 березня. Комісія Держатомрегулювання там працювала, перевіряла готовність об'єкта, ми знаємо, що був готовий висновок, і ми протягом тижня мали закінчити і отримати дозвіл. Може, зараз потрібно буде провести повторну перевірку. Це займе 3-4 дні. Я думаю, цього тижня регулятор скаже, які у нього ще є питання.

На об'єкті треба поновити постачання електрики, встановити зв'язок, тому що там тільки супутниковий, відеокамери заживити і ми все зможемо контролювати.

Станції теж готові працювати по тому графіку, який ми мали до війни.

Основне питання — це заборона на перевезення ядерних матеріалів територією України на час військового стану. Думаю, це основне, що може не дозволити нам перевезти на ЦСВЯП контейнери.

Що ж стосується питання можливостей зберігання палива на самих станціях, то у нас щодо цього є резервне рішення, про яке я не буду поки що говорити з міркувань безпеки. Та якщо буде наданий дозвіл ДІЯРУ, будуть зняті обмеження на перевезення, зона ЦСВЯП буде під українським контролем, не буде військових ризиків, то чому ми не можемо встановлювати там контейнери? Але також є резервний варіант, він повністю відпрацьований,

Взагалі ми були дуже раді побачити, що ЦСВЯП в робочому стані, і навіть немає ознак, що там були загарбники. Вибита пара дверей, думаємо, це були мародери. Але обладнання сховища, в тому числі серверні, через які йде передача даних, їх не зацікавили. Техніка, комп’ютери — все на місці. Ми відвідали всі приміщення, де важка техніка, перевантажувальне обладнання — воно в тому вигляді, як ми його й залишали. Там все виконано.

Через втрату електроживлення деякі ворота, проходи через які контролюються магнітними замками, були розкриті. Якби на момент його зникнення там був персонал, він би увімкнув дизельні генератори, і цього б не сталося. Зараз, звичайно, потрібно буде роботу всіх механізмів перевірити.

- Наскільки будуть змінюватися вимоги до охорони АЕС, ЦСВЯП, враховуючи усі ці ситуації з захопленням їх військовими, веденням військових дій в безпосередній близькості до ядерних об’єктів?

— Це акт ядерного тероризму. Ніхто ніколи не думав, що вони настільки втратять глузд, щоб обстрілювати наші ядерні об’єкти. Вперше в історії така розвинена в ядерному відношенні країна піддалася такій агресії. Ніхто не розраховував на те, що це мало статися. І зараз звичайно, ми будемо формувати відповідну програму, заходи, щоб покращити фізичний захист об’єктів. Додати ППО, протитанковий захист. Будемо проектувати і будувати нові захисні споруди, щоб врахувати ці випадки. Тут буде дуже багато роботи.

Зараз ми бачимо так, що першочергові заходи будемо реалізовувати за власні кошти, але далі будемо виходити на урядові програми. Це не тільки ядерних об’єктів стосується, а й інфраструктури України. Будуть прийматися відповідні програми, щоб покращити їхню обороноздатність.

- Нещодавно відбулася ротація на ЧАЕС, друга з початку війни, і нетрадиційно це сталося катером, який надала компанія. А яким чином ротація буде здійснюватися в подальшому і чи можна забезпечити необхідну її регулярність?

— Якщо катером, ми можемо змінювати, коли завгодно. Цей маршрут проходить нашою територією. Ми 51 людину вивезли, 49 завезли. Немає більше питань по ротації на ЧАЕС. Якщо забезпечувати ротацію так, як було до війни, то там транспорт йде через територію Білорусі, і для того, щоб це робити, потрібно запрошувати її дозвіл. Запрошувати дозвіл у ворожої країни,  переміщуватися, доки йдуть військові дії, небезпечно. Можна їхати через українську територію, але це дуже великий гак. Так що зараз човном це оптимальний варіант.

- А як походить ротація на окупованій ЗАЕС? Чи достатньо персоналу для цього, адже люди лишають місто?

— Ротація є, і вони працюють нормальними змінами, як було до війни. Але, звісно, це фахівці з Енергодару, зовнішня ротація обмежена цими орками, які перекривають в’їзди і виїзди. Люди працюють в умовах психологічно тиску, зі страхом за своє життя і своїх близьких. Так, хоч гуманітарні коридори працюють дуже погано, багато охочих виїхати з міста. Але я не думаю, що не залишиться фахівців. Люди розуміють свою відповідальність, і ті, хто неодмінно потрібен, особливо для критичних функцій, залишаться, як це було на ЧАЕС. Спочатку не було можливості змінюватися, а тоді вони самі не хотіли. Думаю так само буде й на ЗАЕС.

- Як, по-вашому, можуть розгортатися події на ЗАЕС? Після виходу військ РФ з ЧАЕС ви припустили, що за кілька днів вони підуть і з Запорізької станції.

— Це буде залежати від військової ситуації в Україні. Якою вона буде на сході, на півночі, півдні, як будуть звільнятися ці території. Все залежить від ЗСУ, які дуже добре воюють з орками, ми на них дуже сподіваємося. І ми, і енергодарці розраховуємо, що протягом місяця питання з ЗАЕС буде вирішено. А щоб підтримати персонал ЗАЕС, ми від себе ввели додаткових 20% надбавки до зарплати всьому персоналу, який має проукраїнську позицію. Ми нараховуємо її, починаючи з дня захоплення станції 4 березня, і виплатимо в день її звільнення.

- До речі, як ви визначаєте цю позицію, чи проводилися якісь додаткові перевірки на станціях, у компанії щодо благонадійності персоналу?

— Всі наші атомники думають по-українськи, вони патріоти. І на ЗАЕС така ж ситуація. Є поодинокі випадки, люди, які зрадили в Енергодарі, але і до цього вони так себе проявляли. СБУ працює, і у нас на станціях є фахівці, які за це відповідають. За їхньою інформацією, ситуація стабільна на всіх станціях.

Звісно, на ЗАЕС дуже важко працювати, вони мусять розмовляти з цими російськими солдатами, коли вони йдуть на роботу чи з роботи. Менеджмент змушений вирішувати низку питань з їхніми командирами. Окупанти ж застосовують свої заходи — намагаються рублі вводити, референдум проводити, нашу допомогу не пропускають, натомість свою роздають. А людям щось потрібно їсти, за це їх звинувачувати не можна.

- А щодо зарплати — ви продовжуєте її платити працівникам станції?

— Ми платимо зарплату на картки. Але виходить проблема з готівкою. Окупанти магазини закрили, заблокували постачання продуктів, є дефіцит ліків. Щось можна купити на базарі, але готівки немає, бо її не можна завезти. Ми шукаємо шляхи, як можна допомогти енергодарцям, можливо, якимись взаємозаліками. Добре, що там є дуже гарне підприємство з виробництва молочної продукції, то хоч цим люди забезпечені. Але інше в дефіциті. Ми їх підтримуємо. Хто хоче виїхати, за можливості ми будемо їм у цьому допомагати і працевлаштувати на інших територіях. Хто буде залишатися, будемо підтримувати.

Але вони всі чекають звільнення, вони всі дивляться на нас, на центральну дирекцію, на ЗСУ. Ми робимо все, щоб вони могли в таких умовах утримувати станцію в безпечній роботі. І пережити оцю навалу.

- Наскільки реально, що гендиректор МАГАТЕ може таки відвідати ЗАЕС під час її окупації?

— Я цього не допускаю. Ми на таке не підемо, це зрозуміло. Але й МАГАТЕ цього не зробить.

- А чого ви зараз чекаєте від цієї організації? Закінчується другий місяць війни, проведено багато перемовин з МАГАТЕ, вони переконалися на власні очі в усьому, що у нас тут відбувається.

— Нічого особливого не чекаємо. Певна безоплатна допомога там формується і буде представлена, це стосується важливих для нас гаджетів, наприклад, приладів радіаційного контролю, контролю доз опромінення, деяких інших засобів, корисних в період ліквідації аварій та мінімізації їх наслідків. А все інше залежить не від них, а від нас. Ця ситуація показала, що немає у МАГАТЕ ні відповідного керівництва до дій, ні їх самих, ні по оператору АЕС, ні по регулятору. Ніхто такого не очікував. А в ситуації, коли дії нерегламентовані, ми й бачимо таку розгубленість, якісь мляві заяви на кшталт “давайте поговоримо з росіянами”, “давайте поговоримо з вами”, “скажемо, що ядерна безпека забезпечується, все добре”. Я розумію, чому це відбувається. Не тільки тому, що в МАГАТЕ великий російський вплив. Це ще й небажання, неготовність брати на себе відповідальність з боку керівництва цих органів.

- На початку війни ви заявили, що відмовилися від поставок російського ядерного палива. Але виявилося, що перед самою війною його партія була поставлена на Рівненську АЕС. Ще передбачаються фізичні поставки палива за раніше укладеними контрактами і на які станції?

— Технічно це можливо, тому що контракт з росіянами не перерваний, і в ньому записано, що вони зобов’язуються постачати нам паливо. Ми заявили, що не будемо більше працювати по цьому контракту — і більше не будемо приймати від них поставок, то була остання, яка справді надійшла перед війною. Але юридично ми зараз не можемо все це оформити. Закінчиться війна — оформимо розірвання всіх контрактів, які формально ще існують.

Є у нас ще питання по поверненню осклованих відходів з Російської Федерації з того палива, яке їм постачалося протягом багатьох років з наших станцій на переробку. Вони починають говорити, що з 24 року ми повинні відповідно до умов контракту забирати у них те, що залишається, цей бруд від переробки в осклованому вигляді. Оце питання, я так думаю, ми вирішимо таким чином, щоб цей бруд залишився у Росії. Хай залишають собі ці відходи. Це буде одна з компенсацій за те, що вони зробили з Україною.

Тим паче сховища ще не побудовані. За це відповідає Держагентство з питань управління зоною відчуження, вже багато років триває підготовка до будівництва, але ДАЗВ так і не довело до кінця проведення відповідних тендерів.

- Знову ж таки на початку війни ви повідомили про те, що дали сигнал Westinghouse про нарощення поставок, аби повністю замінити російське паливо. За ці півтора місяці як просунулася робота у вашого американського партнера?

— Ми з ними в тісному контакті. Сьогодні вони нарощують своє виробництво. Ми також оптимізуємо графіки постачання палива для того, щоб вони могли забезпечувати нашу потребу в ньому. Немає взагалі жодних питань по паливу для ВВЕР-1000. По паливу для ВВЕР-440 більше зусиль треба докласти, щоб вони встигли забезпечити поставки наступного року. Потрібно завершити розробку, довести до промислового виробництва, а на це треба час. Ми ще у 2020 році підписали договір за присутності президента України, і працюємо за ним.

Але ми дивимося на те споживання, яке є в енергосистемі сьогодні.  Воно вдвічі знизилося. Було на високому рівні, й під це планувалася робота всіма енергоблоками, тепер відповідно наше виробництво теж знизилося, тож наші блоки будуть працювати довше на вже завезеному паливі.

- Зараз у резерві тільки на ЗАЕС три блоки, всього працює в системі то сім, то вісім блоків з п'ятнадцяти. Які втрати несе компанія від простою, і взагалі які їх розміри з початку війни?

— Ми постійно це рахуємо і додаємо. За перші тижні ми мали приблизно 16 млрд грн прямих і непрямих збитків. Зараз вони досягають вже приблизно 35 млрд грн. Це і з врахуванням неплатежів.

- Наскільки розраховуєте на можливості експорту електроенергії в Європу?

— Ми маємо надмірну потужність зараз, яка перебуває в резерві, через те, що споживання знизилося. І як тільки буде можливість, ми готові експортувати великі обсяги.

Система самого експорту в нових умовах приєднання до європейської мережі до кінця ще не встановлена. Зараз працює Міненерго і “Укренерго”. Коли всі ці питання будуть налагоджені, ми будемо це робити.

- Нещодавно польська Orlen заявила, що дуже зацікавлена в імпорті електроенергії з України, саме з ХАЕС, і готова інвестувати в те, щоб мати змогу здійснювати імпорт. Як ви це прокоментуєте?

— Якщо ви говорите про цю компанію, то вона також зацікавлена в поновленні експлуатації лінії ХАЕС-Жешув. Якщо ми додаємо цю лінію до енергосистеми України, то через неї зможемо додатково проводити до 2000 МВт. Інвестувати багато хто намагався. Відверто кажучи, я в це не вірю, що хтось може проінвестувати, і за рахунок цього отримати експорт. Потрібно лінію поновлювати, і на загальних засадах використовувати. Я думаю, що умови на ринку будуть врешті-решт такі, як в Європейському Союзі, бо ми приєднані до них, а не той буде ринок, на якому ми вже три роки вовтузимося.

- А взагалі що відбувається зараз на самій ХАЕС, ви повністю припинили всі роботи по підготовці будівництва нових енергоблоків?

— Ми продовжуємо там працювати, наскільки це можливо за військового стану. Ми не відклали у довгий ящик всю ту розпочату роботу з будівництва нових потужностей, як і не відмовилися від самої ідеї.

- У кінці квітня спливає термін дії ПСО на ринку електроенергії. Які все ж таки варіанти розглядаються — відмінять, змінять, залишать, як є?

— Наразі готується проєкт постанови щодо продовження ПСО із деякими змінами. Але одразу хочу сказати, про підвищення ціни на електроенергію для населення не йдеться.

- Вашій компанії вже не під силу така модель ПСО?

— Нас влаштовує така модель. Проблема в неплатежах і зростанні взаємної заборгованості між учасниками ринку. Це найбільша проблема і її треба вирішувати.

- Які механізми підвищення ліквідності можуть бути застосовані саме до вашої компанії? Міністр, наприклад, заявив про потребу в залученні від міжнародних організацій щомісячно на ринок до 250 млн євро, “Укргідроенерго” хоче залучити зекономлені на кредитах гроші.

— Розглядається можливість фінансового вливання в ринок для того, щоб забезпечити його грошима. Так, є брак ліквідності. Але “Енергоатом” потужна компанія, і ми справимося, якщо будуть нормальні умови роботи на ринку. Коли наша електрика буде оплачуватися, тоді ми виходимо із ситуації самотужки. Ми не потребуємо зараз якоїсь допомоги на тому рівні, про який ви сказали.

Ніна ЯВОРСЬКА