Янукович у газових обіймах

“Керівництво паливно-енергетичного комплексу України віддасть у користування ринок природного газу. Відсоток гарантовано!”.

Якби преса приймала такі оголошення, то цілком ймовірно, що ми змогли б прочитати даний текст в останньому випуску однієї із рекламних газет.

Принаймні саме з таким рекламним завзяттям міністр енергетики заявив, що готовий віддати постачання газу споживачам тому, хто доставить до кордону хоча би на 50 доларів дешевший газ.

Приготування політично стурбованої частини суспільства до першотравневих маршів, а економічно стурбованої — до садіння картоплі не дозволило пресі влаштувати допит прем'єру Миколі Азарову і міністру енергетики Юрію Бойку на тему дешевого газу і нового посередника. Усі розійшлися святкувати.

Слова міністра свідчать: просто перед нашим носом у газову шпарину намагається влізти новий посередник. Як кажуть, скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

Народна приказка чітко відображає життєву позицію будь-кого, хто отримує можливість покрутити газовий вентиль. Персональна вина Бойка у такому ставленні до газового питання є мізерною. Енергетична політика незалежної України передбачає, що кожен бачить у “трубі” власний шлях до збагачення.

У західній Україні популярна приказка: “Дайте мені метр кордону...”. Далі і так зрозуміло: контрабанда забезпечить добробут усім вашим нащадкам. Газові посередники — це своєрідні контрабандисти, які обкрадали бюджет України. За останні двадцять років таких компаній було чимало, і всі вони змінювали одна одну.

Компанію “Республіка” преса пов'язує з Ігорем Бакаєм, “Олгаз” — з Олегом Іщенком, “Інтергаз” — з Ігорем Бакаєм, Олексієм Івченком та Ігорем Шаровим, “ЄЕСУ” — з Павлом Лазаренком та Юлією Тимошенко, “Ітеру” — з Євгеном Сухіним, Eastern Distribution Limited — з Віталієм Гайдуком та Сергієм Тарутою, EuralTransGas — з Юрієм Бойком, Леонідом Кучмою і Семеном Могилевичем, RosUkrEnergo AG та “УкрГазЕнерго” — з Юрієм Бойком, Дмитром Фірташем та Іваном Фурсіним.

Крім них, на газовому ринку країни працював ще добрий десяток дрібніших трейдерів з меншими апетитами. Такою була і залишається енергетична стратегія України.

Об'єднує ці фірми вічна невидима присутність “Газпрому”. Щоправда, в “Олгазі” і RosUkrEnergo російський монополіст “засвітився” своєю безпосередньою участю.

Відстоювання інтересів “своїх” газотрейдерів в українській політиці відбувалося постійно. У 2004 році майбутнім президенту Віктору Ющенку і прем'єру Юлії Тимошенко не давали спокою “корупційні” схеми RosUkrEnergo. У 2005 році шляхи Ющенка і Тимошенко у посередницьких газових питаннях розійшлися.

З 2006 року RosUkrEnergo знайшла спільну мову з президентом Ющенком і вже офіційно поставляла газ на кордон України та Росії.

У 2006-2007 роках опозиціонерка Тимошенко критикувала RosUkrEnergo і “УкрГазЕнерго”. А вже у 2008-2009 роках тодішній опозиціонер Бойко попередив усіх про бажання прем'єра Тимошенко використати як посередника “Ітеру”, а пізніше взагалі оголосив про компанію із складною назвою FKRtt Universal Swissland.

Тимчасом партнер Тимошенко у Кабміні Віталій Гайдук через близьку до себе фірму Korlea Invest Holding і справді готувався вступити на газовий ринок. Для цього була створена KazUkrEnergo Ukraine. Правда, більше ніхто ніколи про них не почув.

І от тепер в іпостасі державного чиновника Бойко як про цілком буденну річ говорить про готовність залучити до поставок газу в Україну компанію-посередника з умовною назвою “Узбекгазенерго” або “Казмунайгаз”.

Варто звернути увагу і на те, що міністр енергетики у квітні отримав можливість двічі виступити в ефірі телеканалу “Інтер”, близького до так званої групи RosUkrEnergo Бойка — Льовочкіна — Фірташа, щодо газових питань.

Задавши про посередника, міністр не уточнив, як відбуватиметься відбір учасників для шоу “Газовий посередник”. Де можна буде прочитати оголошення про тендер? А може, буде застосовна спрощена процедура закупівлі газу в одного посередника?

Нині розгортається чергова спроба газового лобі отримати “дах” від президента. Бакай, Лазаренко, Тимошенко, Гайдук, Бойко, Фірташ — на їх місці могли бути зовсім інші люди. Суть не в іменах, а в тому, який “газовий кодекс” вони нав'язали Україні.

Цей “кодекс” передбачає обкрадання держави. “Газпром” чи Кремль тут радше виконують роль спостерігача із своїми інтересами. Росія завжди просто вичікувала, доки одна з груп впливу в Україні не перетягне на себе газову перину.

Власне, і від Віктора Януковича нині хочуть лише одного: щоб він повторив шлях Леоніда Кучми і Віктора Ющенка. При Кучмі були EuralTransGas і RosUkrEnergo, при Ющенку — RosUkrEnergo і “УкрГазЕнерго”. Що буде при Януковичі?

Бойко вже запропонував йому умовні “Узбекгазенерго” і “Казмунайгаз”. Янукович мусить вибрати до осені. Таке випливає із слів міністра, коли він висловив переконання, що до кінця літа переговори з Росією щодо контракту завершаться.

Щоб економіка України не завалилася від шаленої ціни на газ у четвертому кварталі 2011 році, слід пропустити по “зеленому коридору” нового посередника з дешевим газом в кишені. Іншого варіанту у президента, за логікою газового лобі, нема.

Як кажуть, або падишах помре, або віслюк здохне. Хто падишах і хто віслюк — на ці питання відповість уже новий посередник.

Історія нагадує, що саме за такою схемою у 2006 році RosUkrEnergo отримала “зелене світло” від Віктора Ющенка. У пам'яті спливають тріумфальні слова тодішнього голови “Нафтогазу” Олексія Івченка про перемогу у “першій” газовій війні з “Газпромом”. Правда, ця “перемога” дозволила RosUkrEnergo перетворитися в одного з ключових гравців на політичному та економічному просторі України.

То чи випадковий тиск на президента у 2011 році з метою схилити його до залучення нового посередника? Досі поведінка Януковича свідчила, що у нього нема бажання втягуватися у схеми, притаманні його попередникам.

Регулярні намагання прем'єра Миколи Азарова схилити “Газпром” до перегляду формули ціни на газ — яскраве підтвердження таких процесів. Очевидно і те, що Юрій Бойко досі без особливого ентузіазму “рвався у бій” за зміну формули ціни на газ.

Момент настання газової істини для Януковича також підсилює тиск Росії щодо приєднання України до Митного союзу.

Обмін продовження терміну базування Чорноморського флоту на зменшення ціни на газ у 2010 році — це найгірше, що Янукович міг вчинити, як і його мовчазне потурання загарбанню Росією українських атомної енергетики, авіабудування і суднобудування.

Варіант повторення у 2011 році помилок Кучми і Ющенка стосовно підтримки газового посередника буде найгіршим варіантом для України.

Нині Янукович затиснутий у братерських обіймах як з боку “своїх” з газового лобі Фірташа — Бойка, так і з боку “чужих” з Москви. На його вибір чекають у Вашингтоні, Брюсселі, Москві і в швейцарському кантоні Цуг, де зареєстрована RosUkrEnergo.

Юрій КОРОЛЬЧУК, Інститут енергетичних досліджень