Янукович поставив торгувати зброєю костолома з московським корінням

Річний оборот розміром у 800 мільйонів не давав спокійно спати декільком групам впливу в Партії регіонів.

У числі останніх великих контрактів, організованих “Укрспецекспортом” — постачання БТР для армії Іраку на 500 мільйонів доларів, ремонт і модернізація літаків Ан-24 для Індії на 450 мільйонів, постачання Китаю суден “Зубр” на 350 мільйонів.

Керівник “Укрспецекспорту” не лише дотичний до фінансових потоків, захищених від зайвої уваги фіскальних структур. Участь у сфері військової торгівлі автоматично робила директора компанії впливовою фігурою з прямим виходом на президента.

Взяти “Укрспецекспорт” під свій контроль давно прагнув силовий віце-прем'єр Володимир Сівкович. Реалізувати свій задум він намагався як у часи Ющенка, так і в перші місяці Януковича.

За статутом, керівника “Укрспецекспорту” призначає президент. Формально кандидатуру главі держави спільно вносять прем'єр-міністр і секретар Ради національної безпеки.

Навесні 2010 року Сівкович ініціював зміни до законодавства, щоб підпорядкувати компанію від президента до уряду. Затіяна ним гра виглядала ризиковано, тому що він фактично послабляв повноваження Януковича.

Однак метою Сівковича було не це, а усунути керівника “Укрспецекспорту” Сергія Бондарчука, який залишився новій владі в спадок від Ющенка.

Для цього віце-прем'єр озброївся висновком Мінюсту про те, що призначення президентом керівників державних підприємств суперечить Конституції — і це має бути сферою відповідальності Кабміну.

“Українська правда” зверталася до Сівковича щодо його ініціатив підпорядкувати компанію, однак через свого прес-секретаря він відповів: “Без коментарів”.

У середовищі Партії регіонів Сівкович входить до підгрупи Андрія Клюєва — вони разом намагалися взяти “Укрспецекспорт” під контроль ще за часів другого прем'єрства Януковича в 2006-2007.

На крісло директора “Укрспецекспорту” вишукувалася ціла черга бажаючих. Називали прізвища Валерія Коновалюка, який після грузино-російської війни ініціював слідчу комісію, що розслідувала продаж озброєнь Саакашвілі.

Тож нинішнє прагнення Коновалюка забрати цю посаду було цілком зрозуміле. Але проти нього грало те, що серед мажоритарних акціонерів Партії регіонів Коновалюка не сприймали серйозно.

У числі претендентів на “Укрспецекспорт” називали Едуарда Прутніка, який також залишається в шорт-листі на посаду секретаря Ради національної безпеки.

Чи не найактивніше прагнув обійняти посаду в “Укрспецекспорті” регіонал Олександр Єдін — ще один партнер Андрія Клюєва.

Однак зрештою інтрига навколо головного торгівця українською зброєю завершилася несподівано.

Сівкович не встиг провести необхідні зміни до законодавства, а Янукович своїм указом призначив керувати “Укрспецекспортом” депутата-регіонала Дмитра Саламатіна. Тобто, як випливає з роз'яснення Мінюсту, Янукович фактично вийшов за межі своїх повноважень.

За два з половиною роки депутатської роботи Саламатін жодного разу не виступав у парламенті, а свій підпис він поставив під одним законопроектом — щодо ввезення на митну територію України культурних цінностей.

У публічній сфері Саламатін відомий участю в парламентських бійках. І силу його удару опозиціонери могли відчути під час ратифікації харківських угод.

Саламатін також обіймає посаду першого віце-президента Федерації хокею України, але його поведінка у парламенті, свідком якої стала вся країна, не знайшла би схвалення навіть у найбільших драчунів НХЛ.

Отже, 27 квітня під час протистояння у сесійній залі Саламатін опинився у гущі подій. Він піднявся до урядової ложі та, отримавши перевагу в зрості, ударив згори депутата Володимира Карпука з “Нашої України”.

У Карпука, який до всього старше Саламатін на 11 років, було зламано ніс. Його скривавлене обличчя потім було зафіксовано на багатьох фотохроніках того дня.

Однак парламент не дочекався подання про притягнення Саламатіна до кримінальної відповідальності — зате сам депутат-регіонал отримав призначення на “Укрспецекспорт”.

Війна за місце керівника “Укрспецекспорту” йшла не на жарт. Сергій Бондарчук, який очолював цю компанію з 2005 року, також був людиною не без зв'язків у новій владі.

Зокрема, він має стосунки з керівництвом адміністрації президента: сестра Бондарчука є дружиною заступника глави адміністрації президента Юлія Ладного.

Самого Бондарчука пов'язує кумівство з сестрою Сергія Льовочкіна Юлією Новиковою.

Призначення на це місце Саламатіна є не лише втратою умовної “групи Льовочкіна”, але і надбанням умовної “групи Ахметова”.

Так, Дмитро Саламатін — депутат з орбіти віце-прем'єра по Євро-2012 Бориса Колеснікова. Але, схоже, розгадку появи Саламатіна в “Укрспецекспорті” варто шукати в інших нюансах.

Саламатін — це зять колишнього першого віце-прем'єра Росії Олега Сосковця, якого Борис Єльцин відправив у відставку в 1996 році під час конфлікту Чубайс-Коржаков.

Значну частину життя Саламатін прожив у Росії. У біографії, яку Саламатін перед обранням народним депутатом України подавав до Центрвиборчкому, повідомляється, що з 1991 по 1997 він працював у Москві в різних компаніях, зокрема, ЗАТ “Русское топливо”. Про події після 1997 і до 2006 в його біографії немає ні слова згадки.

Напевно, десь тоді Саламатін отримав українське громадянство. Але чи пройшов він до кінця процедуру виходу з російського громадянства? Віктор Янукович як гарант Конституції, що забороняє подвійне громадянство, мав би поцікавитися цим в першу чергу.

Сергій ЛЕЩЕНКО