Як синхронізувати систему вищої освіти й ринок праці? Міжнародний досвід та Україна

Колись далекого 2010 року міністр освіти США Арне Дункан зауважив: “Американські студенти відстають від своїх однолітків у розвинених країнах у глобальній гонитві за економічну конкурентоспроможність. Тому США мають на меті підвищити економічну конкурентоспроможність, тобто повинні прокласти свій шлях до кращої економіки через освіту”. Отже, шлях до кращої економіки за допомогою освіти, особливо вищої, прокладають через ринок праці.

Це актуально й для України, особливо якщо вона стала на шлях євроінтеграції. Нам потрібно впроваджувати найкращі практики, які допоможуть поєднати систему освіти та ринок праці. З огляду на динаміку останніх років країни Заходу роблять це успішно. Аби розуміти свій шлях, будувати власну стратегію, цікаво порівняти показники України та інших країн. На що варто звернути увагу?

Працевлаштування випускників ЗВО: де знаходиться Україна, або чи далеко до лідерів?

87,7 % — саме так виглядає показник працевлаштування випускників закладів вищої освіти Європи з посиланням на свіжу аналітику за результатами 2023 року. За минулий рік цей показник у Європі зріс на один відсотковий пункт, а з 2021 року — на 2,7 відсоткового пункту. Це значний прогрес.

Зараз уже 13 країн Європи, а саме Австрія, Бельгія, Швеція, Словаччина, Польща, Німеччина, Латвія, Болгарія, Угорщина, Нідерланди, Мальта та Естонія, мають показник працевлаштування випускників ЗВО, вищий за 90%. 2022 року таких країн у Європі було менше — 12. Чотири з них сусідять із Україною, що є викликом для нашого ринку праці та системи вищої освіти. Аутсайдерами незмінно залишаються Греція й Італія, де працевлаштовуються 74 та 75% випускників ЗВО відповідно.

Де знаходимось ми? Це рівень, наприклад, Ефіопії зразка 2021 року. Показник працевлаштування випускників ЗВО в Ефіопії того року практично дорівнював нинішньому показнику в Україні — 58 проти 58,9% відповідно. Водночас на початку цієї декади, 2022 року, Міністерство освіти Ефіопії поставило завдання підвищити показник працевлаштування випускників ЗВО до 80% упродовж десяти років. Ідеться про країну, де ВВП на душу населення становить лише близько тисячі доларів, що приблизно вчетверо менше, ніж в Україні. Ймовірно, в Ефіопії кожен власник диплома про вищу освіту є важливим активом для ринку праці, тому таку увагу приділяють його професійній долі, тобто працевлаштуванню.

А що, наприклад, у Європі з цільовим показником працевлаштування випускників ЗВО? Єврокомісія вже досить давно визначає цей показник на десять років наперед. На початку минулої декади, 2012 року, його визначили на рівні 82%. 2022 року фактичний показник уже помітно перевищив цільовий — 86,7%, хоча 2014-го був на рівні 79,5%. Прогрес у Європі очевидний, як і зв’язок між системою вищої освіти та ринком праці.

А що в Україні? Які цільові показники працевлаштування випускників визначає Міністерство освіти і науки? І чи взагалі визначали такі показники в нашій країні?

Варто зазначити, що 2005 року Україна приєдналася до Болонського процесу, однією з цілей якого є “сприяння працевлаштуванню громадян та забезпечення міжнародної конкурентоздатності системи вищої освіти”, і взяла на себе зобов’язання впровадити відповідні практики моніторингу працевлаштування випускників ЗВО на національному рівні. Україна чекала 17 років, поки на початку лютого 2022-го МОН уперше не оприлюднило результати моніторингу працевлаштування випускників закладів вищої та фахової передвищої освіти.

Отже, показник працевлаштування випускників ЗВО України був уперше й востаннє розрахований МОН на початку 2022 року — 58,9%. За результатами національного електронного моніторингу працевлаштування випускників ЗВО Міністерство освіти і науки тоді підготувало звіт, який мав би стати фундаментом для впровадження найкращих європейських практик. Але, як виявилося, наразі це була перша й остання успішна спроба МОН зробити прозорим з аналітичного боку зв’язок між системою вищої освіти країни та ринком праці. За результатами 2022 та 2023 років показник не розраховували, хоча він дуже важливий саме зараз як складник ширшої державної політики — політики розвитку людського капіталу, якщо взяти до уваги показники охоплення вищою освітою населення України.

Охоплення населення вищою освітою: Україна — серед світових лідерів

Напередодні повномасштабного вторгнення Україна посідала перше місце у світі за показником охоплення вищою освітою населення вікової групи 25—29 років — майже 60%. Другу країну світу — Велику Британію — ми випереджали аж на 10%. Серед країн Східної Європи лідером є Болгарія з показником, удвічі нижчим за наш, — 30%. І маючи такий високий показник, Україна посідає лише 83-тє місце у світі за продуктивністю праці. Отже, в нас вища освіта настільки не синхронізована з ринком праці?

З огляду на це не може не дивувати розрив у доступі до вищої освіти між представниками цієї вікової групи за рівнем їх добробуту — 60%, тобто 80% заможних і лише 20% незаможних громадян цієї вікової групи в Україні мають вищу освіту. В Німеччині цей розрив становить лише 30%, у Британії — 40, у Болгарії — 45%. За цим непривабним показником Україна входить до першої п’ятірки країн світу. За таких обставин важко очікувати відбудови соціально справедливої держави, тому ситуацію варто виправляти, й роль МОН тут дуже важлива.

Драйвери працевлаштування випускників: думка роботодавців

Хоч як дивно це може звучати, за даними цього рейтингу університети США та Великої Британії втрачають позиції на світовому ринку праці щодо працевлаштування власних випускників. Якщо 10 років тому серед 250 топових університетів світу, за оцінкою роботодавців, 58% були університетами США та Британії, то зараз їх удвічі менше — 27,5%. Це результати дослідження 2023—2024 GEURS, проведеного минулого року, до якого було залучено більш як 11 тисяч опитаних менеджерів компаній із 21 країни світу.

Загалом у рейтингу GEURS — університети із 44 країн світу. Набирають обертів університети Азії: зараз серед 250 ЗВО у рейтингу Азія представлена 49 — це на п’ять більше, ніж минулого року. Щодо Європи, то лідерами є не університети Британії, яких у рейтингу 13, а Німеччини та Франції — по 19 із кожної країни. Дослідження запитів роботодавців є важливим завданням університетів, як і подальше їх задоволення шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців. З роботодавцями потрібно працювати постійно.

Крім того, не менш важливою має бути робота університетів з опрацювання відгуків випускників щодо їх професійної долі. Доброю світовою практикою є анкетування випускників університету за три-шість місяців після завершення навчання в межах освітніх програм, аби визначити показник їх працевлаштування, місце роботи, тобто відповідність роботи спеціальності в університеті, швидкість працевлаштування після закінчення навчання й навіть заробітну плату, звісно, за умови збереження конфіденційності інформації. За підсумками такої роботи університет щороку видає досить короткий, але дуже змістовний і важливий, особливо для абітурієнтів, публічний звіт стосовно працевлаштування випускників.

Закордонний кейс підготовки університетом звіту щодо працевлаштування випускників

Ivey Business School — бізнес-школа університету Західного Онтаріо, яка посідає 170-те місце в рейтингу університетів QS, але в рейтингу працевлаштування випускників QS Employability входить уже до 50 найкращих університетів світу.

Візьмімо програму МBA. Необхідна аналітика міститься в черговому щорічному звіті з працевлаштування випускників програми MBA Ivey Business School. За три місяці після завершення програми навчання співробітники Ivey Business School зробили відповідний запит на отримання інформації щодо працевлаштування всім 168 випускникам програми 2021 року. 80% випускників відгукнулися й надали інформацію.

Ще до завершення навчання Центр менеджменту кар’єри Ivey Business School отримав пропозиції щодо працевлаштування випускників 2021 року від 221 компанії. Тобто кількість пропозицій роботи перевищувала кількість випускників майже на 30%.

97% випускників програми працевлаштувалися протягом трьох місяців після її завершення, з них 91% залишилися задоволеними місцем роботи. Зі 163 працевлаштованих випускників лише четверо працевлаштували себе самі (зайнялися власною справою). 56% випускників знайшли роботу на території Канади, інші 44% — за її межами.

Середня перша зарплата після завершення програми становить 122 525 дол. на рік, це в 2,5 раза більше, ніж середня зарплата в Канаді. Інформація щодо заробітної плати випускників надається також у межах окремих галузей та посад випускників. Це дуже корисно знати абітурієнтам і не тільки, проте університети України такої практики наразі не впровадили.

Очевидно, що якісне виконання такої роботи передбачає активну співпрацю університету з асоціацією випускників. Чи розвинена така практика в Україні? Коли у вашому університеті відбувалися збори асоціації випускників? Чи існує ця асоціація лише на папері, чи має результативний план роботи на рік? Про які результати роботи звітує?

Ймовірно, з майже трьохсот університетів, академій та інститутів в Україні далеко не всі зможуть відповісти на ці запитання, й навряд чи ці відповіді свідчитимуть про системну організацію роботи з випускниками.

Переваги вищої освіти на ринку праці: як це визначають у світі?

Отже, зайнятість і заробітна плата випускників ЗВО — два основні показники, що поєднують вищу освіту з ринком праці. Саме ці два показники використовують багато країн світу, щоб визначити переваги вищої освіти. Як?

Чилі — 114%, Коста-Ріка — 85, США — 62, Канада — 41, Німеччина — 38, Польща — 29%. Це так звана премія за вищу освіту, тобто настільки більшу зарплату отримує власник диплома бакалавра порівняно з людиною без вищої освіти, згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку.

10 відсоткових пунктів — саме настільки показник зайнятості власників дипломів про вищу освіту (ступінь бакалавра) перевищує показник зайнятості на ринку праці тих, хто диплому про вищу освіту не має.

Ці два показники є одним із найкращих способів промоції вищої освіти в суспільстві, особливо серед абітурієнтів. Чому ані уряд, ані МОН України не оперують цими показниками? Їх варто обов’язково розраховувати та моніторити.

Епоха масового виробництва освітнього продукту має залишитися в минулому, поступившись місцем практично освітньому handmade-виробництву з акцентом на кожному окремому випускнику та кожній окремій навичці, похідній від базових, як-от критичне мислення, вирішення проблем, комунікаційні та цифрові навички. Водночас отримання диплома про вищу освіту не повинне завершувати освітній цикл випускника — університети мають інтегруватися в освіту впродовж життя, адже кваліфікаційні навички, як зазначає Boston Consulting Group, варто вдосконалювати що два-чотири роки. Вижити та розвиватися вища освіта України зможе лише поруч із ринком праці. От саме в напрямку ринку праці система вищої освіти й має рухатися та здійснювати моніторинг відповідних показників, що пов’язують перший із другою.

Олександр КОСТЮК, доктор економічних наук, доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу “Корпортивна власність та контроль”, директор міжнародного наукового центру з корпоративного управління.