Як не програти Україну або Як корупція знищує наше енергетичне майбутнє

У розмовах про відродження українського енергетичного сектору варто не забувати, що спокуса “підзаробити” на державних підприємствах нікуди не зникла. 

Не тіште себе ілюзіями — війна не змінила людей і не зменшила їх “апетити”, вони не хочуть і не вміють працювати по-іншому, тому вже зараз просто чекають на інвестиції, бо ж у їхній парадигмі нічого не зміниться. 

Українці проявили небувалу зібраність і консолідованість у найкритичніший період — період руйнувань, зменшення навантаження, роботи в ізольованому режимі — це все ми втримали. 

На відміну від керівництва енергетичної галузі України, яке активно намагається відспівати свої імена та відновити корупційні схеми. 

Війна з Росією підвела фінальну риску під дискусіями на тему необхідності входження України в енергосистему Європи та остаточно переконала навіть останніх скептиків щодо безальтернативності обраного шляху. 

Але маємо національну рису — як тільки ситуація стає відносно контрольованою, ми розслабляємося і “наступаємо на ті самі граблі” — от тут криється найбільша небезпека, бо ми не можемо залишити підходи до управління галуззю такими, якими вони були до війни — ціна за свободу неймовірно висока!

А “управлінці” не дрімають — вони впевнено чекають свого часу і з “патріотичним” завзяттям планують вибудовувати нові схеми за державний кошт.

Тому для того, щоб дати відповідь на питання, як має розвиватися енергосистема України після завершення війни, слід згадати, що відбувалося на енергетичному фронті протягом останніх років.

Всі пам’ятають, як в 2020-2021 роках в інформаційному просторі паралельно існувало два різнонаправлені тренди.

З одного боку, окреслювались високі перспективи об’єднання з ENTSO-E, розвиток експортного потенціалу та прихід іноземних інвесторів в вітчизняну енергетику. 

Так, встановлена потужність українських об’єктів генерації значно перевищує потреби української економіки. Тож, враховуючи енергодефіцитність прилеглих країн Європи, ми маємо всі підстави стати енергетичним донором для Молдови, Румунії, Угорщини, Польщі та країн Прибалтики.

З іншої сторони — недолуге проходження осінньо-зимових періодів в останні роки стали справжнім викликом як для енергетиків, так і для бізнесу та громадян, які входили в зиму, як в останній бій, та всі разом рахували кораблі з вугіллям. 

Висока аварійність блоків ТЕС, несвоєчасні ремонти АЕС та систематична нестача фінансових ресурсів для вирішення першочергових технологічних потреб об’єктів енергетики є родовою травмою нашої моделі енергоринку.

Чому ж постійно не вистачає коштів і чому потенційний регіональний лідер героїчними зусиллями змушений залучати фінансування міжнародних фінансових організацій не для реалізації проектів розвитку енергосистеми, а для термінового покриття боргів, що виникли між суб’єктами ОЕС України? 

Відповідь на ці питання наочно демонструють “високоефективні” продажі електроенергії вітчизняними енергетичними компаніями.

В період з січня по квітень ДП “Гарантований покупець” не продав на ринку 365 000 МВт*год, НАЕК “Енергоатом” за цей же період не продав 1 285 000 МВт*год. Зазначені обсяги були вироблені та продані на балансуючому ринку, за цінами в 2-4 рази нижчими.

Ще одні “успішні” торги — на аукціоні на лютий, НАЕК “Енергоатом” тримав ціну 2304 грн за 1 МВт*год (за наявності реального попиту), відповідно, зазначені обсяги не продав, в результаті чого вони “пішли” за ціною 841 грн за 1 МВт*год. 

В результаті ДП “Гарантований покупець” недоотримало 600 млн грн, НАЕК “Енергоатом” недоотримав 2 млрд грн, а державний бюджет — 780 млн грн.

Але “у мінусі” опинилися не всі. Так, протягом вказаного періоду структурами ДТЕК продано електроенергію обсягом 480 000 МВт*год за відсутності реальної генерації.

Варто зазначити, що подібної торговельної стратегії ДП “Гарантований покупець” дотримувалося з моменту свого створення, незалежно від дій керівництва, чим завжди викликало здивування у інших учасників ринку.

Показовим є ще один кейс — аукціон, що проводився 30 липня 2021 року на платформі ТОВ “Українська енергетична біржа”. ДП ”Гарантований покупець” виставило на продаж ресурс по стартовій ціні 1 131,42 грн за 1 МВт*год за базу (200 МВт). 

При цьому ціна бази на РДН з 1 по 30 липня 2021 року становила 1 275,38 грн. До того ж, торги проходили в день прийняття постанови НКРЕКП № 1227 щодо збільшення верхнього цінового обмеження на РДН.

За результатами торгів було реалізовано весь обсяг по 200 МВт:

• 585 800 МВт*год бази за середньозваженою ціною 1 529,17 грн за 1 МВт*год (в той час як ціна бази на РДН на період вересень-грудень 2021 року склала 2 591,67 грн за 1 МВт*год);

• 146 400 МВт*год по 1352,85 грн (ринкова вартість у відповідні години поставки у вересні-грудні склала 2755,42 грн за 1 МВт*год);

• 97 600 МВт*год по 1512,35 грн (ринкова вартість у відповідні години поставки у вересні-грудні склала 2621,54 грн за 1 МВт*год).

Основним покупцями електроенергії державного підприємства за заниженими цінами були ТОВ “Юнайтед Енерджі” та ТОВ “Д.Трейдінг”, які добросовісно реалізували придбаний завдяки “щасливому збігу обставин” дешевий ресурс спорідненим споживачам або всім охочим уже за ринковою вартістю.

При цьому ДП “Гарантований покупець” недоотримав 900 млн грн, а державний бюджет відповідно 300 млн грн.

Загалом же обсяг недоотриманих коштів в результаті торгової діяльності державних підприємств галузі у 2020-2022 роках перевищує 6 млрд грн. 

Проте жодного разу такі “грандіозні досягнення” керівників цих підприємств не стали предметом розгляду органу управління. 

А навіщо? Набагато простіше торгові прорахунки ДП “Гарантований покупець” покрити за рахунок тарифу або цільових зовнішніх запозичень НЕК “Укренерго”, а для НАЕК “Енергоатом” за будь-яких обставин знайдеться фінансування, зокрема і за рахунок інших учасників ринку, що дуже зручно пояснюється питаннями державної безпеки.

На жаль, доводиться констатувати, що державні підприємства, які де-факто (не всі де-юре) управляються Міненерго через призначення усього складу топ-менеджменту, зокрема ДП “Гарантований покупець”, НАЕК “Енергоатом”, ПАТ “Центренерго”, систематично і наполегливо доводяться до банкрутства через неспроможність реалізовувати електроенергію на ринку, в той час як приватні продавці, зокрема ДТЕК, дивним чином продають свою електроенергію, незважаючи на вищу собівартість. 

Останні два роки заробітки окремих трейдерів за рахунок державної генерації успішно ховалися в численних проблемах ринку і не ставали предметом розгляду ні органу управління державними підприємствами, ні правоохоронних органів. 

Проте сьогодні держава вже не в змозі робити такі щедрі подарунки руками чиновників, бо запас міцності на жаль підійшов до межі, а європейські партнери навряд чи згодні платити за такі атракціони небаченої щедрості.

У підсумку зазначу, що успіх країни у відбитті воєнної агресії та створення умов для подальшого розвитку можливий за умов консолідації та координації зусиль на військовому, енергетичному, фінансовому та дипломатичному фронтах. 

Важко досягати успіху, коли частина суспільства відстоює суверенітет країни зі зброєю в руках, а інша зосереджена на отриманні власних прибутків за рахунок збитків державних підприємств. 

Так само важко пояснити це і іноземним партнерам, на технічну та фінансову допомогу яких ми розраховуємо. 

Україна стане регіональним лідером в енергетичному секторі. Проте усі причетні до прийняття управлінських рішень мають усвідомити просту істину: “як раніше” вже не буде! 

Інвестиції без прозорих правил при ручному управлінні неможливі, а всі корупційні прояви є дуже очевидними для наших європейських та американських партнерів, які не готові фінансувати покращення фінансового стану українських старо- та младо-олігархів.

Тож будьмо пильними, щоб, вигравши війну, ми не програли Україну!

Віктор КУРТЄВ, експерт енергетичного ринку