Юлія Тимошенко позбулась останніх ілюзій

Юлія Тимошенко приміряє на себе шкіру Віктора Януковича п'ятирічної давнини.

Тоді він так само, програвши третій тур виборів з ще більшим розривом — у вісім відсотків — взявся оскаржувати результати в суді. І поки Тимошенко зразка 2005 року збирала 226 голосів за своє призначення прем'єром, Янукович наймав швейцарських адвокатів та ліпив з себе жертву грандіозного обману.

Те ж саме зараз намагається зробити Тимошенко, щоб переконати у фальсифікації та набагато років уперед посіяти серед своїх виборців зерна реваншу.

Початку процесу “Тимошенко проти ЦВК” у Вищому адміністративному суді України передувало з'ясування стосунків у юридичній команді прем'єр-міністра.

Андрій Портнов, який вів виборчу кампанію, одразу попередив Тимошенко про невисокі шанси на перевибори та запропонував їй, при бажанні, доручити судове оскарження іншій групі лойерів — Власенку і Катеринчуку.

Тимошенко доручила вести процес юристам Портнова, на що той погодився за умови, що в його роботу не втручатиметься конкуруюча група. Отримавши карт-бланш, він самотужки підготував позов та направив його до Вищого адміністративного суду, який призначив розгляд справи на 19 лютого.

Судний день

Окрім офіційних представників Тимошенко, Януковича і Центральної виборчої комісії, на історичне засідання зібралася “група підтримки”, для яких суд став зручним місцем, щоб дати інтерв'ю та засвітитися на телеекранах.

З такою метою прибув сюди регіонал Владислав Лук'янов. Він на власному прикладі переконував, що все розвивається нормально:

— Інавгурації Віктора Януковича нічого не загрожує. Нас повідомили, що за протоколом передбачається дрес-код “black tie”. Так я пішов у магазин і уже придбав собі смокінг.

Тимошенко з'явилася у суді без усмішки на обличчі та розмістилася в другому ряді напроти трибуни з суддями, між нардепом Андрієм Портновим та своєю довіреною особою на виборах Леонідом Кравчуком.

На столі перед прем'єром лежав талмуд сторінок на 800, корінець якого золотими буквами прикрашав надпис “Международные избирательные стандарты”.

За декілька хвилин до Тимошенко підійшов охоронець, який тримав у руках її пальто з підкладкою, оздобленою вензелями Louis Vuitton. Він передав прем'єру індивідуальний стакан і пляшку води “Миргородська”.

За спиною Тимошенко зібралася команда Януковича, який проходить у справі як “третя сторона”. Його інтереси представляв адвокат Андрій Федур, що в 2005-му визволяв зі слідчого ізолятора Бориса Колеснікова, та донька регіонала Сергія Ківалова Тетяна. Її присутність мала би нагадувати багатьом суддям, кому вони зобов'язані своїм перебуванням у теплих кріслах Вищого адміністративного суду.

З довіреністю від Януковича прийшов перший віце-спікер Олександр Лавринович. За ноутбуком розмістився юрист Ростислав Герасимов, який на цьому процесі представляє Януковича, а перед першим туром обслуговував технічних кандидатів — Михайла Бродського і Василя Противсіх.

Сторону відповідача представляли члени ЦВК, призначені за квотою Партії регіонів — Охендовський, Астахова та Лукаш.

Коли судді зайшли до зали засідань, Тимошенко відчула перший удар. Серед присутніх не було Миколи Сіроша — заступника голови суду, в лояльності якого Тимошенко не сумнівалася — адже саме його на місце в.о. голови суду протягував Василь Онопенко.

Також серед суддів, що почали слухати процес, не було Людмили Черпіцької — секретаря пленуму ВАСУ і за сумісництвом дружини депутата від БЮТ Олега Черпіцького. Фактично, головні лобісти Тимошенко в суді, на яких вона розраховувала, не з'явилися.

Перше клопотання Андрія Портнова про проведення прямої трансляції засідання було знаковим. Знаючи, що публічні виступи є сильною стороною прем'єра, судді цим рішенням мали сигналізувати про свої настрої відносно Тимошенко.

Сторона Центрвиборчкому технічно самоусунулася від питання трансляції, знаючи, що їх завжди підстрахують адвокати Янукович.

— Ми залишаємо це клопотання на розсуд суду, — оголосив Михайло Охендовський.

— А я заперечую проти здійснення прямої трансляції, — вступив у гру Андрій Федур.

Щоб ухвалити рішення, суд пішов у дорадчу кімнату — півсотні людей в мантіях мовчки підвелися з місць та зникли за боковими дверима.

Скориставшись паузою в засіданні, учасники процесу зібралися в групах за інтересами.

— Ми зараз витратимо години дві лише на клопотання. І так буде постійно: всі встали — всі сіли, — розповіла членкиня ЦВК Тетяна Лукаш своєму родичу нардепу-регіоналу Григорію Ілляшову, одруженому з її сестрою-депутаткою Оленою Лукаш.

Лавринович спробував аргументувати заборону прямої трансляції.

— Коли йде суд, то свідок не повинен знати, що відбувається у залі засідань. А в умовах прямої трансляції дотриматися цього неможливо.

— Але хіба це демократично? — допитувалися журналісти.

— Так що, треба, щоб була пряма трансляція з усіх операційних, з усіх санвузлів? — різко заперечив Лавринович. — Якщо в Україні є правила, встановлені процесуальним кодексом, то їх потрібно дотримуватися. А не робити в прямому ефірі піар-кампанії, щоб демонструвати свої артистичні здібності.

Лавринович увійшов у раж.

— Якщо це антидемократично, значить я — не демократ, — заявив віце-спікер.

Суд не зрадив сподівань Лавриновича. Він дозволив журналістам проводити фото- і відео зйомку, але заборонив пряму трансляцію — окрім моменту виголошення вердикту. В принципі, у цю мить уже можна було прогнозувати і остаточний вердикт суду за позовом Тимошенко.

Через годину після початку засідання в залі несподівано з'явився представник конкуруючого з Портновим юридичного угрупування БЮТ Сергій Власенко.

Оскільки Портнов вимагав від Тимошенко не допускати Власенка в процес, той сів разом з журналістами та почав коментувати те, що відбувається.

— Ну що, відхилили трансляцію? — запитав екс-адвокат.

— Відхилили. Лавринович сказав, що це заборонено законом.

Власенко почав гортати Кодекс про адміністративне судочинство, де зупинився пальцем на пункті 8 статті 12: “...Транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі...”.

— Тобто трансляція не просто “дозволяється”, а прямо “допускається”! Наші про це сказали? — показав він у бік юристів Портнова. — Забули? Все зрозуміло...

Ліки для божевільних від Тимошенко

Оголосивши про початок процесу, головуючий суддя Нечитайло запропонував позивачу і відповідачу розійтися, не входячи в суперечку.

— Чи не бажають сторони помиритися? — запитав він, спровокувавши сміх присутніх.

Отримавши негативну відповідь від Портнова та Охендовського, суддя продовжив:

— Позивач, хто буде давати пояснення?

— Я, Тимошенко Юлія Володимирівна, — сказала прем'єрка в мікрофон і вийшла за кафедру.

— Ваша честь, високоповажний суд... — почала вона. У вступному слові Тимошенко спробувала апелювати до міжнародних норм проведення виборів. Відчуваючи себе невпевнено на незнайомій території, Тимошенко незвично для себе читала виступ з папірця.

— ...Декларація прав людини закріплює, що саме воля народу має бути основою виборів. Ще в 1948 році визначили, що фальсифікація виборів несумісна з нормальним розвитком країни, — зацитувала прем'єр свою шпаргалку.

Але, завершивши блок про закордонну виборчу практику, вона підняла очі та почала промовляти від себе. Виступ Тимошенко перетворився на політичний.

— Чесне вивчення всіх обставин, викладених у позові, потрібне не тільки мені, — Тимошенко переконувала суддів. — Це потрібно тому кандидату, який думає, що став президентом. Його легітимність настане тільки тоді, коли всі докази будуть вивчені та їм буде дана адекватна оцінка.

Тимошенко розповіла про те, що пережила в останні дні.

— Я така сама людина, як інші. Мені важко долати емоції. Коли оголосили результати виборів, я могла відійти в сторону і сказати: “Хай буде як буде!” Але я знайшла сили й далі виборювати справедливі вибори! Повірте, це непросто, коли оголошують результати, лунають привітання, а тобі треба іти проти течії...

Прем'єр виступала немов на програмі Шустер Live, тільки замість аудиторії перед нею сиділи судді. Але вплив їх підсумкового голосування був значно вищим, ніж на ток-шоу. Тимошенко намагалася переконати, що вибори супроводжувалися системними порушеннями.

Перше з них — це включення у список виборців у день голосування.

— Я хочу заявити клопотання — перевірити Реєстр виборців на наявність у ньому двічі-тричі одних і тих же людей. Або померлих людей. Або людей, які проживають за адресами виритих котлованів, неіснуючих вулиць і будинків...

Другий метод фальсифікації, виявлений Тимошенко — це включення у Реєстр виборців у день голосування всупереч забороні закону. Вона виявила 300 тисяч таких фактів.

Третій метод фальсифікацій — це вибори на дому, якими скористалися 1,3 мільйона осіб.

— Я прошу голосування за межами дільниці вважати таким, що не відбулося, оскільки воно проводилося без медичних довідок і збереження паритету представництва двох кандидатів (у виїзних групах дільничних комісій), — заявила Тимошенко.

Вона арифметично пояснила суддям, чому це важливо.

— Розрив між мною і Януковичем склав 800 тисяч. Тоді як додатково включеними в список виборців були 300 тисяч осіб. І ще 1,3 мільйона проголосували на дому...

Четвертий приклад фальсифікацій, які подала Тимошенко — це підкуп виборців шляхом їх доставки на дільниці.

— Це перевезення здійснювалося автобусами з символікою Януковича — з роздачею усього, що є благом для людини, — заявила Тимошенко, але не вдавалася у подробиці.

Наступна її репліка виглядала ще більш переконливо.

— На цих виборах у кожному селі знали, що була спеціальна хата, яка називалася “хата організації виборів Януковича”. Там людям казали, скільки коштує не піти на вибори або продати свій голос.

Ці фальсифікації, на переконання Тимошенко, не просто спотворюють результати виборів. Вони провокують деградацію суспільства. Прем'єр, підвищуючи голос, вдалася до несподіваних аналогій.

— Коли людина хвора на божевілля, вона просто не відчуває болю! Таку людину можна колоти, різати, що завгодно... — розповіла Тимошенко суддям. — І коли суспільство абсолютно індиферентне і не відчуває, що написано в Конституції та законах, то воно таке саме божевільне.

На думку Тимошенко, судді мають усвідомити таку небезпеку.

— Це зрозуміло навіть мені як людині, що має фінансову економічну освіту, проте не має юридичної. Але я буду над цим працювати, — спровокувала Тимошенко сміх у залі.

Коли таймер показував, що Тимошенко виступає вже другу годину, асистентка суду її раптом перервала.

— Я перепрошую, у нас можуть бути технічні проблеми зі звукозаписом...

— Мені що, розпочати все спочатку? — не розгубилася Тимошенко. Присутні знову повеселилися.

Головуючий оголосив перерву на 10 хвилин, протягом якої Власенко прокрався на крісло поряд з Кравчуком. Тепер від місця Тимошенко його віддаляв лише перший президент.

Коли звукове обладнання привели до ладу, Тимошенко почала завершувати свою промову.

— Потрібно чи не потрібно нове голосування на виборах президента? Звичайно, потрібно! — закликала вона суддів. — У 2004 році з мінусу, який мав Віктор Андрійович в другому турі, він отримав плюс вісім відсотків у третьому.

Завершила Тимошенко закликом до суддів, який традиційно лунає з її вуст в самих різних ситуаціях.

— Хочу, щоб ми були немов одна команда! Команда, якій потрібно лише одне — встановити істину!

Суд залишив Тимошенко на трибуні — вона мала відповісти на питання членів ЦВК і представників Януковича. Слово взяв регіонал Вадим Колесніченко, який спробував довести, що недосконалий Реєстр виборців — це якраз результат бездіяльності підлеглих самої Тимошенко.

— Юлія Володимирівна, чи відомо вам, які саме органи наповнювали даними Державний реєстр виборців? І кому вони підпорядковуються? — звернувся він до прем'єра.

— Це робили місцеві органи влади, — не розгубилася Тимошенко, — саме вони подавали дані в Реєстр. А також до цього були залучені МВС та Мінюст...

— Відповідь отримана, — намагався зупинити Тимошенко головуючий в судовому процесі, але це було не так просто.

— ... і вам не треба роз'яснювати, як розподіляється влада в цих органах, тому зрозуміло, що...

— Дякуємо, відповідь є! — ще раз спробував навести він порядок.

— Я хотів би поставити уточнююче запитання, — перекрикуючи суддів та Тимошенко, наполягав Колесніченко. — Як ви прокоментуєте, що в регіонах, де перемогла Тимошенко, на дому голосували 6%? А там, де більшість взяв Віктор Янукович — лише 4%?

— ...але в мене суттєве зауваження, — перейшла на підвищений тон Тимошенко, не реагуючи ні на суддів, ні на Колесніченка. — Це дуже суттєве зауваження!... Я хочу нагадати, що на виборах до Верховної Ради 2007 року на дому проголосувало 900 тисяч людей, а на президентських 1 мільйон 300 тисяч... Це ж про щось каже!

Коли в засіданні оголосили годинну перерву на обід, Олександр Лавринович вибіг із залу в числі перших.

— Її виступи — як завжди, немов сеанс гіпнозу. Думав, спеціально візьму ручку і запишу її аргументи. Вистачило мене на чотири перших речення...

Судді розійшлися підкріпитися, а навколо Тимошенко зібрався невеличкий штаб, що проводив оперативну нараду.

— Ви гарно відповідали на питання, Юлія Володимирівна, — підбадьорив лідера хтось з вузького кола юристів. — Хоча це й так було зрозуміло: на Юлії Володимирівні де залізеш — там і злізеш.

Тимошенко трохи посміхнулася і з легкою образою в голосі віджартувалася:

— Ну, взагалі-то не дуже і залізеш!

На обід прем'єр поїхала в Кабмін. Виходячи з будівлі суду, вона зіткнулася в дверях зі своєю прихильницею — бабусею років 60.

— Юлія Володимирівна! Юлія Володимирівна! Нарешті я вас побачила, я знала, що ви тут будете! Сонечко моє, ви пам'ятаєте, що ви нам обіцяли на Софійській площі?...

Тимошенко трохи розгублено привіталася.

— Ну згадайте! Ви сказали, що запросите на особистий прийом...

— Так, так... — зупинилася Тимошенко. — Але ви бачите, що тут робиться? Ми виграємо суд і обов'язково з вами поспілкуємося...

— Ех! — в розпачі розвела руками прихильниця, що поставилася до такої обіцянки з недовірою. — Де ж ми з вами потім зустрінемося?...

Розбиті надії Тимошенко

Команда прем'єра пішла на перерву, запевняючи, що все іде за їх сценарієм. Але після обіду їх струнка мозаїка була зруйнована вщент.

Портнов раз за разом звертався до суддів з закликом зрозуміти, що команда Тимошенко скаржиться на ставлення ЦВК до своїх обов'язків.

— Навіщо Центральній виборчій комісії були надані такі великі повноваження? Навіщо там апарат з десятків юристів? Адже нам відмовляли у розгляді скарг за формальною ознакою — відсутності поштового індексу!

Неприємності почалися під час запитань. Відповіді Портнова ще раз підтвердили його ж аргументи під час закритих нарад в БЮТ, що штаби Тимошенко не проводили належної підготовки для подальшого оскарження результатів виборів. Врешті-решт, Портнов вимушений був боротися проти своїх же аргументів.

ЦВК відбила атаку в зв'язку зі звинуваченнями, що вони ігнорували скарги без поштових індексів. Виявилося, що свого часу кандидат Михайло Бродський позивався до... бютівського члена Центрвиборчкому Жанни Усенко-Чорної — і суд дав право ЦВК відхиляти скарги, в яких не вказаний індекс конкретних окружних виборчих комісій, де були зафіксовані порушення. Але з'ясувалося це тільки зараз — Усенко-Чорна заздалегідь не попередила штаб БЮТ про існування такого рішення і навіть не подала на нього апеляцію!

Втім, головний удар для Тимошенко був попереду. Вона подала клопотання про витребування оригіналів виборчої документації, зокрема бюлетенів, у шести округах, де були допущені порушення (№№10, 24, 44, 109, 110, 111).

З вимогою видати матеріали виступила сама прем'єр-міністр.

— Це клопотання, на якому тримається з'ясування всієї істини в цій справі. Ви повинні це розуміти! — зверталася вона до суддів. — Якщо ми не зможемо цього зробити — встановити порушення в окружних комісіях — тоді ми не зможемо з'ясувати істину взагалі!

Представники ЦВК та Віктора Януковича виступили категорично проти, бо Тимошенко скаржилася на дії Центральної виборчої комісії, а не конкретних окружкомів.

— Чого ви боїтеся! Надайте документи, — вимагала з місця Юлія Тимошенко. — Суд може розглянути все, що захоче!

Для прийняття рішення судді оголосили перерву і пішли в нарадчу кімнату.

— Це ж прямі порушення! Що вони роблять? — обурювалася Тимошенко, коли навколо неї знов зібрався юридичний штаб. — Як таке може бути?

— Юлія Володимирівна, все буде нормально. Ми отримаємо ці документи. Це наше право, — заспокоювали її юристи.

Тут же поруч зустрілися опоненти по справі Андрій Портнов та Олександр Лавринович, які часто виступають співавторами законопроектів і підтримують доволі дружні стосунки.

— Відсутність прямої трансляції трохи позбавила вас артистизму, але ж ви все одно затягуєте процес, — поскаржився Лавринович. — Андрію, я ж думав, ви джентльмени!

— Олександре Володимировичу, якби ми затягували, то подали би не два, а 20 клопотань! І викликали б п'ятсот свідків, — відповів йому Портнов. — До речі, ви помітили, що ми не оголосили відвід жодному судді, хоча могли...

Тим часом сама Тимошенко готувала ще одне клопотання — про осіб, що були декілька разів включені до Державного реєстру.

— Це пряме порушення! Я в шоці. Дайте мені маркера... — тихо промовляла Тимошенко, розглядаючи таблицю з дубльованими прізвищами виборців.

Підкреслюючи щось у документах, вона помітила через кордон охоронців і судових приставів фотокамеру “Української правди”.

— Ви хочете подивитись?! Підійдіть, я вам покажу, — Тимошенко розгорнула таблицю. — Дивіться, ось прізвище людини “Джелялова Левіза Мудессерівна”, бачите? А ось під нею ще така ж “Джелялова”! Все співпадає — прізвище, ім'я, по-батькові і навіть день народження. А от адреса — інша! Тобто людина могла прийти і проголосувати двічі, розумієте?

Тимошенко намагалася випромінювати оптимізм.

— Я впевнена, що ми повинні перемогти! Ви знаєте рішення Верховного суду 2004 року? А у нас сьогодні набагато краща доказова база, ніж тоді була у штаба Ющенко.

— Але уявіть свою поразку. Що тоді?

Тимошенко на мить задумалась і напружено посміхнулась.

— Ну, тоді треба згортати демократію в цій країні. Навіщо вона нам? Наступний кандидат в президенти повинен буде діяти наступним чином: переписати всі цвинтарі в країні, всі зруйновані і недобудовані будинки, проїхатися по країні і переписати всіх розчарованих, хто точно не прийде на голосування, організувати правильний підвіз своїх виборців і... Все! — на секунду зупинившись, вона додала. — А ні, ще — прикупити собі парочку прокурорів!

Тимошенко не встигла завершити свою думку — продовжилося засідання. Суд задовольнив клопотання лише в тій частині, яка була для Тимошенко непринциповою. Водночас він відмовився вимагати виборчу документацію з округів, де БЮТ мав підозри про фальсифікацію.

Також було відхилено клопотання Тимошенко про двійників у списках і про виклик до суду свідків від БЮТ — членів окружних виборчкомів з різних регіонів і шести керівників обласних управлінь міліції. Суд погодився заслухати лише членів ЦВК від Тимошенко, у яких була окрема думка щодо протоколу про результати виборів.

На цьому перший день суду завершився. Тимошенко вийшла з будівлі суду мовчки через чорний вихід. Нічого не коментували і юристи БЮТ.

— Ви розумієте, що останні події дадуть підстави Тимошенко називати суд недійсним? — питали журналісти в Олександра Лавриновича.

— Мені вже байдуже, що вона буде говорити, бо я стомився! — відчеканив віце-спікер. — У них як завжди: все повинно бути за їхнім сценарієм. А якщо щось не так, значить погана п'єса! Ось і все.

Тимошенко наносить удар у відповідь

Можливо, десь в глибині душі Тимошенко дійсно сподівалась на перемогу в суді. Можливо, йдучи на перше судове засідання, вона підбадьорювала себе спогадами про Верховний суд 2004-го року.

Але події п'ятниці мали опустити її на землю. В ніч на суботу, після дня розбитих судових ілюзій, Тимошенко остаточно усвідомила невідворотність реальності, яку вона так довго заперечувала.

За інформацією “Української правди”, ввечері п'ятниці лідер БЮТ зустрілась з Андрієм Портновим, до якого пізніше приєднались нардепи Пилипенко та Писаренко. Саме там народилася ідея про відкликання позову.

Зранку в суботу команда Тимошенко прийшла на засідання з червоними очима і з запізненням. Прем'єр увійшла до зали суду, коли Олександр Лавринович почав виступ на трибуні. Потім його змінив інший регіонал Вадим Колесніченко. Представники Януковича енергійно доводили безпідставність позову опонентів. На обличчі Тимошенко не було емоцій — вона чекала своєї черги, щоб обдати присутніх холодним душем.

Коли сторона Януковича закінчила промови, прем'єр виступила з клопотанням. Але, на відміну від п'ятниці, вона вже не просила долучити до справи якісь матеріали або викликати свідків.

Тимошенко звернулась до суду зовсім з іншим проханням — про... відкликання свого позову.

— Ми не бачимо сенсу в подальшому розгляді, — заявила прем'єр. — З урахуванням формального розгляду судом наданих нами доказів, з огляду на небажання встановити об'єктивну істину, ми відкликаємо свій позов...

Тимошенко нагадала, що напередодні суд відхилив її головні клопотання.

— Фактично було відмовлено вивчати та досліджувати доказову базу, на якій грунтується позов, — обурилася прем'єр.

Ця неочікувана заява Тимошенко спричинила нову інтригу — чи міг суд далі розглядати справу без її згоди. Це було потрібно Партії регіонів, щоб на рівні Феміди легалізувати перемогу Януковича.

Головуючий навіть перепитав Тимошенко: чи вона відкликає свій позов, чи відмовляється від нього. Це — два різних явища. Своєю відмовою позивач ніби визнає відсутність самих зловживань. А відкликання позову означає просто — передумала.

Тимошенко кинула очима на Портнова і підтвердила: “Ми звертаємося з клопотанням про відкликання позову”. Розгублений суд закрився в нарадчій кімнаті.

— Наш позов залишиться в суді для історії. Я впевнена, що колись в Україні з'явиться чесний прокурор та чесний суд, які визнають нашу перемогу, — заявила Тимошенко одразу як судді пішли радитися.

Тимошенко сіла на своє місце. Наближення розв'язки ніби скинула з плеч багатотонний вантаж. БЮТівці жартували і куражилися, немов це вони за декілька днів проведуть свого лідера на інавгурацію.

Журналістам вдалося на секунду привернути увагу Тимошенко запитанням про її гарний настрій попри поразку на виборах.

— Я не програла. Програли ті, хто думає, що через правосуддя можна затверджувати фальшивих президентів, — технічно відповіла Тимошенко.

Судді радилися близько п'яти годин. Не дочекавшись вердикту, Тимошенко і вся її команда залишила залу. Зрештою, суд задовольнив клопотання прем'єра — у них не було іншого виходу — але при цьому назвав необґрунтованими звинувачення на свою адресу. Цей пункт був важливий самим суддям, а для Тимошенко не грав принципової ролі.

У підсумку Тимошенко, програвши глобально, тактично викрутила ситуацію на свою користь. Розуміючи, що не виграє перше місце, вона взагалі знялася з чемпіонату, щоб не фіксувати свою поразку.

І коли Тимошенко з опозиції буде називати Віктора Януковича “нелегітимним президентом”, ніхто не зможе дорікнути, що вона не оскаржувала його перемогу — бо сам факт звернення до суду був.

А з іншого боку, Тимошенко назавжди позбавила команду Януковича повноцінного смаку перемоги. Адже тепер вони не зможуть похвалитися, що його обрання президентом підтверджено судом.

Сергій ЛЕЩЕНКО, Мустафа НАЙЕМ